Постанова від 03.09.2024 по справі 440/6014/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 р.Справа № 440/6014/24Головуючий І інстанції: Клочко К.І.

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення шкоди, -

В с т а н о в и в:

У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі в/ч НОМЕР_1 НГУ) щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року, зобов`язавши в/ч НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за вказаний період;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, тобто за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року у справі № 440/4523/22, що набрало законної сили, вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені частково.

Судовим рішенням визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року.

Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України зобов`язано нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року.

У задоволені вимог в іншій частині ОСОБА_1 відмовлено.

У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 НГУ щодо нарахування та виплати йому суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року із застосуванням базового місяця січень 2016 року;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити йому суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року із врахуванням раніше виплаченої суми;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що на виконання рішення суду у справі № 440/4523/22 відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року з урахуванням помилково визначеного базового місяця - січень 2016 року, замість січня 2008 року, що призвело до порушення права на отримання індексації грошового забезпечення у розмірі, встановленому Законом України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року у справі № 440/641/23, що набрало законної сили 21.04.2023 року, вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені.

Судовим рішенням визнані протиправними дії в/ч НОМЕР_1 НГУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року із застосуванням базового місяця січень 2016 року.

Військова частина НОМЕР_1 НГ України зобов`язана нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року із врахуванням раніше виплаченої суми.

Військова частина НОМЕР_1 НГ України також зобов`язана нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації

У травні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сидоренко І.О. звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі в/ч НОМЕР_1 НГУ) щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року, розрахованої із застосуванням базового місяця січень 2008 року, в сумі 654,77 грн;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену індексацію грошового забезпечення в сумі 58 374,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача, окрім іншого, зазначила, що 06.02.2024 року на рахунок позивача у банку від відповідача надійшла сума 654,77 грн нарахованої індексації. Разом з тим, позивач вважає, що на виконання рішення у справі № 440/641/23 відповідач повинен виплатити йому суму індексації його грошового забезпечення у розмірі 58.374,58 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 НГУ про стягнення шкоди з підстав, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, закрите.

Судове рішення вмотивовано тим, що із змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує дії відповідача щодо виплати індексації, нарахованої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі № 440/641/23, зазначаючи про неналежне виконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили.

Судом зазначено, що оскільки заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку ст. 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. В даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача адвокат Сидоренко І.О. просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржником зазначено, що питання щодо визначення розміру індексації грошового забезпечення та застосування того чи іншого методу під час її обчислення не досліджувалося судом при ухваленні рішення у справи № 440/641/23. Предметом розгляду вказаної справи була бездіяльність відповідача, яка полягала в тому, що військовою частиною НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року було нараховано із застосуванням базового місяця січень 2016 року, а не 2008 року, і виключно даним діям відповідача була надана оцінка судом в ході розгляду справи № 440/641/23.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч.1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід скасувати, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 року у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 року у справі № 580/3966/20, від 15.12.2020 року у справі № 804/5759/17, від 17.08.2022 року у справі № 520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 20.03.2024 року у справі № 320/225/23 позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність рішення постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Колегія суддів зауважує, що зазначаючи про тотожність предметів спору у означених вище справах, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у цих справах судами досліджувалося питання про право позивача на нарахування і виплату індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 08.09.2017 року. Натомість, не досліджувалося питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 13 Порядку № 1078, спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15.12.2022 року у справі № 460/3473/21, від 23.01.2023 року у справі № 340/3391/22, від 31.01.2023 року у справі № 340/3391/22, від 13.03.2023 року у справі № 560/11003/22, від 28.06.2023 року у справі № 200/425/22.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 440/641/23 та їх фактично вже було вирішено по суті, є передчасними, що виключає наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 328 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Ірини Олександрівни - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення шкоди направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц

Постанова у повному обсязі складена і підписана 06 вересня 2024 року.