Постанова

від 05.09.2024 по справі 280/10968/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 280/10968/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бендес А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року (суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 19.03.2024 року) в справі № 280/10968/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги про сплату боргу,-

в с т а н о в и в:

29.03.2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач ДПС), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.08.2023 року №00033412406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 2812,50 грн, №00032762406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1700,00 грн, №00032772406, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 484250,80 грн, №00032782406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 40354,24 грн, №0003274206, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за не реєстрацію та не ведення книги обліку доходів і витрат у період перебування на загальній системі оподаткування у розмірі 1020,00 грн; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.08.2023 року №00032822406, яким застосовані штрафні санкції за наслідками донарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 158185,92 грн; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2023 року №00032802406, якою вимагається сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 473489,67 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що під час податкової перевірки господарської діяльності ОСОБА_1 отримано виписку з АТ КБ «Приватбанк», про рух коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 по 11.04.2023 та встановлено отримання ОСОБА_1 доходу від ТОВ «Комплексстандарт» за оренду залу згідно рахунку №26/12 від 26.12.2017 року. Отримання доходу від надання послуг з оренди залу унеможливлювало перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2018 року. Апелянт вказував, що норма пункту 44.6 статті 44 ПК України вимагає наявності документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності, вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами. Позивач не надала до перевірки документи, зокрема копії договору № 226/12 від 26.12.2017 року, кошторису на організацію проведення заходу від 26.12.2017 року та рахунку № 226/12 від 26.12.2017 року, такі документи не були до перевірки та не враховані під час її висновків. Надані копії договору № 926/12 від 26.12.2017 року, кошторису на організацію проведення заходу від 26.12.2017 року та рахунку № 926/12 від 26.12.2017 року не надавались під час проведення контролюючим органом перевірки, не покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд не може брати до уваги документи, надані платником податків на підтвердження доводів про неправомірність прийнятого щодо нього за результатами перевірки рішення, які не були надані під час перевірки або протягом строку, встановленого до прийняття контролюючим органом рішення за результатами такої перевірки, оскільки ці документи не відповідають вимозі щодо допустимості доказів. Банківська виписка з AT КБ «Приватбанк», про рух коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 по 11.04.2023, з якої і було встановлено отримання ОСОБА_1 доходу від ТОВ «Комплексстандарт» за оренду залу згідно рахунку Д26/12 від 26.12.2017 року, а також звітності ТОВ «Комплексстандарт», який відобразив нараховані та виплачені доходи ФОП ОСОБА_1 за ознакою 157-«дохід, виплачений самозайнятій особі» в податковому розрахунку за ф. 1-ДФ. Апелянт вказував, що відповідно до п.291.2 ст.292 ПК України спрощена система оподаткування обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням опрощеного обліку та звітності. Згідно з заявою від 14.03.2017 року про право застосування опрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, наданої до податкового органу, ОСОБА_1 здійснювала діяльність у періоді з 01.04.2017 по 14.04.2022 на умовах сплати єдиного податку, обрано опрощену систему оподаткування в якості платника єдиного податку 2 групи, та обрано види діяльності: 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. ТОВ «Комплексстандарт» відобразило нараховані та виплачені доходи ОСОБА_1 за ознакою 157-«дохід, виплачений самозайнятій особі» в податковому розрахунку за ф.І-ДФ. За результатом досліджених документів встановлено наявність взаємовідносини ОСОБА_1 з юридичною особою - не платником єдиного податку ТОВ «Комплексстандарт», якому позивач надавала послуги з оренди залу. Апелянт наголошував, що дія пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди (понад 300 кв.м., з 2021року-400,0 кв.м) та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи. Фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи, має право надавати послуги з надання в оренду нерухомого майна виключно платникам єдиного податку та/або населенню (фізичним особам), а отже, не може укладати договір оренди нерухомого майна з суб`єктами господарювання, які не є платниками єдиного податку. Встановлено законодавчі умови здійснення господарської діяльності для платників єдиного податку 2 групи в частині взаємовідносин із встановленими (дозволеними) категоріями суб`єктів господарювання, а саме: надання послуг, в т.ч. побутових, лише платникам єдиного податку та/або населенню, перевіркою встановлено порушення прямої норми п.291.4 ст.294 ПК України ОСОБА_1 , а саме: надання послуги юридичній особі - не платнику єдиного податку ТОВ «Комплексстандарт». Перевіркою встановлено порушення пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п. 177.11 ст.177 ПК України, а саме: не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018 року, 2019 року, 2020 року, 2021 року та 2022 року. Встановлено порушення ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, в розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України, а саме надавала послуги юридичній особі, яке не є платником єдиного податку. У такому разі у ФОП ОСОБА_1 існував обов`язок перейти зі спрощеної системи оподаткування на загальну та зрештою подати відповідні декларації, сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування військовий збір. Позивач, в порушення законодавчо встановленого правил поведінки, не надала заяву про перехід на іншу систему оподаткування з 01.01.2018 року, так як здійснення платниками другої групи діяльності, яка не передбачена у пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу здійснено вперше 26.12.2017 року, а саме надано послугу з оренди залу юридичній особі, яка перебуває на загальній системі оподаткування згідно рахунку №26/12 під 26.12.2017 року. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. ОСОБА_1 занижено суму податку на доходи фізичних осіб, який необхідно сплатити до бюджету у загальній сумі 387400,64 грн., в т.ч. за 2018 року - 61190,82 грн., 2019р. - 114790,75 грн., 2020 року - 106293,19 грн. та за 2021 рік 105125,88 грн, чим порушено п. 177.2 ст. 177 ПК України. Фізичні особи - підприємці, крім тих що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Відповідно до пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування. Апелянт вказував, що порушення вимог п.44.1, п.44.3 ст.44, п.177.2, п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу на загальну суму 2152225,8грн, в тому числі за 2018рік на суму 339949,0 грн, за 2019 рік на суму 637726,41грн, за 2020 рік на суму 590517,74 грн., за 2021 рік на суму 584032,65грн., і як наслідок - занижения об`єкту оподаткування військовим збором, встановлено порушення ОСОБА_1 вимог пп. 164.1.3 п. 164.1 ст.164, пп. 1.1.-1.6 п.161 підрозділу 10 розділу 10 ПК України, що призвело до ненарахування та неперерахування до бюджету військового збору на загальну суму 32283,39грн., в тому числі за 2018 рік на суму 5099,24 грн, за 2019 рік на суму 9565,90 грн, за 2020 рік на суму 8857,77 грн., за 2021 рік на суму 8760,48 грн. Апелянт вказував, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з заявою від 14.03.2017 року про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, наданої до податкового органу, ОСОБА_1 здійснювала діяльність у періоді з 01.04.2017 по 14.04.2022 на умовах сплати єдиного податку. Відповідно до заяви платником обрано спрощену систему оподаткування в якості платника єдиного податку 2 групи, та обрано види діяльності: 68.20 надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна; 56.10 - дiяльнiсть ресторанiв, надання послуг мобiльного харчування. Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України друга група - фізичні особи -підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Встановлено наявність взаємовідносини ОСОБА_1 з юридичною особою не платником єдиного податку ТОВ «Комплексстандарт», якому позивач надавала послуги з оренди залу, проте послуги надавались на замовлення фізичної особи та гостям замовника, тобто населенню, що відповідає підпункту 2 пункту 291.4 ст. 291 ПК України. В момент укладення договору позивач надала замовнику рахунок на оплату від 26.12.2017 року №26/12, де платником значився ОСОБА_2 . Споживання послуги відбулось саме фізичними особами (населенням), замовником послуги виступав керівник підприємства, який уклав договір, як фізична особа (населення), рахунок був складений також на фізичну особу (населення). Відповідно до пп.9 пп.298.2.3. п.298.2 ст.298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України, в таких випадках та в строки: у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність. Не втановлено порушення ОСОБА_1 норм пп.2 п.291.4 ст.291, зокрема в частині здійснення платником другої групи діяльності, яка не передбачена у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, то суд вважає безпідставним необхідність застосування положень абз. 9 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України. Суд першої інстанції вказував, що в межах спірних правовідносин, всі рішення, які оскаржуються, взаємопов`язані між собою, мають однакову природу та винесені за однією підставою, а саме зважаючи на порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування в частині здійснення платником другої групи діяльності, яка не передбачена у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області 11.08.2023 року №00033412406, №00032762406, №00032772406, №00032782406, №0003274206, рішення від 11.08.2023 року №00032822406, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2023 року №00032802406 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, яку припинено 14.04.2022 року. ФОП ОСОБА_1 у період з 14.03.2017 року по 14.04.2022 року перебувала на спрощеній системі оподаткування (ІІ група).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 мала вид діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основна), 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Встановлено, що у період з 07.06.2023 року по 13.06.2023 року фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2017 по 14.04.2022 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та за період з 01.01.2011 по 14.04.2022 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №2154/08-01-24-06/ НОМЕР_2 від 20.06.2023 року. Висновками акту перевірки встановлено порушення: пп.2 п.291.4 ст.291, абз. 9 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України в частині порушення умов перебування на спрощеній системі, 2 група, в результаті чого нараховано 2250,0 грн єдиного податку (15 відсотків, до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 ст. 291 цього Кодексу); пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, пп.177.11 ст.177 ПК України в частині не податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та додатку 1 до податкової декларації «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2022 рік; п.44.1, п.177.10 ст.177 ПКУ та п.1, п. 3 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (норма діяла до 31.12.2020) в частині не реєстрації та не ведення книги обліку доходів і витрат у період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2018 по 14.04.2022; встановлено порушення ОСОБА_1 пп.44.1, пп.44.3 ст.44, п.177.1, п.177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 387400,64 грн; пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп. 1.1 - 1.6 п.161 підрозділу 10 розділу 10 ПК України, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 32283,39 грн; ч. 2 ст.6, п.2 ч. 1 ст.7, ч. 11 ст. 8 та ч. 7 та 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 473489,67 грн; пп.16.1.3, пп.16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.63.3 ст.63 ПК України, п.8.1, п.8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» в частині не подання до ГУ ДПС у Запорізькій області у строки протягом 10 робочих днів після його створення чи відкриття, а саме до 25.12.2017, повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкт, через який провадиться діяльність. Висновки акту зроблено на підставі того, що 26.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 надала послуги з оренди юридичній особі не платнику єдиного податку ТОВ «Комплексстандарт», у той час особи, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, на другій групі, можуть надати послуги лише платникам єдиного податку та/або населенню, встановлено порушення ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, в розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України, в порушення законодавчо встановлених правил поведінки, не надала заяву про перехід на іншу систему оподаткування з 01.01.2018 року, так як здійснення платниками другої групи діяльності, яка не передбачена у пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, нарахувати та сплатити податкові зобов`язання на загальній системі оподаткування, сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування, військовий збір.

У акті ГУ ДПС у Запорізькій області наводить дані системи обліку та вказує, що ФОП ОСОБА_1 , у період з 01.04.2017 року по 14.04.2022 року задекларовано обсяги доходу: за 2017 рік 320000,00 грн., за 2018 рік 350000,00 грн., за 2019 рік 650000,00 грн., за 2020 рік 600000,00 грн., за 2021 рік 600000,00 грн., за 2022 рік декларація не подана. Натомість вказано, що згідно інформації Державного реєстру ДПС України «Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів», виписки АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів на розрахунковому рахунку за період з 01.04.2017 року по 11.04.2023 року, доходів від зайняття підприємницькою діяльністю не отримувала.

Встановлено, що на підставі акту перевірки від 20.06.2023 року №2154/08-01-24-06/ НОМЕР_2 , 11.08.2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування санкцій, вимога про сплату боргу (недоїмки): №00033412406, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 2812,50 грн; №00032762406, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1700,00 грн; №00032772406, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 484250,80 грн; №00032782406, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 40354,24 грн; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00032822406, яким до ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за наслідками донарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 158185,92 грн; вимога про сплату боргу №00032802406, відповідно до якої сума заборгованості зі сплати єдиного внеску становить 473489,67 грн; №0003274206, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за не реєстрацію та не ведення книги обліку доходів і витрат у період перебування на загальній системі оподаткування у розмірі 1020,00 грн; №00032722406, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за не подання повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкт, через який провадиться діяльність у розмірі 340,00 грн.

Доводи Головного управління ДПС у Запорізькій області грунтуються на тому, що ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, однак надала послуги, які несумісні з перебуванням на спрощеній системі оподаткування, тому особа мала з 01.01.2028 року перейти на загальну систему оподаткування з всіма належними від цього наслідками.

Встановлено, що 26.12.2017 року ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про надання послуг з організації проведення заходу №26/12, згідно якого виконавець ФОП ОСОБА_1 зобов`язувалась надати замовнику ОСОБА_2 послуги проведення комплексного заходу оренда залу, що передбачало тимчасове розміщення відвідувачів під час проведення заходу, технічне обслуговування звуковою апаратурою, мультимедійними засобами, організацію концернові програми з залученням окремого колективу, організація святкового столу за замовленим меню, послуги з організації/найму персоналу необхідного для проведення заходу. За умовами договору позивач надала послуги з розміщення гостей замовника у кількості 11 осіб, їх подальшого обслуговування, харчування. Між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписано кошторис на організацію проведення заходу, яким узгодження надання послуги з оренди залу та обслуговування на суму 15000,00 грн.

Позивач надала ОСОБА_2 рахунок на оплату від 26.12.2017 року №26/12, де платником значився ОСОБА_2 . Надавач послуг ФОП ОСОБА_1 мала очікування, що оплату за договором здійснить замовник ОСОБА_2 .

Згідно виписки з АТ КБ «Приватбанк», про рух коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 за період з 01.01.2017 по 11.04.2023 встановлено отримання ОСОБА_1 доходу від ТОВ «Комплексстандарт» за оренду залу згідно рахунку №26/12 від 26.12.2017 року. Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів ТОВ «Комплексстандарт», відобразило нараховані та виплачені доходи ОСОБА_1 за ознакою 157-«дохід, виплачений самозайнятій особі» в податковому розрахунку за ф.1-ДФ.

Тобто оскільки оплату за отримані послуги оренди залу та проведення заходу здійснено не платником єдиного податку, не фізичною особою, контролюючий орган вважає, що ФОП ОСОБА_1 , яка отримала дохід від наданої послуги у розмірі 15000,00 грн., мала б перейти на загальну систему оподаткування, оскільки не підпадає під пп.2 п.291.4 ст.291 ПК України.

Згідно ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно роз`яснення Міністерства юстиції України від 14.01.2011 року «Про статус фізичної особи підприємця», статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, юридичний статус «фізична особа підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують зміну майнового стану платника податків та зміну показників податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити дійсність вчинення тієї чи іншої бухгалтерської операції.

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування є прибуток. Сума отриманого за рік прибутку впливає на статус платника податків щодо віднесення його до основної групи оподаткування чи спрощеної групи з сталою сумою податку на прибуток. Більше того, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці.

Згідно п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно п. 164.1, п. 164.2, п. 164.4 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу. Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Згідно пунктів 177.1 177.4 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно п. 177.5, п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно п. 291.2, п. 291.4 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Передбачено, що суб`єкт господарювання може перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у разі здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

У випадку ФОП ОСОБА_1 вона протягом 2017 року, 2018 року тощо, не використовувала працю найманих осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах, не більше 10 осіб, обсяг її доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. ФОП ОСОБА_1 , у період з 01.04.2017 року по 14.04.2022 року задекларовано обсяги доходу: за 2017 рік 320000,00 грн., за 2018 рік 350000,00 грн., за 2019 рік 650000,00 грн., за 2020 рік 600000,00 грн., за 2021 рік 600000,00 грн.

Встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 була діяльність у сфері діяльністі ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Згідно п. 293. 1 ст. 293, п. 298.2 ст. 298 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Згідно пунктів 1.3, 1.4, 3.1 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 219, ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього. Суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. У закладах (підприємствах) ресторанного господарства використовуються такі методи обслуговування як самообслуговування, обслуговування офіціантами, комбінований тощо.

Згідно п. 3.5 вищевказаних Правил, поруч з основною діяльністю закладами (підприємствами) ресторанного господарства можуть надаватися додаткові послуги, перелік і вартість яких визначаються суб`єктом господарської діяльності та указуються в прейскуранті на послуги.

Таким чином, фізичні особи підприємці можуть перебувати на спрощеній системі оподаткування та сплачувати єдиний податок, подавати декларацію платника єдиного податку у разі здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництва та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства.

ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про надання послуг з організації проведення заходу №26/12, згідно якого виконавець ФОП ОСОБА_1 зобов`язувалась надати замовнику ОСОБА_2 послуги проведення комплексного заходу оренда залу, що передбачало тимчасове розміщення відвідувачів під час проведення заходу, технічне обслуговування звуковою апаратурою, мультимедійними засобами, організацію концернові програми з залученням окремого колективу, організація святкового столу за замовленим меню, послуги з організації/найму персоналу необхідного для проведення заходу. Між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписано кошторис на організацію проведення заходу, яким узгодження надання послуги з оренди залу та обслуговування на суму 15000,00 грн. Позивач надала ОСОБА_2 рахунок на оплату від 26.12.2017 року №26/12, де платником значився ОСОБА_2 .

Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 року у справі №823/490/16 вказував, що першочерговою умовою для застосування другої групи платників єдиного податку є обов`язок надавати послуги лише платникам виключно єдиного податку. Згідно абзацу 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання.

Надані послуги комплексного заходу оренда залу включали у себе тимчасове розміщення відвідувачів під час проведення заходу, організація святкового столу за замовленим меню, тобто як послуги у сфері діяльності ресторанного господарства. ФОП ОСОБА_1 , надала послуги фізичній особі, споживачами послуги були фізичні особи населення. Діяльність у сфері ресторанного господарства включає у себе надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля, надаватися додаткових послуг згідно Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 219.

Тобто ФОП ОСОБА_1 надала послуги комплексного заходу оренда залу у сфері ресторанного господарства фізичній особі на замовлення, споживачами послуги є фізичні особи. Від того, що платником за отриману послугу у сфері ресторанного господарства є не платник єдиного податку та не фізична особа - ТОВ «Комплексстандарт», ФОП ОСОБА_1 не повинна нести відповідальність та не могла передбачити, що платником за отримані послуги буде не фізична особа а ТОВ «Комплексстандарт». Договір про надання послуг з організації проведення заходу укладено з фізичною особою, включає у себе організацію заходу та харчування фізичних осіб, рахунок ФОП ОСОБА_1 виписано до замовника ОСОБА_2 де платником значився ОСОБА_2 .

У зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування та у разі встановлення невірності такого перебування, необхідності переходу на загальну систему оподаткування, слід казати про необхідність подання річної декларації про доходи.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

З огляду на встановлену відсутність обов`язку у ФОП ОСОБА_1 перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2018 року, не порушення умов перебування на спрощеній системі, з огляду на відсутність у ФОП ОСОБА_1 обов`язку подати декларації про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, провести реєстрацію та ведення книги обліку доходів і витрат у період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2018 по 14.04.2022 року, відсутній обов`язок здійснювати нарахування та сплатити податок на доходи фізичних осіб, здійснити перерахування до бюджету військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній станом на 02.04.2014 року) платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4, ч. 5 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок нараховується для фізичних осіб підприємців відповідно до суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Єдиний внесок для фізичної особи-підприємця нараховується виходячи з суми доходу та сплаченого податку на цей дохід. ФОП ОСОБА_1 була фізичною особою-підприємцем, перебувала на спрощеній системі оподаткування, отже не була платником єдиного внеску. У разі необхідності сплати ОСОБА_1 єдиного внеску з суми отриманого прибутку фізичної особи, слід встановити несплату такого внеску.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та рішення.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на принципах рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року в справі № 280/10968/23 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова