Рішення

від 29.07.2024 по справі 712/467/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/467/24

Провадження № 2/712/1171/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі :

головуючого судді Токової С.Є. ,

за участю секретаря судового засідання Білик О.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи : Орган опіки та піклування Червонослобідської сільської ради Черкаського району, Служба у справах дітей та сім"ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав , -

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2016 році відповідач вирішила припинити їх сімейні стосунки через бажання жити з іншим чоловіком , крім того, на той час вона була у відрядженні в м. Москва Російської федерації.

З 2017 року відповідач ОСОБА_4 стала проживати окремо, а малолітній син залишився проживати з позивачем та проживає до даного часу. Відповідач не бере жодної участі у вихованні сина, не цікавиться його здоров`ям, успіхами, морально та матеріально дитину не підтримує. Син зареєстрований та проживає разом з ним у селі Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, навчається у м. Київ, навчання проходитьу змішаному форматі, а тому вони разом із сином мешкають і за місцем реєстрації і в м. Київ, коли навчання очне.

Йому відомо, що у 2020 році відповідач мала намір переїхати на постійне місце проживання до Росії, у зв`язку з чим подала документи на отримання відповідних документів, які б давали їй право на таке проживання.

Відповідач свідомо вже багато років не приймає участі у вихованні сина, не цікавиться його життям, станом здоров`я , не піклується про його духовний і фізичний розвиток, не займається підготовкою до самостійного життя. З дитиною не спілкується взагалі. Вона не вдвідує навчальні заклади, де син навчасвя раніше і навчається зараз, жодного разу не була присутня на батьківських зборах, позашкільних заходах. Вказані факти підтверджуються характеристиками з навчальних закладів.

В той же час, він повністю одноособово займається вихованням та утриманням сина, приділяє належну увагу у його вихованні.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відзиві на позов, представник відповідача адвокат Білий М.М. позовні вимоги не визнав, виходячи із необгрунтованість та недоведеність доводів позивача. Зазначав, що дійсно до 2016 року позивач та відповідач проживали у цивільному шлюбі , під час якого у них народився син ОСОБА_5 . Окрім цього, відповідач має доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 від першого шлюбу, яка проживала разом із сторонами. Постійні сварки, різні погляди на життя та відсутність взаєморозуміння між ними поступово призвели до погіршення відносин між ними. Окрім того, остаточним моментом у припиненні відносин стало погане ставлення ОСОБА_1 до доньки відповідачки від першого шлюбу. Відповідач намагалася залишити обох дітей жити з нею, проте позивач не відддав їй сина. Для того, щоб не нагнітати обстановку і не травмувати сина своїм конфліктом з ОСОБА_1 , вона тимчасово намагається не нав`язувати своє спілкування дитині, однак цікавиться його життям та станом здоров`я. Вважає, що саме позивач негативно налаштував сина не тільки проти неї, а й на погане ставлення до сестри. Вона досить важко переживає таку ситуацію і не розуміє чому відносини між нею і ОСОБА_1 прямо впливають на відносини з сином. Звертає увагу суду, що не ухилялась від виконання своїх материнських обов`язків щодо виховання дитини, не проявляла жорстокість у відношенні до сина, не вживала алкоголь та наркотичні засоби, не вдавалась до будь-яких видів експлуатації дитини. Більше того, вона є громадянкою України,має сталі соціальні зв`язки, проживає у м. Києві, офіційно працевлаштована, має тільки позитивну репутацію. Вона підтримує тісний зв`язок та приймає активну участь у житті своєї доньки від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка наразі навчається у Латвії, є громадянкою України, а Російську федерацію відвідувала ще до повномаштабного вторгнення на територію України, з метою вирішення питання щодо нерухомого майна, що перебувало у її власності. На сьогодні їй взагалі заборонено в`їзд до РФ, оскільк вона є громадянкою України. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Рух справи в суді та процесуальні дії суду.

Ухвалою від 27 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 16 квітня 2024 року витребувано від Головного центру спеціальної обробки інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону ОСОБА_4 .

Ухвалою від 16 квітня 2024 року залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та зобов`язано надати висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 .

Ухвалою від 16 квітня 2024 року зобов"язано орган опіки та піклування Червонослобідської сільської ради Черкаського району надати висновок щодо доцільност (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 .

Ухвалою від 06 червня 2024 року закрито підготовче судове засідання, справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд задоволити позов. Додатково пояснили суду, що навіть після пред`явлення позову відповідач не змінила свого ставлення до сина, не спілкується з ним, не цікавиться його життям взагалі. Сам неповнолітній ОСОБА_5 не заперечує проти позбавлення батьківських прав своєї матері.

Позивач ОСОБА_1 також пояснив суду, що з серпня 2017 року, після відрядження до Туреччини відповідач залишила його та сина, стала проживати з іншим чоловіком. Життям дитини не цікавилась взагалі, не переймалась турботою про нього, про його розвиток, успіхи, стан здоров`я.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Червонослобідської сільської ради підтримала висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрнації в судове засідання не з`явився, у поданному на адресу суду клопотанні просила суд розглядати справу у відсутність представника та підтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Мотивувальна частина рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13) виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юсстиції України позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 28.12.2023 року ОСОБА_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 12.05.2010 року , а ОСОБА_1 ( позивач) з 06.11.2007 року.( а.с12, 14).

Відповідно до Характеристики ОСОБА_5 останній навчався у школі № 90 м. Київ з першого по шостий клас. Зарекомендував себе як стараний, дисциплінований, працелюбний. Жодного контакту з матір`ю учня за час навчання у 5-6 класах не було. Батько приділяв належну увагу сину , цікавився його навчанням у школі, відвідував батьківські збори. ( а.с.17)

На даний час неповнолітній ОСОБА_5 навчається у Природничо-науковому ліцеї № 145 Печерського району м. Києва.

Із наданої навчальним закладом характеристики вбачається, що протягом періоду навчання ОСОБА_8 у ліцеї мати учня у вихованні дитини участі не брала, з учителями не спілкувалась, додому дитину не забирала, на батьківських зборах та в інших заходах в ліцеї присутня не була.

Відповідно до довідок КНП « Черкаська района лікарня» неповнолітній ОСОБА_5 самостійно висловлює свою думку та має достатній рівень розуміння ситуації. Конфлікту у відношенні з батьком у дитини немає. Поглядам дитини приділяється належна увага. Психологічний стан дитини відповідає його віку . Батько дитини неодноразово звертався до районної лікарні за медичною допомогою, проведенням щеплень та обстежень. На час відвідування, чи виклик лікаря, мама була відсутня, ніколи не цікавилась станом здоров`я дитини.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Червонослобідської сіцльської ради Черкаського району Черкаської області від 27 червня 2023 року« Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 « місце проживання дитини визначено з батьком ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що проживає по сусідству з позивачем ОСОБА_1 , їх діти спілкуються триваплий час. ОСОБА_4 бачив лише декілька раз, востаннє у 2018 році. Вихованням сина займається виключно ОСОБА_1 , як і його матеріальним забезпеченням.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_10 , вихованням неповнолітнього ОСОБА_8 займається його батько. Матір дитини він не бачив уже років 6-7. З батьком у дитини теплі відносини. ОСОБА_11 ніколи не говорила, що їй чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 13.05.2024 р № 1204/02-27 орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як слідує із вказаного висновку, ОСОБА_4 на засіданні під час розгляду питання про позбавлення її батьківських прав прнисутня не була, в телефонній розмові повідомила , що наразі в м. Черкаси не проживає, мешкає в м. Києві в орендованому житлі , від надання посянень відмовилась.

Разом з тим, як слідує із висновку комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 04.06.2024 року на засіданні комісії, де розглядалось питання щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 , остання була присутня, заперечувала щодо позбавлення батьківських прав, пояснила, що з моменту припинення відносин з ОСОБА_1 , з 2018 року перебуває у конфліктних та неприязнених відносинах з батьком дитини, який усіляко перешкоджає її зустрічам із сином. При цьому на запитання в якому класі та в якій школі навчається дитина, пояснити не змогла.

Згідно із вказаним висновком, враховуючи пропозиції комісії з питань захисту дитини від 04 червня 2024 року, діючи в інтереса дитини, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як таку, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов"язків по вихованню та догляду своєї дитини.

Норми права, які підлягають застосуванню .

За приписами частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, разом з тим рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей не є предметом ї основної турботи.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 р., установлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на спілкування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За правовим висновком Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-1945цс17 в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків.

При вирішенні будь-якого спору щодо дітей необхідно враховувати, що у Декларації прав дитини, що прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 р., проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, було розлучена зі своєю матір`ю (принцип 6).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що можеспричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною та виходить з того, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Між тим, в судовому засіданні встановлено, що бажання спілкуватись з неповнолітнім сином та приймати участьу його вихованні у відповідача ОСОБА_4 відсутні, що підтверджується наступним .

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач визнає факт припинення спілкування з неповнолітнім сином з 2018 року. При цьому, посилається на те, що батьком дитини ОСОБА_1 їй чиняться перешкоди у спілкуванні з сином.

Між тим, жодних доказів на підтвердження вказаної обставини, суду не надано. Так, відповідач не зверталась з питанням усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ані до органу опіки та піклування, ані до суду.

На даний час, неповнолітньому сину виповнилось чотирнадцять років, він навчається у Природничо-науковому ліцеї № 145 Печерського району м. Києва, а тому ОСОБА_4 використовуючи сучасні засоби зв"язку має можливість цікавитись як навчанням дитини, так і його розвитком навіть дистанційно, а отже, приймати участь у житті дитини. Проте, жодних дій, які б свідчили про материнське ставлення ставлення до дитини , відповідачем не вживається.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 висловив свою думку та вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно нього. Пояснив, що мама вже досить тривалий час не телефонує йому, не цікавиться його життям, де він навчається, які має захоплення. Його вихованням займається виключно батько ОСОБА_1 . Мама їх залишила , ще у 2018 році, сказала, що поїхала у відрядження. Мамі відомий номер його мобільного телефону, який він не змінював вже багато років.

Посилання відповідача у відзиві на те, що вона займається виховання старшої доньки від іншого шлюбу, як на обставину, що виключає можливість позбавлення її батьківських прав та свідчить про належне виконання батьківських обов`язків відносно іншої дитини сина ОСОБА_5 , суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_6 , 10.07.2000 р. наразі є повнолітньою, дієздатною особою ( 24 роки) та здатна самостійно реалізовувати свої права.

Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає доведеними обставини ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини , та ураховуючи інтереси неповнолітнього , дає підстави позбавити батьківських прав батька з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Із системного тлумачення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст.7,141,159 СК Українивипливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008р. по справі "Савіни проти України" зазначається "що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до положень ст. 168, 169 Сімейного кодексу України, відповідач, мати дитини, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлена права на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, врахувавши думку неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, прав є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вимогу про стягнення судових витрат відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, позивачем не заявлено, а тому розподіл таких витрат судом не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 133 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165 СК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 29 липня 2024 року .

Головуючий : С.Є. Токова

Учасники справи : позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 ;

відповідач : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ;

третя особа : Орган опіки та піклування Червонослобідської сільської ради Черкаського району , с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області , вул. Соборна, 2/1

третя особа : Служба у справах дітей та сім"ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, м. Київ, вул. Михайла Омельяновича -Павленка, 13 .