Судовий наказ

від 06.09.2024 по справі 233/4889/24

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

код суду 233 Номер справи 233/4889/24

СУДОВИЙ НАКАЗ

06 вересня 2024 року Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Мартиненко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , про видачу судового наказу про стягнення з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит», місцезнаходження: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Дзеркальна, 20, код ЄДРПОУ 25604710, нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, встановила таке.

Відповідно доп.1ч.1ст.161ЦПК Українисудовий наказможе бутивидано,якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

ОСОБА_1 з 23.07.2012 працює на Костянтинівському державному науково-виробничому підприємстві «Кварсит» водієм автотранспортних засобів в автоколоні (гараж) за 1 кл., що підтверджується трудовою книжкою працівника НОМЕР_2 , заведеної 29.08.1991.

Згідно з довідкою КДНВП «Кварсит» № 1-557 від 14.08.2024 ОСОБА_1 продовжує працювати в КДНВП «Кварсит» та станом на 14.08.2024 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з грудня 2017 року по жовтень 2022 року складає 223 949 грн 55 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2017 року по березень 2022 року в розмірі 222982 грн 66 коп. підлягає стягненню на підставі ч. 3 ст. 233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення заборгованості, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Щодо заборгованості по заробітній платі, що виникла за жовтень 2022 року у розмірі 966 грн 89 коп., слід зазначити таке.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч. 3 ст. 165 ЦПК України).

19.07.2022 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» 2352-IX від 01.07.2022, яким, серед іншого, підпунктом 18 пункту 1 розділу І вказаного Закону було внесено зміни до ст. 233 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

А отже, строк звернення до суду з вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати за жовтень 2022 року сплив. Що своєю чергою є підставою для відмови у видачі судового наказу в цій частині на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Водночас статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Та, крім іншого, в ній зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. А також вказано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною першою ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» 2352-IX від 01.07.2022 гарантоване Конституцією України право на заробітну плату, право заробляти собі на життя працею було обмежене у захисті судом строком в три місяці.

В умовах перманентної затримки у виплаті заробітної плати працівник опиняється у край несправедливому положенні, коли після спливу трьох місяців затримки у виплаті заробітної плати, її виплата стає залежною лише від доброї волі роботодавця і вказане право працівника вже не може бути захищене судом.

Крім того, в законодавстві України наявне визначення строку позовної давності, так відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Тобто, гарантоване Конституцією України право на заробітну плату, право заробляти собі на життя працею обмежене у захисті судом строком в три місяці, в той час коли захист всіх інших цивільних прав судом обмежено загальним строком у три роки. Також вбачається несправедливим, коли право працівника вимагати сплату заробітної плати у суді обмежене три місячним строком, в той час коли у його кредиторів є право протягом трьох років вимагати у працівника сплату його цивільних боргів, зокрема заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Більш того, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, було зупинено на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України), в той час коли гарантоване Конституцією України право на заробітну плату, право заробляти собі на життя працею продовжує бути обмеженим у захисті судом строком в три місяці. Що, крім іншого, ставить найманого працівника у нерівні умови з тими громадянами, які заробляють собі на життя шляхом укладення цивільно-правових договорів. Оскільки у разі порушення умов таких договорів, зокрема у разі не сплати іншою стороною договору грошових коштів за виконані послуги та роботи, такі громадяни мають в умовах воєнного стану необмежене строком право звертатися до суду за захистом своїх порушених прав. А найманий працівник своєю чергою має пильно стежити за дотриманням тримісячного строку для кожної щомісячної (а можливо і 2 рази на місяць) затримки у виплаті заробітної плати.

Також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» 2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, було суттєво обмежене, передбачене ч. 1 ст. 234 КЗпП України, право суду поновлювати пропущений працівником тримісячний строк для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 ЦПК України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Оскільки частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а частиною 1 статті 55 встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, суд дійшов висновку про те, що положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» 2352-IX від 01.07.2022, суперечить Конституції України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність видати судовий наказ також в частині вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, що виникла за жовтень 2022 року у розмірі 966 грн 89 коп.

Водночас суд не звертатиметься до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності підпункту 18 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» 2352-IX від 01.07.2022, оскільки 06.09.2024 Пленум Верховного Суду вирішив внести відповідне подання до Конституційного Суду України.

Враховуючи вимоги, передбачені ч. ч. 9, 10 ст. 14 ЦПК України, п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2019 № 814, в редакціях чинних на час вчинення процесуальної дії, зважаючи на те, що матеріали вказаної справи створені в паперовій та електронній формі, з метою процесуальної економії суд дійшов висновку про можливість розгляду (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Керуючись ст.ст. 10, 14, 160, 161, 167-169, 172, 430 ЦПК України, -

НАКАЗУЄ:

Стягнути з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з грудня 2017 року по жовтень 2022 року в розмірі 223 949 гривень 55 копійок.

Допустити негайне виконання судового наказу в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» на користь держави судовий збір в розмірі 302 гривень 80 копійок (стягувач Державна судова Адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Повідомити про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Роз`яснити, що у разі повної або часткової необґрунтованості вимог стягувача, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Судовий наказ набирає законної сили у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання.

Суддя В.С. Мартиненко

Дата видачі судового наказу стягувачу «____»

---

20___ року.

Судовий наказ набрав законної сили «____»

---

20___ року.

Судовий наказ може бути пред`явлений до виконання протягом трьох років, починаючи з «____»

---

20___ року (наступний день після набрання наказом законної сили).

Суддя В.С. Мартиненко