Постанова

від 28.08.2024 по справі 380/30198/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/30198/23 пров. № А/857/11197/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівСудової Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засіданняДемчик Л.Р.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, прийняте суддею Мартинюком В.Я. у м. Львові у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАРО ІНВЕСТМЕТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

ТОВ «КАРО ІНВЕСТМЕТ» (надалі ТОВ, позивач) звернулося із позовом до Львівської митниці (надалі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2023 № UA209170/2023/900590/1 та від 13.07.2023 № UA209000/2023/900687/2.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 позов задоволено.

З приводу порушень, зазначених у рішенні від 27.06.2023 № UA209170/2023/900590/1 суд звернув увагу, що місцем ввезення товару на митну територію України є саме пропускний пункт Шегині, який зазначений у кошторисі витрат на закордонне відрядження №21/06-6 від 21.06.2023, а не м.Городок, як зазначає контролюючий орган.

Суд зазначив, що у матеріалах справи наявний рахунок-фактура (інвойс) FE/246/2023/06 від 19.06.2023, який підтверджує згадану митну вартість товару.

Окрім того, в матеріалах справи наявна також специфікація №0607-03 як додаток до договору, у якій вартість товару співпадає із вартість товару, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі) FE/246/2023/06 від 19.06.2023.

Як вбачається із платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 09.06.2023 сума, яку позивач сплатив ТОВ «Компанія Artsteel» складає 150000 EUR, що є лише передоплатою відповідно до договору від 09.08.2021 №09/08/21.

В подальшому, позивачем було проведено також передоплати товару, що підтверджується платіжними інструкціями.

Відповідно до п.2.2 розділу 2 договору №09/08/21 від 09.08.2021 загальна сума цього договору складає 2000000 EUR.

Як вбачається із п.2.2 додаткової угоди від 23.04.2023 до вказаного договору загальна сума договору становить 7083089,52 EUR.

Відтак, сума у розмірі 150000 EUR, зазначена в платіжній інструкції від 09.06.2023, є лише передоплатою основної суми, передбаченої в договорі №09/08/21 від 09.08.2021, яка у свою чергу, зокрема, буде сплачуватись позивачем у майбутньому.

Щодо порушень, зазначених у рішенні від 13.07.2023 №UA209000/2023/900687/2, суд звернув увагу, що зазначені порушення спростовуються із таких самих підстав, як і порушення у попередньому рішенні.

Суд взяв до уваги постанову Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №825/648/17, де вказано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Львівська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що в наданих до митного оформлення специфікаціях до договору №09/08/21 від 09.08.2021, зазначено, що оплата за товар по даній специфікації здійснюється на умовах 100% попередньої передоплати.

У випадку встановлення сторонами оплатити товару до процедури розмитнення або, у випадку якщо рахунок сплачено - декларант повинен надати банківський платіжний документ, така позиція висловлена у постанові від 07.02.2023 у справі №804/5961/16.

Документ, що підтверджує оплату за даною поставкою декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією не подано. Платіжні інструкції були подані лише на вимогу митного органу, однак ці платіжні документи не можливо ідентифікувати із спірною поставкою товару.

Суд свідомо проігнорував правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 30.06.2022 по справі №804/15901/15, в якій зазначено: «22.05.2015 №110010000/2015/020927 загальна сума за рахунком 9 967 761, 16 р. У зв`язку із відсутністю у банківському платіжному документі посилань на специфікацію до контракту або інвойс зазначений банківський платіжний документ неможливо ідентифікувати із спірною партією товару».

Також в платіжних інструкціях №256612 від 19.06.2023 на суму 80000 №256613 від 27.06.2023 на суму 40000 EUR в гр. 70 призначення платежу вказаний тільки контракт, тому дані платіжні інструкції також неможливо ідентифікувати з даною партією товару. Однак, яким чином суд встановив, що умови контракту щодо оплати товару є виконані позивачем повністю, оскільки подане платіжне доручення не містить печаток чи підписів та жодних відміток банку, а й ще не можливо ідентифікувати з даною поставкою взагалі.

Подання платіжної інструкції банківській установі не свідчить про виконання цієї операції банком, оскільки банк може відмовити у здійснення цієї операції. Жодних доказів проведення цієї операції банком позивачем не надано.

Для визначення митної вартості митницею використано резервний метод визначення митної вартості. Відповідно до тлумачної примітки до ст. 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 7, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7. Таким чином, обираючи джерело інформації для визначення митної вартості за резервним методом митниця керувалася статтею 64 МКУ та враховувала вимоги статей 58 - 61 МКУ, зокрема в частині меншої з двох альтернативних вартостей, часу імпорту, характеристик товару тощо.

Львівська митниця в якості джерела для винесення оскаржуваних рішень використала не ЄАІС ДФС України, а конкретну митну декларацію - МД №UA209170/2023/47057 від 15.06.2023, в графі 43 «Код МВВ» якої зазначена цифра 1, правий підрозділ цієї графи не заповнений.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем було подано відповідачу відповідні електронні митні декларації.

27.06.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209170/2023/900590/1, у якому зазначено наступні порушення:

- в гр.3 CMR від 19.06.2023 вказано місце доставки товару Городок Львів Україна, проте калькуляція транспортних витрат від 21.06.2023 №21/06-6 надана до п/п Шегині;

- контракт від 09.08.2021 №09/08/21 передбачає наявність специфікації, яка не була подана до митного оформлення;

- в платіжній інструкції від 09.06.2023 зазначена сума, яка відрізняється від інвойсу. В гр.70 призначення платежу вказаний тільки контракт, тому дану платіжку інструкцію не можливо ідентифікувати з даною партією товару.

13.07.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900687/2, у якому зазначено наступні порушення:

- в гр.3 CMR від 03.07.2023 вказано місце доставки товару Городок Львів Україна, проте калькуляція транспортних витрат від 04.07.2023 №04/07-6 надана до п/п Шегині;

- в платіжних інструкціях від 19.06.2023, від 27.06.2023 зазначені суми, які відрізняються від інвойсу. В гр.70 призначення платежу вказаний тільки контракт, тому дану платіжку інструкцію не можливо ідентифікувати з даною партією товару.

За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002221 та №UA209170/2023/002427, якими позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із рішеннями про коригування митної вартості №UA209000/2023/900687/2 від 13.07.2023 та №UA209170/2023/900590/1 від 27.06.2023 та необхідністю внесення змін у відповідні графи МД, що відповідає на думку відповідача постанові Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», наказу Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», наказу Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа».

Відповідно до статей49,50 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першоюстатті51, частиною першою статті52 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Як встановлено частиною другоюстатті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборівдокументи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положеннястатті 53 Митного кодексу Українимістять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннямистатті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьоїстатті 53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зістаттею 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/8228/16.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборіввизнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятоюстатті 54 Митного кодексу Українипередбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостоїстатті 54 Митного Кодексу Україниорган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першоюстатті 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органомдоходів і зборіву випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другоїстатті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу Українивстановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з указаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 у справі № 1.380.2019.001625.

Частинами другою та третьоюстатті 58 Митного кодексу Українипередбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятоїстатті 58 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З приводу зазначення в платіжній інструкції від 09.06.2023 суми, яка відрізняється від інвойсу. В гр.70 призначення платежу вказаний тільки контракт, тому на думку відповідача, дану платіжку інструкцію не можливо ідентифікувати з даною партією товару.

Як вбачається із платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 09.06.2023 сума, яку позивач сплатив ТОВ «Компанія Artsteel»» складає 150000 EUR.

При цьому, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, із вказаної платіжної інструкції вбачається, що зазначена сума є лише передоплатою відповідно до договору від 09.08.2021 №09/08/21.

В подальшому, позивачем було проведено також передоплати товару, що підтверджується платіжними інструкціями від 19.06.2023 на суму 80000 EUR та від 27.06.2023 на суму 40000 EUR.

Відповідно до п.2.2 розділу 2 договору №09/08/21 від 09.08.2021 загальна сума цього договору складає 2000000 EUR.

Як вбачається із п.2.2 додаткової угоди від 23.04.2023 до вказаного договору загальна сума договору становить 7083089,52 EUR.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сума у розмірі 150000 EUR, зазначена в платіжній інструкції від 09.06.2023, є лише передоплатою основної суми, передбаченої в договорі №09/08/21 від 09.08.2021, яка у свою чергу, зокрема, буде сплачуватись позивачем у майбутньому.

З приводу зазначення в гр.3 CMR від 19.06.2023 вказано місце доставки товару Городок Львів Україна, проте калькуляція транспортних витрат від 21.06.2023 №21/06-6 надана до п/п Шегині.

Відповідно до кошторису витрат на закордонне відрядження №21/06-6 від 21.06.2023 калькуляція витрат на перевезення вантажів за маршрутом с.Ясниська Львівської області м.Щекоціни (Польща) пп.Шегині (450 км) становить 25704 грн. 65 коп.

Пунктом п`ятим ч.10 ст.8 МК України чітко передбачено, що при визначенні митної вартості додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що місцем ввезення товару на митну територію України є саме пропускний пункт Шегині, який зазначений у кошторисі витрат на закордонне відрядження №21/06-6 від 21.06.2023, а не м.Городок, як зазначає контролюючий орган.

З приводу наявності специфікації, яка не була подана до митного оформлення та передбачена контрактом від 09.08.2021 №09/08/21, то п.1.1 розділу 1 договору №09/08/21 від 09.08.2021, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія Artsteel», передбачає, що продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця товари відповідно до специфікацій чи інвойсів (надалі іменуються «специфікації»).

З даного пункту договору №09/08/21 від 09.08.2021 вбачається, що визначальною ознакою у даному випадку є можливість альтернативного подання позивачем контролюючому органу для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого ним товару як специфікації, так і інвойсу, який в подальшому також іменується специфікацією.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура (інвойс) FE/246/2023/06 від 19.06.2023, який також надавався та який підтверджує згадану митну вартість товару.

Окрім того, в матеріалах справи наявна також специфікація №0607-03 як додаток до уже згаданого договору, у якій вартість товару співпадає із вартість товару, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі) FE/246/2023/06 від 19.06.2023.

З приводу порушень, зазначених у рішенні від 13.07.2023 №UA209000/2023/900687/2, то суд першої інстанції вірно зазначив, що такі спростовуються із таких самих підстав, як і порушення у попередньому рішенні від 27.06.2023 № UA209170/2023/900590/1.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, в наданих для митного оформлення документах відсутні розбіжності стосовно числового значення митної вартості, а відтак, рішення про коригування митної вартості є протиправними та підлягають скасуванню.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195) у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 лютого 2019 у справі №825/648/17.

Натомість в оскаржуваному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 у справі № 826/8228/16 вказав, що факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано товариством, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, оскільки законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №380/30198/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 06.09.2024