Постанова

від 27.08.2024 по справі 758/10435/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/10435/21

провадження № 22-ц/824/8691/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Халепчук Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «Уніан», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про визнання інформації такою, що порушує немайнові права на використання імені, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» - адвоката Здоровця Сергія Вікторовича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року в складі судді Якимець О. І.,

встановив:

26.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «Уніан», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про визнання інформації такою, що порушує немайнові права на використання імені, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024 року вказаний позов залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції керувався пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, відповідно до якого суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

15.02.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «Уніан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» - адвокат Здоровець С. В. звернувся до суду з заявою про розподіл судових витрат. Просив стягнути з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.

Заяву обґрунтовував тим, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ними витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Необґрунтованість та недобросовісність дій позивача у даному випадку пояснюється поданням позову, який більше 3 років перебував у провадженні суду. дійшов до стадії розгляду по суті, у зв`язку з чим відповідач був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката, а також сплатити гонорар.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року в задоволенні заяви про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

26.02.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» - адвокат Здоровець С. В., через підсистему «Електронний суд»,подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року, прийняти нове рішення про стягнення з позивача на користь ТОВ «ТРК «Студія 1+1» 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не було враховано, що вказана справа перебувала більше 3 років у провадженні суду, дійшла до стадії розгляду по суті, у зв`язку з чим відповідач був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката, а також сплатити гонорар.

Необґрунтованість дій позивача пояснюється тим, що останній протидіяв розгляду справи, в судових засіданнях, які проводилися 15.03.2022, 17.05.2022, 12.10.2022, 18.01.2023, 20.09.2023, 30.01.2024, 14.02.2024, незважаючи на належне повідомлення останнього про дату та час судового засідання, позивач не направив свого уповноваженого представника, у зв`язку з чим позовна заява була залишена без розгляду, утім вже на стадії розгляду справи по суті, коли адвокатом відповідачів вчинено всі необхідні процесуальні дії для захисту прав та інтересів клієнта.

Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 23 травня 2023 року по справі №910/12184/20 неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України (аналогічні положення передбачені ЦПК). У зв`язку з цим наявні підстави для вирішення питання про покладення відповідних судових витрат на позивача. Наведене не було враховано судом першої інстанції.

На підтвердження понесення відповідач витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн було надано Договір про надання правої допомоги від 05.08.2019 разом з додатком, докази зарахування частини коштів (50 %), а також акт прийому-передачі наданих послуг від 15.02.2024.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Встановлено, що 26.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне Агентство «Уніан», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про визнання інформації такою, що порушує немайнові права на використання імені, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання.

07.02.2022 від представника ТОВ "Інформаційне агентство "Уніан" надійшов відзив на позовну заяву.

22.02.2022 представник ОСОБА_1 - адвокат Староста І. І. повідомив суду про припинення дії Договору про надання правової допомоги, укладеного з позивачем ОСОБА_1

30 січня 2024 року Подільським районним судом м. Києва винесено постанову про закінчення підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду на 14 лютого 2024 року 09.00 год.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі позов було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача. Відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали. Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Саме по собі звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити про зловживання процесуальними правами, а дії, направлені на захист свого права, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодування понесених витрат на правову допомогу.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Разом із цим, залишення заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд зазначив, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20 вказав, що неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 , звернувшись до суду з позовом, створив ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правової (правничої) допомоги.

Суд першої інстанції залишив позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, відповідно до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду в апеляційному порядку позивачем не оскаржувалася, що свідчить про його згоду з таким висновком суду першої інстанції.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків.

За таких підстав не можна повністю погодитись з висновком суду першої інстанції про те, здійснені відповідачем витрати пов`язані з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача не могли стати підставою для вимоги відповідача про компенсацію здійснених останнім витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» не подав попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу, а подав лише 20.09.2023 заяву про те, що докази таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення в даній справі (а.с. 140).

Заяву про розподіл судових витрат з відповідними доказами на їх підтвердження представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» подав 15.02.2024, тобто за день до судового засідання по розгляду цієї заяви, а також в цей день направив таку заяву позивачу цінним листом.

У справі №922/2821/18 Верховний Суд звернув увагу, що неповідомлення учасником справи іншого учасника про попередній розрахунок судових витрат, а також ненаправлення на його адресу документів на підтвердження вимог позбавляє іншого учасника можливості подати клопотання про зменшення розміру таких витрат (постанова від 21 серпня 2019 року).

Крім цього, заявником не надано доказів фактичної сплати 50 000 грн за надання правничої допомоги, як це передбачено частиною п`ятою статті 142 ЦПК України.

З огляду на викладене, заява про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

За таких підстав ухвала суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» - адвоката Здоровця Сергія Вікторовича задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук