Постанова

від 13.12.2007 по справі 7/187-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/187-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2007 р.                                                           Справа № 7/187-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Барбашова С.В. , Бухан А.І.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3528 С/3) на ухвалу господарського суду Сумської області від 05.11.07 р. по справі № 7/187-07

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області, смт. Недригайлів

до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Іскра», с.Коишанка, Недригайлівський район, Сумська область

про стягнення 1 573,81 грн.

встановила:

У серпні 2007 р. позивач – Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі, звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача 1 573,81 грн. грн. боргу, який виник внаслідок несплати останнім страхових внесків.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.11.07 р. (суддя Рижков М.Б.) по справі № 7/187-07 провадження у справі припинено. Ухвалу мотивовано з тих підстав, що з урахуванням вимог ст. 1 ГПК України, п. 4 ст. 12 КАС України поданий позивачем позов підлягає розгляду за правилами КАС України.

Позивач з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що, в спірних правовідносинах управління не здійснювало владних управлінських функцій, тому вважає, що даний спір є господарським, а не адміністративним. Крім того, посилається на те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. № 1058-ІV не передбачає можливості звернення органів Фонду до адміністративного суду з позовами про стягнення недоїмки, на його думку,  діюче законодавство не встановлює випадків, у яких юридична особа може бути відповідачем у адміністративному суді за адміністративним позовом органу Пенсійного фонду.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги,  про причини неявки представника не повідомив.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги,  про причини неявки представника не повідомив.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, правильність застосування судом норм процесуального права,  доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Сумської області від 05.11.2007 р. –без змін, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувшись до господарського суду з позовом по даній справі з посиланням на відповідні норми, а саме: Закони України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, „Про пенсійне забезпечення”, інструкції, постанови та ГПК України, просив стягнути з відповідача на свою користь 1 573,81 грн. боргу, який виник внаслідок несплати останнім страхових внесків.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України (далі – ПФУ) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Управління Пенсійного фонду, згідно з п. 1.1. Положення про управління  Пенсійного  фонду  України  у  районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ № 8-2 від 30.04.2002 року, є органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в  Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів фонду, які здійснюють владні управлінські функції.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –переданий на  вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень.

П. 4 ст. 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в п. 7 ст. 3 КАС України: це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із даним позовом про стягнення заборгованості з відповідача, яка утворилась внаслідок несплати останнім страхових внесків в строки, визначені ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», діяв як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і як суб'єкт владних повноважень, тобто спір не пов'язаний із здійсненням господарської діяльності сторін.

Згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають у господарських правовідносинах, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

П. 1, 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадку встановлених законом.

Отже, зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

А тому, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд  приймаючи оскаржувану ухвалу правомірно послався на те, що з урахуванням вимог ст. 1 ГПК України, п. 4 ст. 12 КАС України поданий позивачем позов підлягає розгляду за правилами КАС України, та обґрунтовано припинив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, а висновки суду узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів вважає посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що в спірних правовідносинах управління Пенсійного фонду України не здійснювало владних управлінських функцій, та з урахуванням вимог ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 105, ч. 3 ст. 50 КАС України Пенсійний фонд не має повноважень на звернення до адміністративного суду та не може бути позивачем в справах про стягнення внесків, помилковим та таким, що до уваги не береться, оскільки дані твердження зводяться до тлумаченнях даних норм на свою користь та не узгоджуються з приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж в рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 27.06.2007р. № 04-5/120 зазначено, що Управління у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

Разом з тим, ч. 1 ст.  2., ст. 6, ст. 17, ч. 2, 4 ст. 50, п. 5  ч. 3 ст. 105 КАС України надають Пенсійному фонду право на звернення до адміністративного суду в якості позивача з вимогою про стягнення з відповідача боргу, який виник внаслідок несплати (невиконання встановленого Законодавством України обов'язку) останнім страхових внесків.

З урахуванням вказаного, ухвала господарського суду про припинення провадження по справі винесена судом на підставі норм діючого законодавства України, вона не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін по справі (оскільки крім іншого також не позбавляє позивача права на звернення до компетентного суду за встановленою законом територіальною та предметною підсудністю за правилами встановленими КАС України), в зв'язку з чим, підстав для її скасування у апеляційного господарського суду відсутні.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оскаржуються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 05.11.07 р. по справі              № 7/187-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Бухан А.І.