Рішення

від 02.09.2024 по справі 160/16674/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокуСправа №160/16674/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення у часників справи адміністративну справу за позовною заявою Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Куташі Юрія Юрійовича в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровськметалопром» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Куташі Юрія Юрійовича в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровськметалопром», в якій позивачі просять:

- визнати протиправною бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровськметалопром» в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища №12773, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту»;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровськметалопром» вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища №12773, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А обліковується захисна споруда цивільного захисту сховище №12773, яке в умовах військової агресії Російської Федерації проти України через недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд), є не готовою до використання за призначенням. Також зазначено, що нежитлові будівлі за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А, в цілому належать на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству «ДНІПРОПЕТРОВСЬКМЕТАЛОПРОМ». В свою чергу згідно з актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №12772 від 05.09.2023 року, складеним за участю фахівця ВЗНС Дніпровського РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, вказана захисна споруда оцінена як обмежено готова до використання за призначенням та вказаним актом встановлено наявність недоліків у вказаній споруді. З викладеного вбачається, що відповідач, як власник та балансоутримувач захисної споруди цивільного захисту, сховища №12773, систематично не виконує свої обов`язки по утриманню захисної споруди у готовому до використання стані, у зв`язку з чим, на сьогоднішній день захисна споруда №12773, яка розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А, не здатна забезпечити захист цивільного населення в умовах російської агресії та чергових обстрілів, та у разі використання за призначенням створює загрозу для життя та здоров`я людей. На підставі зазначеного прокурор звернувся до суду з даною позовною заявою.

01.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровськметалопром» отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 02.07.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна нежитлові будівлі за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А, належать на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству «ДНІПРОПЕТРОВСЬКМЕТАЛОПРОМ» (код ЄДРПОУ 02138926), на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007 року у справі №8/248-07.

Відповідно до облікової картки захисної споруди цивільного захисту, балансоутримувачем захисної споруди є Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОПЕТРОВСЬКМЕТАЛОПРОМ» (код ЄДРПОУ 02138926).

Технічною складовою паспорту захисної споруди також встановлено, що сховище №12773 вбудоване у триповерхову будівлю та належить до ІІ класу сховищ, загальна площа якого становить 75 кв.м, загальний об`єм 337 м.куб та розраховане на укриття 80 осіб.

Згідно з актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №12772 від 05.09.2023, складеним за участю фахівця ВЗНС Дніпровського РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, вказана захисна споруда оцінена як обмежено готова до використання за призначенням. Зазначеним актом встановлено наступні недоліки:

- стан захисно-герметичних (герметичних) воріт, дверей, ставень, механізмів задраювання: ЗГД 1 шт., СУ-1-1м 1шт., СУ-IV 1м. 1 шт. закриваються з зусиллям, ущільнююча гума частково втратила еластичність; порядкові номера дверях зафарбовані, потребують поновлення; - Стан противибухових пристроїв: МЗС, кількість 3 шт. потребують обслуговування; - Стан системи вентиляції: вентилятори витяжної, припливної системи вентиляції потребують обслуговування; електроручні вентилятори потребують обслуговування; клапани надмірного тиску (КНТ) один, потребує обслуговування; прилад для виміру підпору повітря немає; - Протипожежний стан: укомплектованість пожежних кранів потребує оновлення; труби систем пожежогасіння потребує оновлення; укомплектованість первинними засобами пожежогасіння потребує доукомплектування. - Наявність робочого інструмента формування з обслуговування захисної споруди в наявності (70% від нормативу); - Формуляр фільтровентиляційних агрегатів немає; - Щорічний акт огляду ємностей для питної води з результатами лабораторних досліджень немає; - Перевірка сховища на герметичність не проводилась; - Проведення навчання та рівень знань та навичок формування з обслуговування захисної споруди відсутні. Крім того, фахівці структурних підрозділів Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області у І кварталі 2024 року приймати участь у комісійному огляді захисної споруди №12773, за результатами якого складено акт від 08.02.2024, відповідно до якого стан сховище визначено як не готове до використання за призначенням. Зокрема, зазначеним вище актом оцінки стану готовності захисної споруди №12773 до укриття населення, встановлені наступні недоліки: - - Стан захисно-герметичних (герметичних) воріт, дверей, ставень, механізмів задраювання: ЗГД 1 шт., СУ-1-1м 1шт., СУ-IV 1м. 1 шт. закриваються з зусиллям, ущільнююча гума частково втратила еластичність; порядкові номера дверях зафарбовані, потребують поновлення; - Стан противибухових пристроїв: МЗС, кількість 3 шт. потребують обслуговування; - Стан системи вентиляції: вентилятори витяжної, припливної системи вентиляції потребують обслуговування; електроручні вентилятори ЕРВ-49 2 шт. - потребують обслуговування; клапани надмірного тиску (КНТ) один - потребує обслуговування; прилад для виміру підпору повітря відсутній; регенеративні патрони (РП-100) в наявності 3 шт., встановлений термін придатності закінчився; - Протипожежний стан: укомплектованість пожежних кранів - потребує оновлення; труби систем пожежогасіння - потребує оновлення; укомплектованість первинними засобами пожежогасіння потребує доукомплектування; - Вимірювальні прилади температурно-вологісного режиму відсутні; - Наявність робочого інструмента формування з обслуговування захисної споруди в наявності (70% від нормативу); - Формуляр фільтровентиляційних агрегатів немає; - Щорічний акт огляду ємностей для питної води з результатами лабораторних досліджень немає; - Перевірка сховища на герметичність не проводилась; - Проведення навчання та рівень знань та навичок формування з обслуговування захисної споруди відсутні; - Список особового складу формування з обслуговування споруди немає.

Оскільки Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровськметалопром» не забезпечено готовності до використання захисної споруди цивільного захисту сховища №12772, а Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області не вжито дієвих та достатніх заходів з метою зобов`язання відповідача привести захисну споруду до готового стану з метою використання за призначенням, що вказує на бездіяльність даного органу, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Законом України №3564-ІХ від 06.02.2024 затверджено Указ Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 1932-XII (далі - Закон №1932-XII) оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

За змістом статті 3 Закону №1932-XII підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Щодо права прокурора на звернення до суду в інтересах держави в особі Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області з цим позовом, а також наявність підстав для зобов`язання балансоутримувача захисної споруди привести таку споруду в належний технічний стан та у стан готовності, шляхом забезпечення готовності до укриття захисної споруди цивільного захисту №12804, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Тобто, Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.

За приписами частини першої статті 2 Закону УкраїниПро прокуратурувід 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону №1697-VII врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини першої якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону №1697-VII під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Частиною першою статті 24 Закону №1697-VII визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами частин третьою - п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України.

Відповідно до частини першої статті 65 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) щодо суб`єктів господарювання (пункт 2).

За змістом частин другої статті 65 Кодексу цивільного захисту України у суб`єктів господарювання приватної форми власності органи державного нагляду у сфері цивільного захисту контролюють виконання заходів щодо захисту населення та працівників на випадок надзвичайної ситуації, а також вирішення питань техногенної та пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.

Згідно зі статтею 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Статтею 68 Кодексу цивільного захисту України встановлені санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, за приписами якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом (частина перша).

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина друга).

Частиною першою статті 69 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови:

1) з питань пожежної безпеки у разі:

а) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами;

б) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

в) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від вимог, визначених нормативно-правовими актами або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

2) з питань техногенної безпеки у разі:

а) невиконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань техногенної безпеки;

б) відсутності організаційно-розпорядчих документів щодо здійснення заходів з питань техногенної безпеки, які передбачені для суб`єкта господарювання;

в) непроведення в установленому порядку навчання персоналу суб`єкта господарювання діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій;

г) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій;

ґ) непроведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечного об`єкта;

д) відсутності декларації безпеки об`єкта підвищеної небезпеки;

е) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

є) невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатності або відсутності, а також у разі порушення порядку зберігання таких засобів;

ж) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

з) відсутності плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об`єкті підвищеної небезпеки, а також відсутності розроблених відповідно до цього плану спеціальних заходів протиаварійного захисту;

и) відсутності об`єктових матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або невідповідності їх затвердженим номенклатурам та обсягам;

і) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

ї) відсутності або несправності на об`єкті підвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

й) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

к) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

л) неготовності осіб, які обслуговують потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації та ліквідації наслідків аварій до дій із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

м) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки угоди про страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їхньому майну, іншим юридичним особам унаслідок надзвичайної ситуації, що спричинена пожежею, аварією, катастрофою або небезпечною подією;

н) порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами;

о) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Наведені приписи законодавства вказують на те, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року в справі №826/13768/16, однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 року в справі №240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке.

…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняттяінтерес держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, щоінтереси державиє оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняттяінтереси державимає самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, щоінтереси державиохоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізаціяінтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади..

Повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено на органи ДСНС, спосіб реалізації яких визначений закономКодексом цивільного захисту України, приписами якого передбачено звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.

Крім того, до повноважень ДСНС належить видання розпорядчих документів (приписів, розпоряджень, постанов) підконтрольним суб`єктам господарювання (як в цьому випадку).

Застосування заходів реагування, визначених статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, - це установлений законом спосіб спонукання відповідних суб`єктів господарювання усунути виявлені органами ДСНС порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, з боку уповноваженого органу.

В інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.

В цьому випадку дійсно, звернення ДСНС з іншим позовом, ніж про застосування заходів реагування, передбачених статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, чинним законодавством не передбачено.

Крім того, суд розглядаючи дану справу враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15.05.2019 року у справі №820/4717/16.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Таким чином, у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 13.03.2022 року №303 на період дії воєнного стану у ДСНС відсутні повноваження з перевірки укриття №12804 на стан придатності для використання за призначенням, а також застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Зважаючи на те, що зміст поданої прокурором позовної заяви дозволяє стверджувати про те, що у даному випадку звернення до суду спрямоване на захист інтересів держави від порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту та слугує меті захисту суспільного інтересу, який полягає у захисті життя та здоров`я людей у період збройної агресії російської федерації проти України, суд доходить висновку, що вказані обставини надають прокурору право на звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.

В силу пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належитьсховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

Цивільним захистом, згідно зі статтею 4 Кодексу цивільного захисту України, є комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Частиною 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України встановлено що до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, зокрема, належить забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання (пункт 1); забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту (пункт 2); забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту (пункт 15); здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні) (пункт 16).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Частиною восьмою статті 32 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку, визначений Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року №138 (далі - Порядок №138).

Пунктом 9 Порядку №138 встановлено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. У разі використання однієї захисної споруди кількома суб`єктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди.

Згідно з пунктом 10 Порядку №138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме:

не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту;

не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Згідно з пунктом 11 Порядку №138 вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року №579, споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Відповідно до пунктів 5, 6 глави 1 розділу VII Вимог формування з обслуговування захисних споруд забезпечуються засобами індивідуального захисту, радіаційної і хімічної розвідки, спеціальної обробки, зв`язку відповідно до норм оснащення формування з обслуговування захисної споруди згідно з додатком 19 до цих Вимог.

Захисна споруда комплектується необхідним майном на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю, відповідно до переліку майна, необхідного для укомплектування захисної споруди, згідно з додатком 20 до цих Вимог.

За змістом пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням.

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог. Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням.

Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог. У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням.

Враховуючи, що обов`язок забезпечення тримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється тими суб`єктами, на балансі яких перебуває такий об`єкт, а відповідно до наданих учасниками справи до суду документів вбачається, що захисна споруда цивільного захисту сховище №12773, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А перебуває на балансі Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровськметалопром», саме на відповідача покладено обов`язок із забезпечення підтримання стану такої захисної споруди у готовності до використання.

Факт знаходження захисної споруди цивільного захисту №12773 у незадовільному до використання стані не є спірним питанням та доведений наданими разом із позовною заявою доказами зокрема актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №12773.

Станом на дату звернення прокурора до суду з даною позовною заявою та на дату розгляду справи та прийняття рішення, захисна споруда №12773 за результатами проведеної оцінки оцінене як таке, що не готове до використання за призначенням.

Докази протилежного відповідачем до суду не надані.

Акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 Вимог, з якого вбачається, що захисна споруда №12773 приведена у стан готовності до суду не надано.

Суд вважає за доцільне наголосити, що в силу вимог статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, бездіяльність відповідача щодо утримання захисної споруди цивільного захисту у належному стані не може бути залишено без відповідного реагування, особливо під час дії воєнного стану у зв`язку із збройною агресією проти України.

Через неможливість використання захисної споруди цивільним (мирним) населенням під час обстрілів Дніпропетровської області крилатими та балістичними ракетами, атак дронів-камікадзе безпосередньо створюється загроза для життя та здоров`я людей.

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів реагування, Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 року №812/1296/18 зазначив, що забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Суд при цьому враховує, що в умовах військової агресії Російської Федерації проти України, недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) призвело до його неготовності для використання за призначенням, через що захисна споруда не здатна у належному обсязі забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

Невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення укриття до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровськметалопром» в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища №12773, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту», є протиправною.

При цьому з метою захисту життя і здоров`я людей в умовах воєнного стану суд доходить висновку про необхідність зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровськметалопром» вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища №12773, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов виснвоку про задоволення позовної заяви Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Куташі Юрія Юрійовича в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровськметалопром» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.9, 72-77, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Куташі Юрія Юрійовича (49005, м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, 23) в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (49070, м. Дніпро, вул. Короленка, 4, код ЄДРПОУ 38598371) до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровськметалопром» (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А, код ЄДРПОУ 02138926) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровськметалопром» в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища №12773, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровськметалопром» вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища №12773, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122А, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене впорядку та строки, передбачені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський