Рішення

від 23.08.2024 по справі 925/691/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/691/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від прокуратури: Куліш А.А.

від позивача: Мішенко О.О. - самопредставництво;

від першого відповідача: не з`явився;

від другого відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Сторчоус О.В. - адвокат за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури (м. Сміла, Черкаська область) в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаська обласна військова адміністрація) (м. Черкаси) до Михайлівської сільської ради (с. Михайлівка, Черкаський район, Черкаська область) та до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси) про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Прокурором в інтересах держави заявлено позов про:

- витребування у власність держави в особі Черкаської військової адміністрації з незаконного володіння Михайлівської сільської ради Черкаського району Черкаської області земельної ділянки площею 8,2 га з кадастровим номером 7121884000:02:000:1583, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 60 виділ 22 Грушківського лісництва та перебуває в постійному користуванні філії" Чигиринське лісове господарство "ДП "Ліси України", право власності на яку, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано за Михайлівською сільською радою Черкаського району Черкаської області, номер запису про право власності 27251052 від 24.07.2018;

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7121884000:02:000:1583, площею 8,2 га із цільовим призначенням землі резервного фонду, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості про це з Державного земельного кадастру з одночасним припиненням речових прав.

Справа слухається за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав, що спірна земельна ділянка площею 8,2 га з кадастровим номером 7121884000:02:000:1583 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України" (Чигиринське лісове господарство).

Відповідачі в судове засідання не з`явились, явка обов`язковою не визнавалась.

Від 1-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 02/01/2148 від 19.07.2024 ( а.с. 233-234, том 1) в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що спірну земельну ділянку було передано Михайлівській сільській раді наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у процедурі роздержавлення, як ділянку сільськогосподарського призначення. Тому з боку Михайлівської сільської ради ніякі порушення не були допущені.

2-м відповідачем також подано відзив на позовну заяву від 01.08.2024 (а.с. 1-3, том 2) в якому заперечено проти задоволення позовних вимог. ГУ Держгеокадастру вказує, що при проведенні інвентаризації земель державної власності, спірна земельна ділянка правомірно віднесена до земель сільськогосподарського призначення, бо на той час ніяких відомостей та первинних документів, які б посвідчували за ДП "Чигиринське лісове господарство" права постійного користування цією ж ділянкою як землями лісогосподарського призначення, не існувало та у ДЗК не було внесено.

Третьою особою подано пояснення від 07.07.2024 ( а.с. 223-226, том 1) в якому просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи прокурора та представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід задовольнити позовні вимоги повністю, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18 червня 2019 року №23-1873/14-19-СГ ( а.с. 36, том 1) "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Михайлівській сільській раді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 860,9454 га, які розташовані в адміністративних межах Ребедайлівської та Ревівської селищних рад Камянського району Черкаської області.

Згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 (а.с. 37, том 1), Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно до наказу № 23-2202/14-18-СГ від 05.06.2018, передає із державної власності, а Михайлівська сільська рада приймає в комунальну власність земельні ділянки, згідно додатку.

Згідно з п. 46) додатку до вказаного акта від 05.06.2018 та наказу № 23-2202/14-18-СГ від 05.06.2018, до переліку земельних ділянок на території Михайлівської сільської ради включено земельну ділянку за кадастровим номером 7121884000:02:000:1583 площею 8,2 га. (а.с. 39 том 1).

Право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до акта приймання-передачі виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п. 2 наказу № 23-2202/14-18- СГ від 05.06.2018).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Кам`янської районної державної адміністрації Гапченко Олександром Володимировичем 24.07.2018 зареєстровано право власності за Михайлівською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7121884000:02:000:1583 площею 8,2 га, за цільовим призначенням - землі резервного фонду (а.с.44 том 1).

Підставою вказаної державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 року, наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 23-2202/14-18- СГ від 05.06.2018.

За даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка площею 8,2 га кадастровий номер 7121884000:02:000:1583 вкрита лісовою рослинністю та межує із земельними ділянками, що є державною власністю та відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні філії «Чигиринське лісове господарство».

Прокурором згідно інформації філії "Чигиринське лісове господарство" за № 1737/22 від 30.11.2023 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7121884000:02:000:1583 є частиною виділу 22 загальною площею 28,8 та кварталу 60 Грушківського лісництва філії «Чигиринське лісове господарство» ДП «Ліси України» та знаходиться в адміністративних межах Михайлівської ОТГ, частина якої орієнтовною площею 8,2 та накладається на лісові землі.

Спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення, що підтверджується планово-картографічними матеріалами та матеріалами лісовпорядкування.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 № 938 (а.с. 120-122, том 1) припинено діяльність державного підприємства "Чигиринське лісове господарство" шляхом реорганізації через приєднання його до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство, яке у подальшому приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Відповідно до п. 8 наказу від 28 жовтня 2022 року №938 Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства "Чигиринське лісове господарство".

Факт правонаступництва сторони не заперечують.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04 січня 2023 року №26 (а.с. 125, том 1) затверджено передавальний акт державного підприємства "Чигиринське лісове господарство", згідно з яким балансові рахунки основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки , нерухоме майно та інше державного підприємства "Чигиринське лісове господарство", координується Черкаським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Згідно з цим актом (а.с. 126 том 1) ДП "Ліси України" також передано матеріали лісовпорядкування та картографічні матеріали.

Наказом державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України від 14.12.2022 № 18 (а.с. 155, том 1) створено філії державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Ліси України" (п. 86 - Філія "Чигиринське лісове господарство" (а.с. 163 том 1).

Рішенням Черкаської обласної ради від 30.11.2001 № 22-26 "Про надання земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств спеціалізованим лісогосподарським підприємствам" (а.с. 173 том 1) Кам`янському лісгоспу надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду колишніх КСП для ведення лісового господарства.

За доводами прокурора та третьої особи, при цьому згідно проекту відведення земельних ділянок Кам`янського лісгоспу для ведення лісового господарства за рахунок земель лісового фонду місцевих рад Кам`янського району загальною площею 6016,6 га у постійне користування та картографічних матеріалів, у постійне користування передано і спірну земельну ділянку.

За картами, що розроблені на підставі проекту відведення земельних ділянок Кам`янському лісгоспу для ведення лісового господарства за рахунок земель лісового фонду місцевих рад Кам`янського району загальною площею 2791,1 га у постійне користування, частина землі входить до спірної земельної ділянки, що зараз має кадастровий номер 7121884000:02:000:1583.

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства та викопіювання станом на 01.01.2014 земельна ділянка, до якої увійшла спірна частина земельної ділянки площею 8,2 га, присвоєно індекс: квартал 60 виділ 22 Грушківського лісництва.

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Кам`янське лісове господарство» (а.с. 48 том 1) виготовлений Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням Київська лісовпорядна експедиція інв.№ 35, по викопіюванню з планшету за фрагментами картографічних матеріалів з нанесеними межами збірного кварталу Грушківського лісництва, за матеріалами лісовпорядкування 2013 року, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7121884000:02:000:1583 накладається на землі лісового фонду квартал 60, виділ 22 ( чорний - межа кварталу та виділу, червоний - межа ділянки).

Таким чином спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського, а не сільськогосподарського призначення за визначеннями категорій земель за їх цільовим призначенням у ч. 1 ст. 19 ЗК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Заліснення земельної ділянки для віднесення її до земель лісогосподарського призначення не має вирішального значення.

Згідно ч. 1 ст. 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 1 ст. 92 зазначеного Кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За картографічними матеріалами, в силу положень ст. ст. 19, 55, 84 ЗК України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Спірна ситуація із передачею у власність Михайлівської сільської ради спірної земельної ділянки виникла через те, що станом на 2018 рік не всі землі Держлісгоспів та їх філій на місцях були проінвентаризовані із внесенням їх до ДЗК як земель лісогосподарського призначення.

За правилами ст.ст. 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування лісів державних сільськогосподарських підприємств Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 19.04.2013 вирішено провести у 2013 році лісовпорядні роботи спеціалістами двох лісовпорядних експедицій ВО «Укрдержліспроект» (а.с. 167 том 1).

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, (що були чинні і на момент виникнення спірних відносин) якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 27 січня 2015 року у справі №21-570цс14, від 24 грудня 2014 року у справі №6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 та Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі №707/2192/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі №278/1735/15-ц.

В справу не подано належних і допустимих доказів, що спірна ділянка в установлено законом порядку вилучалася із постійного користування держлісгоспів.

Учасниками справи не було подано суду клопотання про призначення у справі експертизи для отримання доказу на спростування тверджень прокурора та третьої особи (і наявних у справі картографічних матеріалів) щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Отже, спірна земельна ділянка у розмірі 8,2 га., що входить до складу земель комунальної форми власності, зареєстрованої за Михайлівською селищною радою з кадастровим номером 7121884000:02:000:1583, фактично належить до земель лісового фонду державної форми власності, перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України", правокористувач - філія "Чигиринське лісове господарство" та належить до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 4, 8 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас, згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Спору між сторонами з приводу правильного визначення прокурором належного позивача у виниклих відносинах - немає.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Отже, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05 червня 2018 року № 23-2202/14-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" спірну земельну ділянку неправомірно було передано Михайлівській сільській раді у комунальну власність у складі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 860,9454 га, які розташовані в адміністративних межах Михайлівської, Ребедайлівської та Ревівської селищних рад Кам"янського району Черкаської області.

Черкаською обласною державною (військовою) адміністрацією як належним розпорядником земель лісового фонду, не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Отже суд приходить до висновку, що наказом Держгеокадастру від 05.06.2018 № 23-2202/ (а.с. 36 том 1) порушено інтереси держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації.

Захист порушених прав особи щодо ділянок лісогосподарського призначення (які можуть перебувати не лише у державній власності на відміну від земель водного фонду), що вважає себе власником майна, яке було відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та 388 Цивільного кодексу України. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (ч.ч. 1-3 ст. 388 ЦК України).

Суд погоджується із доводами прокурора, що у даному випадку відсутнім є рішення на передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність з боку Черкаської обласної державної (військової) адміністрації. Це є доказом відсутності згоди держави, як власника, на відчуження ділянки, а тому спірна земля вибула з володіння власника поза його волею.

Таким чином, Черкаська обласна державна (військова) адміністрація згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України має право на витребування від Михайлівської сільської ради спірної земельної ділянки, яка вибула з її володіння поза її волею.

У своїй постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 904/1015/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень). За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Обґрунтованими є і твердження сторони позивача, що для витребування майна у незаконного власника саме по собі оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав.

При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

З приводу вимог в частині скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в ДЗК судом встановлено наступне:

Прокурор вказує, що Велика Палата Верховною Суду звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

При цьому в контексті виникнення даного спору слід врахувати, що згідно з положеннями ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 1 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Також згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Положеннями ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Чинним законодавством не передбачено порядок автоматичної зміни у ДЗК лише категорії сформованої спірної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення, без розроблення для цього спеціальної технічної документації.

Тому без скасування державної реєстрації в ДЗК спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення, неможливим буде її формування та внесення до ДЗК як землі лісогосподарського призначення.

Без вчинення цієї дії, навіть при наявності судового рішення у справі про витребування спірної ділянки у власність держави, захист права держави буде неповним та не ефективним.

Суд погоджується з доводами прокурора, що за наведених обставин, збереження відомостей і щодо речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7121884000:02:000:1583, загальною площею 8,2 га, у Державному земельному кадастрі за Михайлівською сільською радою, порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ДЗК, на принципах чого працює Земельний кадастр.

Отже прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права держави.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності реєстрації таких прав, обтяжень) --ч. 13 ст. 79-1 ЗК України.

Отже стороною позивача доведено правові підстави позову, для захисту інтересів держави не має значення доведення вини відповідачів у передачі в комунальну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності, тому позов прокурора підлягає до повного задоволення.

Звернення до суду в інтересах Черкаської обласної державної (військової) адміністрації обґрунтовано прокурором доводами і доказами невжиття цим компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З матеріалів справи вбачається, що про встановлені порушення інтересів держави Смілянською окружною прокуратурою проінформовано Черкаську обласну державну (військову) адміністрацію листом № 52/1-661вих -24 від 30.01.2024 (а.с. 176 том 1).

У листі від 18.03.2024 № 01/01-48/2962/01/01-48/7480 (а.с. 178 том 1) Черкаська обласна військова адміністрація зазначила, що з огляду на інформацію, викладену у запиті Смілянської окружної прокуратури, при підтвердженні цих фактів, право держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації на розпорядження землями державної форми власності є порушеним. З огляду на викладене, з урахуванням відсутності коштів на сплату судового збору, Черкаська обласна військова адміністрація не буде заперечувати щодо подання Смілянської окружною прокуратурою позовної заяви в інтересах держави.

З урахуванням повного задоволення позову стосовно обох відповідачів у справі, суд на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати прокурора покладає порівну на обох відповідачів.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у власність держави в особі Черкаської військової адміністрації з незаконного володіння Михайлівської сільської ради Черкаського району Черкаської області земельної ділянки площею 8,2 га з кадастровим номером 7121884000:02:000:1583, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 60 виділ 22 Грушківського лісництва та перебуває в постійному користуванні філії" Чигиринське лісове господарство "ДП "Ліси України", право власності на яку, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано за Михайлівською сільською радою Черкаського району Черкаської області, номер запису про право власності 27251052 від 24.07.2018.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7121884000:02:000:1583, площею 8,2 га із цільовим призначенням землі резервного фонду, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості про це з Державного земельного кадастру з одночасним припиненням речових прав.

Стягнути з Михайлівської сільської ради (код 34176446, с. Михайлівка, Черкаський район, Черкаська область, вул. Героїв майдану, 27) на користь Черкаської обласної прокуратури (код 02911119, м. Черкаси. бул. Шевченка, 286) - 3028,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (код 39765890, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131) на користь Черкаської обласної прокуратури (код 02911119, м. Черкаси. бул. Шевченка, 286) - 3028,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2024 року

Суддя Н.М. Спаських