Рішення

від 26.08.2024 по справі 698/491/24

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/491/24

Провадження № 2/698/229/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря судових засідань Пугачовської Т.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Катеринопіль цивільнусправу за ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу у Черкаській області Вечірко Наталія Вікторівна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

21.06.2024 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулась з вказаним вище позовом до ОСОБА_3 (надалі-відповідач). Позовну заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кальниболота, Голованівського району, Кіровоградської області, помер чоловік позивача ОСОБА_5 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

05.07.2022 року за заявою позивача приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу у Черкаській області Вечірко Н.В. було відкрито спадкову справу щодо майна спадкодавця ОСОБА_5 за № 96/2022. При цьому згідно даних про реєстрацію спільного проживання зі спадкодавцем нотаріус визнав іншим спадкоємцем доньку спадкодавця ОСОБА_3 , яка фактично проживала окремо від батька. З огляду на вказані обставини, після завершення строку для прийняття спадщини, нотаріус видав позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом лише на частину спадкового майна.

29.04.2024 року рішенням Катеринопільського районного суду у справі № 698/20/24, яке набрало законної сили, було встановлено факт,що на час відкриття спадщини ОСОБА_6 , донька останнього - ОСОБА_3 , не проживала за зареєстрованим місцем проживання по АДРЕСА_1 .

Після набрання вказаним вище судовим рішенням законної сили позивач повторно звернулася до нотаріуса, який постановою від 18.06.2024 року № 133/02-31 повторно відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за закономна іншу частину спадкового майна, з мотивів наявності іншого спадкоємця ОСОБА_3 (відповідач), яка згідно ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки нотаріусом отримано відомості про реєстрацію останньої за місцем проживання спадкодавця.

З огляду на наведене, позивач вважає, що повторна відмова нотаріуса унеможливлює оформлення її права на спадщину в позасудовому порядку та просить суд визнати за нею право власності на спірну частку спадкового майна в порядку спадкування за законом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримаву повному обсязі та просить суд їх задовольнити шляхом ухвалення заочного рішення у справі. Додатково пояснив, що, незважаючи на встановлення судом факту відсутності спадкоємця ОСОБА_3 за місцем реєстрації, нотаріус повторно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих же мотивів, що і минулого разу. Отже, його довіритель позбавлений можливості отримати право на іншу частину спадкового майна, інакше ніж за рішенням суду.

Враховуючи пояснення представника позивача, а також, надані останнім відомості про те, що відповідач є громадянкою росії, суд враховує, що відповідно до ч. 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. З огляду на наведене вище, з урахуванням пояснень представника позивача щодо відсутності відповідача за місцем реєстрації проживання, суд здійснив виклик відповідача відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України з моменту публікації яких відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Третя особа представника в судове засідання не направила, звернулась до суду з заявою згідно якої просить суд розглянути справу без участі її представника. (а.с.55)

В судовому засіданні встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З відомостей, що містяться у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видано 12.11.2005 року відділом ЗАГС м. Салехард, Ямало-Ненецького автономного округу вбачається що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб 12.11.2005 року про що складено актовий запис за № 345. Після укладення шлюбу позивач залишила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ». (а.с.11).

З відомостей, що містяться у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 05.04.2022 року,яке видане Катеринопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області вбачається, ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кальниболота, Голованівського району, Кіровоградської області, актовий запис про смерть від 05.04.2022 року № 108. (а.с. 12).

Згідно повідомлення нотаріуса Вечірко Н.В. від 31.07.2023 року № 427/01-1605.07.2022 року вбачається, що за заявою позивача приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу у Черкаській області Вечірко Н.В. було відкрито спадкову справу щодо майна спадкодавця ОСОБА_5 за № 96/2022. Також вбачається, що іншим спадкоємцем ОСОБА_5 нотаріус визнав ОСОБА_3 (а.с.14).

З довідки виданої 08.08.2022 року за № 1015/09-08 Катеринопільською селищною радою вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .(а.с.15)

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2023 року вбачається, що в порядку спадкування ОСОБА_4 набула право власності на квартири АДРЕСА_2 , яка за життя була спільною власністю подружжя ОСОБА_5 (а.с.26)

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2023 року вбачається, що в порядку спадкування ОСОБА_4 набула право власності на частину земельної ділянки з кадастровим № 7122285000:03:003:0489, яка за життя належала спадкодавцю ОСОБА_5 (а.с.28)

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2023 року вбачається, що в порядку спадкування ОСОБА_4 набула право власності на частину земельної ділянки з кадастровим № 7122285000:03:001:0410, яка за життя належала спадкодавцю ОСОБА_5 (а.с.31)

З рішення Катеринопільського районного суду від 29.04.2024 року у справі № 698/20/24, яке набрало законної сили 30.05.2024 року, було встановлено факт, що на час відкриття спадщини ОСОБА_6 , донька останнього - ОСОБА_3 , не проживала за зареєстрованим місцем проживання по АДРЕСА_1 , а отже, не може вважатися спадкоємцем, який прийняв спадщину.(а.с.16-21)

З постанови нотаріуса Вечірко Н.В. від 18.06.2024 року № 133/02-31 вбачається, що за заявою ОСОБА_4 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу у Черкаській області Вечірко Н.В. було відкрито спадкову справу щодо майна спадкодавця ОСОБА_5 за № 96/2022. Також вбачається, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на іншу частку спадкового майна, з огляду на наявність іншого спадкоємця - ОСОБА_3 (а.с.34-35).

Відповідно до ч.1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно доч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно доп.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7

«Про судову практику у справах про спадкування`за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1296 ЦК України, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ч. 2 ст. 1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до глави10 розділу ІІ Порядкувчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерствіюстиції України22.02.2012 року за № 282/20595 регулюється питання видачі свідоцтв про право на спадщину.

Відповідно до п. 3.13. Порядкувчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерствіюстиції України22.02.2012 року за № 282/20595 , якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Відповідно до п. 3.20. Порядкувчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 вбачається, що довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем є доказом прийняття спадщини.

Відповідно до п.п 4.12, 4.14 п. 4 гл. 10 розд. ІІ Порядкувчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування зазаконом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановленийзакономспосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до ч. 1ст. 67 Закону України «Про нотаріат»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Відповідно достатті 49 Закону України «Про нотаріат»нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим устатті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьоюстатті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до судової практики, викладеної упостановах Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі № 754/16825/15-ц та від 17.03.2021 року у справі № 761/36415/18 вбачається, що з тлумаченняст. 50 Закону України «Про нотаріат»випливає, що при задоволенні позову про оспорення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно доЗакону України «Про нотаріат»і належать до його компетенції.

При цьому в постанові від 30.06.2021 року у справі № 761/40184/16-ц Верховний Суд сформулював правові висновкизгідно яких зазначив, що Законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).У такому разі позовні вимоги можуть бути пред`явлені безпосередньо до нотаріуса.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 438/610/14-ц закріплене уст. 50 Закону України «Про нотаріат»право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.

При цьому вимоги про оскарження дій нотаріуса можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.

Відповідно до частини першоїстатті 48 ЦПК Українисторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Верховний Суд зазначає, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відповідно достатті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2020 року в справі № 175/1941/16-ц вказано, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2021 року в справі № 227/5540/18 зазначено, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних цій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Отже, Верховний Суд зазначає, що якщо право позивача оспорюється іншими учасниками конкретних цивільних правовідносин, які вважають, що вчинення чи невчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов`язки, такий спір підлягає вирішенню саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі, та особою, яка оспорює права, що виникають на підставі вчиненої нотаріальної дії.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі відповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначеностаттею 51 ЦПК України.

Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб`єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов`язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв`язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція за в цілому релевантних обставин, міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року 2023 року у справі № 711/3792/21.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене вище, суд визнає, що відповідачемє особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою позивача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок про те, щопред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України.За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

За таких обставин вбачається, що відмова нотаріуса у реалізації права позивача на оформлення спадщини у досудовому порядку не ґрунтується на вимогах закона, оскільки здійснена без врахування обставин, які були встановлені судовим рішення, що набрало законної сили. При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інший спадкоємець за законом, якого нотаріус безпідставно вважаєтаким, що прийняв спадщинуоспорює діїпозивача як спадкоємця, що прийняв спадщину.

Отже, із змісту і характеруправових відносин між учасниками справи,а також обставин справи,встановлених судом, вбачається, що спір у позивача виник саме з приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу у Черкаській області Вечірко Н.В., який безпідставно продовжив керуватися правовою презумпцією, що була скасована судовим рішенням, яке набрало законної сили,на момент винесення нотаріусом постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на іншу частину спадкового майна.

Оцінивши засвоїм внутрішнімпереконанням, дослідженіу судовомузасіданні докази,врахувавши належність,допустимість тадостовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдосліджених доказіву їхсукупності,суд визнає,що законні підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених до відповідача - ОСОБА_3 , -відсутні, оскільки в судовому засіданні встановлено, щоостання є неналежним відповідачем.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового зборуу сумі 1928,73 грн. підлягають покладенню на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 206, 263-265, 268 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовоних ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу у Черкаській області Вечірко Наталія Вікторівна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 05.09.2024 року.

Головуючий О.І. Баранов