Ухвала від 31.07.2024 по справі 333/5623/21

Дата документу 31.07.2024 Справа № 333/5623/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/5623/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/343/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має вищу освіту, розлучений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

захисника - адвоката ОСОБА_9 .

Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18 липня 2023 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили вирішено не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_8 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНН - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_8 , ІНН - НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошову суму у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди грошову суму у розмірі 1 504 (одна тисяча п`ятсот чотири) гривень 58 копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить визнати його невинуватим.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом досліджено відеозапис з камер відеоспостереження не повному обсязі, а лише відрізок запису. При цьому, відтворити самостійно копії файлів із зазначеним відеозаписом, які знаходяться у обвинуваченого, йому не вдалося, у зв`язку з чим, він ставить під сумнів те, яким чином судом було їх відтворено у судовому засіданні.

Також, обвинувачений ставить під сумнів наявність у потерпілої травми.

Обвинувачений не погоджується з рішенням суду про стягнення з нього моральної, матеріальної шкоди, а також витрат на правову допомогу.

ОСОБА_6 зазначає, що всі вищезазначені події пов`язані з його стосунками з його колишньою дружиною.

Крім того, обвинувачений звертає увагу на те, що він подавав заяву до касаційного суду, де зазначив усі обставини справи, які пов`язані між собою та просив звернути увагу на це.

Згідно з вироком суду, судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення при таких обставинах.

01 липня 2021 року, о 14 год. 16 хв., ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись у коридорі приміщення Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро ), за адресою: м.Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16 , діючи умисно, з мотивів, що виникли на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ході словесного конфлікту з потерпілою ОСОБА_8 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, схопив останню лівою рукою за праву руку, яку із застосуванням фізичною сили викрутив назовні.

У результаті протиправних дій ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_8 отримала такі тілесні ушкодження: закрита травма правої кисті у вигляді пошкодження капсульно-зв`язкового апарату 2-го і 3-го п`ястково-фалангових суглобів, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» № 1236/п від 09 липня 2021 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Після вирішення у судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 30 січня 2024 року питання щодо залучення обвинуваченому ОСОБА_6 захисника для здійснення його захисту за призначенням, обвинувачений без дозволу суду залишив залу судових засідань та в подальшому у призначені судові засідання не з`являвся, про день, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, в т.ч. шляхом направлення йому смс-повідомлень та розміщення оголошення на сайті Судової влади України, долею своєї справи обвинувачений не цікавився.

Викладене, на думку колегії суддів, свідчить про небажання обвинуваченого брати участь в апеляційному розгляді провадження.

З урахуванням викладеного, а також того, що участь обвинуваченого при апеляційному розгляді цього провадження не є обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути провадження без участі останнього, але за участю його захисника, що не суперечить вимогам ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді; захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; прокурора та потерпілу, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону в цілому дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав повністю і суду пояснив, що він звернувся до Комунарського відділу державної виконавчої служби з виконавчим листом та заявою. Через деякий час йому зателефонували з цього відділу і повідомили, що державний виконавець не приймає його заяву через якійсь причини. В той день, точну дату він не пам`ятає, в денний час, він прийшов до відділу задля з`ясування цих причин. Коли він зайшов до вхідного приміщення відділу, то побачив, що двері у саме приміщення, де перебувають виконавці, зачинені. Він почав голосно питати «Де ця жінка?», фіксуючи на телефон, що двері зачинені. Потім подзвонив у дзвінок на дверях, до нього вийшов хлопець, який повідомив, що у них карантин, ніхто ні з ким не розмовляє, вони лише відправляють документи. Але він наполягав на тому, щоб до нього вийшов державний виконавець. Хлопець пішов, і через декілька хвилин до нього в коридор вийшла потерпіла. В той час в коридорі також знаходився ще якійсь чоловік. Державний виконавець почала йому говорити, що вона йому відмовляє у прийомі його заяви, що йому потрібно звертатися до суду. Розмова з його боку спочатку була не на підвищених тонах, а потім почувши про відмову, він обурився тим, що у нього вкрали дитину, а вона йому щось розповідає про свої закони. Вона сказала, що це не її справа. На той момент він вже був в емоційному стані. Коли вона закінчила з ним розмову та хотіла від нього відійти, він протягнув свою руку, взяв її за праву руку, і сказав на вушко: «Привіт тобі і твоїй родині, у тебе є родина, а у мене вкрали дитину, а ти не хочеш виконувати виконавчий лист, за яким в мене вкрали дитину, та рішення було незаконним», після чого пішов. Руку потерпілій він не викручував, коли він легенько взяв її за руку, і почав їй шепотіти на вушко, вона її вирвала. Вважає, що з боку потерпілої йде фальсифікація стосовно отриманої нею травми. Цивільний позов потерпілої не визнав в повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, незважаючи на не визнання своєї вини ОСОБА_6 , вина останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, при викладених у вироку суду обставинах повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Мотивуючи свій висновок про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила суду, що на момент вчинення правопорушення вона працювала державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро ). 01 липня 2021 року, приблизно о 14-00 годині, обвинувачений зайшов до приміщення відділу виконавчої служби і вимагав, щоб вона до нього вийшла, вів себе агресивно, кричав. Працівники державної виконавчої служби намагалися пояснити останньому, що прийом на даний час не ведеться, у зв`язку з карантинними заходами, і йому потрібно вийти до коридору. Напередодні цих подій до відділу на виконання надійшов виконавчий документ із заявою ОСОБА_6 щодо визначення порядку побачень обвинуваченого зі своєю дитиною, в якому було зазначено, що він може бачити свою дитину лише за згодою останньої. Боржником було вказано колишню дружину обвинуваченого. У зв`язку із відсутністю заходів примусового характеру у вказаному виконавчому листі, на підставі ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» нею було прийнято рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. Вищезазначене вона пояснила ОСОБА_6 , коли той прийшов до відділу. Після цього ОСОБА_6 викрутив їй руку зі словами «привет ОСОБА_10 і ОСОБА_17». Це її чоловік та донька. При вказаних подіях в коридорі знаходилася ОСОБА_11 , яка спілкувалася з відвідувачем. Інші державні виконавці бачили все у відчинені двері. Також це було зафіксовано камерами відеоспостереження, встановленими у відділі. Після вказаних подій вона звернулася до поліції і судового експерта для встановлення ступеню спричинених їй тілесних ушкоджень. У травмпункті їй зробили рентген і наклали гіпсову пов`язку. Під час нанесення тілесних ушкоджень вона стояла біля дверей, ОСОБА_6 стояв з правої сторони і схопив її лівою рукою за праву руку, коли вона віддавала йому документи. Цивільний позов вона підтримує у повному обсязі, просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки протиправними діями обвинуваченого їй була спричинена матеріальна та моральна шкода. У період з 01 по 16 липня вона втратила працездатність. Травма була нанесена під час виконання нею службових обов`язків. У цей час вона планувала відпустку, але у зв`язку з отриманими пошкодженнями не змогла цього зробити.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона працює державним виконавцем. Потерпіла раніше була її колегою, з обвинуваченим вона не знайома. Точну дату і час вона не пам`ятає. Події відбувалися у теплу пору року 2021 року. Коли вона розмовляла у коридорі Комунарського відділу державної виконавчої служби к м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро ) із боржником, то побачила, що до ОСОБА_8 прийшов стягувач (обвинувачений), почав кричати і запитувати, що це за лист йому надіслали. ОСОБА_8 намагалася йому все роз`яснити. Коли остання протягнула лист обвинуваченому, той його вихопив, схопив за руку потерпілу і викрутив назад. ОСОБА_8 при цьому скрикнула. Вся розмова і зазначені події тривали недовго, хвилин десять. Після цього потерпіла викликала поліцію і поїхала до лікарні.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що раніше він працював з потерпілою у відділі державної виконавчої служби, з обвинуваченим не знайомий. 01 липня 2021 року, після обіду, до Комунарського відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро ), в якому він працював, зайшов обвинувачений і попросив покликати ОСОБА_8 . Він йому пояснив, що наразі перебувати у приміщенні не можна, у зв`язку із карантинними заходами, і щоб той зачекав у коридорі. Після цього він покликав ОСОБА_8 і пішов до себе в кабінет. Згодом від свого керівника він дізнався, що потерпілій були нанесенні тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що потерпіла є її колишньою колегою, з обвинуваченим вона не знайома. 01 липня 2021 року до Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро ) з`явився обвинувачений, якого вона попросила вийти до коридору, у зв`язку із карантинними обмеженнями. Після цього до коридору вийшли державні виконавці ОСОБА_11 і ОСОБА_8 , а вона чекала у дверях на одну із сторін виконавчого провадження. Обвинувачений і потерпіла розмовляли з приводу виконавчого провадження, по якому обвинувачений був стягувачем. Обвинувачений розмахував листом із повідомленням про повернення виконавчого документу. ОСОБА_8 намагалася пояснити йому, чому вона повернула виконавчий документ. Ситуація стала напруженою. Обвинувачений знаходився досить близько до потерпілої. Після цього вона пішла до кабінету керівника, щоб повідомити останнього про події. Про нанесення тілесних ушкоджень вона знає зі слів потерпілої, безпосередньо при цьому сама вона не була.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що влітку 2021 року, точної дати він не пам`ятає, по своїм професійним справам він був у приміщенні Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро ), спілкувався з державним виконавцем. В той час державні виконавці виходили до відвідувачів в коридор, після того як їх викликали в домофон. В маленькому приміщенні було багато людей, всі знаходилися близько один до одного. В цьому ж приміщені знаходився обвинувачений, який також хотів поспілкуватися з державним виконавцем. Під час їх спілкування між ними виник конфлікт, обвинувачений дуже голосно розмовляв, був збуджений, сварився. Безпосередньо боковим зором він побачив, що обвинувачений схопив державного виконавця за руку і як йому здалося висмикував з руки якійсь документи. Потерпіла дуже голосно закричала, через що він зробив висновок, що їй було боляче. Після чого вона намагалася відійти в приміщення, де сидять виконавці, на її крик почали виходити інші виконавці і обвинувачений швидко пішов.

Експерт ОСОБА_15 пояснила суду, що вона працює судовим експертом у Комунальній установі «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи». Вона проводила судово-медичну експертизу ОСОБА_8 , за результатами якої склала висновок експерта № 1236/п від 09 липня 2021 року. ОСОБА_8 звернулася до Комунальної установи для проходження судово-медичної експертизи і пояснила, що травма відбулася 01 липня 2021 року у приміщенні Комунарського відділу Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро ), відомий чоловік хапав її за руку і викручував її. Після цього ОСОБА_8 звернулася за медичною допомогою і лікувалася амбулаторно. Спочатку вона запитала потерпілу щодо обставин справи, а потім оглянула її. При огляді у ОСОБА_8 на передній поверхні правого передпліччя в середній третині до кінчиків пальців була накладена гіпсова лангетка. Також була представлена медична документація, а саме медична картка амбулаторного хворого, де вона проходила лікування. Згідно з медичною документацією давність травми відповідала. Даних амбулаторної картки було достатньо для проведення судово-медичної експертизи. Тілесні ушкодження у потерпілої утворилися від дії не менш ніж одного травматичного впливу. Такі ушкодження могли утворитися і при викручуванні руки.

Після перегляду у судовому засіданні відеозапису з камер відеоспостереження у приміщенні Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) від 01 липня 2021 року, судовий експерт на запитання обвинуваченого відповіла, що на цьому відеозапису механізм травмування видно не чітко, адже відео знято зі спини. Можливо був і удар, можливо і перерозтягнення, коли смикають за руку. Всі механізми нанесення можливі при даній травмі. Падіння на руку з вказаного відео виключається.

Суд першої інстанції дослідив такі письмові докази:

- заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення за ст. 125 КК України від 02 липня 2021 року, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_8 звернулася до Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності громадянина ОСОБА_16 , який 01 липня 2021 року, близько о 14 год. 30 хв., в приміщенні Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за адресою: м.Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16 , напав на неї під час виконання нею службових обов`язків, після нападу у неї почала боліти рука, оскільки нападник намагався її зламати (а.п. 83);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05 липня 2021 року, згідно з яким, до Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області звернулася ОСОБА_8 із заявою, в якій просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , який 01 липня 2021 року, о 14-30 год., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16 , в коридорі, завдав їй тілесні ушкодження (а.п. 84);

- медична документація, з якої убачається, що 01 липня 2021 року о 14.30 год., ОСОБА_8 отримала виробничу кримінальну травму, діагноз: пошкодження капсульно-зв`язкового апарату ІІ п`ястково-фалангового суглобу правої кісті. 01 липня 2021 року КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗОР потерпілій видано листок непрацездатності та рекомендовано звернутися для подальшого лікування до медичного закладу за місцем проживання. В подальшому проходила амбулаторне лікування у поліклініці, під час якого неодноразово була оглянута травматологом (а.п. 24-28, 29, 30);

- висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_8 № 1236/п від 09 липня 2021 року, відповідно до якого встановлено, що у потерпілої ОСОБА_8 закрита травма правої кисті у вигляді пошкодження капсульно-зв`язкового апарату 2-го і 3-го п`ястково-фалангових суглобів кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження утворилися від дії не менш ніж одного травматичного впливу. Давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи - 01 липня 2021 року (а.п. 86-87);

- протокол огляду предметів від 03 серпня 2021 року, яким встановлено, що 03 серпня 2021 року дізнавач ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області у приміщенні службового кабінету № 34 ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області провів огляд диску для лазерних систем зчитування формату СD-R. В ході огляду, після поміщення вказаного диску до дискового пристрою, встановлено, що диск для лазерних систем зчитуваної загальним розміром 700 МВ та заповнений інформацією на 6,56 МВ. Після відкриття диску для лазерних систем зчитування встановлено, що у ньому збережено один відео файл, формату mp4. Відео файл має назву « А03_20210701141619 », при відкритті якого встановлено, що відеокамера встановлена в коридорі Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро ) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16 (а.п. 91-94);

- акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 01 липня 2021 року, о 14 год. 30 хв., на (в) Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро), яким встановлено, що даний нещасний випадок з державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_8 , що стався під час виконання нею посадових обов`язків, згідно з внутрішнім службовим розпорядком Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро ), внаслідок протиправних дій інших осіб, на підставі п.п. 1,17 п. 52 Порядку розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, комісією з розслідування нещасного випадку одноголосно визнано пов`язаним з виробництвом (а.п. 31-35);

- відеозапис з камер відеоспостереження у приміщенні Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), під час перегляду у судовому засіданні якого встановлено, що 01 липня 2021 року, о 14:16:42, в коридор з приміщення відділу виходить потерпіла, яка одягнена у футболку та юбку, на обличчі захисна маска, на очах окуляри. Також з вищевказаного приміщення виходить ОСОБА_6 , який одягнений у футболку та штани, на спині рюкзак, у руках тримає документи. За жінкою та чоловіком виходить державний виконавець ОСОБА_11 , яка одягнена в футболку та штани на обличчі захисна маска. У коридорі знаходяться ще один чоловік. При розмові та перегляді документів з потерпілою, ОСОБА_6 хапає її своєю лівою рукою за праву руку, вихоплює документи. Після чого покидає зазначене приміщення, тримаючи документ, що попередньо вихопив у потерпілої (а.п. 94).

У судовому засіданні також були оголошені документи, що характеризують особу ОСОБА_6 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що докази сторони обвинувачення, вказані вище, у своїй сукупності підтверджують поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_6 вищевказаного кримінального правопорушення.

Так, показання потерпілої про заподіяння їй ОСОБА_6 тілесних ушкоджень при викладених у вироку суду обставинах, повністю узгоджуються з показаннями свідків.

Ставити під сумнів правдивість показань вказаних осіб жодних підстав немає, оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими доказами, зокрема з вищевказаним висновком експерта та відеозаписом з камер відеоспостереження у приміщенні Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро ).

Таким чином, суд повно, всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини провадження, надав правильну оцінку всім наданим сторонами доказам.

Висновки суду першої інстанції фактичним обставинам провадження відповідають та ґрунтуються на досліджених судом безпосередньо доказах, які є належними, допустимими та достатніми для прийняття відповідного рішення.

Окрім того, з показань самого обвинуваченого убачається, що його поведінка була зухвалою та не відповідала обстановці.

Перевіряючи доводи обвинуваченого стосовно того, що під час розгляду провадження було досліджено відрізок відеозапису та не було витребувано повний запис, колегія суддів доходить такого висновку.

Матеріали провадження свідчать про те, що, судом першої інстанції досліджені всі надані сторонами докази.

Як убачається з відеозапису судового засідання від 21 лютого 2022 року, судом було відтворено вищезазначений відеозапис з камер відеоспостереження у повному обсязі, більш того, цей запис відтворювався також і у присутності експерта. Отже, доводи обвинуваченого з зазначеного приводу не є слушними. Таким чином, не має підстав ставити під сумнів допустимість вказаного доказу.

Те, що обвинуваченому не вдалося відтворити відеозапис, надісланий йому на електронну пошту у відповіді від прокуратури (як про це зазначено в апеляційній скарзі), не може свідчити про недопустимість як доказу наданого стороною обвинувачення відеозапису, який наявний в матеріалах справи та був досліджений судом.

Доводи обвинуваченого про сумнівність того, що потерпіла отримала травму, є необґрунтованими, виходячи з того, що в матеріалах провадження міститься висновок судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_8 № 1236/п від 09 липня 2021 року, відповідно до якого встановлено, що у потерпілої ОСОБА_8 закрита травма правої кисті у вигляді пошкодження капсульно-зв`язкового апарату 2-го і 3-го п`ястково-фалангових суглобів кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження утворилися від дії не менш ніж одного травматичного впливу. Давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи - 01 липня 2021 року.

Сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що вказані тілесні ушкодження завдані потерпілій умисно саме обвинуваченим.

Цивільний позов судом вирішений також вірно.

Так, згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як убачається з матеріалів провадження, потерпілою ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_6 було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Частиною першою статті 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Також частиною першою статті 368, частинами третьою та четвертою статті 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

На думку колегії суддів, вказаних вимог закону дотримано судом під час розгляду провадження. При цьому, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу у повному обсязі, та свої висновки належним чином вмотивував.

Заявлений цивільний позов повністю доведений доданими до нього доказами, а також іншими доказами сторони обвинувачення.

Своє рішення в частині, що стосується цивільного позову, суд також належним чином вмотивував у вироку.

З висновками суду в зазначеній частині колегія суддів повністю погоджується, оскільки на підтвердження цих висновків судом наведено переконливе обґрунтування.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо помилкового стягнення з нього моральної, матеріальної шкоди, а також витрат на правову допомогу, є безпідставними.

Доводи обвинуваченого з приводу того, що подія злочину пов`язана із його стосунками із колишньою дружиною, висновків суду першої інстанції теж не спростовує та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідь Касаційного цивільного суду, на яку обвинувачений посилається в апеляційній скарзі та просить врахувати, на думку колегії суддів, не вказує на відсутність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Перевіряючи вирок суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, розлучений, має малолітню дитину, офіційно не працює. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням всіх обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті обвинувачення - у виді арешту.

Разом з тим, на час апеляційного розгляду набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» № 3342-IX від 23 серпня 2023 року, яким було внесено зміни, окрім іншого, до абзацу другого частини другої статті 125, який викладено в такій редакції: "карається штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк".

Отже, вказаною статтею на цей час не передбачено такого покарання як арешт.

В свою чергу, згідно з вимогами ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

З урахуванням вказаних вимог закону, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок суду підлягає зміні в частині призначеного покарання на підставі ст.ст.407-409 КПК України, з призначенням обвинуваченому ОСОБА_6 покарання з урахуванням всіх обставин провадження у сукупності, а також відомостей про особу обвинуваченого, вказаних вище - у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених п.п.1,2,3 ч.2 ст. 59-1 КК України.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, є кримінальним проступком.

В той же час, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з положенням ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно з матеріалами провадження, в т.ч. з вироком суду, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення вчинене останнім 01 липня 2021 року.

Таким чином, з моменту вчинення ОСОБА_6 кримінального проступку минуло понад три роки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_6 підлягає звільненню від призначеного за оскаржуваним вироком суду покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Керуючись п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, ст.ст. 404, 405, 407-409 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18 липня 2023 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, змінити в частині призначеного ОСОБА_6 покарання.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 125 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2,3 ч.2 ст. 59-1 КК України, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_6 від покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строку давності.

У решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4