Рішення

від 09.09.2024 по справі 758/7220/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/7220/24

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги у місті Києві» про визнання правочину недійсним та відшкодування збитків (стягнення коштів),

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 20.03.2024 в телефонному режимі попередньо домовився про пенсійну консультацію та в цей же день прибув до відповідача.

Під час консультації працівник відповідача наголошувала на безоплатності послуг, що надає відповідач, у зв`язку із можливістю в майбутньому стягнути в судовому порядку коштів з Пенсійного фонду України, що будуть оплачені позивачем, як авансований платіж за договором з відповідачем про надання правової допомоги.

В подальшому, позивач 20.03.2024 заплатив відповідачу готівкою 16 000 грн згідно договору про надання правової допомоги № 20032409.

При цьому позивач був переконаний, що звернувся до державного центру з надання безоплатної правової допомоги, утвореного Міністерством юстиції України.

Враховуючи викладене, позивач вчинив передачу готівкових грошових коштів під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо природи правочину.

Після отримання готівкових грошових коштів, юрист надала позивачеві екземпляр договору № 20032409 про надання правової допомоги від 20.03.2024. Водночас жодного підтверджувального документа про отримання відповідачем готівкових коштів позивачу надано не було.

На прохання позивача надати касовий документ про отримання готівкових коштів у розмірі 16 000 грн юрист запевнила, що в договорі є запис під назвою «повна оплата» і дописала дату оплати 20.03.2024.

Позивач наголошує, що не мав наміру укладати жодних договорів з відповідачем, оскільки вважав, що він звернувся в державний центр з надання безоплатної правової допомоги.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення коштів від 20.03.2024. Після цього, 21.03.2024 позивачем було надіслане повідомлення до відповідача про одностороннє розірвання договору з проханням повернути сплачені кошти.

Станом на дату звернення до суду грошові кошти в сумі 16 000 грн позивачу повернуті не були, а тому останній змушений звертатись до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.06.2024 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.07.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

В обгрунтування своїх заперечень на позовну заяву представник відповідача зазначає, що за результатами проведення відповідачем перевірки обставин, викладених у позовній заяві від 06.06.2024, останнє дійшло висновку, що переважна більшість викладених позивачем фактичних обставин правовідносин, що мали місце між позивачем та відповідачем у певній мірі не відповідають дійсності, в тому числі є такими, що не підтверджуються позивачем відповідними доказами.

Позивач зробив свідомий вибір звернувшись до відповідача для отримання правової допомоги, відповідач жодним чином не нав`язував позивачу власних платних послуг.

Окрім цього після завершення надання позивачу безоплатної юридичної консультації із пенсійного питання, позивач повідомив юрисконсульту про те, що він має бажання скористатись послугами відповідача на платній основі, якщо умови та вартість відповідних послуг відповідача будуть для позивача об`єктивно прийнятними.

Позивача було ознайомлено з прейскурантом відповідача, визначено загальну вартість послуг, в отриманні яких позивач попередньо висловив власне бажання.

Після цього між сторонами було укладено типовий договір про надання правової допомоги/юридичних послуг, що власноручно було підписано позивачем. Надалі позивачем було в повному обсязі сплачено вартість послуг відповідача за укладеним договором, а сам договір було невідкладно передано на виконання.

В подальшому, будь-яких письмових заяв про повернення коштів від 20.03.2024 товариством не реєструвались і не приймались. Відповідь на письмове звернення позивача, яке фактично було отримане відповідачем 14.05.2024, було направлено позивачу 31.05.2024, де останньому роз`яснено порядок розірвання договору в односторонньому порядку.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 20.03.2024 позивач за попередньою домовленістю про надання консультації прибув до відповідача.

В подальшому, позивач 20.03.2024 сплатив відповідачу готівкою 16 000 грн згідно договору про надання правової допомоги № 20032409.

Згідно п. п. 1.1, 1.2, виконавець зобов`язується за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, поіменно в переліку послуг, зазначених в п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується сплатити грошові кошти за надані послуги.

Перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається: заява до ПФУ через веб-портал, позовна заява до суду.

Згідно п. 3.1 розмір оплати за надання юридичних послуг/правової допомоги складає 16 000 грн.

Відповідно до п. 2.1.2, виконавець зобов`язаний надати послуги у повному обсязі, своєчасно і якісно згідно з чинним законодавством України, та іншими нормативно- правовими актами.

Згідно з п. 2.1.4. договору, виконавець не дає, а замовник не має права вимагати від виконавця запевнення і різних гарантій позитивного результату щодо юридичних послуг, що входять в предмет цього договору, крім гарантії сумлінного виконання своїх обов`язків з наданням замовнику якісної юридичної (правової) допомоги.

У п. 4.1 договору, сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 01 вересня 2024 року.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 5.1 договору).

Згідно п. 6.4 договору, виконавець приймає до розгляду претензії замовника тільки при наявності договору та документів, що свідчать про факт ненадання чи надання неякісних послуг. При цьому, претензії приймаються до розгляду не пізніше 14 днів від дати надання послуг. Підписання сторонами акту про надання юридичних послуг/ правової допомоги є надання послуг у повному обсязі та належним чином.

Після отримання готівкових грошових коштів, юрист надала позивачеві екземпляр договору № 20032409 про надання правової допомоги від 20.03.2024. Водночас жодного підтверджувального документа про отримання відповідачем готівкових коштів позивачу надано не було.

Позивач вказує на те, що він невідкладно звернувся до відповідача із заявою про повернення коштів від 20.03.2024, яка, за словами відповідача, була передана працівнику відповідача за вх. № 001/28 від 20.03.2024 у зв`язку з наданням відповідачем неповної та несвоєчасної інформації про виконавця.

Однак суд зазначає, що в матеріалах справи позивачем долучено копію вищевказаної заяви, зазначену як додаток № 5 до позовної заяви, проте копії цієї заяви не містить жодних відміток про отримання відповідачем такої заяви, а також відсутній вхідний номер «№ 001/28», як було зазначено позивачем, що ставить під сумнів факт одержання такої заяви відповідачем.

21.03.2024 позивачем було надіслане повідомлення засобами електронної пошти на електронну адресу відповідача про одностороннє розірвання договору з проханням повернути сплачені кошти.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують факт надсилання позивачем та отримання відповідачем вищезгаданого електронного повідомлення.

Також, позивач зазначає, що того ж дня він здійснив поїздку до відповідача та передав нарочно працівнику відповідача повідомлення про одностороннє розірвання договору за вх. № 0034 від 21.03.2024.

09.05.2024 на адресу відповідача була надіслана вимога про повернення коштів, що були сплачені за договором № 20032409.

Станом на дату звернення до суду грошові кошти в сумі 16 000 грн позивачу повернуті не були, а тому останній змушений звертатись до суду із даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов`язань та закріплює основний принцип виконання зобов`язань - принцип належного виконання, що стосується як суб`єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання. Так, згідно її положень зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів норм ст. ст. 623, 906 ЦК України, тягар доказування факту невиконання або неналежного виконання договору про надання послуг покладається на замовника послуг.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

П. п. 3.5 договору № 20032409 від 20.03.2024 зазначено, що у предмет договору про надання юридичних послуг/ правової допомоги входить правовий аналіз ситуації замовника, що становить 30% від суми договору, а також підбір нормативно-правових актів, що становить 10% від суми договору про надання юридичних послуг, що фактично виконаються одразу після підписання договору та підлягають обов`язковій оплаті у випадку розірвання цього договору.

Відповідно до п. п. 5.3 Договору, в разі відмови замовника від послуг виконавця та/або Договору, виконавець грошові кошти сплачені замовником за даним договором не повертає, за виключенням випадків прямо передбачених у цьому договорі.

Судом встановлено, що відповідач запропонував позивачу прибути до офісу відповідача для документального оформлення розірвання договору, вручення позивачу результатів часткового виконання відповідачем договору, та виплати позивачу грошових коштів у розмірі 9 600 грн, що становить 60% від ціни договору.

Проте будь-якої відповіді позивача відповідачем отримано не було.

Згідно із п.1 п. п. 1, 2, 6, 7 ст. 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської, серед іншого, діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 4 ст. 1, ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. ст. 17, 33 Правил адвокатської етики в угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта.

Договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже між сторонами укладено цивільно-правовий договір про надання правової допомоги/юридичних послуг (надалі договір), що сторонами не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що при укладенні договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов цього договору, що підтверджено позивачем своїм підписом, договір укладено у письмовій формі у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна -встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги у місті Києві» про визнання правочину недійсним та відшкодування збитків (стягнення коштів) - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги у місті Київ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 10, код ЄДРПОУ - 43226743.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ