Постанова

від 09.09.2024 по справі 751/1895/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 вересня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/1895/23

Головуючий у першій інстанції Овсієнко Ю. К.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1010/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

Позивач: Чернігівська міська рада

Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2024 року у справі за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів (суддя Овсієнко Ю.К.), ухвалене у м. Чернігів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Чернігівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі договору оренди № 2491 від 15 червня 2010 року ОСОБА_1 була передана в користування належна Чернігівській міській раді земельна ділянка площею 0,0460 га (кадастровий номер 7410100000:01:038:0075) по АДРЕСА_1 . 29 квітня 2015року, строк дії договору оренди закінчився, та не був поновлений. На вказаній земельній ділянці розташоване належне відповідачам нерухоме майно, яке в період з 29 квітня 2015 року по 30 квітня 2020 року належало ОСОБА_1 , а з 30 квітня 2020 року і по теперішній час належить ОСОБА_2 .. У період з 29 квітня 2015 року по 22 липня 2021 року відповідачі використовували земельну ділянку без правовстановлюючих документів. З 22 липня 2021 року земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_2 згідно договору оренди земельної ділянки № 4659 від 22 липня 2021 року. Відповідачі не сплачуючи кошти за користування земельною ділянкою збільшили вартість власного майна на загальну суму 198567,89 грн, в тому числі: ОСОБА_1 на 115273,49 грн та ОСОБА_2 на 83294,40 грн, тому Чернігівська міська рада на підставі ст. 1212 ЦК України просила суд стягнути ці кошти з відповідачів, як безпідставно збережені кошти.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2024 року позов Чернігівської міської ради про стягнення коштів задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради кошти у розмірі 112711,86 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернігівської міської ради кошти у розмірі 83294,40 грн; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Чернігівської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі у спірний період не оформили належним чином правовідносини щодо користування земельною ділянкою в зв`язку з чим зберегли за рахунок Чернігівської міської ради як власника земельної ділянки кошти за користування земельною ділянкою на загальну суму 198567,89 грн. (115273,49 грн. ОСОБА_1 , 83294,40 грн. ОСОБА_2 ). Відповідачами не спростовані надані позивачем розрахунки, однак сума до стягнення з ОСОБА_1 підлягає зменшенню з 115273,49 грн до 112711,86 грн на підставі пункту 52-4 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України оскільки в період з 1 березня по 31 березня 2020 року не нараховувалась та не сплачувалась плата за землю. ОСОБА_1 у 2021 році сплатив кошти на користь Чернігівської міської ради на загальну суму 11545 грн (7000+4545), чим фактично визнав суму коштів як зобов`язання, що обліковується за ним як несплачені кошти за користування спірною земельною ділянкою в зв`язку з чим через переривання строку позовної давності відсутні підстав для застосування строку позовної давності.

В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказують на те, що відповідачі у спірній період не використовували спірну земельну ділянку, протилежних доказів матеріали справи не містять. Договірні відносини між Чернігівською міською радою та ОСОБА_2 виникли лише після винесення Чернігівською міською радою рішення № 55/VII-47 від 27 серпня 2020 року та укладення нею з ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки № 4659 від 22 липня 2021 року. На підтвердження розрахунку Чернігівською міською радою не надано довідки з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку землі.

До суду надійшов відзив Чернігівської міської ради, в якому вона вказує на те, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги щодо не користування земельною ділянкою спростовуються фактом наявності на ній нерухомого майна відповідачів.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що згідно інформаційної довідки №319789719 від 09 січня 2023 року за відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 за адресою по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №4210 від 04.10.2004, належить об`єкт нерухомого майна (а.с.13).

15 червня 2010 року Чернігівська міська рада та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки № 2491, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийняв у платне користування земельну ділянку для експлуатації частини складу-гаражу загальною площею 0,0460 га та 0,0044га (проїзд спільного користування, без реального виділу в натурі), яка розташована в АДРЕСА_1 в строк до 29 квітня 2015 року (а.с.133-136).

Земельна ділянка площею 0,0460 га є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер 7410100000:01:038:0075. Дата державної реєстрації земельної ділянки 22 квітня 2005 року (138-140).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07 вересня 2020 року, нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 768489,80 грн (а.с.14).

Сторонами не заперечується що строк дії договору оренди №2491 закінчився, заходи щодо поновлення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 не вживались, а його нерухоме майно знаходиться на зазначеній земельній ділянці.

30 квітня 2020 року ОСОБА_2 прийняла у дар від ОСОБА_1 нежиле приміщення літерами 10,11,13,14,18А, загальною площею 202,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0460 га, кадастровий номер 7410100000:01:038:0075 (а.с.142,143).

28 травня 2021 року до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від ОСОБА_1 надійшла заява від 08 червня 2021, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 на лист від 25 січня 2021року з питання сплати збережених коштів повідомляє про свою згоду з визначеною сумою боргу, але у зв`язку з тяжким матеріальним становищем ведення господарської діяльності сплату коштів на загальну суму 138273,49 грн. забезпечить з черговістю щомісячних платежів протягом травня 2021 року квітня 2022 року. Однак в подальшому ОСОБА_1 не виконав зобов`язання відповідно до визначеного ним графіку погашення. До вказаної заяви додано копії банківських квитанцій про сплату коштів на суму 4545,00 грн та 7000,00 грн (а.с.22,24).

22 липня 2021 року Чернігівська міська рада та ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки № 4659, відповідно до умов якого ОСОБА_2 прийняла у платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (експлуатації частину складу-гаражу) площею 0,0460 га, кадастровий номер 7410100000:01:038:0075, яка розташована в АДРЕСА_1 в строк до 29 серпня 2025 року (а.с.147-150).

Відповідно до листів Головного управлінням ДПС у Чернігівській області від 10 вересня 2020 року, від 12 березня 2021 року, ОСОБА_1 за 2016-2020 роки, а ОСОБА_2 за 2020-2021 роки не подавали податкові декларації з орендної плати за землю з фізичних осіб (а.с.34,35).

Згідно розрахунку позивача наведеного у позові, який не було спростовано відповідачами, загальна сума коштів безпідставно набутих відповідачами складає 198567,89 грн. в тому числі: ОСОБА_1 на 115273,49 грн за період з 29 квітня 2015 року по 30 квітня 2020 року та ОСОБА_2 на 83294,40 грн за період з 30 квітня 2020 року по 22 липня 2021 року (а.с.4-6).

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України (далі ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Предметом позову у цій справі є стягнення із співвласників об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

З огляду на викладене відповідачі, як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали сплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 12121214 Цивільного кодексу України).

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21. Судова практика у подібних правовідносинах є сталою.

У постанові Верзовного суду від 20 січня 2021 року у справі 720/83/17 зазначено про те, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 рок у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункт 71).

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідачів, як власників нерухомого майна, на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних правових підстав спірною земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати, який відповідачами спростовано не було.

Позивач довів, що належні відповідачам об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 0,0460 га, кадастровий номер 7410100000:01:038:0075, право користування якою у спірний період відповідачі не оформили, тому суд першої інстації дійшов вірного висновку що відповідачі, як фактичні користувачі земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти позивачу - власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Сума до стягнення з ОСОБА_1 підлягає зменшенню з 115273,49 грн до 112711,86 грн на підставі пункту 52-4 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України оскільки в період з 1 березня по 31 березня 2020 року не нараховувалась та не сплачувалась плата за землю.

Доводи апеляційної скарги про не використання спірної земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки наявність на ній належнного відповідачам нерухомого майна свідчить про фактичне її використання, і саме на власника нерухомого майна покладається обов`язок ініціювати процес оформлення землі.

Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд додатково звертає увагу , що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, сплачені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного з відповідачів.

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19, від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17.

Враховуючи , що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача до відповідачів, розподіл судових витрат повинен здійснюватись пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного з відповідачів, а не стягуватись солідарно.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2024 року в частині стягнення судового збору - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської міської ради ( місце знаходження 14000,м. Чернігів, вул. Магістрацька 7 , ЄДРПОУ 34339125) судовий збір у розмірі 1523,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Чернігівської міської ради ( місце знаходження 14000,м. Чернігів, вул. Магістрацька 7 , ЄДРПОУ 34339125) судовий збір у розмірі 1125.54 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: