Рішення

від 02.09.2024 по справі 201/8286/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/8286/24

Провадження № 2/201/3388/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Кооператив по будівництву та експлуатації колективних гаражів «Трубник» про стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Кооператив по будівництву та експлуатації колективних гаражів «Трубник» про стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він працював з 2007 року у обслуговуючому кооперативі «Кооператив по будівництву та експлуатації колективних гаражів «Трубник» на посаді двірника. При прийомі його на роботу трудовий договір не укладався, записів у трудову книжку не вносилось. Позивач вживав заходів з повернення йому коштів у розмовах з Головою правління ОСОБА_2 звертався із відповідними заявами до ВП № 5 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області проте бажаних результатів це не дало.

01.04.2021 голова правління ОСОБА_2 ознайомив позивача під підпис з наказом про припинення з ним трудового договору (контракту) за власним бажанням. Заяву на припинення трудового договору (звільнення) за власним бажанням позивач не писав. ОСОБА_2 запропонував працювати неофіційно, виконувати обов`язки двірника в повному обсязі за 2 000,00 грн. Враховуючи скрутне матеріальне становище позивач погодився та продовжив виконувати обов`язки двірника у повному обсязі, за що ОСОБА_2 виплачував йому 2 000,00 грн. Проте юридичного факту звільнення не було, про що свідчить відомість з реєстру застрахованих осіб, де є запис під номером 13 про прийом на роботу, а запису про звільнення не має.

22.02.2024 в управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області позивач отримав відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб. Згідно зазначених відомостей, з 01.05.2020 по 22.02.2024 він обліковується, як працюючий у ОК КБЕКГ «Трубник» на посаді двірника, йому нараховується і виплачується заробітна плата з якої сплачується ЄСВ у ПФУ.

Відтак за період з 01.04.2021 по 01.07.2023 позивач не отримав заробітну плату на суму 74192,50 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Батманової В.В. від 11 липня 2024 року було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в спрощеному провадженні без повідомленням сторін (а.с. № 18).

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю та не обґрунтованістю, оскільки позивача звільнено, про що надав відповідні докази.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази за принципами ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Встановлено, що з 01.05.2020 на роботу в ОК КБЕКГ «Трубник» за трудовим договором був прийнятий у якості двірника ОСОБА_1 .

01.04.2021 у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків згідно наказу №1 було припинено вказаний трудовий договір.

За час роботи позивача в період з 01.05.2020 по 01.04.2021 йому у повному обсязі була нарахована та виплачена заробітна плата, яку він отримував згідно відомості під особистий підпис, також усі необхідні внески своєчасно відраховувалися підприємством до пенсійного фонду.

Згідно відзиву на позовну заяву частина документів підприємства була втрачена у зв`язку з раптовою смертю одного з працівників ревізійної служби кооперативу ( ОСОБА_3 ), який отримував документи для здійснення ревізій, саме серед цих документів була заява ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням.

Приписами ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

У частині другій 233 КЗпП України зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз змісту частини другої статті 233 КЗпП України свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Вказана правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду Касаційний цивільний суд, від 05.12.2018, № 134/1781/16-ц|61-23397св18.

Разом зцим,суд критичнооцінює доводипозивача вчастині того,що відсутні відомості про звільнення позивача та що він продовжував виконувати обов`язки двірника після 01.04.2021, оскільки належних та достатніх доказів на підтвердження вказаному суду не надано та судом не встановлено та вказане спростовується наданим відзивом на позовну заяву.

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат вирішити відповідно дост. 141 ЦПКУкраїни, а саме у разі відмови в позові позивача якого було звільнено від сплати судового збору, судовий збір відноситься за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Кооператив по будівництву та експлуатації колективних гаражів «Трубник» про стягнення заробітної плати.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова