Постанова

від 03.09.2024 по справі 914/901/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа №914/901/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова № 14.50/97-6871ВИХ-24 від 11.07.2024 (вх.№ЗАГС 01-05/2005/24 від 16.07.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 (суддя Запотічняк О.Д.) про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

за заявою:Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова про забезпечення позову

у справі№ 914/901/24

за позовом: Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів

в інтересах держави в особі позивача: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Наш Львів (надалі ОК ЖБК "Наш Львів"), м. Львів

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної

реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної

ділянки,

за участю представників:

від прокуратури: Винницька Л.М.;

від позивача: Ковела М.В.;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Наш Львів про визнання недійсним договору оренди землі від 22.09.2021, укладеного між Львівською міською радою та ОК ЖБК "Наш Львів" та застосування наслідків недійсного правочину, скасування державної реєстрації речового права права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га, припинивши інше речове право (право оренди земельної ділянки) та зобов`язання повернути земельну ділянку.

01.07.2024 прокурор надіслав на адресу суду першої інстанції заяву (вх. №2533/24) про забезпечення позову у справі №914/910/24, у якій заявник просив до закінчення розгляду даної справи, набрання остаточним судовим рішенням законної сили заборонити Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» виконувати підготовчі, будівельні роботи на земельні ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га на вул. Під Голоско у м. Львові, у тому числі через залучені підрядні організації та заборонити Виконавчому органу Львівської міської ради Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, уповноваженому органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію, видачу дозвільних документів на виконання підготовчих, будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га на вул. Під Голоско у м. Львові.

Заява обґрунтована тим, що ухвалою Львівської міської ради № 1181 від 09.07.2021 Львівська міська рада передала ОК ЖБК «Наш Львів» в оренду земельну ділянку площею 0,3900 га на вул. Під Голоско (кадастровий номер 4610137500:05:004:0499) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - членів обслуговуючого кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Наш Львів». Заявник зазначає, що наявність містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки кадастровий номер: 4610137500:05:004:0499 та укладений договір із підрядником ТзОВ «Ноблес Буд» щодо організації та фінансування будівництва свідчить не лише про намір реалізації мети спорудження комплексу житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. Під Голоско у м. Львові, а й підтверджується конкретними поетапними діями, які спрямовані на забудову земельної ділянки. Враховуючи мету, для якої надана земельна ділянка, в прокурора є обгрунтовані підстави припускати, що отримання відповідачем дозволу та подальше виконання підготовчих або будівельних робіт на спірній земельній ділянці по спорудженню комплексу житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. Під Голоско у м. Львові може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 у справі №914/901/24 (суддя О.Д. Запотічняк) відмовлено Першому заступнику керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

При прийнятті ухвали суд першої інстанції надавши оцінку обґрунтованості доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, дійшов висновку, що прокурор не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом.

Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 року у справі №914/901/24, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким заяву Галицької окружної прокуратури м. Львова задовольнити у повному обсязі та вжити викладені у ній заходи забезпечення позову.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно та в порушення норм ГПК України не надано оцінку тим обставинам, які підтверджені належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка надана в оренду для будівництва, укладено договір з підрядною організацією, затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, що свідчить про вчинення послідовних дій щодо забудови спірної земельної ділянки та реалізацію такої забудови, а наявність об`єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці не забезпечить ефективний захист порушених інтересів держави, на захист яких прокурор звернувся з позовом у цій справі. На переконання скаржника у разі реалізації намірів відповідача з приводу будівництва нерухомого майна на спірній ділянці, реальне припинення права користування земельною ділянкою в подальшому стане неможливим. Також скаржник вважає, що наявність новозбудованих об`єктів нерухомого майна унеможливить подальше виконання органом місцевого самоврядування вимог Земельного кодексу України щодо обов`язковості проведення земельних торгів. Відтак, продовження відповідних дій щодо будівництва багатоквартирного будинку до винесення рішення по суті спору, в разі якщо позовні вимоги будуть задоволені дає підстави для обґрунтованого припущення, що такі дії призведуть до ще більш істотного порушення прав та інтересів територіальної громади м.Львова. Зокрема, здійснення будівельних робіт на спірній земельній ділянці з будівництва багатоквартирного житлового будинку унеможливить надалі не тільки виконання рішення суду, але й взагалі призведе до неможливості поновлення порушених інтересів держави через забудову спірної земельної ділянки, а також обґрунтовану ймовірність отримання третіми особами правоустановчих документів на завершені будівництвом об`єкти - житлові квартири. Таким чином, на переконання скаржника наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини щодо вчинення відповідачем триваючих дій із здійснення забудови спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим наявні підстави для вжиття заходів для забезпечення даного позову.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи, наведені скаржником у поданій апеляційній скарзі та зазначає, що враховуючи мету, для якої надана земельна ділянка, в прокуратури є обґрунтовані підстави припускати, що отримання відповідачем дозволу та подальше виконання підготовчих або будівельних робіт на спірній земельній ділянці по спорудженню комплексу житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. Під Голоско у м. Львові може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Також позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що захід забезпечення позову, про вжиття якого просить прокурор, може бути застосований лише за наявності позовної вимоги про неправомірність проведення забудови та доказів її реального здійснення, оскільки у разі невжиття заходів забезпечення позову та задоволення позову, знівелює мету звернення з таким, адже зумовить необхідність для відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладення яких на територіальну громаду чи державу буде неправомірним, а можливо й надмірним тягарем. Решта аргументів наведених позивачем є аналогічними наведеним прокурором у поданій апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 у справі № 914/901/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова про забезпечення позову задоволити у повному обсязі.

Відповідач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 справу № 914/901/24 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Малех І.Б. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 (головуючий-суддя Н.М. Кравчук, судді: І.Б. Малех, Б.Д. Плотніцький) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 у справі №914/901/24 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03.09.2024.

У зв`язку із звільненням у відставку судді-члена колегії Плотніцького Б.Д. та перебуванням у відрядженні судді-члена колегії Малех І.Б. склад судової колегії Західного апеляційного господарського суду було змінено, замість суддів Плотніцького Б.Д. та Малех І.Б. введено в склад колегії суддів Матущака О.І. та Скрипчук О.С., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник позивача підтримав доводи прокурора.

Відповідач не делегував уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника відповідача у справі.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

У відповідності до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 та ч. 4 статті 137 ГПК України).

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обгрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, забезпеченні ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Згідно з правовими висновками, наведеними Верховним Судом у постанові від 05.07.2024 справа № 910/6287/23 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (наведедний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 справа № 917/453/23).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (наведедний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі №922/1864/23, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі №922/1864/23).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на самих лише припущеннях позивача. Позивач повинен довести наявність обставин для забезпечення позову та необхідності забезпечення судом збалансованості інтересів усіх учасників процесу.

З метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, процесуальним законодавством визначено наступне: по-перше, суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; по-друге, забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, та як саме; по-третє, вид забезпечення позову повинен відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.

При цьому, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як зазначалось вище, у поданій заяві про забезпечення позову прокурор просив застосувати такі заходи забезпечення позову, як заборонити Обслуговуючому кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Наш Львів» виконувати підготовчі, будівельні роботи на земельні ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га на вул. Під Голоско у м. Львові, у тому числі через залучені підрядні організації до закінчення розгляду даної справи, набрання остаточним судовим рішенням законної сили та заборонити виконавчому органу Львівської міської ради Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, уповноваженому органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію, видачу дозвільних документів на виконання підготовчих, будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:05:004:0499 площею 0,3900 га на вул. Під Голоско у м. Львові.

Суд апеляційної інстанції , дослідивши зміст заяви, встановив, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено жодних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до виконання рішення у даній справі. Заявник висловивши припущення, що отримання відповідачем дозволу та подальше виконання підготовчих або будівельних робіт на спірній земельній ділянці по спорудженню комплексу житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. Під Голоско у м. Львові може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду, не навів будь-яких доводів щодо їх обґрунтованості та не надав доказів на підтвердження обставин, які свідчать, що невжиття судом заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Матеріали заяви про забезпечення позову не містять документальних доказів на підтвердження здійснення відповідачами заходів із забудови спірної земельної ділянки, а також доказів того, які саме роботи проводяться, як і не містять належного обґрунтування, що проведення зазначених робіт змінює характеристики земельної ділянки та ускладнить її повернення в разі задоволення позову.

Саме лише припущення заявника щодо можливості здійснення відповідачами заходів із забудови спірної земельної ділянки без доведення обставин, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Надаючи правову оцінку викладеним у заяві про забезпечення позову обставинам, за відсутності підтверджуючих документів стосовно поведінки відповідача про вчинення безпідставних чи самовільних дій на спірній земельній ділянці, які спрямовані на зміну земельної ділянки, що унеможливить ефективний захист прав, які захищаються в межах цього провадження, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що немає достатніх підстав визнавати поведінку відповідача не сумлінною, а обставини незаконної передачі земельної ділянки в користування встановленими і доведеними.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, заявник у заяві про забезпечення позову у спосіб заборони проводити підготовчі та будівельні роботи мав би спрямовувати свої доводи, серед іншого, і на доказування відсутності підстав для проведення таких робіт та їх неправомірність (здійснення робіт без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт та чи без затвердженої проектної документації). Крім того, заявником у заяві не визначено (конкретизовано) проведення яких саме підготовчих та будівельних робіт необхідно заборонити, чиї права та законні інтереси в результаті таких робіт може бути порушено.

Подана Першим заступником керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника і при цьому ним не обґрунтовано та не доведено необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано доказів в підтвердження ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому у разі невжиття таких заходів. При цьому, зроблені заявником висновки не можуть ґрунтуватись на самих лише побоюваннях та припущеннях, а лише на належних доказах.

Частинами 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої Першим заступником керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова заяви про забезпечення позову, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Підсумовуючи вищевказане, враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції констатує, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду. Наведені в апеляційній скарзі аргументи ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм процесуального права.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для даної справи, надав належну оцінку дослідженим доказам.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 у справі №914/901/24 прийнята у відповідності до норм процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 136, 137, 140, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 року у справі №914/901/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук