Постанова

від 22.08.2024 по справі 920/604/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2024 р. Справа№ 920/604/23(920/1115/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Поліщука В.Ю.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Горда М.В. - ордер серії АІ №1686620 від 22.08.2024

від відповідача: Сеніч С.О. - довіреність №37 від 29.12.2023

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року

у справі №920/604/23(920/1115/22) (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сумська міська рада

про стягнення 2 025 453,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року у справі №920/604/23(920/1115/22) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року у справі №920/604/23(920/1115/22) та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Барсук М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 11.06.2024 року головуючого судді Барсук М.А., суддів: Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А. про самовідвід у справі №920/604/23 (920/1115/22) задоволено, матеріали апеляційної скарги передано для здійснення визначення складу судової колегії згідно до положень ГПК України.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 року апеляційну скаргу ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року у справі №920/604/23(920/1115/22) передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Сотнікова С.В., Копитової О.С.

Ухвалою суду від 17.06.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 у справі №920/604/23(920/1115/22), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/604/23(920/1115/22).

24.06.2024 супровідним листом Господарського суду Сумської області №920/604/23(920/1115/22)/222 від 20.06.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року у справі №920/604/23(920/1115/22) залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати докази доплати судового збору у розмірі 36458,16 грн.

10.07.2024 через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 01.07.2024 надано докази сплати судового збору у розмірі 36 458,16 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 року для розгляду справи №920/604/23(920/1115/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.

Ухвалою суду 15.07.2024 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року у справі №920/604/23(920/1115/22), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 22.08.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Сумитеплоенерго" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

22.07.2024 через систему "Електронний суд" розпорядник майна ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" арбітражний керуючий Ткаченко Д.В., який також є в.о. керівника позивача, звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання 22.08.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Також, 23.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання 22.08.2024 та всіх наступних засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить доручити Господарському суду Сумської області, або Зарічному районному суду м. Суми, або Ковпаківському районному суду м. Суми, або Сумському районному суду Сумської області, або Сумському окружному адміністративному суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 року по 16.08.2024 року перебував у відпустці.

Після виходу головуючого судді Остапенка О.М. з відпустки та у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці та судді Полякова Б.М. у відрядженні витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 для розгляду справи №920/604/23 (920/1115/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поліщук В.Ю., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 20.08.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №920/604/23(920/1115/22) за апеляційною скаргою ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року, а також відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про участь у судовому засіданні 22.08.2024 року в режимі відеоконференції та заяви ТОВ "Сумитеплоенерго" про участь у судовому засіданні 22.08.2024 року в режимі відеоконференції.

В судове засідання 22.08.2024 року з`явились представники сторін. Представником апелянта заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, які сформувались в суді першій інстанції.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через систему "Електронний суд".

Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи з наведених у ньому мотивів, заслухавши думку представника відповідача з цього приводу, судова колегія відмовила у його задоволенні у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю, про що в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України.

При цьому, при прийнятті протокольної ухвали, судом було враховано, що апеляційне провадження у даній справі відкрито ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 року. Розгляд справи призначено на 22.08.2024 року.

Згідно довідки про доставку електронного документа копію вищевказаної ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду отримано скаржником 17.07.2024 року, тобто саме з цієї дати останній обізнаний про розгляд його апеляційної скарги.

Колегія суддів наголошує, що у представника скаржника було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, відповідне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи до суду апеляційної інстанції не подавалось, а було усно заявлено лише в судовому засіданні, що розцінюється судом як затягування розгляду справи.

За викладених обставин, оскільки матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи з викладених у ньому мотивів не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу по суті спору та вимог апеляційної скарги за наявними у ній матеріалами та у відсутність представників третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 22.08.2024 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року у справі №920/604/23 (920/1115/22) та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

22.08.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа №920/604/23 про банкрутство ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 13.07.2023 року за заявою Головного управління ДПС у Сумській області.

Наразі триває процедура розпорядження майном боржника, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Ткаченко Д.В.

У грудні 2022 року ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Сумитеплоенерго" про стягнення з відповідача 2 025 453,60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідачем протягом тривалого часу використовувалось належне позивачу майно безоплатно та на власний розсуд, без оплати орендних платежів та отримання дозволу власника на його використання, то відповідач заборгував позивачу 2 025 453,60 грн.

За твердженням позивача, ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" є власником майна, розташованого по вулиці Тополянська в місті Суми, а саме: теплової мережі наземної прокладки на ділянці від ТК-109 (теплової камери 109) до ТК-105 (теплової камери 105), довжиною 340 м/п та підземної прокладки в районі ТК-105, довжиною 25,0 м/п; теплової камери (надземної) ТК-105 та теплокамери (підземної) УТ-1/1.

Вказані тепломережі були побудовані ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. Фрунзе" та введені в експлуатацію 25.12.1998 на підставі акта приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом тепломережі 230x8мм по вулиці Тополянській на ділянці від ТК-109 до ТК-105 довжиною 340.0 м/п в т.ч. підземною частиною 25,0 м/п та камер ТК-105 та УТ1/1.

Майно перебуває у власності ТОВ "СМНВО" з 30.06.2011 на підставі договору купівлі-продажу № 8/167 від 29.06.2011 та акта приймання-передачі від 30.06.2011, укладених ним із попереднім власником майна - ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе" (нове найменування побудовані ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. Фрунзе").

Позивач відзначає, що згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Враховуючи викладене, на переконання позивача, право власності на майно належить ТОВ "СМНВО" в силу укладання договору купівлі-продажу №8/167 від 29.06.2011 та не підлягає державній реєстрації.

Позивач не є ліцензіатом у сфері теплопостачання, не має ліцензій на транспортування теплової енергії, тож не використовує належне йому майно за функціональним призначенням.

Фактичне використання майна здійснюється ТОВ "Сумитеплоенерго", що є ліцензіатом у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та є надавачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води згідно рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.05.2011року №322, від 18.06.2019 року № 322 та від 31.03.2021 № 161 у межах обслуговування, визначених додатками до вказаних рішень.

ТОВ "Сумитеплоенерго" є монополістом у сфері транспортування теплової енергії у місті Суми.

Відповідач також є одноособовим орендатором цілісного майнового комплексу по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії у місті Суми, належного Сумській міській раді, згідно договору оренди від 01 вересня 2005 року № УКМ - 0047 та додаткової угоди від 30.04.2013 року до нього.

У відповідності до додатку до акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії у місті Суми від 30.04.2013, у користування відповідачу, зокрема, було передано наступне майно:

1.Тепломагістраль по вул. Тополянська-Кулібіна-Скрябіна від ТК-105 до ТК-219 2d530 довжиною 2391 метрів, 2d-630 довжиною 375 метрів.

2.Тепломагістраль по території ТЕЦ - вул. 2-а Залізнична від ТК-400 до ТК-105, 2d-630 довжиною 687 метрів.

3.Тепломережа по вул. Тополянській від ТК-109 протяж. 2d-630 - 175 метрів.

Як стверджує позивач, Сумською міською радою було передано у користування відповідачу теплові мережі, що прилягають до теплової мережі на ділянці від ТК-109 до ТК-105, тобто: мережі від ТК-400 до ТК-105, від ТК-105 до ТК-219, та від ТК-109, проте згідно вказаного договору оренди відповідач не набував права користування тепловою мережею наземної прокладки на ділянці від ТК-109 до ТК-105, довжиною 340 м/п та тепловою мережею підземної прокладки в районі ТК-105, довжиною 25,0 м/п та права користування тепловою камерою (надземною) ТК-105, та теплокамерою (підземною) УТ-1/1, так як Сумська міська рада не була володільцем цього майна та не могла передати його в оренду.

На переконання позивача, теплова мережа від ТК-109 до ТК-105 є магістральною та забезпечує транспортування теплоносія від котельної ТОВ "Сумитеплоенерго" до споживачів міста Суми. Без використання належної ТОВ "СМНВО" теплової мережі ТОВ "Сумитеплоенерго" не має можливості використовувати тепломагістраль по вул. Тополянська-Кулібіна-Скрябіна від ТК-105 до ТК-219, тепломагістраль по території ТЕЦ - вул. 2-а Залізнична від ТК-400 до ТК-105 та тепломережу по вул. Тополянській від ТК-109 та транспортувати вироблений теплоносій власним споживачам.

Отже, протягом тривалого часу ТОВ "Сумитеплоенерго" використовує належне ТОВ "СМНВО" майно безоплатно та на власний розсуд, без оплати орендних платежів та отримання дозволу власника на його використання.

Листом № 24 від 16.05.2022 позивач звертався до відповідача з проханням вирішити питання укладання договору оренди відповідного майна та сплатити на користь ТОВ "СМНВО" грошові кошти за використання майна у минулі періоди протягом строку позовної давності, проте листом № 2249 від 06.06.2022 відповідач, не заперечуючи проти факту використання ним відповідної теплової мережі, відмовив позивачу як в укладанні договору оренди, так і в сплаті грошових коштів.

У відповідності до звіту про оцінку майна № НС 2/4-22 від 05.05.2022 суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця Даниленко О. І., вартість майна складає 3 750 840,00 грн.

На підставі довідки суб`єкта оціночної діяльності ФОП Даниленко О.І. від 10.05.2022 №1-10-05/22 згідно з Методикою розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою КМУ №630 від 28.04.2021 року, суб`єктом оціночної діяльності розраховано розмір місячної орендної плати за використання Майна в сумі 46 885,50 грн. без ПДВ.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.04.2019 по 30.04.2022 у сумі 2 025 453,60 грн. (46885,50 грн. х 36 місяців) = 1 687 878,00 грн., крім того ПДВ 337 575,60 грн.).

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що у позивача відсутні документи, які підтверджують право власності на теплові мережі; у ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. Фрунзе", зважаючи на норми ст. 332 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", а також заборону продажу тепломереж відповідно до норм статей 30, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 3, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" 1992 рік, відсутнє право власності на спірну ділянку теплової мережі; позивачем не надано доказів для ідентифікації теплової мережі на місцевості та встановлення факту, що ділянка тепломережі не входить або входить до майна ЦМК комунальної власності територіальної громади міста Суми і нею користується чи не користується відповідач, а також, що спірна тепломережа примикає до об`єктів переданих відповідачу в оренду; не надано документів, які підтверджують право оренди земельною ділянкою на якій розташовані спірні теплові мережі та ТК. Крім того, відповідач вказував на те, що договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них положень глави 83 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.10.2023 матеріали справи №920/1115/22 передано до розгляду в межах справи №920/604/23 про банкрутство ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року у справі №920/604/23 (920/1115/22) у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано доказів належності спірного майна на праві власності за позивачем, то останній не наділений правом вимагати повернення безпідставно збережених коштів.

ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника фактично ідентичні доводам, викладеним у його позовній заяві. Додатково останнім зазначено про порушення норм процесуального права в частині належного повідомлення позивача про судове засідання 14.05.2024 року, як наслідок розглянув справу у відсутність позивача.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з огляду на наступне.

Як на підставу задоволення своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу №8/167 від 29.06.2011 та акта приймання-передачі від 30.06.2011 він є власником майна, яке використовує відповідач.

Проте, колегія суддів зазначає, що у даному договорі та акті приймання-передачі відсутні об`єкти за вказаними технічними характеристиками та адресами, а саме: теплової мережі наземної прокладки на ділянці від ТК-109 до ТК-105, довжиною 340 м/п та підземної прокладки в районі ТК-105, довжиною 25,0 м/п; теплової камери (надземної) ТК-105 та теплокамери (підземної) УТ-1/1 від ТК-109 до ТК-105 по вул. Тополянській, а отже позивачем не доведено, що позивачу передано дане майно.

Суд зазначає, що договір купівлі-продажу має двосторонній характер, тобто зумовлює те, що кожна зі сторін наділена певними правами та несе обов`язки перед іншою стороною: постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах договору товар відповідно Специфікацій №№ 1-3.

Відповідно до п. 4.3. договору обов`язки покупця вважаються виконаними з моменту отримання продавцем оплати у розмірі загальної вартості договору, вказаному в п. 3.1. договору.

Натомість, матеріали справи не містять належних доказів оплати позивачем ціни майна за вказаним договором. Протилежного скаржником не на доведено та судом не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Таким правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на апеляційну скаргу доводами відповідача про те, що позивач помилково посилається на ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону № 834-VІІІ від 26.11.2015, який набрав чинності з 13.12.2015) відповідно до якої не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на споруди, що є приналежністю головної речі, або складової частини речі, зокрема магістральні теплові мережі, оскільки відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства, а також наявність підстав виникнення права власності на нерухоме майно має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (договору купівлі-продажу № 8/167 від 29.06.2011).

У період з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та і законодавчих актів України" №1878-VІ від 11.02.2010 обов`язкова державна реєстрація прав на споруди, в тому числі на теплові мережі, в Україні передбачалась згідно ст. 3 та ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до внесення змін до ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" згідно Закону №834- VІІІ від 26.11.2015, який набрав чинності з 13.12.2015.

Водночас, матеріали справи не містять доказів реєстрації права власності на теплові мережі в період після складання договору купівлі-продажу №8/167 від 29.06.2011 до 13.12.2015.

Суд першої інстанції вірно встановив, що наявність ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону № 834- VІІІ від 26.11.2015, який набрав чинності з 13.12.2015) не змінює статусу нерухомого майна до яких відносяться теплові мережі (магістральні теплові мережі), а лише визначає, що державна реєстрація речових прав та їх обтяжень на такі об`єкти не може бути проведена, як на окремі споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

Суперечність між одночасно чинними нормами ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-ІV (у редакції Закону №1878-VІ) та ч. 4 с. 334 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2013) слід вирішувати на користь норм ЦК України: до 01 січня 2013 року право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало з моменту держреєстрації договору як правочину (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові № 334/3161/17 від 22.06.2021).

Проте, позивачем не надано доказів нотаріального посвідчення та проведення державної реєстрації договору купівлі-продажу №8/167 від 29.06.2011 року.

Також з акта приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом тепломережі 230х8 мм по вул. Тополянській на ділянці від ТК 109 до ТК 105 довжиною 340 м/п в т.ч. підземною частиною 25,0 м/п та камер ТК-105 та УТ1/1 вбачається, що будівництво виконано на підставі технічних умов ЗАО "Підприємство теплових мереж" № 2255 від 20.07.1988. Будівельно-монтажні роботи велись на окремій ділянці від ТК 109 до ТК 105 по вул. Тополянській з 1996 року. Будівництво здійснювалось згідно індивідуального проекту С1338-49.0-ТСЗ; ТС2; КЖ2; КИ2.АС.

Згідно проекту Укргоспроект №С1338-49.0-ТС3 вбачається, що він виготовлений у лютому 1995 року і цей проект реконструкції теплових мереж по вул. Тополянській на ділянці ТК 105-ТК109 виконаний у відповідності до листа-замовлення Сумського АП "Теплові мережі" № 6750 від 24.11.1993 та предпроектними матеріалами інституту "Укрдержпроект" (№С1338-10.0-1).

Реконструкцією передбачається надземна прокладка теплових мереж діаметром 600 мм, перенос існуючих засувок перед переходом тепловими мережами залізничних колій на існуючі теплові мережі в районі теплової камери ТК-113, та інші роботи зазначені в розділі загальні вказівки (лист 1 стадія Р).

Крім того з плану теплових мереж м. Суми від 16.03.1988 Сумського підприємства теплових мереж вбачається, що ділянка від ТК 105 до ТК 109 по вул. Тополянській в м. Суми вже існувала.

Так, згідно рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 21.04.94 №169 "Про підготовку міського господарства до роботи в осінньо-зимовий період 1994 - 1995 роки" замовником проекту реконструкції магістралі від ТК 105 до ТК 109 та від ТК 105 до ТК 204 є Сумське підприємство теплових мереж (СПТМ), виконавцем технічної документації є Держпроект.

З рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 21.03.95 № 121 "Про підготовку міського господарства до роботи в осінньо-зимовий період 1995 - 1996 роки" вбачається, що СМНВО ім. Фрунзе є замовником заходу "Перекладка тепломережі по вул. Тополянській від ТК 109 до ТК 105 з реконструкцією ТК-106 2Д-500 Л.мп ТУ 2255 від 20.07.88", виконавцем технічної документації є Держпроект.

Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що не ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", а інша особа - ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. Фрунзе" мало можливість здійснювати лише реконструкцію вже існуючого майна: частина магістралі на ділянці від ТК 105 до ТК 109, що свідчить про неможливість вважати дану ділянку тепломережі новою річчю (новоствореним об`єктом), оскільки об`єкт нерухомого майна, який перероблений з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, є фактично тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Крім того сама по собі ділянка тепломереж від ТК 105 до ТК 109 не може використовуватися як окремий об`єкт.

Право власності на нову річ, виготовлену відповідно до ст. 332 ЦК України внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ.

При цьому, не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблений з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Реконструкція також не має наслідком створення нової речі, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої нерухомості з використанням її функціональних елементів, тому передчасно стверджувати, що реконструкційний об`єкт є іншим об`єктом нерухомості (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 року у справі № 910/7918/20).

Відповідно до ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно зі статтями 186, 187 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що неподільною річчю та власне майном, щодо якого або у зв`язку з володінням яким можуть заявлятись вимоги, є єдиний (цілісний) майновий комплекс по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії у місті Суми, який перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Суми і повноваження власника щодо якого здійснюються Сумською міською радою.

Будь-який відрізок теплової мережі є лише частиною речі (майна), а саме: неподільного єдиного (цілісного) майнового комплексу, яку неможливо відокремити без втрати її цільового призначення, отже він не може бути самостійним об`єктом цивільних прав та обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до законодавства України частина теплової мережі, з якою позивач пов`язує заявлені в позові вимоги, може бути лише складовою речі, а не окремою річчю, отже не є окремим майном, на який розповсюджується правовий режим, визначений статтями 1212, 1213 ЦК України. Наведених обставин апелянтом в апеляційній скарзі не спростовано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Отже, оскільки Теплокамера ТК-105 по вул. Тополянській є невід`ємною частиною магістральної мережі, яка починається від ТК 400 (інв. № М10021), що знаходиться безпосередньо на Сумській ТЕЦ (вул. Друга Залізнична 10 м. Суми), то відповідно вона не може використовуватися самостійно, оскільки пов`язана з Сумською ТЕЦ (цілісним майновим комплексом по виробництву, транспортуванню тепла та елелектричної енергії у місті Суми) спільним призначенням, зважаючи на правовий режим магістральної теплової мережі (ст.1 Закону України Про теплопостачання) та норми ст.ст. 186, 187 ЦК України, власником якої є Сумська міська рада.

Безпідставними є посилання позивача на Акт приймальної комісії будівельно-монтажного тресту ВАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" про прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом тепломережі 230х8 мм по вул. Тополянській на ділянці від ТК 109 до ТК 105 довжиною 340 м/п в т.ч. підземною частиною, в контексті того, що ВАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" здійснювалось будівництво нового об`єкту, оскільки відповідно до п.5 цього Акту таке будівництво здійснювалось згідно індивідуального проекту № С1338-49.0-ТС3, який передбачає власне реконструкцію вже існуючої ділянки теплової мережі, а не створення нового об`єкту.

Більш того, згідно положень ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва.

Отже зазначення в Акті про будівництво теплової мережі передбачає за наявних обставин саме реконструкцію цієї мережі, що кореспондує з вимогами індивідуального проекту № С1338-49.0-ТС3.

Крім того, слід також зазначити, що тепломережі не можуть бути об`єктом продажу, оскільки це не відповідає вимогам закону, а саме ст. ст. 30, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 3, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" 1992 року, оскільки об`єкти інженерної (соціальної) інфраструктури населеного пункту (мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла), що забезпечують життєдіяльність населеного пункту не можуть бути предметом подібних господарських зобов`язань, наслідком яких є їх вибуття у приватну власність та відсутність впливу органу місцевого самоврядування на забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Даний висновок викладено в постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 12.04.2018 року у справі №911/2031/17.

З огляду на вищевикладені обставини, спірні теплові мережі є складовою речі - єдиного (цілісного) майнового комплексу по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії у місті Суми, не є та не може бути окремим об`єктом цивільних прав.

Відповідно до умов договору оренди єдиного (цілісного) майнового комплексу по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії у місті Суми №УКМ-0047 від 01.05.2005 року, цілісний майновий комплекс перебуває в оренді у ТОВ "Сумитеплоенерго", яке забезпечує виробництво, транспортування теплової енергії, надає мешканцям м. Суми послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Спірні теплові мережі у складі цілісного майнового комплексу безпосередньо задіяні в технологічному процесі транспортування теплової енергії тепловими мережами міста для забезпечення потреб мешканців міста Суми та не може бути окремо виділеною із складу комплексу без втрати його цільового призначення.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статі 1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".

В спірних правовідносинах відповідач користується цілісним майновим комплексом по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії у місті Суми згідно договору оренди УКМ 0047 від 01.09.2005 та додаткової угоди від 30.04.2013 до договору оренди від 01.09.2005.

Колегія суддів апеляційної інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договірний характер спірних правовідносин між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, стосовно оренди цілісного майнового комплексу по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії у місті Суми виключає можливість застосування до них положень глави 83 ЦК України.

У своїй позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання майна.

При цьому як у позові, так і в апеляційній скарзі, скаржник вважає, що він набув право власності на майно на підставі договору купівлі-продажу №8/167 від 29.06.2011 року.

Під час вирішення спору судом не встановлено обставин, що підтверджують правомірність вимог позивача про стягнення безпідставно збережених коштів, зокрема фактів, які доводять право власності на майно.

Як вірно з`ясовано судом, позивач не надав, і відповідно, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі докази наявності права власності на теплові мережі станом на час розгляду справи по суті.

Право вимагати повернення безпідставно збережених коштів у порядку ст. 1212 ЦК України має лише власник відповідного майна, яке перебувало у користуванні іншої особи без достатніх правових підстав. Саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Водночас, враховуючи те, що ТОВ "СМНВО" доказів належності спірного майна на праві власності за позивачем суду не надано, то правом вимагати повернення безпідставно збережених коштів у порядку, передбаченому ст. 1212 ЦК України, останнє не наділене.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому, посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 та від 14.01.2019 року у справі №912/1188/17 колегією суддів до уваги не беруться з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо визначення подібності правовідносин колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у п. 5.5 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16, згідно якої під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. (Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц та в подальшому знайшов своє відображення у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №17-14-01/1494).

За висновками колегії суддів апеляційного господарського суду, предмет спору та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, які формують зміст правовідносин, а також матеріально-правове регулювання у наведених апелянтом справах та у справі, що наразі є предметом розгляду, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин, а тому висновки суду у наведених скаржником справах не є релевантними у даній справі.

Доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права в частині належного повідомлення позивача про судове засідання 14.05.2024 року є безпідставними та колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Так, ухвалою господарського суду Сумської області від 02.05.2024 року розгляд справи №920/604/23(920/1115/22) було призначено на 14.05.2024 року.

Відповідно до довідки суду про доставку електронного листа, ухвалу про призначення справи до розгляду надіслано одержувачу ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" через систему "Електронний суд" 03.05.2024 року та в цей же день о 00:00 отримано останнім в електронному кабінеті (т.5, арк.с.69).

Отже, вказана ухвала згідно ч.6 ст.242 ГПК України вважається врученою позивачу 03.05.2024 року, тобто скаржника було належним чином та завчасно повідомлено про судове засідання, яке відбулося 14.05.2024 року.

Більш того, представником позивача адвокатом Молібог Ю.М., яка діє на підставі ордера (т.4, арк.с.215), 08.05.2024 року до господарського суду Сумської області було подано клопотання про розгляд справи 14.05.2024 року у відсутність представника позивача (т.5, арк.с.70).

Наведені вище обставини спростовують помилкові твердження скаржника про неналежне повідомлення позивача про судове засідання 14.05.2024 року.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року у справі №920/604/23(920/1115/22) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 14.05.2024 року у справі №920/604/23(920/1115/22) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 05.09.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.Ю. Поліщук

М.Л. Доманська