Постанова

від 09.09.2024 по справі 903/251/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Справа № 903/251/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

суддя Мельник О.В.,

суддя Олексюк Г.Є.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2024 року у справі №903/251/24 (суддя Шум М.С., м.Луцьк, повний текст складено 20.05.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ"

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство"

про стягнення 115 780 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Любомльське господарство про стягнення 115 780 грн. 00 коп. основного боргу.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20 травня 2024 року у справі №903/251/24 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Любомльське лісове господарство на користь Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ 115 780 грн. 00 коп. основного боргу, 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2024р. в справі №:903/251/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при укладенні кожної із послідуючих додаткових угод, стороною позивача допущено порушення норм Закону України «Про землеустрій». Відповідно до п. г ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою зобов`язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою, крім документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. Таким чином, законом визначений максимальний строк виконання робіт із землеустрою. Якщо враховувати, що договір був укладений 08.04.2019 року, значить максимальний строк виконання робіт згідно нього, відповідно до Закону України «Про землеустрій» - жовтень 2022 року, натомість сторони, укладаючи додаткові угоди, продовжували строк виконання робіт, чим порушили норми законодавства, а саме п. г ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій». Якщо кожну із укладених додаткових угод розглядати як фіксацію у такому вигляді нових договірних взаємовідносин між сторонами, то вони (додаткові угоди) не містять вказівок на порядок та строки розрахунків за виконані роботи. Крім того, відповідач вважає, що позивач в односторонньому порядку не мав права вирішити, що виставлення рахунків-фактур для оплати не є обов`язковим.

Ухвалою суду від 30.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2024 року у справі №903/251/24. Розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2024 року у справі №903/251/24 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

02 серпня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив суд рішення Господарського суду Волинської області №903/251/24 від 20.05.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» в особі філії «Любомльське лісове господарство» без задоволення.

Положеннями статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2024 року у справі №903/251/24 без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2019 між Державним підприємством Прибузьке лісове господарство, як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ, як Розробником укладено договір б/н на розроблення землевпорядної документації (далі договір) (а.с.61-62).

Відповідно до пункту 1.1 договору Розробник бере на себе зобов`язання виконати роботи: виготовити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 382,00 га згідно додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною; подання на державну реєстрацію земельної ділянки та отримання витягу з Державного земельного кадастру; у разі необхідності отримання висновку державної землевпорядної експертизи на проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість робіт за цим договором становить 115 780 грн. 45 коп. без ПДВ у тому числі: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок 115 780 грн. 45 коп. без ПДВ. Зокрема, вартість робіт на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок подана в додатку №1 до даного договору, що є невід`ємною частиною.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору узгоджено, що приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі робіт.

Пунктом 3.1 договору узгоджено, що розрахунки Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі документів протягом п`яти робочих днів з моменту отримання витягу з Державного земельного кадастру. У разі відмови від підписання акту, замовник складає мотивований протокол розбіжностей.

Згідно з пунктом 4.1 договору термін виконання робіт за договором становить 6 місяців з дати отримання вхідних даних.

Оплата виконаних робіт здійснюється протягом п`яти робочих днів на підставі підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом безготівкового перерахунку коштів з рахунку замовника на рахунок розробника згідно виставленого рахунку-фактури (п. 5.1 договору).

Відповідно до п.10.1 договору, договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

У додатку №1 договору, сторони узгодили перелік документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Шацької селищної ОТГ орієнтовною площею 382,00 га з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства, вартість робіт по виготовленню проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок 115 780 грн. 45 коп. без ПДВ (а.с.62 на звороті).

04 серпня 2020 року сторони підписали зміни та доповнення до договору б/н на розроблення землевпорядної документації від 08.04.2019 (а.с.63), яким сторони вказавши, що Розробник ТОВ ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ зареєстрований як платник податку на додану вартість виклали розділ 2 договору в такій редакції:

Загальна вартість робіт за цим договором становить 115 780 грн. 45 коп. в тому числі ПДВ 20% - 19 296 грн. 74 коп. у тому числі: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок 115 780 грн. 45 коп. в тому числі ПДВ 20% - 19 296 грн. 74 коп. Зокрема, вартість робіт на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок подана в додатку №1 до даного договору, що є невід`ємною частиною. Сторони внесли відповідні зміни і в додаток №1, вказавши, що вартість робіт в розмірі 115 780 грн. 45 коп. включає ПДВ.

На виконання умов договору від 08.04.2019 ТОВ ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ надало послуги з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Ковельського району Волинської області на загальну суму 115 780 грн. 00 коп., що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 23.02.2024 по договору б/н від 08.04.2019 (а.с.13).

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень. Зі сторони замовника акт підписано Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії Любомльське лісове господарство, а саме директором філії Володимиром Туревичем.

Позивач звертає увагу на те, що Указом Президента України Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів № 228/2021 від 07.06.2021 розпочате реформування лісової галузі.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство Прибузьке лісове господарство припинено шляхом реорганізації 20.10.2022. Правонаступником зазначено Державне підприємство Любомльське лісове господарство, код ЄДРПОУ: 00991580.

В свою, чергу згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство Любомльське лісове господарство припинено шляхом реорганізації 08.11.2023. А юридична особа правонаступник зазначено ДСГП Ліси України, код ЄДРПОУ 37507901.

Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реформування управління лісової галузі від 07.09.2022 № 1003 погоджене утворення державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, з урахуванням особливостей, визначених законом. Також установлено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

Вказані обставини, підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.02.2024, (а.с.14-60) та відповідями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №768419 від 04.09.2024 та №768451 від 04.09.2024 сформованими засобами підсистеми ЄСІТСТ «Електронний суд» на запит суду апеляційної інстанції (а.с.134-142).

Позивач зазначає, що станом на 12.03.2024 розрахунок за надані послуги згідно договору б/н на розроблення землевпорядної документації від 08.04.2019 та Актом від 23.02.2024 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 115 780 грн. 00 коп. замовником не здійснено, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення 115 780 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №202/22 на виконання робіт(послуг) із землеустрою є договором підряду.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 853 ЦК України визначає, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2019 між Державним підприємством Прибузьке лісове господарство (правонаступник - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство") та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ» укладено договір б/н на розроблення землевпорядної документації (а.с.61-62).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору на розроблення землевпорядної документації ТОВ ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ надало послуги з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області на суму 115 780,00 грн, що підтверджується актом від 23.02.2024 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору №б/н від 08.04.2019 (а.с.13), який скріплений печаткою відповідача без будь - яких претензій до якості, об`єму та строкам наданих послуг (виконаних робіт).

Оцінюючи акт здачі - приймання виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження виконання робіт за договором з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт виконання робіт (надання послуг) та прийняття їх відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на акті та чи відсутність у представника відповідача повноважень його підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Поряд з цим, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, що обов`язок з оплати послуг виникає з моменту отримання рахунку-фактури, а рахунок позивачем виставлений не був.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару (рахунок-фактури) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №910/32579/15, від 22 травня 2018 року у справі №923/712/17, від 21 січня 2019 року у справі №925/2028/15, від 02 липня 2019 року у справі №918/537/18, від 29 серпня 2019 року у справі №905/2245/17, від 26 лютого 2020 року у справі №915/400/18, від 29 квітня 2020 року №915/641/19.

Колегія суддів бере до уваги те, що в акті здачі - приймання виконаних робіт до договору зазначено усі необхідні реквізити, в тому числі, і номер розрахункового рахунку, для здійснення оплати отриманих відповідачем послуг, тому сама лише відсутність виставлених рахунків-фактури не може бути підставою для відмови у позові з огляду на ненастання через це строку оплати наданих послуг.

Крім того, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" 23 лютого 2024 року підписано акт здачі-приймання виконаних робіт, яким підтверджено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 382,00 га, які розташовані на території Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області, що є предметом договору №б/н на розроблення землевпорядної документації від 08.04.2019, оформлений належним чином і прийнятий замовником без зауважень.

Стосовно посилань апелянта на порушення положень підпункту "г" частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" в частині перевищення максимального строку виготовлення землевпорядної документації, який становить 6 місяців з дати укладення договору, апеляційний суд приймає до уваги, що, виходячи з частини 3 ст. 6, ст. 626 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п.10.1 договору, договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, колегія суддів відзначає, що згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2018 року у справі №910/9072/17 закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18 листопада 2019 року у справі №910/16750/18, в якій вказано, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно статті 599 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони - боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. Верховний Суд вказав, що поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України).

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції враховується відсутність будь - яких звернень відповідача до позивача із відмовою від договору чи його розірвання у зв`язку із закінчення строку його дії, про інше суду не доведено.

Отже, беручи до уваги те, що матеріали справи підтверджують виконання позивачем робіт за договором, а також те, що відповідач зі свого боку порушив зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, внаслідок чого у нього утворилася перед позивачем заборгованість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 115 780,00 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині додаткових угод, судова колегія до уваги не приймає, оскільки дані докази відсутні в матеріалах справи.

Судова колегія зазначає, що згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В свою чергу, з матеріалів справи, зокрема з договору №б/н на розроблення землевпорядної документації від 08.04.2019 та акту від 23.02.2024 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору №б/н від 08.04.2019 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАХІДЗЕМЛЕПРОЕКТ надало Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" послуги з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 382,00 га, які розташовані на території Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області, що не заперечується сторонами.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2024 року у справі №903/251/24 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2024 року у справі №903/251/24, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2024 року у справі №903/251/24, без змін.

2. Справу №903/251/24 повернути Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.