Постанова

від 03.09.2024 по справі 904/173/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/173/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 (суддя Мельниченко І.Ф., повний текст підписано 22.04.2024) у справі №904/173/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна Компанія "Техтранссервіс", м. Кременчук, Полтавської обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ЛТД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором у сумі 1 151 173,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна Компанія "Техтранссервіс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ЛТД" про стягнення 819 600,00 грн., що складають суму заборгованості за договором № 210611 від 11.06.2021, 53 149,95 грн. - річних та 278 423,44 грн. - інфляції грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 210611 від 11.06.2021 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги маневровим локомотивом щодо розстановки вагонів по фронтах навантаження/вивантаження і здійсненню маневрових робіт на під`їзній колії.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі №904/173/24 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна Компанія "Техтранссервіс" 819 600,00 грн. - основного боргу, 38 710,52 грн. - річних, 196 789,49 грн. - інфляції грошових коштів та 12 661,20 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог та у відшкодуванні витрат на правову допомогу - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско ЛТД", в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що:

- не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, не отримував позовної заяви з додатками та ухвал про призначення справи до розгляду;

- суд помилково та безпідставно ухвалив стягнення з відповідача сум заборгованості по укладеному договору. Скаржник не погоджується доведення позивачем належними доказами підписання ним акту № 09-30/3 від 30.09.2021 та отримання для підписання акту № 10-31/3 від 31.10.2021. Так, направлений позивачем через два роки після начебто надання послуги та поза межами строку дії укладеного сторонами договору лист від 27.09.2023 з доданими до нього актами за жовтень 2021 року, отримано відповідачем не було, у зв`язку з чим висновки суду про обсяг наданих відповідачу послуг не відповідає фактичним обставинам.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Проско ЛТД» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі № 904/173/24 відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 14.05.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/173/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

20.05.2024 матеріали справи №904/173/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі №904/173/24; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.09.2024.

В судове засідання 03.09.2024 представники сторін не з`явилися, будь-яких клопотань з цього приводу не надали.

Судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників сторін

В судовому засіданні 03.09.2024 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проско ЛТД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна Компанія "Техтранссервіс" (виконавець) укладено договір № 210611 від 11.06.2021, згідно умов п.1.1 якого виконавець надає замовнику послуги маневровим локомотивом щодо розстановки вагонів по фронтах навантаження/вивантаження і здійсненню маневрових робіт на під`їзній колії.

Послуга надається технічно справним локомотивом ТГМ6В або ТГМ6Д потужністю двигуна 1200 к.с., що належать виконавцю (або таким, що знаходяться у виконавця на законній підставі), з кваліфікованим персоналом, тепловоз обслуговується машиністом однією особою (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 1.3. договору послуги тепловозом надаються у світлий час доби з 8:00 до 20:00 щоденно, час робочої зміни 12 годин.

Послуги тепловозом надаються на під`їзних коліях замовника (без виїзду на колії АТ "Українська залізниця") (пункт 1.4. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору на дату його укладання вартість послуг складає 249 900,00 грн. за календарний місяць, у тому числі ПДВ 20% 41 650,00 грн. Оплата за виконані роботи провадиться щомісяця безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 банківських днів після отримання замовником письмового акту та рахунку за послуги тепловоза.

Замовник сплачує одноразово аванс у розмірі 50 000,00 грн. в рахунок наданих послуг за 1 місяць роботи (пункт 3.2. договору).

Згідно з пунктом 3.3. договору замовник оплачує витрати, пов`язані з пересиланням тепловоза від ст. Мерцалове до місця роботи, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця суму витрат, пов`язаних з пересиланням тепловоза, виконавець витрати підтверджує документально.

Витрати, пов`язані з пересиланням тепловоза до місця дислокації сплачує виконавець (пункт 3.4. договору).

У пункті 5.1. договору сторонами встановлено, що останній діє з моменту його підписання до 31.12.2021.

Даний договір може бути пролонгований, якщо за місяць до закінчення терміну дії жодна із сторін не заявить про його припинення або заміну (пункт 5.5.).

Виконуючи умови спірного договору, позивач у період з липня по вересень 2021 надав відповідачеві послуги (послуги маневровим локомотивом щодо розстановки вагонів по фронтах навантаження/вивантаження і здійсненню маневрових робіт на під`їзній колії та послуги з проведення технічної підготовки та технічного огляду локомотиву для пересилки в складі поїзду в недіючому стані) на загальну суму 1 086 996,30 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 06-30/3 від 30.06.2021 на суму 74 970,00 грн., № 07-31/3 від 31.07.2021 на суму 249 900,00 грн., № 07-31/4 від 31.07.2021 на суму 12 426,30 грн., № 08-31/3 від 31.08.2021 на суму 249 900,00 грн., № 09-30/3 від 30.09.2021 на суму 249 900,00 грн. та № 10-31/3 від 31.10.2021 на суму 249 900,00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Акт № 10-31/3 від 31.10.2021 на суму 249 900,00 грн. не підписаний відповідачем, проте, надсилався на адресу останнього листом № 27/09-01 від 27.09.2023 для його узгодження. Матеріали справи також не містять заперечень чи зауважень до зазначеного акту з боку ТОВ "Проско ЛТД".

Всі інші акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками їх підприємств без заперечень та зауважень.

Відповідачем сплачено частково за надані послуги за спірним договором суму 267 396,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 620 від 18.06.2021 на суму 50 000,00 грн. (передоплата), № 795 від 20.07.2021 на суму 6 000,00 грн., № 796 від 21.07.2021 на суму 6 426,30 грн., № 815 від 27.07.2021 на суму 4 970,00 грн., № 845 від 02.08.2021 на суму 10 000,00 грн., № 852 від 03.08.2021 на суму 10 000,00 грн., № 873 від 04.08.2021 на суму 10 000,00 грн., № 900 від 06.08.2021 на суму 20 000,00 грн., № 928 від 10.08.2021 на суму 10 000,00 грн., № 967 від 16.08.2021 на суму 10 000,00 грн., № 977 від 17.08.2021 на суму 10 000,00 грн., № 987 від 17.08.2021 на суму 10 000,00 грн., №1025 від 25.08.2021 на суму 10 000,00 грн., № 1034 від 26.08.2021 на суму 20 000,00 грн., № 1048 від 27.08.2021 на суму 20 000,00 грн., № 1062 від 30.08.2021 на суму 10 000,00 грн., № 1097 від 01.09.2021 на суму 10 000,00 грн., № 1140 від 06.09.2021 на суму 10 000,00 грн., № 1159 від 07.09.2021 на суму 10 000,00 грн., № 1170 від 08.09.2021 на суму 10 000,00 грн., № 1262 від 21.09.2021 на суму 10 000,00 грн.

Неоплаченими залишилися послуги за спірним договором на суму 819 600,00 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.11.2023, докази направлення якої (опис вкладення у цінний лист, накладна № 3960024076088 та фіскальний чек від 04.12.2023) містяться в матеріалах справи.

Вказана претензія залишилась відповідачем без відповіді та належного реагування, що й стало підставою звернення з позовом до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Зменшуючи суму стягнення річних та інфляційних грошових коштів, суд керувався помилкою в розрахунках.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між сторонами, носять характер таких, що виникають з договору надання послуг, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін - виконавець надає замовнику послуги маневровим локомотивом щодо розстановки вагонів по фронтах навантаження/вивантаження і здійсненню маневрових робіт на під`їзній колії, а замовник оплачує виконані роботи.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарським судом встановлено, що у пункті 3.1. спірного договору сторони узгодили, що оплата за виконані роботи провадиться щомісяця безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 банківських днів після отримання замовником письмового акту та рахунку за послуги тепловоза.

Однак, відповідач Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за надані послуги за спірним договором на суму 819 600,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати відповідачем 819 600,00 грн. заборгованості, тому колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу заявлена обґрунтовано.

Як слідує із позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення 53 149,95 грн. - річних та 278 423,44 грн. - інфляції грошових коштів.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним судом перевірено здійснений судом першої інстанції розрахунок річних та 278 423,44 грн. - інфляції грошових коштів та встановлено, що він є вірним.

Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд оцінює їх критично з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань надсилались ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024, 06.02.2024, 13.02.2024 та 05.03.2024, проте конверти з ухвалами суду повернуто органом зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання», тобто суд дійшов правильного висновку, що неотримання відповідачем листів з ухвалами суду та повернення їх до суду є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Системний аналіз статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 99-2, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (зазначена правова позиція є сталою у господарському процесі та викладена у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 13.06.2023 у справі №911/2735/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 24.04.2021 у справі №910/11849/20, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 13.06.2023 у справі №911/2735/21).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції було дотримано вимоги процесуального закону щодо направлення скаржнику процесуальних документів у справі.

Також слід відмітити, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення скаржником суду першої інстанції про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), що передбачено частиною сьомою статті 120 ГПК України.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) вказано, що у своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).

З матеріалів справи вбачається, що скаржник як у договорі між ним та Позивачем, так і в апеляційній скарзі, вказує адресу: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гаванська, 21. Зазначена адреса також встановлена як місцезнаходження ТОВ «Проско ЛТД» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

26.09.2023 Верховною Радою було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами».

21.02.2024 наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі стала обов`язковою для всіх юридичних осіб приватної форми власності.

Колегія суддів наголошує, що ТОВ «Проско ЛТД» і на даний час не зареєстроване у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а тому як суд першої інстанції, так і позивач були позбавлені можливості відправляти будь-які документи за допомогою ЄСІТС.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ ТК «Техтранссервіс» та ТОВ «Проско ЛТД» укладено Договір № 210611 від « 11» червня 2021 року, згідно умов якого позивач надає відповідачу послуги маневровим локомотивом по розміщенню вагонів по фронтам навантаження/вивантаження та здійснення маневрових робіт на під`їзних коліях відповідача. Послуга надається належним позивачу (або тим, що перебуває у Позивача на законній підставі), технічно справним локомотивом ТГМ6В або ТГМ6Д потужністю двигуна 1200 к.с., з кваліфікованим персоналом, тепловоз обслуговується машиністом в одну особу.

Згідно накладних, що містяться в матеріалах справи, вказаний тепловоз прибув від позивача до відповідача 20.06.2021, вибув у зворотному напрямку 07.11.2021.

На виконання вказаного Договору позивачем надані послуги відповідачу, що підтверджено Актами виконаних робіт та рахунками за послуги тепловоза, а саме:

-рахунком ОУ-06-30/3 від 30.06.2021 на суму 74970 грн.

-Актом 07-31/3 виконаних робіт по договору № 210611 від 11.06.2021 та рахунком ОУ-07-31/3 від 31.07.2021 на суму 249900 грн.

-Актом 07-31/4 виконаних робіт по договору № 210611 від 11.06.2021 та рахунком ОУ-07-31/4 від 31.07.2021 на суму 12426,30 грн.

-Актом 08-31/3 виконаних робіт по договору № 210611 від 11.06.2021 та рахунком ОУ-08-31/3 від 31.08.2021 на суму 249900 грн.

-Актом 09-30/3 виконаних робіт по договору № 210611 від 11.06.2021 та рахунком ОУ-09-30/3 від 30.09.2021 на суму 249900 грн. (є в наявності фотокопія, підписана позивачем та відповідачем, оригінал Акту повернутий відповідачем не був);

-Актом 10-31/3 виконаних робіт по договору № 210611 від 11.06.2021 та рахунком ОУ-10-31/3 від 31.10.2021 на суму 249900 грн. (оригінал Акту підписаний тільки позивачем, відповідач вказаний документ не підписав та не повернув позивачеві).

Таким чином, ТОВ ТК «Техтранссервіс» свої зобов`язання стосовно надання послуг ТОВ «Проско ЛТД», зазначених в Розділі 1 Договору № 210611 від 11.06.2021, виконало в повному обсязі.

ТОВ «Проско ЛТД» після отримання оригіналу Акту 09-30/3 виконаних робіт по договору № 210611 від 11.06.2021 та рахунку ОУ-09-30/3 від 30.09.2021 підписало вказаний акт і за сумісною домовленістю направило фотокопію вказаного Акту з підписом сторін, але оригінал вказаного Акт не повернуло позивачу.

Також позивачем направлений акт 10-31/3 виконаних робіт по договору № 210611 від 11.06.2021 та рахунок ОУ-10-31/3 від 31.10.2021 на суму 249900 грн був направлений ТОВ «Проско ЛТД» засобами поштового зв`язку, але повернувся без вручення адресату.

30.11.2023 на адресу відповідача направлено претензію із вимогою сплатити заборгованість за надані послуги.

Як зазначає апелянт, претензія надійшла лише через два роки після розірвання договору, але згідно положень п. 2 ст. 222 ГК України звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов`язком потерпілої сторони.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 вказаного кодексу передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні суду по справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі №904/173/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у справі №904/173/24 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ЛТД" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Парусніковим Ю.Б. 05.09.2024, суддею Верхогляд Т.А. 09.09.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяЮ.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд