Ухвала

від 09.09.2024 по справі 904/372/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

09.09.2024 м.Дніпро Справа № 904/372/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі судді: Верхогляд Т.А.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року у справі №904/372/23 (суддя Мартинюк С.В.)

за клопотанням АТ КБ «ПриватБанк» (вх.№31884/24 від 02.07.2024 року) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м.Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", м. Дніпро

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року у справі №904/372/23 в задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» (вх.№31884/24 від 02.07.2024 року) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило її в апеляційному порядку.

Просить:

- поновити строк на апеляційне оскарження;

- ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року у справі №904/372/23 скасувати;

- задовольнити клопотання АТ КБ «ПриватБанк» та вжити заходи забезпечення вимог вимог кредиторів шляхом встановлення заборони курсування залізничних вантажних вагонів-хоперів, що належать праві власності ТОВ "Істейтглобал" у кількості кількості 195 шт., з номерами: 95123881, 95123915, 95123931, 95123956, 95123964, 95123980, 95121012, 95124020, 95124038, 95124053, 95124079, 95124087, 95124111, 5124145, 95124160, 95124202, 95124210, 95124434, 95124525, 95124574, 5124665, 95124707, 95124764, 95125001, 95125027, 95125167, 95125241, 5125282, 95125332, 95125415 95125449 95125563 95125605 95125654, 5125720, 95125738, 95125803 95125910 95125944 9512595, 95126009, 95126033, 95126207, 95126223, 95126306 95126322 95126355 95126363, 95126512 95126728 95126835, 95126884, 95126983 95127056, 95129961,

5127155, 7163,5127254 95127353 95127361, 95127403, 95127478,

95127544, 95127585 95127685 95127676 95127742 95127759, 5127809, 95127841, 95127882, 95127932, 95127965, 95128039, 95128138 95128161, 5128211, 95128328, 95129714, 95129748, 95129755, 95129813 95129847, 5129904, 95130035, 95130084, 95130142, 95130159 951130209 95130282, 5130324, 95130472, 95130548, 95130589, 95130621 95130662 95130761, 95125555

5130845, 95130951, 95130977, 95131017, 95131041, 95131082, 95131165, 51325076, 95131157, 95125571, 95125860, 95127270, 95123907 95123923, 95123072 95124004, 95124046 95124103 1241098, 95124152, 95124186, 95124277, 95124517, 95124533, 95124582 95124749 95124772, 95124954, 95124988 95125019 95125126, 95125266, 95125308, 95125365, 95125407 95125589. 95125647, 95125712 95125761, 95125829, 95125928, 95125985,

95126017 95126082, 95126231 95126314, 95126330, 95126439, 95126579, 95126827 95126942, 95127015 95127064 95127189, 95127239, 95127346, 95127379 95127452, 95127502, 95127627, 95127668 95127726 95127775, 95127833 95127874, 95127924, 95127973 95128112, 95128153, 95128237, 95128344 95129730, 95129771, 95129839 95129862 95130027, 95130076, 95130118, 95130167, 95130241, 95130316, 95130456 95130480, 95130571,

95130647, 95130753, 95130944, 95131009, 95131033, 95131074, 95131173, 95124061, 95124947, 95127460, 95124137, 95124962,

95127213;

- зобов`язати філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Українська залізниця"(і.к.відокремленого підрозділу 40081258,01030, м. Київ, вул.Івана Франка) в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів встановити на час дії заходів забезпечення вимог кредиторів ознаку заборони курсування залізничних вантажних вагонів з номерами: 95123881, 95123915, 95123931, 95123956, 95123964, 95123980, 95121012, 95124020, 95124038, 95124053, 95124079, 95124087, 95124111, 95124145, 95124160, 95124202, 95124210, 95124434, 95124525, 95124574, 95124665, 95124707, 95124764, 95125001, 95125027, 95125167, 95125241, 95125282, 95125332, 95125415, 95125449 95125563 95125605 95125654, 95125720, 95125738, 95125803 95125910 95125944 95125951 95126009, 95126033 95126207,

95126223, 95126306 95126322 95126355 95126363, 95126512 95126728, 95126835, 95126884, 95126983 95127056 95127155, 95127163, 95127254, 95127353 95127361, 95127403, 95127478 95127544, 95127585, 95127685, 95127676 95127742 95127759, 95127809, 95127841, 95127882, 95127932, 95127965, 95128039 95128138 95128161 95128211 95128328, 95129714, 95129748, 95129755, 95129813 95129847 95129904 95130035, 95130084,

95130142, 95130159 951130209 95130282 95130324, 95130472, 95130548, 95130589, 95130621 95130662 95130761 95130845, 95130951 95130977,95131017, 95131041 95131082 95131165 95125076 95131157, 95125571, 95125860, 95127270, 95123907 95123923, 95123072 95124004, 95124046, 95124103 1241098, 95124152, 95124186, 95124277, 95124517, 95124533, 95124582,

95124749 95124772, 95124954, 95124988 95125019 95125126,

95125266, 95125308, 95125365, 95125407 95125555 95125589 95125647, 95125712 95125761, 95125829, 95125928, 95125985, 95126017 95126082, 95126231 95126314, 95126330, 95126439, 95126579 95126827 95126942, 95127015 95127064 95127189, 95127239, 95127346, 95127379 95127452, 95127502, 95127627 95127668 95127726 95127775, 95127833 95127874, 95127924,

95127973 95128112, 95128153, 95128237, 95128344 95129730,

95129771, 95129839, 95129862, 95130027, 95130076, 95130118 95130167, 95130241, 95130316, 95130456 95130480, 95130571, 95130647, 95130753, 95130944, 95131009, 95131033, 95131074 95131173, 95124061, 95124947, 95127460 95124137, 95124962, 95127213, 95129961.

Визначити, що:

- стягувачем за ухвалою про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ: 14360570; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д);

- боржниками за ухвалою про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є:

а) Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (49005, Дніпропетровська обл, місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 12, Ідентифікаційний код: 36053130), в особі ліквідатора - Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво№1231 від24.07.2013р., 49008, м. Дніпро, вул. Театральна, буд. 2);

б) Товариство з обмеженою відповідальністю "Курбас" (код 45125268, місцезнаходження: 03057, місто Київ, вул.Гетьмана Вадима, будинок 4, офіс 363, 331).

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що оскаржувану ухвалу отримав 11.07.2024 року в електронному кабінеті.

Також, апелянт зазначив, що йому необхідно було час для сплати судового збору.

З апеляційною скаргою апелянт звернувся 22.07.2024 року через підсистему "Електронний суд".

Від ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" надійшло заперечення щодо відкриття апеляційного провадження. Дане заперечення обгрунтовано тим, що апелянтом було порушено строк подачі апеляційної скарги без поважної причини.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року у справі №904/372/23 залишено без руху, надано час для доплати судового збору.

04.09.2024 року апелянт надав платіжну інструкцію про доплату судового збору у розмірі 151,40 грн.

Подану апеляційну скаргу слід залишити без руху з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року у справі №904/372/23 подана 22.07.2024 року через підсистему "Електронний суд" з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

В обгрунтування даного клопотання було зазначено, що оскаржувану ухвалу апелянт отримав 11.07.2024 року в електронному кабінеті.

Також, апелянт зазначив, що йому необхідно було час для сплати судового збору.

Апеляційний суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії", № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія оскаржуваної ухвали 08.07.2024 року була направлена господарським судом в електронний кабінет скаржника через підсистему "Електронний суд". Отже, на наступний день апелянт мав можливість ознайомитись з повним текстом ухвали суду.

Докази того, що повний текст оскаржуваної ухвали скаржник отримав саме 11.07.2024 року матеріали справи не містять.

З урахуванням покладених на апелянта процесуальних прав та обов`язків, передбачених ст. 42 ГПК України, якими він, як сторона по справі, повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, АТ КБ «ПриватБанк» мало об`єктивну можливість скористатися своїм правом на оскарження ухвали в апеляційному порядку з 09.07.2024 року.

За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та неможливості подати апеляційну скаргу у строки, передбачені статтею 256 ГПК України, не вказано конкретних обставин, що завадили йому вчасно подати апеляційну скаргу, не надано доказів на їх підтвердження, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відтак, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, у зв`язку з чим вони визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.

Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року у справі №904/372/23 залишити без руху.

Апелянту протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали, надати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.

У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.А. Верхогляд