Ухвала

від 02.09.2024 по справі 902/944/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у заміні сторони стягувача

"02" вересня 2024 р. Cправа № 902/944/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В., за відсутності сторін, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС СВ" про заміну стягувача в ухвалі суду від 24.01.2023 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (бульвар Свободи, буд. 1, кв. 2, м. Вінниця, 21005)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" (вул. В.Стуса, буд. 7, м. Вінниця, 21018)

про стягнення 243 328,98 грн.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області, в порядку загального позовного провадження, перебувала справа № 902/944/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд" про стягнення 243 328,98 грн, з яких: 154 000 грн - основний борг; 30 800 грн - штраф; 29 195,81 грн - інфляційні втрати; 26 646,55 грн - пеня; 2 686,62 грн - 3% за користування чужими грошовими коштами.

Суд, ухвалою від 24.01.2023, постановив: прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 44 664,48 грн заборгованості; провадження у справі № 902/944/22 в частині стягнення 44 664,48 грн заборгованості закрити на підставі п. 4 ч.1 ст.231 ГПК України; затвердити Мирову угоду у справі № 902/944/22, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд"; провадження у справі № 902/944/22 в частині стягнення 198 664,50 грн заборгованості закрити на підставі п. 7 ч.1 ст.231 ГПК України.

02.08.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 02.08.2024 (вх. № 01-34/7849/24 від 02.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС СВ" Кватернюк Н.І. про заміну сторони стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС СВ" в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 у справі № 902/944/22.

Суд, ухвалою від 02.08.2024 заяву № б/н від 02.08.2024 (вх. № 01-34/7849/24 від 02.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС СВ" Кватернюк Н.І. про заміну стягувача в ухвалі суду від 24.01.2023 призначив до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2024.

На визначену судом дату представники заявника та боржника не з`явилися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 02.08.2024, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок сторін - 02.08.2024 о 18:50 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 05.08.2024.

Стягувач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвалу суду від 02.08.2024, яка направлялася стягувачу за адресою, що відповідає інформації щодо стягувача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою від 09.07.2024 вважається днем вручення відповідачам судового рішення.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Водночас, місцезнаходження стягувача суду відоме і на таку адресу направлено ухвалу господарського суду у даній справі.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 наголошує, що відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі стягувачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) стягувача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Окрім того, суд зазначає, що ухвала суду від 02.09.2024 у справі № 902/944/22 офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Враховуючи наведене, судом вжито належних заходів щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.

Частиною 3 ст. 334 ГПК України передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представників учасників, оскільки їх неявка не перешкоджає такому розгляду.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС СВ" про заміну сторони стягувача в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 у справі № 902/944/22, суд встановив таке.

Обґрунтовуючи подану заяву заявник вказує на те, що 22.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус-плюс Девелопмент" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус-Плюс СВ" уклали Договір № 3 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з Договором підряду № 12-28/2021 від 28.12.2021 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд", а новий кредитор прийняв право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором.

Заявник зазначає, що з умов договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. За передане право вимоги новий кредитор сплатив первісному кредитору кошти, що підтверджується платіжним документом та боржник повідомлений про відступлення права вимоги.

З урахуванням наведеного заявник стверджує, що ухвала суду від 24.01.2023 у справі № 902/944/22 до виконання стягувачем не пред`являлася та просить замінити в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023, стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус-плюс Девелопмент" (код ЄДРПОУ 42829021) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус-Плюс СВ" (код ЄДРПОУ 44102124).

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України "Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України".

Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, є "обов`язковість рішень суду". Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов`язковості рішень судів, за ознакою територіальності на всій території нашої держави.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи ту обставину, що виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі "Матківська проти України" (заява № 38683/04) зазначено, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/617/17 від 03.11.2020 викладено, зокрема, наступну правову позицію (п.64-66, 73-76).

"Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - другої, п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

З аналізу наведеного нормативного регулювання можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що з огляду на імперативні положення статті 52 Господарського процесуального кодексу України, процесуальне правонаступництво у даному випадку, в якому позивачем (стягувачем) є юридична особа, допускається, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Таким чином, нормами матеріального права, що регламентують вище визначені підстави, є, зокрема, положення ст.ст. 104, 106 (припинення юридичної особи) та ст. 512, 514 ЦК України (заміна сторони у зобов`язанні).

Як встановлено судом з матеріалів поданої заяви, в якості підстави для заміни стягувача заявник не вказує реорганізацію юридичною особи, проте зазначає про укладення договору відступлення права вимоги, яка передбачена положеннями ст.512 ЦК України.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для вирішення питання можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023, окрім іншого, затверджено мирову угоду у справі № 902/944/22, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпроектбуд", в редакції, яка узгоджена сторонами та наведена в резолютивній частині ухвали; провадження у справі № 902/944/22 в частині стягнення 198 664,50 грн заборгованості закрито на підставі п. 7 ч.1 ст.231 ГПК України.

У ч. 7 ст. 46 ГПК України законодавець визначив, що сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 ст. 192 ГПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди.

Згідно з ст. 193 ГПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 вказала, що з аналізу наведених приписів ГПК України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

Суд зауважує, що спором є правовий конфлікт між позивачем та відповідачем, що виникає за фактом порушення, невизнання або оспорювання прав і законних інтересів та потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник такий конфлікт між сторонами.

На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 914/1789/19, від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20.

Суд зауважує, що мирова угода підпадає під ознаки зобов`язання у цивільно-правовому розумінні з усіма наслідками, що з цього випливають. Наступне затвердження мирової угоди судом не змінило правового характеру цієї угоди, оскільки зазначені процесуальні дії суду були лише однією з форм завершення розгляду справи судом і жодним чином не позначалися на правовій природі укладеної сторонами мирової угоди. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 914/1789/19, від 05.08.2021 у справі № 911/1070/20, від 17.04.2018 у справі № 917/672/17.

У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 703/2714/19 наведено висновок, відповідно до якого припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов`язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди.

Враховуючи вищевикладене, заява № б/н від 02.08.2024 (вх. № 01-34/7849/24 від 02.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС СВ" Кватернюк Н.І. про заміну стягувача в ухвалі суду від 24.01.2023 у справі № 902/944/22 задоволенню судом не підлягає.

Керуючись ст. ст. 52, 233, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні заяви № б/н від 02.08.2024 (вх. № 01-34/7849/24 від 02.08.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОНУС-ПЛЮС СВ" Кватернюк Н.І. про заміну стягувача в ухвалі суду від 24.01.2023 у справі № 902/944/22.

2. Згідно із приписами ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами п. 26 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження може бути оскаржена окремо від рішення суду.

4. Згідно із положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Копію ухвали надіслати ТОВ "ТОНУС-ПЛЮС СВ" та ТОВ "Вінпроектбуд" - до електронних кабінетів в ЄСІТС, ТОВ "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" - рекомендованим листом.

Дата складання повного тексту ухвали 09.09.2024.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "ТОНУС-ПЛЮС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (бульвар Свободи, буд. 1, кв. 2, м. Вінниця, 21005)