Рішення

від 03.09.2024 по справі 902/636/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2024 р. Cправа № 902/636/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ЕЛЕКТРО СЕРВІС" (вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс 43, м. Київ, 03189)

до: Відділу освіти Барської міської ради (вул. Героїв Майдану, буд. 6, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000)

про стягнення 214 086,80 грн.

за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В.,

представників сторін:

позивача Агеєва І.М. згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ;

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №07/06-24/2 від 07.06.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ЕЛЕКТРО СЕРВІС" з вимогами до Відділу освіти Барської міської ради про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 214 086,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу №433 від 12.12.2022 в частині оплати спожитої в період січень - листопад 2023 року електричної енергії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 14.06.2024, постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ЕЛЕКТРО СЕРВІС" залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № б/н від 19.063.2024, що надійшла через підсистему "Електронний суд" 20.06.2024 (вх. № 01-34/6400/24), позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 21.06.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/636/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 16.07.2024.

16.07.2024 на адресу суду надійшла заява № б/н від 16.07.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/7291/24 від 16.07.2024) позивача про проведення судового засідання за відсутності уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ЕЛЕКТРО СЕРВІС".

Суд, ухвалою від 16.07.2024 продовжив строк підготовчого провадження по справі № 902/636/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 03.09.2024.

29.08.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 28.08.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/8510/24 від 29.08.2024) позивача, за змістом якої останній повідомляє суд про зміну місцезнаходження ТОВ "ПРОМ ЕЛЕКТРО СЕРВІС" з "вул. Вільямса Академіка, буд. 6-Д, офіс 43, м. Київ, 03189" на "площа Спортивна, буд. 1-А, м. Київ, 01601".

03.09.2024 на електронну адресу суду надійшло клопотання № 280 від 02.09.2024 скріплене електронним цифровим підписом начальника відділу освіти Алли Сторожук про продовження встановленого строку на подання відзиву на позовну заяву.

03.09.2024 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 232 від 26.06.2024 скріплений електронним цифровим підписом начальника відділу освіти Алли Сторожук, за змістом якого відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника Відділу освіти Барської міської ради.

На визначену судом дату з`явився представник позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає на клопотання, що наведене в прохальній частині відзиву на позовну заяву № 232 від 26.06.2024 про розгляд справи за відсутності представника Відділу освіти Барської міської ради, за наявними матеріалами справи.

Дослідивши клопотання № 280 від 02.09.2024 про продовження встановленого строку на подання відзиву на позовну заяву, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Нормою статті 253 ЦК України, яка кореспондується з ст. 115 ГПК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а також можуть визначатись вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У відповідності до ст. 116 ГПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Частина 1 та 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу надає право відповідачеві формувати свою правову позицію по справі шляхом подання відзиву у строк, встановлений судом.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

В обґрунтування підстав для продовження процесуального строку, відповідач вказує, що на виконання ухвали суду від 26.06.2024 Відділом освіти Барської міської ради через систему "Електронний суд" було надіслано відзив на позовну заяву, на підтвердження чого надає світлокопію електронного листа з електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд". Однак, з невідомих технічних причин відзив на позовну заяву на адресу суду не надійшов.

Положення частини першої статті 119 ГПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду.

Судом встановлено, що процесуальний строк є таким, що пропущений та, відповідно механізм із поновлення, а не продовження процесуального строку на представлення відзиву можливий виключно із зазначенням конкретних причин, які завадили здійснити цю дію.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи (рішення Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія A № 140, с. 29, п. 46). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" по. 4436/07 від 03 липня 2014 року зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".

Враховуючи стадію розгляду справи, керуючись завданням господарського судочинства, визначеним частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, дотримуючись принципу рівності та забезпечення балансу інтересів учасників справи, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, суд дійшов висновку про поновлення процесуального строку на подання Відділу освіти Барської міської ради відзиву.

При визнанні відповідачем позову суд зважає на таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 03.09.2024, відзив відповідача про визнання позову за підписом начальника відділу освіти Барської міської ради Алли Сторожук, яка відповідно до закону не обмежена у повноваженнях на визнання позову, і визнання позову відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та документами.

За наслідками судового засідання 03.09.2024 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2022 між Відділом освіти Барської міської ради (відповідач, за Договором Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ЕЛЕКТРО СЕРВІС" (відповідач, за Договором Постачальник) укладено Договір № 433 про постачання електричної енергії споживачу.

Предметом вказаного Договору є електрична енергія, ДК 021:2015 під кодом: 09310000-5 "електрична енергія", за ціною 5,20 грн за 1 кВт*год з урахуванням ПДВ, обсяг електричної енергії: 558 000 кВт/год, загальна вартість Договору 2 901 600,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк (термін) поставки (передачі) товару: з 01 січня по 31 грудня 2023 року включно.

Місце поставки Товару: об`єкти Споживача, зазначені в Додатку № 2 до цього Договору (п. 3.4 Договору).

За змістом п. 5.2 Договору ціна за одиницю Товару визначається у додатку № 1 до Договору "Комерційна пропозиція". Ціна Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Ціна Товару та цього Договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку тощо. Вказані послуги оплачуються Споживачем самостійно.

У п.п. 5.3.2 Договору сторони визначили, що зміна вартості (ціни) електричної енергії може відбуватись не раніше, ніж через один місяць від дати початку постачання електричної енергії за цим Договором, Постачальник/Споживач може письмово звернутися з пропозицією про зміну ціни за одиницю товару (1 кВт/год. електрична енергія (активна)) у бік збільшення/зменшення. Така ціна (у разі збільшення) може змінюватись за одиницю товару (1 кВт/год. електрична енергія (активна)) до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у п. 5.2. Договору. Зменшення ціни за одиницю електричної енергії може бути здійснено без обмежень строків і розмірів.

Наявність факту коливання ціни за одиницю товару (1кВт/год. електрична енергія (активна)) на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни за одиницю товару (1 кВт/год. електрична енергія (активна)) на ринку, щодо розміру цін за одиницю на товар (1 кВт/год. електрична енергія (активна)) на момент укладання Договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій. Підтверджуючий документ має бути виданий не раніше ніж за 3 (три) робочих дні до дати звернення однієї з Сторін з пропозицією зміни ціни за одиницю товару (1 кВт/год. електрична енергія (активна)).

Згідно п. 5.5 Договору вартість (ціна) електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися такі зміни, що буде відображено в додатковій угоді до Договору, за згодою Сторін, з урахуванням п.п. 5.3.2. Збільшення вартості (ціни) електричної енергії може бути не раніше ніж через один місяць з дати фактичного початку постачання електричної енергії у відповідному розрахунковому періоді та з документальним підтвердженням зміни ціни.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.6 Договору).

Відповідно до п. 5.8 Договору Споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі Акту приймання-передачі електричної енергії у строк, що не перевищує 25 (двадцять п`ять) календарних днів.

Датою виконання зобов`язань Споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування Споживачем на банківський рахунок Постачальника грошових коштів (п. 5.9 Договору).

Відповідно до п.п. 1 п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Згідно п.п.1 п. 7.1 Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Відповідно до п. 13.1 Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

12.12.2022 Споживачем - Відділом освіти Барської міської ради селищної ради підписано Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 3 до Договору).

В комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до Договору, сторони погодили, зокрема, спосіб визначення ціни електроенергії, спосіб оплати, розмір пені, термін надання рахунку тощо.

Відповідно до умов п. 3 Комерційної пропозиції спосіб оплати: післяоплата (оплата спожитої електричної енергії впродовж десяти банківських днів у наступному за звітним місяці, або протягом десяти банківських днів від дня підписання Сторонами акту приймання-передачі електричної енергії).

Згідно п. 4,5 Комерційної пропозиції термін надання рахунку за спожиту електричну енергію 20 числа кожного звітного місяця, а строк його оплати до 10 числа наступного за звітним місяцем.

В подальшому Сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору про зміну ціни за одиницю товару, а саме:

- від 16.03.2023 № 1, згідно якої встановлено тариф за лютий місяць 2023 на рівні 4,72 грн з ПДВ, який розраховано за формулою, згідно Додатку № 1 до Договору № 433 від 12.12.2022;

- від 18.04.2023 № 2, згідно якої встановлено тариф за березень місяць 2023 на рівні 4,75 грн з ПДВ, який розраховано за формулою, згідно Додатку № 1 до Договору № 433 від 12.12.2022;

- від 08.05.2023 № 3, згідно якої встановлено тариф за квітень місяць 2023 на рівні 4,27 грн з ПДВ, який розраховано за формулою, згідно Додатку № 1 до Договору № 433 від 12.12.2022;

- від 02.06.2023 № 4, згідно якої встановлено тариф за травень місяць 2023 на рівні 4,33 грн з ПДВ, який розраховано за формулою, згідно Додатку № 1 до Договору № 433 від 12.12.2022;

- від 07.07.2023 № 5, згідно якої встановлено тариф за червень місяць 2023 на рівні 4,47 грн з ПДВ, який розраховано за формулою, згідно Додатку № 1 до Договору № 433 від 12.12.2022;

- від 04.08.2023 № 6, згідно якої встановлено тариф за липень місяць 2023 на рівні 5,44 грн з ПДВ, який розраховано за формулою, згідно Додатку № 1 до Договору № 433 від 12.12.2022;

- від 06.09.2023 № 7, згідно якої встановлено тариф за серпень місяць 2023 на рівні 4,72 грн з ПДВ, який розраховано за формулою, згідно Додатку № 1 до Договору № 433 від 12.12.2022;

- від 06.10.2023 № 8, згідно якої встановлено тариф за вересень місяць 2023 на рівні 5,74 грн з ПДВ, який розраховано за формулою, згідно Додатку № 1 до Договору № 433 від 12.12.2022;

- від 08.11.2023 № 9, згідно якої встановлено тариф за жовтень місяць 2023 на рівні 5,95 грн з ПДВ, який розраховано за формулою, згідно Додатку № 1 до Договору № 433 від 12.12.2022.

На виконання умов Договору № 433 від 12.12.2022 позивач здійснив постачання електричної енергії у період січня - листопада 2023 року на об`єкти відповідача за точками комерційного обліку, визначеними в Додатку № 2 до Договору, в загальній кількості 621 164 кВт вартістю 3 115 595,27 грн, про що складено Акти приймання-передавання товарної продукції активної електричної енергії за вказаний період.

Зазначені Акти підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками Сторін.

Як доводить позивач, відповідач у порушення умов договору оплату вартості отриманої електричної енергії здійснив частково на суму 2 901 508,47 грн, що підтверджується виписками по банківському рахунку.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриману електричну енергію склала 214 086,80 грн, що визнається останнім в обопільно підписаному акті звіряння взаємних розрахунків за період: січень листопад 2023 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень листопад 2023 року в сумі 214 086,80 грн за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 433 від 12.12.2022.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Відповідно до частини 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір № 433 від 12.12.2022 є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Частиною 1 статті 633 ЦК України унормовано, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII визначає правові, економічні, організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Пунктом 3.1.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

За умовами підпункту 3.2.6 пункту 3.2 Розділу ІІІ Правил РРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8. ПРРЕЕ).

Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (п. 3.1.9. ПРРЕЕ).

За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Як було встановлено судом, підставою для передачі відповідачу електричної енергії в період січень - листопад 2023 року був Договір про постачання електричної енергії споживачу № 433 від 12.12.2022.

Згідно п. 5.8 Договору Споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі Акту приймання-передачі електричної енергії у строк, шо не перевищує 25 (двадцять п`ять) календарних днів.

Відповідно до умов Комерційної пропозиції оплата спожитої електричної енергії здійснюється впродовж десяти банківських днів у наступному за звітним місяці, або протягом десяти банківських днів від дня підписання Сторонами акту приймання-передачі електричної енергії.

Згідно з Актами приймання-передавання товарної продукції активної електричної енергії за період січня - листопада 2023 року, Постачальник передав, а Споживач прийняв електроенергію обсягом 621 164 кВт на суму 3 115 595,27 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками обох сторін.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 стаття 276 Господарського кодексу України).

Проте, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не здійснив вчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником (позивачем) за спожиту електричну енергію у загальному розмірі 214 086,80 грн.

30.11.2023 між сторонами складено акт звіряння взаємних розрахунків за період січень листопад 2023 року, згідно з яким, відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 214 086,80 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором № 433 від 12.12.2022 щодо оплати вартості спожитої електричної енергії за період січень листопад 2023 року.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 ГК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строки, а також приймаючи до уваги викладені вище обставини та доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 433 від 12.12.2022 у розмірі 214 086,80 грн обґрунтованими та законними.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем, згідно платіжної інструкції № 3696 від 07.05.2024, сплачено судовий збір в загальному розмірі 3 211,31 грн.

За приписами ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті за відповідною ухвалою чи рішенням суду містяться у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на наведені приписи закону, приймаючи до уваги, що визнання позову відповідачем здійснено до початку розгляду справи по суті, позивач у даній справі має право на повернення 50 відсотків судового збору сплаченого ним при поданні позову, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Решта суми сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 605,65 грн, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти Барської міської ради (вул. Героїв Майдану, буд. 6, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000; код ЄДРПОУ 41299207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ЕЛЕКТРО СЕРВІС" (площа Спортивна, буд. 1-А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 41987461) 214 086 грн 80 коп боргу та 1 605 грн 65 коп витрат на сплату судового збору.

Примірник рішення направити сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 09 вересня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи