Рішення

від 09.09.2024 по справі 903/679/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2024 року Справа № 903/679/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу№903/679/24 за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМШ» про стягнення 45314,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2024 Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" надіслало до суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМШ» про стягнення 45314,51 грн, в т.ч.: 40086,40 грн основний борг, 1871,27 грн пеня, 2309,41 грн інфляційні втрати та 1047,43 грн 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на надання послуг по теплопостачанню №2-10 від 01.11.2002.

Позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 25.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 25.07.2024 надіслана на адресу відповідача та отримана останнім 29.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600279226795.

Строк для подання відзиву - до 13.08.2024 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2002 між Державним комунальним підприємством " Луцьктепло" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМШ" (споживач) укладено договір на надання послуг по теплопостачанню № 2-10 у приміщення, що знаходиться за адресою: бульвар Дружби Народів, 13а, м. Луцьк, Волинська область (а.с.4-5).

Відповідно до умов договору, теплопостачальна організація надає споживачу послуги по теплопостачанню, а споживач приймає та оплачує їх на умовах і в строки, передбачені цим договором і додатками до нього (п.1.1. договру).

Відповідно до п. 2.2.10 договору, споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату рахунків теплопостачальної організації.

Пунктом 3 зазначеного договору передбачений порядок проведення розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 3.1 споживач оплачує теплопостачальній організації:

3.1.1Вартість наданих йому послуг по діючих тарифах:

- згідно з показами приладів обліку;

- при відсутності приладів обліку - на підставі розрахунків відповідно до величини загальної площі, норм споживання і теплового навантаження. Розрахунки оформляються додатком № 1 до договору.

Тарифи на послуги теплопостачальної організації можуть змінюватися в разі змін цін і тарифів на енергоносії, матеріальні ресурси та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

3.1.2Вартість хімочищеної води (ХОВ), яка витрачена на заповнення його теплових мереж та нормативні втрати ХОВ від зони розділу тепломереж до місця встановлення приладів обліку - по собівартості підготовки ХОВ у теплопостачальної організації.

3.1.3 Вартість налагоджувальних робіт та робіт по відключенню (підключенню) систем гарячої води і опалювання - по відпускній ціні теплопостачальної організації на момент розрахунків.

Згідно п. 3.2 договору, споживач зобов`язаний проводити 100% передоплату за послуги по теплопостачанню на підставі розрахунків в термін до 01 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п.4.4 договору при порушенні строку оплати теплової енергії споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 5.1 договору, договір вступає в силу з 15.10.2002 і діє до 15.10.2003. По закінченні строку дії договір вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії не поступила заява про його перегляд або відмову однієї із сторін.

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

01.10.2003 між ДКП "Луцьктепло" та ТзОВ "ОМШ" укладено угоду Про зміни і доповнення договору № 2-10, якою змінено додаток № 1 до договору, виклавши його в новій редакції, у зв`язку з тим, що у приміщенні по бульвару Дружби Народів, 13а встановлене автономне опалення. Згідно з розрахунком, кількість теплової енергії від існуючих ізольованих транзитних стояків опалення становить 0,159 Гкал в місяць (а.с.6).

ТзОВ "ОМШ" в порушення вищеперелічених умов договору, оплату належним чином не здійснює. За період з 01.11.2022 по 30.04.2024 відповідачу нараховано 43609,36 грн за відпущену йому теплову енергію, що підтверджується рахунками на оплату за теплову енергію (а.с.7-24).

ТзОВ "ОМШ" частково сплачено заборгованість в сумі 3522,96 грн.

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

30.03.2023 та 02.05.2024 позивач надсилав на адресу відповідача вимоги-повідомлення №1510/14 від 28.03.2023 та №1411/14 від 01.05.2024, про сплату заборгованості (а.с.29-33).

Таким чином, у відповідача перед ДКП "Луцьктепло" виникла заборгованість за неоплачену теплову енергію приміщення, що знаходиться за адресою: бул. Дружби Народів, 13а, за період з 01.11.2022 по 30.04.2024 в сумі 40086,40 грн основного боргу.

З 01.11.2022 нарахування за послуги з постачання теплової енергії проводяться за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (із змінами та доповненнями). Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 р. за № 1502/32954 (далі - Методика).

Згідно із ч.6 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Загальнобудинкові потреби на опалення (ЗБП) - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення (пункт 2 розділ І Методики).

Розподіл же обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано (пункт 3 розділ 1 Методики).

Відповідно до Методики, для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення здійснюється розподіл визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (частина 2 розділу III методики).

Згідно із пунктом 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних площ їх житлових/нежитлових приміщень.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення визначено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку згідно з пунктом 8 розділу IV Методики.

Нарахування плати за нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: бульвар Дружби Народів, 13а, м. Луцьк, Волинська область.

Рахунок № 189/2/1 (за лютий 2024 року)

Обсяг теплової енергії (вбудованих приміщень) по умовно-змінній частині тарифу визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики та складається з:

- розподіленого обсягу теплової енергії на опалення приміщень споживача безпосередньо;

- розподіленого обсягу теплової енергії на загальнобудинокові потреби опалення будівлі.

Розрахунок обсягу споживання теплової енергії на опалення нежитлового приміщення. В даному випадку проводиться розрахунок втрат теплової енергії (ТЕ) в стояках/трубопроводах.

Згідно з Розрахунком тепловтрат ізольованих трубопроводів виконаним Архітектурно-проектною фірмою "ЛОКО" 2003 року на нежитлове приміщення по бул. Дружби Народів, 13а втрати тепла на місяць складають - 0,159 Гкал.

Тариф умовно-змінної частини, який відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради "Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло" від 13.09.2023 № 511-1 становить 2299,01 грн (без ПДВ).

Відповідно у лютому 2024 застосовувався тариф: 2299,01 х 1,00552 = 2311,69 грн (без ПДВ).

0,159 Гкал х 2311,69 грн/Гкал = 367,56 грн (без ПДВ).

Розрахунок обсягу споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби з 01.02.2024 по 01.03.2024:

Показник на 01.02.2024: 6882 Гкал,

Показник на 01.03.2024: 6960 Гкал.

Загальний обсяг споживання теплової енергії у будинку по бульвару Дружби народів, 13а - 78 Гкал.

Обсяг споживання на загальнобудинкові потреби для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25% і становить 20,472095 Гкал, (п.8-9, розділ IV Методики).

Обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби на їм2: 20,472095 Гкал / 5442,63 м2 (площа будинку) = 0,003761 Гкал/м2;

0,003761 Гкал/м2 х 271,32 м2 (площа приміщення яка належить ТзОВ "ОМШ") -1,0204 Гкал розподілено на ЗБП за лютий 2024 року.

Тариф 2311,69 грн/Гкал без ПДВ - відповідно до рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради "Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" від 13.09.2023 № 511-1 із застосуванням коефіцієну перерахунку для зміни розміру нарахувань, відповідно до вимог ПКМУ від 10.11.2021 № 1209.

2311,69 грн/Гкал х 1,0204 Гкал - 2358,85 грн без ПДВ до оплати.

Актуальна інформація про тарифи на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води ДКП "Луцьктепло" за категоріями споживачів, та перелік нормативних документів, якими встановлені та затверджені тарифи на надання послуг позивачем, розміщені на офіційному сайті ДКП "Луцьктепло").

Тарифи встановлені наступними актами:

-Рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.02.2024 № 58-1 "Про встановлення коригованих тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло".

- Рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 13.09.2023 № 511-1 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло".

- Рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.10.2021 № 879-1 "Про встановлення скоригованих тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" для потреб бюджетних установ, інших споживачів та релігійних організацій".

За період з 01.10.2023 по 30.04.2024 вказані тарифи діяли із зазначенням коефіцієнту перерахунку для зміни розміру нарахувань, відповідно до вимог постанови КМУ від 10.11.221 № 1209.

Усі тарифи, обсяги споживання відповідачем теплової енергії та суму до сплати за кожен місяць чітко і вірно зазначено в рахунках на теплову енергію. На підставі поданих рахунків повното мірою можна встановити, як сам факт відпущення теплової енергії споживачу, так і тарифи (ціни), вартість використаної теплової енергії, її обсяг та суму до сплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону зобов`язує споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу, пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст. 216-218 ГК України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідність до положень ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" визначено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб`єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1871,27 грн. нарахованої за період з вересень 2023 по квітень 2024, по кожному рахунку окремо).

Судом встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті за отриману відповідачем теплову енергію, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу 1871,27 грн. є арифметично вірною, підставною та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо з 16 по 31 число вона індексується починаючи з наступного місяця.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за період прострочки.

Згідно з представленими розрахунками (а.с.25) позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 2309,41 грн. інфляційних втрат та 1047,43 грн. трьох процентів річних за період з листопад 2022 по квітень 2023, вересень 2023 по квітень 2024 по кожному рахунку окремо).

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані по кожному рахунку окремо, погоджується з ними повністю.

Контррозрахунку нарахування пені та 3% річних, інфляційних втрат відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 45314,51 грн, в т.ч.: 40086,40 грн основний борг,1871,27 грн пеня, 2309,41 грн інфляційні втрати та 1047,43 грн 3% річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМШ» (вул.Дружби Народів, 13а, м.Луцьк, 43017, код ЄДРПОУ 32035411) на користь Державного комунального підприємства Луцьктепло (вулиця Гулака Артемовського, будинок 20, місто Луцьк, 43005, код ЄДРПОУ 30391925) 45314,51 грн (сорок п`ять тисяч триста чотирнадцять гривень 51 коп) заборгованості, в т.ч.: 40086,40 грн основний борг,1871,27 грн пеня, 2309,41 грн інфляційні втрати, 1047,43 грн 3% річних, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар