Рішення

від 27.08.2024 по справі 908/1543/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2024 Справа № 908/1543/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-СІЧ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 10А)

про внесення змін до договору

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

від позивача Білик Н.О., на підставі Витягу з ЄДР юридичних особі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача не з`явився;

23.05.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 02/03.3-20/01285 від 23.05.2024, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 23.05.2024, (вх. № 1678/08-07/24 від 23.05.2024) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-СІЧ», м. Запоріжжя про внесення змін до пункту 6 і пункту 12 Договору оренди землі № 201401000100390 від 03.09.2014, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-СІЧ», в запропонованій позивачем редакції.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 справу № 908/1543/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1543/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/102/24, підготовче засідання призначено на 27.06.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1543/24 до 26.08.2024, підготовче засідання відкладено на 01.08.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.08.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/1543/24, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 27.08.2024.

В судове засідання 27.08.2024 з`явився представники позивача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

Відповідач в жодне судове засідання у справі № 908/1543/24 не з`явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляв. Заяв про визнання позову від відповідача до суду не надходило.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/1543/24 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися відповідачу на адресу його реєстрації. З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0600268847690) вбачається, що копія ухвали суду від 28.05.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1543/24 отримана 03.06.2024 уповноваженою особою відповідача. Натомість, ухвала суду від 01.08.2024 у справі № 908/1543/24 повернулася до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Безкоштовного запиту, отриманого судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-СІЧ» (ідентифікаційний код юридичної особи 31255624) є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 10А, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1543/24 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 27.08.2024 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 27.08.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем позовом вимоги викладені позовній заяві, обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 142, 144 Конституції України, ст., ст. 632, 651, 652 ЦК України, ст., ст.14, 271, 288 Податкового кодексу України, ст., ст. 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку землі», ст., ст. 21, 30 Закону України «Про оренду землі», ст., ст. 10, 26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 03.09.2014 між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-СІЧ» був укладений договір оренди землі, за умовами якого позивач передав у строкове платне користування відповідача земельну ділянку площею 0,0609 га, кадастровий номер 2310100000:01:007:0227, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10А. Договір укладено на строк до 27.06.2033. В п. 6 договору встановлено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 574 171,29 грн. в цінах 2014 року. Відповідно до п. 12 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 17 225,14 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2014 року. Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», зокрема, впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. За даними Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.11.2023 № НВ-2300093852023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача, складає 2 547 282,57 в цінах 2023 року. Розмір нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки в цінах 2024 року з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2023 рік становить 2 677 193,98 грн. Розмір орендної плати за користування земельної ділянкою в цінах 2024 року складає 80 315,82 грн. 3 % від нормативної грошової оцінки. В даному випадку має місце затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином спірний договір оренди землі підлягає приведенню у відповідність до вимог законодавства, шляхом внесення до нього відповідних змін. З метою досудового врегулювання спору Запорізькою міською радою направлялась відповідачу пропозиція про внесення змін до спірного договору оренди землі з проектом додаткової угоди та розрахунком орендної плати. Однак на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач додаткову угоду не уклав, питання про припинення чи розірвання договору не порушує та продовжує використовувати земельну ділянку. Вказане свідчить про ухилення відповідача від приведення договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства в частині визначення орендної плати за землю, що призводить до недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, внести зміни до п. 6 та п. 12 договору оренди землі № 201401000100390 від 03.09.2014, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-СІЧ» щодо оренди земельної ділянки площею 0,0609 га, кадастровий номер 2310100000:01:007:0227, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10А, виклавши їх у наступній редакції: «п. 6 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 677 193 грн. 98 коп. (два мільйони шістсот сімдесят сім тисяч сто дев`яносто три грн. 98 коп.) в цінах 2024 року»; «п. 10 Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 80 315 грн. 82 коп. (вісімдесят тисяч триста п`ятнадцять грн. 82 коп.), що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2024 року». Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

03.09.2014 Запорізькою міською радою (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-СІЧ» (Орендар, відповідач у справі) укладений Договір оренди землі № 201401000100390 (далі Договір), за умовами якого Орендодавець відповідно до рішення Запорізької міської ради № 55/124 від 27.06.2014 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування магазину, загальною площею 0,0609 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10А. Земельна ділянка належить Запорізькій міській ралі на праві комунальної власності. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: магазин Орендаря. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. (п., п. 1, 2, 3, 4, 18 Договору).

В п. 11 Договору визначено, що останній укладається строком до 27.06.2033 року.

Право оренди зареєстроване в реєстраційній службі Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис.

Згідно з п. 3 Договору та кадастровим планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору, земельна ділянка, що є об`єктом оренди за Договором має кадастровий номер 2310100000:01:007:0227.

Факт передачі в оренду відповідачу вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,0609 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10А, підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі земельної ділянки, який підписаний Орендодавцем і Орендарем та скріплений їх печатками.

В пункті 6 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 574 171 грн. 29 коп., в цінах 2014 року.

Відповідно до п. 12 Договору передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 17 225 грн. 14 коп., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2014 року.

Згідно з п. 34.6 Договору визначено, що Орендар зобов`язаний, зокрема, самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя. Згідно з п. 7 цього рішення визначено, що нормативна грошова оцінка земель міста вводиться в дію з 01.01.2016.

Також рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» установлено на території м. Запоріжжя розміри орендної плати згідно з Додатком, в якому визначені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Згідно з Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.11.2023 № НВ-2300093852023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:01:007:0227, площею 0,0609 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10А, на дату формування витягу 06.11.2023, становить 2 547 282,57 грн.

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-323/2-23 на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-323/2-23 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Так, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, за розрахунком позивача розмір нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки в цінах 2024 року з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2023 рік становить 2 677 193,98 грн. Розмір орендної плати за користування земельної ділянкою в цінах 2024 року складає 80 315,82 грн. 3 % від нормативної грошової оцінки.

22.11.2023 позивачем на адресу відповідача була направлена Пропозиція № 3699/01/01-07 від 20.11.2023 «Про внесення змін до договору оренди землі», в якій зазначено про необхідність внести зміни до пунктів 6 та 12 Договору оренди землі № 201401000100390 від 03.09.2014, а саме: щодо розміру нормативної грошової оцінки, яка становить 2 677 193,98 грн. цінах 2024 року та визначення розміру орендної плати в розмірі 80 315,82 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2024 року. Додатком до цієї пропозиції вказано проект Додаткової угоди до Договору оренди в 2-х примірниках.

Ухилення відповідача від укладення (підписання) Додаткової угоди до Договору оренди землі № 201401000100390 від 03.09.2014 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про внесення змін до Договору оренди землі, а саме про внесення змін до пункту 6 і пункту 12 Договору оренди землі № 201401000100390 від 03.09.2014 в запропонованій позивачем редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що в даному випадку має місце затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:007:0227, що є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами Договору.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені позивачем письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

В частині третій ст. 653 ЦК України зокрема визначено: якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Вирішуючи спір суд також враховує наступне.

Згідно з ч., ч. 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Отже договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Частинами 1, 3, та 4 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Із аналізу вищенаведених приписів законодавства слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 викладена правова позиція згідно з якою зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки може встановлюватися договором, та дійшла висновку про необхідність внесення змін до договору оренди у зв`язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 04.10.2023 передав справу № 914/2848/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України. Ухвалою від 16.01.2024 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 914/2848/22.

У постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 122 постанови) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові наведений правовий висновок про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

Частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 (пункт 87), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (пункт 9.13) та інших.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (Постанова Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 904/9212/21)

Під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Верховного Суду у справі № 924/438/22 від 26.04.2023).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 67), від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 (пункт 8.17)).

Врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у згаданій вище постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, суд дійшов висновку про те, що задоволення позовних вимог у даній справі № 908/1543/24 про внесення змін до пунктів 6 та 12 Договору оренди землі № 201401000100390 від 03.09.2014, які пов`язані зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не призведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В даному випадку відсутній обов`язок сторін вносити зміни до Договору оренди землі, шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки, а належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем у відповідний період.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав у цій справі не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, відповідачем не спростовані належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, у задоволенні позову відмовляється.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору, а тому судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст., ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволені позову Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-СІЧ», м. Запоріжжя про внесення змін до пункту 6 і пункту 12 Договору оренди землі № 201401000100390 від 03.09.2014, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-СІЧ», в запропонованій позивачем редакції, відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 06» вересня 2024 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.