Рішення

від 09.09.2024 по справі 908/1489/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/104/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 справа № 908/1489/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1489/24

за позовом концерну "Міські теплові мережі" (вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНКАМ ГРУП" (пр. Соборний, буд. 144, прим. 198, м. Запоріжжя, 69095)

про стягнення 160297,18 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Концерн "Міські теплові мережі" через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНКАМ ГРУП" про стягнення 160297,18 грн. основного боргу по оплаті поставленої теплової енергії за період 01.05.2023-31.03.2024 за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 76211561 від 01.11.2021.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з урахуванням приписів ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.11.2021 є укладеним Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 76211561 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 144, прим. 198, яке на праві власності належить ТОВ «ГРАНД ІНКАМ ГРУП». За твердженням позивача, в період з 01.05.2023 по 31.03.2024 надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 160297,18 грн., сформовані рахунки на оплату спожитої послуги надані споживачу. Відповідач свої обов`язки згідно договору по сплаті за надану послугу у зазначений період не виконав, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 160297,18 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 530, 610, 612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 275-277 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", позивач просив позов задовольнити, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 справу № 908/1489/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1489/24, присвоєно справі номер провадження 18/104/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1489/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 12.06.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Оскільки у позивача та відповідача наявні зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема "Електронний суд"), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі "Електронний суд".

Від відповідача 11.06.2024 надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що між сторонами відсутній укладений та діючий договір, предметом якого є теплопостачання. Позивачем на підтвердження доводів про укладення із відповідачем договору не надано жодних належних та допустимих доказів: надання відповідачем виконавцю заяви-приєднання, сплату відповідачем рахунка за надані послуги, факту отримання послуги. Відповідачем будь-які дії, які б свідчили про приєднання до такого договору, не здійснювалися. Також відповідач вказав на те, що факт початку опалювального періоду жодним чином не доводить факт надання послуги безпосередньо відповідачу, при цьому інших доводів та доказів позовна заява не містить. Відповідач заявляє, що фактично не користується та не може користуватися послугами позивача, оскільки його приміщення не приєднане до мереж позивача, що підтверджується договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2010 №601120, який був укладений попереднім власником приміщення відповідача з позивачем. Відповідно до змісту цього договору, в приміщенні відповідача відсутні будь-які системи теплопостачання, відсутня межа розподілу балансів належності (відповідальності за технічний стан та експлуатацію), що свідчить про відсутність переходу систем централізованого теплопостачання до приладів обігріву, через які можна споживати послугу теплопостачання. Крім того відповідач посилається на зміст технічного паспорту приміщення відповідача від 26.05.2020, відповідно до якого вбачається, що в приміщенні наявне опалення наступного виду - від індивідуальних установок (електричний котел). Факт відсутності централізованого опалення у приміщенні відповідача підтверджується також Актом обстеження нежитлового приміщення від 23.10.2023, складеного комісією у складі представників ОСББ «Соборний-144» та представником відповідача. Наведене підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 22.12.2020 р. №1/09-03/11752, на сторінці 5 якої зазначено в розділі «Перелік інженерного обладнання», що тип опалення в приміщенні відповідача - «вид індивідуальних опалювальних установок». За доводами відповідача, чинним законодавством України передбачається отримання оплати лише за надані послуги з опалення (за фактично спожиті), відповідно для стягнення з відповідача оплати за такі послуги, позивач повинен довести суду, що відповідач спожив їх в тому обсязі, за який проведено розрахунок. Позивач не наводить детальний розрахунок заборгованості, яка начебто виникла у відповідача, відсутня будь-яка інформація про застосування формули розрахунку вартості та обсягу спожитої теплової енергії саме для приміщення відповідача, яке є приміщенням з індивідуальним опаленням і яке не має теплових мереж. Відповідач звертався до позивача з проханням про направлення представників Концерну «Міські теплові мережі» у нежитлове приміщення 198 по проспекту Соборному, 144 для здійснення огляду приміщення та складання Акту про відсутність технічної можливості отримання послуг з опалення нежитлового приміщення. Додатково копії листа направлені в Запорізьку міську раду та Запорізьку обласну державну адміністрацію (листи №1006-24 від 10.06.2024, № 25/10 від 25.10.2023). Позивач звернення відповідача проігнорував. Крім того відповідач відзначив, що позивачу для розрахунку обсягу (начебто) спожитої відповідачем послуги теплопостачання необхідно отримати відомості: про кількість житлових/нежитлових приміщень у будинку № 144, про площу кожного такого житлового/нежитлового приміщення у будинку № 144, про площу приміщень загального користування у будинку №144, про житлові/нежитлові приміщення у будинку №144 , які мають встановлені особисті вузли обліку, про вузол обліку, який встановлений у будинку № 144. Позивач надав суду таблиці з інформацією, зміст яких містить літери, знаки та цифри, але матеріали справи не містять доказів на підтвердження наведеної у таблиці інформації. Відповідач просив поновити пропущений строк на надання відзиву на позов, у задоволенні позову відмовити, розгляд справи поводити за правилами загального позовного провадження. Відповідач вказав, що розгляд даної справи має значний інтерес для бізнес-суспільства міста Запоріжжя, оскільки необґрунтоване нарахування оплати за фактично неспожиті послуги з теплопостачання з боку концерну «Міські теплові мережі» щодо суб`єктів господарювання власників приміщень є масовим випадком у місті Запоріжжі.

Від позивача 30.07.2024 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви з додатками. Своє клопотання позивач обґрунтовує здійсненням у липні 2024 року перерахунку за послугу з постачання теплової енергії (умовно-змінної частини тарифу за період з листопада 2021 року по березень 2024 року). В додатках до клопотання міститься позовна заява (уточнена) про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 47312,42 грн. заборгованості та 2422,40 грн. судового збору.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи №908/1489/24 за правилами загального позовного провадження, суд відмовив у його задоволенні.

При вирішенні наведеного клопотання суд врахував надані сторонами пояснення та докази, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання відповідачем не наведено доказів існування обставин, які вимагають здійснення розгляду справи № 908/1489/24 за правилами загального позовного провадження.

Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на надання відзиву на позов залишено судом без розгляду, оскільки встановлений процесуальний строк відповідачем не пропущений.

Клопотання позивача про долучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви судом залишено без розгляду, як подане поза межами встановленого судом процесуального строку без клопотання про його поновлення.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом за наявності відповідної заяви учасника справи, однак такої заяви клопотання позивача не містить.

Крім того, такої процесуальної дії, як подання уточненої позовної заяви, ГПК України не містить.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Суд звертає увагу, що у поданому позові позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з травня 2023 року по березень 2024 року на підставі виставлених відповідачу рахунків за спірний період. В уточненій позовній заяві позивач вказує на невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати рахунків за період з 01.11.2021 по 31.03.2024, в розрахунку основного боргу, доданого до уточненої позовної заяви, також наведений період з листопада 2021 року по березень 2024 року та вказані відповідні нарахування. Однак, рахунки за наведений період позивачем не надано, лише долучено коригувальний рахунок на надані послуги за договором № 76211561 за період з 2021 р. по 2024 р. (-112984,76 грн.). При цьому жодних пояснень з приводу підстав складання коригувального акту позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1489/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 09.09.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" та за приписами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Основною метою діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНКАМ ГРУП" на праві власності належить нежитлове приміщення 198 площею 157,7 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 144 , про що свідчить Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" внесено зміни до низки законодавчих актів, що регулюють житлово-комунальні відносини, у тому числі до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

За доводами позивача, у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 76211561 за адресою: за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 144 , нежитлове приміщення 198, є укладеним концерном "Міські теплові мережі" (позивачем) та ТОВ "ГРАНД ІНКАМ ГРУП" (відповідачем) з 01.11.2021.

Як стверджує позивач, на виконання умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 76211561 теплопостачальна організація відпустила відповідачу теплову енергію за період з період з 01.05.2023 по 31.03.2024 на загальну суму 160297,18 грн., що підтверджується рахунками за надані послуги за спірний період, інформацією щодо спожитої теплової енергії по будинку і споживачу та інформацією по нарахуванням споживача.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості теплової енергії у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно з частиною 7 статті 14 зазначеного Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 частини 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Судом встановлено, що 02.10.2021 Концерн "Міські теплові мережі" оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну "МТМ" публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка "Новини", "Всі новини", "Місто").

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном "Міські теплові мережі" Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНКАМ ГРУП" на праві власності належить нежитлове приміщення 198 загальною площею 157,7 кв. м. за адресою: м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 144 (Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, суд дійшов до висновку, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 концерном "МТМ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНКАМ ГРУП" укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому привласнено номер № 76211561.

За змістом позовної заяви, в період з 01.05.2023 по 31.03.2024 надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії з урахуванням абонентського обслуговування послуги постачання теплової енергії та умовно-постійної частини тарифу згідно Методики № 315 на загальну суму на загальну суму 160297,18 грн.

В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

Належне відповідачу приміщення 198 за адресою м. Запоріжжя, пр. Соборний, 144 є цокольним приміщенням житлового будинку.

Відповідач зазначає, що фактично не користується та не може користуватися послугами позивача, оскільки його приміщення не приєднане до мереж позивача.

На підтвердження зазначених доводів відповідачем надано копію договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2010 №601120, укладеного з попереднім власником приміщення; копію технічного паспорту приміщення; копію декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 22.12.2020 № 1/09-03/11752; копію акту обстеження нежитлового приміщення від 23.10.2023, складеного комісією у складі представників ОСББ «Соборний-144» та відповідача.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що в нежитловому приміщенні напівпідвалу відсутні внутрішні системи (мережі) теплопостачання, відсутні радіатори опалення тепломереж, в приміщенні наявне опалення наступного виду - від індивідуальних установок (електричний котел).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном "МТМ" для застосування протягом опалювальних періодів 2023-2024 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі - Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Пункт 2 розділу 1 Методики № 315 надає визначення термінів, що вживаються у Методиці, зокрема:

- загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення > будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутн опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності аб( користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;

- обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (далі - ГВП), у тому числі в індивідуальному тепловому пункті;

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;

- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Відповідно до частини 3 розділу III Методики № 315, зокрема встановлено, що розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).

З огляду на вищезазначене та на положення пунктів 2 та 3 частини 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове цокольне приміщення № 198 у будинку № 144 по пр. Соборному в м. Запоріжжя є окремим нежитловим приміщенням з індивідуальним опаленням (електрокотел), без внутрішніх систем (мереж) теплопостачання, розрахунок споживання та розподілу теплової енергії за яким повинне здійснюватися за певною формулою Методики.

Однак, з наданих позивачем копій рахунків за надані послуги за період з травня 2023 року по березень 2024 року вбачається, що він здійснений виходячи з загальної площі приміщення споживача та загальної площі будівлі - як уніфікованих площ, без урахування положень Методики, в частині спеціального порядку "розрахунку щодо окремих приміщень з транзитними мережами опалення".

Матеріали справи не містять інформації, на підставі якої математичної формули визначеної у Методиці (чи визначеної іншим нормативно-правовим актом формули) із зазначенням всіх вихідних даних, позивач здійснив розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії на опалення (та її подальший розподіл) окремого нежитлового цокольного приміщення №198 з індивідуальним опаленням у будинку № 144 по пр. Соборному в місті Запоріжжя .

Жодних пояснень щодо здійснення розрахунку спожитої відповідачем теплової енергії та додаткових доказів позивачем не надано.

Надання позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви, яке судом залишено без розгляду, також підтверджує необґрунтованість заявлених у позові вимог.

Частиною 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Позивачем обставини споживання відповідачем теплової енергії на суму 160297,18 грн. не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не представлені.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини, в даному випадку не можна вважати доведеним факт споживання відповідачем теплової енергії, при цьому в обсягах, визначених позивачем у спірних актах.

Окрім того, відповідності до Закону України "Про природні монополії" нав`язування послуг забороняється.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 160297,18 грн. заявлена позивачем необґрунтовано і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач доказів обґрунтованості заявлених позовних вимог суду не надав.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.09.2024.

Суддя В.В. Левкут