Рішення

від 09.09.2024 по справі 908/1401/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/92/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 справа № 908/1401/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1401/24

за позовом концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м.Запоріжжя, 69091)

до відповідача Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (вул. Інститутська, буд. 1, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417)

про стягнення 473377,85 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Концерн Міські теплові мережі через підсистему Електронний суд ЄСІКС звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про стягнення 473377,85 грн. основного боргу по оплаті поставленої теплової енергії за період січень-вересень 2022 року по особовому рахунку НОМЕР_1 .

Позовні вимоги вмотивовані наступним. Нежитлова будівля за адресою с. Сонячне, Інститутська, 1 обладнана комерційним приладом обліку теплової енергії. Прилад обліку розташований не на межі балансової належності трубопроводів Концерну «МТМ» та споживача. Всупереч вимогам чинного законодавства, позивачем та відповідачем Договір з власником (користувачем) будівлі про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти є неукладеним, тому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 . За твердженням позивача, за період з січня 2022 року по вересень 2022 року відповідачу надано послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 473377,85 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу, рахунками за надані послуги та рішеннями ЗМР про початок та закінчення опалювального сезону, які знаходяться у публічному доступі на сайті ЗМР. Відповідач свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії не виконав, у зв`язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість за період з січня 2022 року по вересень 2022 року на загальну суму 473377,85 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 628, 629, 655, 692 ЦК України, Закону України Про житлово-комунальні послуги, Закону України Про публічні закупівлі та Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, позивач просив позов задовольнити, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Також позивач просив повернути зайво сплачений судовий збір.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 справу № 908/1401/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1401/24, присвоєно справі номер провадження 18/92/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1401/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 05.06.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Оскільки у позивача та відповідача наявні зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема Електронний суд), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі Електронний суд.

Від відповідача 28.05.2024 надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив наступне. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, та п. 4 Типового індивідуального договору передбачається, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. За правовідносинами, які склалися між сторонами даного спору, неможливо стверджувати, що договір є укладеним, споживач не користувався послугою (не споживав), а позивач не довів факт надання послуги. Відповідач не подавав заяву-приєднання, не отримував та не сплачував рахунки у спірному періоді. Окрім того, перед початком опалювального періоду 2021-2022 років на трубопроводі подачі теплової енергії, за якою подавалося опалення на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 сталася аварія, яка унеможливлювала надання послуги. У зв`язку з виникненням аварії відповідач, який не має у своєму штаті відповідних та необхідних фахівців, звернувся листом №704 від 14.12.2021 до позивача з проханням надати допомогу для усунення пошкодження на трубопроводі з гарантуванням оплати таких послуг. Однак, аварійною бригадою пошкодження не усунуте, рекомендовано звертатися до органів місцевого самоврядування з заявою про відключення окремо розташованої будівлі від системи централізованого опалення. Відповідач розпочав процедуру підготовки відповідних документів для такого відключення, але оголошення військового стану в Україні та початок воєнних дій унеможливили проведення засідань відповідних комісій, які правомочні погоджувати та надавати відповідний дозвіл. Лише у серпні 2022 року комісія змогла зібратися та протоколом №13 від 29.08.2022 погоджена заява відповідача на відключення від системи централізованого опалення і лише 01 жовтня 2022 року позивачем здійснено фактичне відключення окремо розташованої нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 від системи централізованого опалення, що засвідчено Актом обстеження системи тепло споживання від 01.10.2022. Відсутність факту споживання теплової енергії підтверджують також Акти про місячний відпуск теплової енергії споживачу, які підписувалися уповноваженими представниками обох сторін. З наданих позивачем письмових доказів вбачається, що станом на квітень 2021 року комерційним приладом обліку зафіксовані останні показники за споживання теплової енергії 19642,12. Такий же показник комерційного приладу обліку 19642,12 зафіксовано в Акті №6 за грудень 2021 року, в Акті б/н за січень 2022 року, в Акті б/н за березень 2022 року, в Акті №4 за квітень 2022 року, а також на дату відключення приміщення від централізованого опалення 04.10.2022. Нежитлова будівля по АДРЕСА_1 не була готова до опалювального періоду 2021-2022 р.р., а отже і доказом відсутності факту як споживання послуг, так і факту надання послуг є відсутність Акту готовності до опалювального періоду 2021-2022 р.р., який є обов`язковим відповідно до Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду. Також відповідач вказав на безпідставність позовних вимог в частині стягнення теплових втрат як умовно-змінної частини тарифу, оскільки втрати теплової енергії під час її транспортування від межі розподілу теплових мереж до місця установки приладу обліку є складовою умовно-постійної частини тарифу. Відповідач просив в позові відмовити, розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Від позивача 10.06.2024 надішли письмові пояснення, в яких позивач доводи відповідача, викладені у відзиві на позов заперечив та, зокрема, пояснив, що нарахування теплових втрат умовно-змінної частини тарифу в сумі 14977,20 грн. здійснено у відповідності до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затвердженого наказом Міністерства ПтаЕ від 14.02.2007 № 71. Також позивач вказав на те, що до отримання власником будівлі рішення органів самоврядування про відключення будівлі за адресою АДРЕСА_1 від систем (мережі) централізованого опалення Концерн зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії до межі зовнішніх мереж та внутрішньобудинкових систем будівлі. Згідно акту обстеження від 01.10.2022 на межі розподілу виконано видимий розрив трубопроводів опалення, тому нарахування заборгованості з 01.01.2022 по 30.09.2022 є обґрунтованим. Відносно аварійної ситуації позивачем зазначено, що листом № 3243/42-4776 від 23.05.2024 Концерном надано відповідь на адвокатський запит, в якому зазначається, що роботи на мережі споживача не проводились, інформації щодо тривалості аварійної ситуації не надходило.

Відповідач у наданих 20.06.2024 запереченнях на відповідь на відзив відзначив, що позивачем не наведено жодного нормативного обґрунтування на підтвердження вимоги зі стягнення теплових втрат як складової умовно-змінної частини тарифу. Посилання позивача на п. 7.2.43 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» відповідач визнав недоречним. Щодо вимоги зі сплати умовно-постійної частини тарифу відповідач наголосив на тому, що матеріалами справи не підтверджено ані факту постачання теплової енергії, ані факту її споживання. Відносно аргументів позивача про те, що він був необізнаний про аварію на трубопроводі, яка унеможливила як постачання так і споживання теплової енергії, відповідач вказав на своє вчасне звернення з листом № 704 від 14.12.2021 та отриманням цього листа позивачем, а також на щомісячні акти про відсутність споживання, які підписувалися уповноваженими представниками сторін.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи №908/1401/24 у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд відмовив у його задоволенні.

При вирішенні наведеного клопотання суд врахував надані сторонами пояснення та докази, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання відповідачем не наведено доказів існування обставин, які вимагають здійснення розгляду справи № 908/1401/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1401/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 09.09.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України Про природні монополії та за приписами статті 19 Закону України Про теплопостачання як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Основною метою діяльності Концерну Міські теплові мережі є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Згідно своїх господарських зобов`язань позивач здійснює постачання теплової енергії в будівлю (об`єкт) за адресою: АДРЕСА_1 , яка обладнана комерційним приладом обліку теплової енергії. Прилад обліку знаходиться не на межі балансової належності трубопроводів Концерну «МТМ» та споживача.

Договір з власником (користувачем) будівлі про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти сторонами у справі не укладений, тому облік відпущеної теплової енергії здійснювався позивачем по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

За твердженням позивача, відповідачу надано послугу з постачання теплової енергії за період з січня 2022 року по вересень 2022 року на загальну суму 473377,85 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу, рахунками за надані послуги та рішеннями ЗМР про початок та закінчення опалювального сезону, які знаходяться у публічному доступі на сайті ЗМР. Виставлені позивачем рахунки залишені без оплати.

Невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості теплової енергії, спожитої за відсутності укладеного договору, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про публічні закупівлі», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі Правила № 1198), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі Правила № 630) та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (надалі Правила №830).

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Також статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Значеною нормою визначено ще одну обов`язкову ознаку споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Згідно зі ст. 4 названого Закону проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Обсяг спожитої споживачем послуги з постачання теплової енергії визначається згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правилами № 830.

Наказом № 23 від 31.01.2020 Міністерства розвитку громад та територій України затверджено вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Вимоги визначають основні положення щодо формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - комунальні послуги).

В них визначено терміни: абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі; рахунок на оплату комунальної послуги - розрахунковий персоніфікований для кожного окремого споживача документ, що містить консолідовану інформацію щодо нарахованої суми за спожиті обсяги комунальної послуги, платежів споживача за ці послуги, у тому числі сплачених у попередньому розрахунковому періоді, обсягів споживання комунальних послуг та діючих тарифів на ці послуги, іншу інформацію, про нараховані та сплачені суми платежів, передбачених законами України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги».

Концерном «МТМ» кожному споживачу присвоєно абонентський номер, що дає змогу ідентифікувати кожного споживача за місцем споживання теплової енергії нежитловим приміщенням.

Відповідно до п. 13 Правил №830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно п. 37 Правил №830 Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Підпунктом 12 пункту 42 Правил №830 визначено, що Споживає має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169.

Відповідно до п. 3 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів повинні забезпечити у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укласти договори за кожним видом енергоносіїв у межах установлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.

Обставини справи свідчать, що у спірний період з січня по вересень 2022 року відповідний Договір з власником (користувачем) будівлі про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти сторонами не укладений, тому облік відпущеної теплової енергії позивачем здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , обладнана комерційним приладом обліку теплової енергії. Прилад обліку розташований не на межі балансової належності трубопроводів Концерну «МТМ» та споживача.

Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном МТМ для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374.

Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.

Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.

Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.

Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Згідно із п. 32 Правил №830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Нарахування теплових втрат Концерном «МТМ» виконуються відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», затверджених наказом Міністерства ПтаЕ від 14.02.2007 №71, згідно з яким облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

На виконання Правил № 830 позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Пунктом 34 Правил № 830 визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги (особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати.

Позивачем сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Рахунки надавалися в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії. На рахунках міститься позначка «Документ доставлено контрагенту».

У рахунках міститься зазначення щодо типу приладу комерційного обліку: Ultraheat 2WR5 та його заводський номер НОМЕР_2 , із зазначенням показів приладу комерційного обліку, та зазначена адреса надання послуги: АДРЕСА_1 , зальна та опалювальна площа будівлі 6953 кв. м., особовий рахунок № НОМЕР_1 , платник ІОК НААН (Інститут + т.втрати).

Відповідно до Закону України По бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. До первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Згідно виставлених позивачем рахунків відповідачу нараховано:

- за січень 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) 41494,42 грн. без ПДВ, послуга з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу) 6500,42 грн. без ПДВ, всього 57594,34 грн. з ПДВ

- за лютий 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) 42250,16 грн. без ПДВ, послуга з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу) 3584,77 грн. без ПДВ, всього 55001,92 грн. з ПДВ;

- за березень 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) 426007,93 грн. без ПДВ, послуга з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу) 2395,82 грн. без ПДВ, всього 54004,50 грн. з ПДВ;

- за квітень 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) - 50852,66 грн. з ПДВ;

- за травень 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) - 51406,37 грн. з ПДВ;

- за червень 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) - 51129,52 грн. з ПДВ;

- за липень 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) 51129,52 грн. з ПДВ;

- за серпень 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) 51129,52 грн. з ПДВ;

- за вересень 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) 51129,52 грн. з ПДВ.

Відповідно до інформації про обсяги спожитих комунальних послуг, викладених у наведених рахунках за надані послуги по особовому рахунку НОМЕР_1 за січень-вересень 2022 року, за показами вузла комерційного обліку обсяг споживання теплової енергії відповідачем за наведений період 0 Гкал.

Такі ж самі покази комерційного вузла обліку зазначені в Акті обстеження від 04.10.2022, яким зафіксовано зняття з комерційного обліку приладу обліку, встановленого на об`єкті Споживача (відключення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання)).

Суд звертає увагу, що у попередньому періоді постачання теплової енергії Споживачу за адресою АДРЕСА_1 , здійснювалось відповідно до укладеного концерном Міські теплові мережі /Виконавець/ та Інститутом олійних культур Національної академії аграрних наук України /Споживач/ 24.01.2021 договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 81000061. За цим договором Виконавець зобов`язувався надавати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (послуга) з 01.01.2021 до 31.12.2021 теплову енергію у кількості 113.472587 Гкал, а Споживач зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обставини постачання позивачем теплової енергії відповідачу відповідно до договору № 81000061 від 24.01.2021 стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справі №908/3720/23 за позовом концерну «Міські теплові мережі» до Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості у розмірі 150348,45 грн. за період листопад-грудень 2021 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.03.2024 у справі №908/3720/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на користь концерну Міські теплові мережі 99597,61 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в період листопада-грудня 2021 року за послуги з постачання теплової енергії, а саме умовно-постійної частини тарифу згідно договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 81000061 від 24.02.21 та 1422,31 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі №908/3720/23 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Строк дії договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 81000061 від 24.01.2021 закінчився 31.12.2021. В наступному періоді відповідний договір сторонами не укладений.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 908/3159/19: «Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини» (п.п. 36, 37, 38 постанови).

Отже, відсутність укладеного договору з Теплопостачальною організацією не звільняє відповідача від оплати вартості теплової енергії у спірному періоді.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відносно доводів відповідача про повідомлення Теплопостачальної організації про аварійну ситуацію на трубопроводі подачі теплової енергії ще до початку опалювального періоду, що доводить відсутність постачання теплової енергії та виключає підстави для нарахування позивачем вартості теплової енергії у спірний період, суд зазначає наступне.

Листом від 14.12.2021 № 704 відповідач звернувся до позивача з проханням надати допомогу для усунення пошкодження на трубопроводі подачі теплової енергії, що перебуває на балансі ІОК НААН, згідно схеми межі розподілу балансової належності.

За поясненнями відповідача, аварійна бригада не змогла усунути пошкодження, у зв`язку з чим рекомендували звертатися до органів місцевого самоврядування з заявою про відключення окремо розташованої будівлі від системи централізованого опалення. Відповідачем розпочато процедуру підготовки відповідних документів для такого відключення, але оголошення військового стану в Україні та початок воєнних дій унеможливили на початку 2022 року проведення засідань відповідних комісій, які правомочні були погоджувати та надавати відповідний дозвіл.

Листом № 158 від 12.07.2022 відповідач звернувся до позивача з питанням відключення окремої будівлі за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з переходом на альтернативне джерело енергії.

Згідно листа Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради № 01/01-39/590 від 20.09.2022 відповідача повідомлено про розгляд його заяви про відключення нежитлової будівлі (об`єкта теплопостачання) від систем (мереж) централізованого опалення та прийняття комісією рішення, оформленого протоколом від 29.08.2022 № 13.

Фактичне відключення нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 від системи централізованого опалення здійснено 01.10.2022, про що свідчить Акт обстеження системи теплоспоживання від 01.10.2022.

Пунктами 9, 10 Правил № 830 визначено наступне:

9. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

10. У разі застосування планової перерви в наданні послуги (проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонту та іншими нормативно-правовими актами) виконавець зобов`язаний повідомити споживачу через засоби масової інформації або в інший спосіб, що гарантує доведення такої інформації до споживача, про таку планову перерву не пізніше ніж за 10 робочих днів. У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні послуги.

У разі застосування перерви в наданні послуги для ліквідації наслідків аварії виконавець зобов`язаний повідомити споживачу через засоби масової інформації або в інший спосіб, що гарантує доведення такої інформації до споживача, про таку перерву не пізніше ніж через три години з початку перерви. У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні послуги. Способами, що гарантують доведення інформації до споживача, є оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті виконавця (за наявності), у під`їзді, на дошці оголошень (за наявності), в електронній системі обліку розрахунків споживача (за наявності), або повідомлення споживачу за допомогою засобів зв`язку, електрозв`язку (у тому числі електронною поштою), номер/адресу яких зазначено споживачем у заяві-приєднанні до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії або у розділі "Реквізити і підписи сторін" в усіх інших договорах. Споживачам у багатоквартирному будинку така інформація додатково доводиться шляхом розміщення відповідних оголошень на дошках оголошень, що розташовані у місцях загального користування такого будинку або на його прибудинковій території. У разі застосування перерв у наданні послуги, визначених цим пунктом, плата за послуги за час таких перерв не нараховується.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.06.2019 №1174 «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» (Порядок формування тарифів), цей Порядок визначає механізм формування тарифів на: теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання. У цьому порядку терміни вживаються в наступному значенні:

тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат, які встановлюються НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;

урахування втрат теплової енергії в мережах, відмінних від розрахункових - використання при розрахунку тарифів на теплову енергію втрат теплової енергії в теплових мережах, визначених згідно з вимогами Порядку урахування втрат теплової енергії в теплових мережах у тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 01 липня 2016 року № 1214, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1124/29254.

Також згідно Порядку формування тарифів на послугу з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 18.02.2020 № 416 (Порядок № 416):

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих витрат, що змінюються прямо пропорційно зміні обсягу теплової енергії, для надання послуги з постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП з урахуванням податку на додану вартість;

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії - місячна абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) приєднаного теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу теплової енергії, для надання послуги з постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП з урахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 3 пункту 4.2 Розділу 4 Порядку формування тарифів передбачено, що до складу планованої виробничої собівартості з транспортування теплової енергії включаються витрати власної теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії в теплових мережах ліцензіата при її транспортуванні.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

За поясненнями позивача, відповідачу у спірному періоді нараховано 473377,85 грн. з ПДВ, в тому числі теплові втрати умовно-змінна частина тарифу 14977,20 грн. та постачання теплової енергії умовно-постійна частина тарифу 458400,65 грн. з ПДВ.

Враховуючи відсутність теплопостачання на об`єкт Споживача у зв`язку із аварійною ситуацією з середини грудня 2021 року та встановлений факт відключення Споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання)) 01.10.2022, суд визнав обґрунтованим нарахування позивачем вартості послуги з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) за період січень-вересень 2022 року в сумі 458400,65 грн. В цій сумі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Нарахування у рахунках за січень-березень 2022 року умовно-змінної частини тарифу в сумі 14977,20 грн. суд визнав безпідставним, оскільки такі витрати напряму залежать від розміру фактичної спожитого обсягу теплової енергії, а у спірному періоді теплопостачання на об`єкті Споживача не здійснювалось. Отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач позовні вимоги обґрунтував частково.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував і не надав доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії, або підстав для звільнення від такого обов`язку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 458400,65 грн. заборгованості в частині умовно-постійної частини тарифу. В решті заявлених вимог (14977,20 грн. умовно-змінної частини тарифу) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 5500,81 грн. судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що Концерном Міські теплові мережі сплачено судовий збір у розмірі 7267,20 грн. (платіжні інструкції №№ 4513, 4514, 4525 від 16.04.2024 на 2422,40 грн. кожна).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 5680,54 грн. (7100,67 грн. х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1586,66 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В позовній заяві позивач просив повернути суму надмірно сплаченого судового збору.

Отже, сума зайво сплаченого Концерном «Міські теплові мережі» судового збору в розмірі 1586,66 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, про що судом буде винесено відповідну ухвалу.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (вул. Інститутська, буд. 1, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417; ідентифікаційний код 301296051) на користь концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код 32121458; розрахунковий рахунок НОМЕР_3 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) 458400,65 грн. (чотириста п`ятдесят вісім тисяч чотириста грн. 65 коп.) заборгованості за спожиту теплову енергію. Видати наказ.

3.Стягнути з Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (вул. Інститутська, буд. 1, с. Сонячне, Запорізький район, Запорізька область, 70417; ідентифікаційний код 301296051) на користь концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код 32121458; розрахунковий рахунок НОМЕР_4 у ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 5500,81 грн. (п`ять тисяч п`ятсот грн. 81 коп.) судового збору. Видати наказ.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.09.2024.

Суддя В.В. Левкут