Рішення

від 09.09.2024 по справі 908/1888/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/112/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 Справа № 908/1888/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК, 49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11

до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору

08.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості за договором поставки продукції № 205(5)20УК від 15.05.2020 (205(5)20УК/53-121-01-20-09397 від 27.05.2020) в розмірі 470 881,29 грн, з яких: 3% річних в розмірі 57 318,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 413 563,26 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024, справу № 908/1888/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1888/24. Присвоєно справі номер провадження 15/112/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення (виклику) судового засідання.

Запропоновано відповідачу в строк до 12.08.2024 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі не надані позивачем; позивачу запропоновано у строк до 26.08.2024 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем; а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 09.09.2024 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань з своєчасної оплати поставленої позивачем продукції в рамках договору поставки продукції № 205 (5) 20 УК/ від 15.05.2020 (№ 205 (5) 20УК/53-121-01-20-09397 від 27.05.2020) на суму 3 600 777,00 грн.

Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву 09.09.2024 із запереченнями проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що оплата продукції мала бути проведена не після поставки всієї продукції, а по кожній партії окремо, зазначаючи кінцевий термін оплати за останньою видатковою накладною № 21 від 31.03.2021 120 денний період оплати з 01.04.2021 по 29.07.2021. Кожна з п`яти партій поставки була оплачена окремим платіжним дорученням, і продукція з останньої поставки за видатковою накладною № 21 від 31.03.2021 була оплачена у строки, визначені п. 3.2 Договору поставки. Отже, нарахування сум 3 % річних та інфляційних витрат позивачем здійснено невірно. Вказує на пропуск позовної давності позивачем в частині вимог за видатковими накладними № 12 від 27.05.2020 та № 18 від 19.08.2020 і просить застосувати позовну давність по вимогам про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за прострочення оплати продукції за вказаними видатковими накладними. Посилаючись на запровадження з 12.03.2020 по всій Україні карантину з метою запобіганню поширенню коронавірусу, наслідки якого негативно позначились на діяльності підприємства, а у подальшому на введення з 24.023.2022 воєнного стану в державі в результаті військової агресії російської федерації, та втрату значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу та необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС, відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Однак у разі задоволення позовних вимог, відповідач просить зменшити розмір 3 % річних до мінімально можливого розміру за вище вказаних обставин.

Позивачем на підставі ст. ст. 166, 251 ГПК України 12.08.2024 подана відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що при проведенні оплати за поставлену продукцію в платіжних документах відповідача міститься посилання на реквізити договору, а не реквізити видаткової накладної. Твердження відповідача про проведення оплати продукції за видатковою накладною № 21 від 31.03.2021 у визначені умовами Договору поставки строки спростовується самим же відповідачем, оскільки на підтвердження своїх аргументів він посилається на платіжну інструкцію № 6565, яка свідчить про сплату суми 343 440,00 грн (вартість поставки за накладною) лише 18.07.2022, тобто майже через календарний рік після спливу 120 денного строку оплату, передбаченого п. 3.2 Договору поставки. Крім того є безпідставними посиланням відповідача на пропуск строку позовної давності, оскільки на законодавчому рівні Законом України № 540-ІХ визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені ст. 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії такого карантину. Крім того, відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Доводи відповідача щодо зменшення суми 3 % річних не ґрунтуються на вимогах закону, тому є безпідставними.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК (постачальник за договором) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (покупець за договором, правонаступником якого є Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом) укладено Договір поставки № 205 (5) 20 УК/ від 15.05.2020 (№205 (5) 20УК/53-121-01-20-09397 від 27.05.2020, далі за текстом договір поставки).

За умовами п. 1.1 договору поставки позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти й оплатити продукцію на суму 3 600 777,00 грн, у т.ч. ПДВ 600 129,50 грн.

Строк поставки товару сторони в п. 1.2 договору поставки визначили червень вересень 2020.

До договору поставки сторонами укладались додаткові угоди, якими німувався термін поставки продукції.

У Додатковій угоді № 1 від 22.09.2020 (30.09.2020) до договору поставки (позивачем підписана 28.09.2020, відповідачем 30.09.2020) сторони визначили погодили термін поставки продукції - червень - листопад 2020.

У Додатковій угоді № 2 від 24.11.2020 (30.11.2020) до договору поставки (підписана сторонами 30.11.2020) сторони змінили строки поставки продукції та визначили їх як червень-грудень 2020.

В Додатковій угоді № 3 від 14.12.2020 (29.12.2020) до договору поставки (підписана сторонами 28.12.2020) сторони виклали п. 1.2 Договору в новій редакції: Строк поставки: червень квітень 2021.

У п. 3.1 договору поставки сторони визначили, що вартість продукції за Договором складає 3 000 647,50 грн, крім того ПДВ 20 % 600 129,50 грн, загальна вартість разом 3 600 777,00 грн.

Оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

Згідно з п. 4.1 договору поставки, поставка продукції здійснюється на умовах: DDP, м. Енергодар відповідно до правил Інкотермс 2010. Вантажоодержувач: ЗВ ВП складське господарство ДП НАЕК Енергоатом, м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад).

У п. 7.1. Договору поставки передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання Сторонами зобов`язань за договором Сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

На виконання умов Договору поставки постачальник поставив, а покупець прийняв продукцію на суму 3 600 777,00 грн, з урахуванням ПДВ, за наступними видатковими накладними: № 12 від 27.05.2020 на загальну суму 338 097,00 грн, № 18 від 19.08.2020 на загальну суму 858 600,00 грн, № 19 від 23.03.2021 на загальну суму 1 030 320,00 грн, № 20 від 26.03.2021 на загальну суму 1 030 320,00 грн, № 21 від 31.03.2021 на загальну суму 343 440,00 грн. Видаткові накладні підписані представниками без будь-яких зауважень та скріплені печатками сторін.

Крім того, на виконання умов Договору на кожну партію поставленої продукції постачальником були складені відповідні податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку, а саме: № 5 від 27.05.2020 (квитанція про реєстрацію від 15.06.2020), № 3 від 19.08.2020 (квитанція про реєстрацію від 14.09.2020), № 12 від 23.03.2021 (квитанція про реєстрацію від 31.03.2021), №13 від 26.03.2021 (квитанція про реєстрацію від 31.03.2021) та № 14 від 31.03.2021 (квитанція про реєстрацію від 07.04.2021).

Покупцем була оплачена поставлена за договором поставки продукція платіжними дорученнями № 16291 від 23.12.2020 на суму 26 758,20 грн, № 16295 від 23.12.2020 на суму 10 005,00 грн, № 16296 від 23.12.2020 на суму 257 688,00 грн, №16299 від 23.12.2020 на суму 1 645,80 грн, № 16301 від 23.12.2020 на суму 42 000,00 грн, № 3153 від 18.02.2021 на суму 858 600,00 грн, № 5593 від 17.03.2022 на суму 39 692,28 грн, № 7035 від 11.04.2022 на суму 500 000,00 грн, №7161 від 14.04.2022 на суму 400 000,00 грн, №6563 від 18.07.2022 на суму 257 579,90 грн, № 6564 від 18.07.2022 на суму 772 740,00 грн, № 6565 від 18.07.2022 на суму 343 440,00 грн, № 6566 від 18.07.2022 на суму 93 357,72 грн та №8561 від 12.09.2022 на суму 0,10 грн.

Порушення терміну оплати поставленої за Договором поставки продукції стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 413 563,26 грн та 3 % річних у розмірі 57 318,03 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 ГК України).

Також, подібне унормовано ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Сторонами обумовлено, що поставці підлягає товар на суму 3 600 777,00 грн.

Строк поставки визначено - червень квітень 2021.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв у визначені сторонами строки продукцію на загальну суму 3 600 470,00 грн.

Виходячи з умов Договору поставки, з урахуванням Додаткових угод, суд робить висновок, що позивачем належним чином виконані свої зобов`язання щодо поставки продукції у визначений строк червень 2020 року - квітень 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 3.1 договору поставки оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати поставки продукції.

Поставка останньої партії продукції відбулась 31.03.2021.

Відповідачем отримана продукція була оплачена у визначені п. 3.2 договору поставки (протягом 120 календарних днів з дати поставки) лише частково, в сумі 1 196 697,00 грн. Решта суми вартості поставки продукції (2 404 080,00 грн) сплачена з порушенням визначеного умовами договору поставки строку. Остаточний розрахунок за поставлену позивачем продукцію відповідачем проведено 12.09.2022.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати за період 01.08.2021 15.03.2022 в сумі 267 874,70 грн, за період з 01.04.2022 15.07.2022 в сумі 145 688,56 грн, а також 3 % річних за період 01.08.2021-15.03.2022 в сумі 44 656,61 грн, за період 01.04.2022-15.07.2022 в сумі 12 661,42 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив наступне.

Відповідно до умов п. 3.2 договору поставки відповідачем за період з 23.12.2020 по 18.02.2021 оплачена позивачу продукція на суму 1 196 697,00 грн, залишок неоплаченої вартості продукції становив 2 404 080,00 грн.

За період з 01.08.2021 по 15.03.2022 позивач на суму заборгованості нараховує 3 % річних в сумі 44 656,61 грн за 226 днів прострочення.

За перерахунком суду у період з 01.08.2021 по 15.03.2022 кількість днів прострочення складає 227, а тому 3 % річних від суми 2 404 080,00 грн. складає 44 854,20 грн.

За період з 17.03.2022 по 14.04.2022 відповідачем сплачено за поставлену продукцію позивачу 936 962,28 грн (36 962,28 грн + 500 000,00 грн + 400 000,00 грн), внаслідок чого сума заборгованості зменшилась і склала 1 467 117,72 грн. На суму 1 467 117,72 грн позивачем нараховані 3 % річних за період з 01.04.2022 по 15.07.2022 за 105 днів прострочення в сумі 12 661,42 грн.

За перерахунком суду у період з 01.04.2022 по 15.07.2022 кількість днів прострочення складає 105, а тому 3 % річних від суми 1 467 117,72 грн складає 12 782,01 грн.

Враховуючи проведення відповідачем сплати вказаних вище сум за період з 17.03.2022 по 14.04.2022, то 3 % річних від суми, зменшеною на кожну із проведених відповідачем оплат, складає: з 01.04.202 по 10.04.2022 (включено) від суми 2 367 117,72 грн 1945,58 грн; з 11.04.2022 по 13.04.2022 (включено) від суми 1 867 117,72 грн 460,39 грн; з 14.04.2022 по 15.07.2022 (включно) від суми 1 467 117,72 грн 11 214, 41 грн, що разом становить суму 13 620,38 грн.

Суд не вбачає підстав для виходу за межі предмету спору, тому розглядає спір в межах заявлених позивачем до стягнення сум, і приходить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 01.08.2021 по 15.03.2022 в сумі 44 656,61 грн та за період з 01.04.2022 по 15.07.2022 в сумі 12 661,42 грн.

Як свідчить розрахунок позивача, при визначені суми інфляційних нарахувань ним враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, щодо того, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Сума інфляційних нарахувань за період з серпня 2021 по березень 2022 від суми заборгованості 2 404 080,00 грн становить 267 874,70 грн, а за період з квітня 2022 по липень 2022 в суми заборгованості 1 467 117,72 грн становить 145 688,56 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з серпня 2021 по березень 2022 в сумі 267 874,70 грн та за період з квітня 2022 по липень 2022 в сумі 145 688,56 грн суд знаходить обґрунтованими та правомірними.

Заперечення відповідача з приводу неправильного розрахунку сум 3 % річних та своєчасності проведення оплати за поставлену позивачем продукцію на суму 343 400,00 грн за останньою видатковою накладною № 21 від 31.03.2021 суд вважає безпідставними, оскільки з наявних в матеріалах справи платіжних доручень слідує, що відповідачем проведена оплата суми 3 600 777,00 грн на виконання договору поставки. В платіжних дорученнях відсутні посилання в графі призначення платежу за видаткові накладні, за якими позивачем здійснювалась поставка продукції: № 12 від 27.05.2020 на загальну суму 338 097,00 грн, № 18 від 19.08.2020 на загальну суму 858 600,00 грн, № 19 від 23.03.2021 на загальну суму 1 030 320,00 грн, № 20 від 26.03.2021 на загальну суму 1 030 320,00 грн, № 21 від 31.03.2021 на загальну суму 343 440,00 грн. Отже, позивач не зобов`язаний був здійснювати зарахування кожного проведеного відповідачем платежу в рахунок оплати певної видаткової накладної.

Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 6565 свідчить про проведення відповідачем оплати суми 343 440,00 грн за договором поставки лише 18.07.2022. Про оплату суми за викаткою накладною № 21 від 31.03.2021 саме 18.07.2022 вказує і сам відповідач у своєму відзиві, що спростовує його твердження про проведення оплати у визначені умовами договору поставки строки протягом 120 календарних днів з дати поставки.

Необхідно також зазначити, що посилаючись на необхідність проведення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат окремо за кожною видатковою накладною, відповідачем не враховано та не проведено контр розрахунок за видатковою накладною № 21 від 31.03.2021, за якою оплату повинно бути здійснено у строк до 30.07.2021, однак кошти сплачено 18.07.2022.

Та враховуючи здійснення оплати за поставлений товар з простроченням додатково до розміру 3% річних та інфляційних втрат розрахованих сум відповідачем необхідно додати 3% річних у розмірі 9964,46 грн та інфляційні втрати 76 172,38 грн, що в будь-якому випадку за сумою як 3% річних та інфляційних втрат розрахованих відповідачем, становить більше ніж заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає безпідставним посилання на пропуск строку позовної давності для заявлених вимог по видатковим накладним № 12 від 27.05.2020 та № 18 від 19.08.2020, оскільки саме суми поставки за цими видатковими накладними (338 097,00 грн накладна № 12 від 27.05.2020 та 858 600,00 грн накладна № 18 від 19.08.2020) не були враховані позивачем при визначенні суми заборгованості для здійсненні нарахувань 3 % річних та інфляційних витрат (3 600 777,00 грн 338 097,00 грн 858 600,00 грн = 2 404 080,00 грн).

Крім того, згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" Цивільний кодекс України доповнено пунктами 12 14, якими передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету міністрів України №651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений 12.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У той же час, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 воєнний стан в країні неодноразово продовжувався і наразі триває.

У зв`язку з викладеним є безпідставними посилання відповідача на пропуск строку позовної давності за заявленим позивачем вимогами, у зв`язку з тим, що спочатку строки позовної даності були продовжені на строк дії карантину, а в подальшому такі строки зупинені у зв`язку з введенням воєнного стану.

Доводи відповідача з приводу застосування наслідків форс-мажору суд відхиляє як необґрунтовані.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Договором поставки форс-мажор врегульовано пунктом 9.

Зокрема, відповідно до п. 9.1 договору поставки сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором , якщо не виконання або не належне виконання зобов`язань за цим договором стало наслідком непередбачених і нездоланних за даних умов обставин (повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, а також війна або воєнні дії , що виникли після укладання договору , рішення (постанови) уряду, що обмежують діяльність учасників договору, страйки або стихійні масові безпорядки не з вини учасників даного договору).

Згідно з п. 9.5 договору поставки дія форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до чинного законодавства.

Відповідач вказує на створення запровадженого з 12.03.2020 карантину несприятливих умов для господарської діяльності товариства, однак вказане не завадило відповідачу у травні 2020 укласти договір поставки з позивачем та у подальшому погодити у Додатковій угоди № 3 до Договору поставки новий змінений термін поставки продукції у період червень 2020-квітень 2021. Вказаним відповідач погодився на проведення оплати за поставлену за Договором поставки продукцію протягом 120 календарних днів від квітня 2021, тобто, у період дії карантину. Відповідач не довів неможливість виконання зобов`язання з оплати продукції за Договором поставки протягом 2021 року.

Так само суд не приймає до уваги посилання відповідача на запровадження в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, оскільки, як зазначалось вище, спірні правовідносини між позивачем і відповідачем виникли ще до введення воєнного стану, порушення відповідачем зобов`язань щодо строків оплати за договором поставки виникло ще у 2021 році, до початку військової агресії. Однак попри ці обставини відповідач з 17.03.2022 по 12.09.2022 сплатив позивачу за отриману продукцію кошти у сумі 2 404 080,00 грн.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Щодо клопотання відповідача, у випадку задоволення позову, зменшити розмір 3 % річних до мінімально можливого розміру, то суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, і відповідач проти того не заперечує, що відповідачем не було дотримано строків оплати за Договором поставки, отже, допущено порушення взятих на себе за договором зобов`язань.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з приписами ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, 3 % річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність, а виходячи з того, що відповідач після введення воєнного стану здійснив сплату заборгованості позивачу в сумі 2 404 080,00 грн, свідчить, що відповідач продовжує господарську діяльність.

Суд не вбачає підстав для зменшення суми 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєс МК (вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 38755392) три відсотки річних в розмірі 57 318,03 грн (п`ятдесят сім тисяч триста вісімнадцять гривень 03 коп.), інфляційні втрати в розмірі 413 563,26 грн (чотириста тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 26 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєс МК (вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 38755392) судовий збір у розмірі 7 063,23 грн (сім тисяч шістдесят три гривні 23 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.09.2024.

Суддя І. С. Горохов