Рішення

від 04.09.2024 по справі 910/6282/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024Справа № 910/6282/24Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Evor Consulting OU (Harju maakond, Kesklina Linnaosa, Tartu mnt 25-7, Tallin, 10117, Estonia) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «АКСАРІЯ» (01034, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА, будинок 43В, Ідентифікаційний код юридичної особи 38870325) стягнення заборгованості у розмірі 498 766,78 доларів США, що еквівалентно 19 666 374 грн. 13 коп.Представники:

від Позивача: Селіфонов В.В. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Evor Consulting OU (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСАРІЯ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 498 766,78 доларів США, що еквівалентно 19 666 374 грн. 13 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Контрактом №EEUA05/21 від 10.12.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року позовну заяву Evor Consulting OU до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСАРІЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 498 766,78 доларів США, що еквівалентно 19 666 374 грн. 13 коп. залишено без руху.

31.05.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 року провадження у справі 910/6282/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.07.2024 року.

10.06.2024 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 року клопотання Evor Consulting OU про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

21.06.2024 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року виправлено описку в ухвалах Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 року, від 05.06.2024 року, від 11.06.2024 року по справі №910/6282/24.

01.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про розгляд справи 03.07.2024 року без участі представника, встановлено Відповідачу строк до 7 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 31.07.2024 року.

08.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення.

12.07.2024 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбудеться 31.07.2024 року у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 02.08.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2024 року.

В судовому засіданні 04 вересня 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд їх задовольнити. Представник Відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Відповідача.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04 вересня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

10.12.2021 року між Evor Consulting OU (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКСАРІЯ» (Покупець) було укладено Контрактом №EEUA05/21, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує товари на умовах INCOTERMS відповідно до Інвойсів, які є невід?ємною частиною цього Контракту і які виставляє Продавець для кожної відповідно до заявок Покупця. Загальна сума Контракту становить 1 500 000,00 євро. Кількість, асортимент і відповідність технічним умовам зазначається окремо на кожну партію товару відповідним замовленням Покупця. Ціну визначає Продавець на день укладення контракту і її можна змінити за взаємною домовленістю. Продавець зазначає кількість і ціну Покупцеві відповідно до його замовлення в інвойсі. (а.с.16-18, 23-25)

Кількість місць і маса товару, що постачається, визначається на підставі Інвойсів, пакувальних листів, морських, авіа чи автомобільних накладних. (п.2 Контракту)

Згідно з п.5 Контракту постачання товару за цим контрактом здійснюється партіями впродовж строку дії контракту, з дня підписання контракту. Покупець зобов?язаний надати Продавцю всі необхідні відвантажувальні реквізити і замовлення на отримання продукції. У разі несвоєчасного повідомлення реквізитів або 1х постачання переноситься на відповідну кількість днів.

У п.9 Контракту визначено, що Покупець здійснює оплату за товар згідно з інвойсами. У разі постачання товару з оплатою за фактом постачання, Покупець повинен здійснити оплату не пізніше шістдесяти робочих днів після отримання товару.

У разі постачання товару на умовах попередньої оплати, Покупець повинен здійснити попередню оплату в розмірі, зазначеному в інвойсі, не пізніше двадцяти робочих днів після отримання інвойсу.

Якщо Покупець прострочив оплату товару, Продавець має право вимагати від нього повернення товару або має право не постачати неоплачену партію товару.

Валюта ціни - долар / євро

Валюта платежу - долар / євро

Перерахунок однієї валюти в іншу здійснюється за курсом НБУ на момент оформлення ВМД

Усі банківські комісії, включно з комісіями банків-кореспондентів, оплачує Покупець.

Додатковою угодою №3 від 06.12.2022 року до Контракту №EEUA05/21 від 10.12.2021 року Сторони домовилися внести в Контракт доповнення та зміни до абзацу 1 розділу 1 «Предмет контракту» і викласти його в такій редакції: «Продавець продає, а Покупець купує товари на умовах INCOTERMS відповідно до Інвойсів, які є невід?ємною частиною цього Контракту і які виставляє Продавець для кожної партії відповідно до заявок Покупця. Загальна сума Контракту становить 10 000 000,00 (десять мільйонів) євро, еквівалент загальної суми Контракту в доларах США становить 10 592 502,00 долари США.» (а.с.27)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Контракту №EEUA05/21 від 10.12.2021 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується митними деклараціями №UA205030/2022/022690 від 24.07.2022 року на суму 308 700 доларів США, №UA205030/2022/022691 від 24.07.2022 року на суму 155 435 доларів США, №UA205030/2022/025095 від 02.09.2022 року на суму 179 305 доларів США, №UA205030/2022/025096 від 02.09.2022 року на суму 19 700 євро, №UA205030/2022/026211 від 20.09.2022 року на суму 161 500 євро, №23UA20503000298600 від 28.02.2023 року на суму 59 400 доларів США, №23UA205030012174U1 від 07.07.2023 року на суму 480 960 доларів США, №23UA205030012995U8 від 19.07.2023 року на суму 560 840 доларів США, №23UA205030014538U6 від 10.08.2023 року на суму 793 360 доларів США, №23UA205030016526U0 від 06.09.2023 року на суму 230 000 доларів США, №23UA205030016527U0 від 06.09.2023 року на суму 400 050 доларів США, №23UA205030018294U0 від 29.09.2023 року на суму 253 500 доларів США, №23UA205030018388U9 від 30.09.2023 року на суму 635 140 доларів США, №23UA205030019071U2 від 07.10.2023 року на суму 373 500 доларів США, №23UA205030004170U0 від 16.03.2023 року на суму 155 200 євро. (а.с.49-63)

Крім того, на виконання умов Контракту №EEUA05/21 від 10.12.2021 року Позивач виставив Відповідачу інвойси на оплату №EEUAK5/22 від 11.04.2022 року на суму 643 440 доларів США, №EEUAK6/22 від 13.07.2022 року на суму 181 200 євро, №EEUAK8/22 від 10.11.2022 року на суму 155 200 євро, №EEUAK9/22 від 07.12.2022 року на суму 3 786 750 доларів США. (а.с.29-31)

01.11.2023 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №11/01-23/1 з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 832 500 доларів США за рахунком №EEUAK9/22 від 07.12.2022 року, яка була отримана уповноваженим представником Відповідача 03.11.2023 року, що підтверджується відповідним підписом на листі. (а.с.32-33, 47-48)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСАРІЯ» перед Позивачем становить 480 000 доларів США. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСАРІЯ» 3% річних у розмірі 18 766,78 доларів США.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що ним було частково виконано вимоги Позивача, які були викладені у претензії, іншу частину своїх зобов`язань не виконав у зв`язку з наявністю об`єктивних обставин, оскільки банківська установа не здійснила проведення платежів на підставі банківських платіжних інструкцій №16 від 19.05.2023 року, №19 від 18.12.2023 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Evor Consulting OU підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Контракту №EEUA05/21 від 10.12.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Контракту №EEUA05/21 від 10.12.2021 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується митними деклараціями №UA205030/2022/022690 від 24.07.2022 року на суму 308 700 доларів США, №UA205030/2022/022691 від 24.07.2022 року на суму 155 435 доларів США, №UA205030/2022/025095 від 02.09.2022 року на суму 179 305 доларів США, №UA205030/2022/025096 від 02.09.2022 року на суму 19 700 євро, №UA205030/2022/026211 від 20.09.2022 року на суму 161 500 євро, №23UA20503000298600 від 28.02.2023 року на суму 59 400 доларів США, №23UA205030012174U1 від 07.07.2023 року на суму 480 960 доларів США, №23UA205030012995U8 від 19.07.2023 року на суму 560 840 доларів США, №23UA205030014538U6 від 10.08.2023 року на суму 793 360 доларів США, №23UA205030016526U0 від 06.09.2023 року на суму 230 000 доларів США, №23UA205030016527U0 від 06.09.2023 року на суму 400 050 доларів США, №23UA205030018294U0 від 29.09.2023 року на суму 253 500 доларів США, №23UA205030018388U9 від 30.09.2023 року на суму 635 140 доларів США, №23UA205030019071U2 від 07.10.2023 року на суму 373 500 доларів США, №23UA205030004170U0 від 16.03.2023 року на суму 155 200 євро, а загалом на суму в розмірі 4430190 доларів США та 336400 євро. (а.с.49-63)

Крім того, на виконання умов Контракту №EEUA05/21 від 10.12.2021 року Позивач виставив Відповідачу інвойси на оплату №EEUAK5/22 від 11.04.2022 року на суму 643 440 доларів США, №EEUAK6/22 від 13.07.2022 року на суму 181 200 євро, №EEUAK8/22 від 10.11.2022 року на суму 155 200 євро, №EEUAK9/22 від 07.12.2022 року на суму 3 786 750 доларів США. (а.с.29-31), які були частково оплачені Відповідачем, про що не заперечували сторони у поданих заявах по суті спору, а тому відповідно до ч.1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України дані обставини не підлягають доказуванню.

У п.9 Контракту визначено, що Покупець здійснює оплату за товар згідно з інвойсами. У разі постачання товару з оплатою за фактом постачання, Покупець повинен здійснити оплату не пізніше шістдесяти робочих днів після отримання товару.

У разі постачання товару на умовах попередньої оплати, Покупець повинен здійснити попередню оплату в розмірі, зазначеному в інвойсі, не пізніше двадцяти робочих днів після отримання інвойсу.

Якщо Покупець прострочив оплату товару, Продавець має право вимагати від нього повернення товару або має право не постачати неоплачену партію товару.

Валюта ціни - долар / євро

Валюта платежу - долар / євро

Перерахунок однієї валюти в іншу здійснюється за курсом НБУ на момент оформлення ВМД

Усі банківські комісії, включно з комісіями банків-кореспондентів, оплачує Покупець.

01.11.2023 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №11/01-23/1 з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 832 500 доларів США за рахунком №EEUAK9/22 від 07.12.2022 року, яка була отримана уповноваженим представником Відповідача 03.11.2023 року, що підтверджується відповідним підписом на листі. (а.с.32-33, 47-48)

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Контракту №EEUA05/21 від 10.12.2021 року обов`язок Відповідача по оплаті виставленого інвойсу Позивачем №EEUAK9/22 від 07.12.2022 року на суму 3 786 750 доларів США настав 04.01.2023 року.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСАРІЯ» перед Evor Consulting OU за Контрактом №EEUA05/21 від 10.12.2021 року становить 480 000 доларів США.

При цьому, Суд зазначає, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини 1 та 3 статті 533 ЦК України).

Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц).

Що стосується настання форс - мажорних обставин, на які посилається Відповідач у відзиві на позовну заяву, Суд зазначає.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими Відповідачем, може їх підтверджувати.

Пунктом 11 Контракту передбачено, що у разі повного або часткового невиконання будь-якою зі сторін зобов?язань за цим Контрактом, якщо таке невиконання було наслідком непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, воєнних операцій, блокади, заборони експорту-імпорту або інших незалежних від сторін обставин, термін виконання зобов?язань за контрактом відсувається пропорційно часу, впродовж якого ці обставини мали місце. Якщо ці обставини триватимуть понад три місяці, будь-яка зі сторін матиме право анулювати Контракт, водночас жодна з сторін не відшкодовуватиме збитки іншій стороні. Документом, що підтверджує дію непереборної сили, буде акт нейтральної організації країни Покупця або Продавця. Кожна сторона повинна негайно інформувати іншу про настання таких обставин.

В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, Суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати отриманого товару за укладеним Контрактом №EEUA05/21 від 10.12.2021 року внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення Відповідачем Позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.11 Контракту, а тому Суд не приймає до уваги доводи Відповідача в цій частині.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Evor Consulting OU в розмірі 480 000 доларів США.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 480 000 доларів США - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому Суд зазначає, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 05.01.2023 р. по 24.04.2024 р. у розмірі 18 766,78 доларів США.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Зобов`язання зі сплати річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 05.01.2023 р. по 24.04.2024 р. у розмірі 18 766,78 доларів США вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСАРІЯ» на користь Evor Consulting OU підлягає стягненню заборгованість у розмірі 480 000 доларів США, 3% річних у розмірі 18 766,78 доларів США.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Evor Consulting OU - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСАРІЯ» (01034, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА, будинок 43В, Ідентифікаційний код юридичної особи 38870325) на користь Evor Consulting OU (Harju maakond, Kesklina Linnaosa, Tartu mnt 25-7, Tallin, 10117, Estonia) заборгованість у розмірі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) доларів США, 3% річних у розмірі 18 766 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) доларів США 78 центів та судовий збір у розмірі 236 930 (двісті тридцять шість тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 18 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06 вересня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин