Рішення

від 29.08.2024 по справі 910/2700/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2024Справа № 910/2700/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металобаза 2014"

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

про визнання недійсним та скасування рішення від 18.05.2023 № 6399/6440

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники сторін:

від позивача: Гедьо А.С.

від відповідача: Буханистий О.В.

від третьої особи-1): Хасін І.Б.

від третьої особи-2): не з`явився.

У судовому засіданні 29.08.2024, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металобаза 2014" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення від 18.05.2023 № 6399/6440.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем при прийнятті спірного рішення чинного законодавства та прав позивача як власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, переданій рішенням від 18.05.2023 № 6399/6440 в оренду третім особам.

Ухвалою суду від 12.03.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.03.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 12.03.2024.

Ухвалою суду від 25.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/2700/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Підготовче засідання у справі призначено на 18.04.2024.

09.04.2024 через електронний суд від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, оскільки, відповідно до фактичних обставин справи, не зважаючи на прийняття Київською міською радою рішення про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зазначене рішення залишається не виконаним, адже на його реалізацію на даний час не було укладено відповідного договору оренди земельної ділянки та не проведено реєстрації права оренди спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також відповідачем подано клопотання про долучення доказів.

12.04.2024 до суду через електронний суд надійшли письмові пояснення по справі від третьої особи-1. Третя особа-1 заперечує проти позову, оскільки позивачем обрано не належний спосіб захисту, та не доведено наявність свого права власності на резервуари, порушенням якого він мотивує позовні вимоги. В поясненнях позивачу поставлено питання в порядку ст. 90 ГПК України.

17.04.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він підтримує позовні вимоги та наполягає на порушенні його права спірним рішенням відповідача.

У підготовчому засіданні 18.04.2024 року суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 25.04.2024 року.

19.04.2024 від відповідача до суду через електронний суд надійшло клопотання про долучення доказів.

24.04.2024 від позивача через електронний суд надійшла відповідь на пояснення третьої особи, в якій позивач вказує на відсутність підстав надавати відповіді на питання третьої особи-1 в порядку ст. 90 ГПК України. Також позивач заперечує проти доводів третьої особи-1, викладених у її поясненнях.

25.04.2024 до суду через електронний суд надійшла заява від третьої особи-1, з проханням визнати підстави для відмови у наданні відповідей на питання третьої особи-1 відсутніми та зобов`язати позивача надати відповіді.

У підготовчому засіданні 25.04.2024 року суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 06.06.2024 року.

29.04.2024 року від третьої особи-1 через електронний суд надійшли клопотання про долучення доказу, додаткові пояснення по справі та заперечення на відповідь на пояснення третьої особи.

09.05.2024 від третьої особи-1 через електронний суд надійшло клопотання про долучення доказу.

Ухвалою суду 06.06.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 27.06.2024. Зобов`язано позивача надати суду, в порядку передбаченому ст. 90 ГПК України відповіді на питання, поставлені третьою особою-1.

24.06.2024 від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

25.06.2024 від третьої особи-1 до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

У підготовчому засідання 27.06.2024 представником позивача заявлено клопотання про долучення доказів до справи, а саме: оригінал заяви на виконання ухвали суду від 06.06.2024.

Суд протокольною ухвалою 27.06.2024 прийняв та долучив зазначений доказ до справи.

Ухвалою суду від 27.06.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 11.07.2024.

01.07.2024 від третьої особи-1 до суду надійшла заява.

В судовому засіданні 11.07.2024 оголошено перерву до 19.08.2024.

В судовому засіданні 19.08.2024 оголошено перерву до 29.08.2024.

В судове засідання 29.08.2024 представник третьої особи-2 не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2024 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник третьої особи-1 проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Представник третьої особи-1 просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 18.05.2023 № 6399/6440 «Про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування будівліскладу, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 » відповідно до статей 9, 79 1, 83, 93, 116, 122, 123, 124, 186 Земельного кодексу України, статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", статті 35 Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Київської міської ради від 10 вересня 2015 року N 958/1822 "Про інвентаризацію земель міста Києва", враховуючи те, що земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та заяву громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 16 лютого 2023 року N 72014-007293558-031-03, Київська міська рада вирішила:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 та технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування будівлі-складу на АДРЕСА_1 . Категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, код виду цільового призначення - 11.02 (справа N 441414961).

2. Передати громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельні ділянки площею 0,0297 га (кадастровий номер 8000000000:63:275:0011) для експлуатації та обслуговування будівлі-складу та площею 0,8463 га (кадастровий номер 8000000000:63:275:0013) для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд (код виду цільового призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 лютого 2021 року, номери відомостей про речове право: 40694881, 40692470, 40693711, 40694576, 40695321, 40695075, 40695226, 40695344, 40694898, 40692653, 40693782, 40694602, 40695326, 40695086, 40695235, 40695347 (категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, заява ДЦ від 16 лютого 2023 року N 72014-007293558-031-03, справа № 441414961).

Позивач просить визнати недійним та скасувати рішення відповідача від 18.05.2023 № 6399/6440 в частині затвердження технічної документації та передачі в оренду земельної ділянки х кадастровим номером 8000000000:63:275:0013. Позовом мотивовано тим, що ТОВ "Металобаза 2014" є власником нерухомого майна (підземних пожежних резервуарів, що позначені на плані техпаспорту під літерами 101 А, Б), які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:275:0013.

В підтвердження набуття права власності на підземні пожежні резервуари позивач долучив до матеріалів справи: - договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.07.2017, укладений між ПАТ "Київський радіозавод", як продавцем, та ТОВ "Металобаза 2014", як покупцем, згідно якого придбано нежитлове приміщення, будівля-склад (літ 105 А), загальною площею 392,8 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С.; - договір купівлі-продажу майна № 01/06-18 від 01.06.2018 укладений між ПАТ "Київський радіозавод", як продавцем, та ТОВ "Металобаза 2014", як покупцем, згідно якого придбано споруду № 101 А, Б рез. 0МЗ, інвентарний номер 420036. Означене майно було передано ВАТ "Київський радіозавод" Національним космічним агентством України за актом приймання-передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству від 08.08.2003 (п. 474 акту); - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Металобаза 2014" права власності № 151029684 від 26.12.2018 на об`єкт нерухомого майна № 1254113380000, нежитлове приміщення, будівля-склад (літ 105 А), загальною площею 597 кв м, опис: будівля-склад літера 105А, н/в резервувар 500 ОМз літера 101 А, Б, огорожа № 1, ворота № 2, ворота № 3, огорожа № 4, ворота № 5, ворота № 6, ворота № 7, ворота № 8, ворота № 9, огорожа № 9, вимощення літера І, за адресою: Київ, вул. Бориспільська, 9

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань, що стосуються регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міських рад.

Згідно ст. 140 Конституції України, ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантовано право самостійно реалізовувати територіальними громадами, органами та посадовими особами місцевого самоврядування надані їм повноваження.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Для розгляду та прийняття спірного рішення відповідачу були надані зокрема витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 254145105 від 23.04.2021, № 254146040 від 23.03.2021 відповідно до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно (реєстраційний № 1854165780000) будівля корпусу № 101 (літ 101) загальною площею 2521,7 кв м, до якої згідно опису в тому числі входять підземні резервуари №1, 2.

Тобто відповідачу було надано докази перебування на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:275:0013 нерухомого, яке належить на праві власності третім особам.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства.

Проте, станом на день прийняття спірного рішення відповідача на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 27.06.2022 № 2654/5 рішення реєстратора № 57827807, яким виправлено технічну помилку та внесено в опис об`єкта нерухомого майна реєстраційний № 1854165780000 підземні резервуари, було скасоване.

Також суд наголошує, що обставини наявності чи відсутності права власності у позивача та третіх осіб на спірні резервуари не впливає на вирішення даного спору, оскільки, позивачем обрано не ефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові. Крім того, спірне рішення втратило чинність.

Як встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі № 320/41551/23, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 23 березня 2021 року відповідно до рішення Київської міської ради "Про інвентаризацію земель міста Києва" від 10.09.2015 № 958/1822 звернулись до фізичної особи-підприємця Дьомочкіна Д.П. з метою виконання робіт зі складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Відповідно до матеріалів справи на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 05.05.2021 відділом у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопольській області 08.06.2021 було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:275:0013. 16.02.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Центру надання адміністративних послуг щодо адміністративної послуги «Рішення про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності» з приводу земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:63:275:0013 та 8000000000:63:275:0011. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було підготовлено проект рішення «Про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі-складу, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 » та направлено для подальшого опрацювання. Вказаний проект рішення було опубліковано 28.02.2023 на сайті Київської міської ради. 21.03.2023 позивачі звернулись до постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин, на розгляді якої перебував проект рішення КМР № 08/231-266/ПР від 27.02.2023 «Про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі-складу для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

Отже, на підставі підготовлених та поданих третіми особами документів 18.05.2023 Київська міська рада прийняла рішення №6399/6440 «Про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі-складу, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

Також адміністративним судом встановлено, що 30.05.2023 Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області скасована державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:275:0013, про що повідомлено заявника в порядку, визначеному пунктом 114 Порядку № 1051. Державний кадастровий реєстратор скасував державну реєстрацію земельної ділянки з підстав, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 13 ст 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:63:275:0013, в частині якої позивачем оскаржується рішення відповідача, припинила своє існування як об`єкт цивільних прав.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Частиною першою статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду з вимогою визнати незаконним рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, вимоги про скасування рішення відповідача є передбаченим законодавством способом захисту порушених прав.

Однак, як вбачається з п. 5 спірного рішення, воно втрачає чинність через 12 місяців з моменту його оприлюднення у разі, якщо протягом цього строку не укладений відповідний договір оренди земельних ділянок.

Рішення Київської міської ради від 18.05.2023 № 6399/6440 було оприлюднено 02.06.2023.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:275:0013 не був укладений між третіми особами та відповідачем.

Наразі, в державному земельному кадастрі відсутній запис про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:275:0013, так як був скасований і рішення щодо його скасування було визнано адміністративним судом в межах розгляду справи №320/41551/23 законним та обґрунтованим.

Тобто рішення Київської міської ради від 18.05.2023 № 6399/6440 втратило свою чинність та не несе жодних правових наслідків ні для позивача, ні для третіх осіб.

Обставини, щодо належності (не належності) на праві власності підземних резервуарів позивачу та чинності договорів, за якими це право було набуто, не впливають на результат вирішення цієї справи, оскільки, спірне рішення втратило свою чинність, а позивачем обрано не ефективний спосіб захисту.

За таких умов суд дійшов висновку про не ефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки, скасування спірного рішення, не може відновити будь-яких прав позивача чи захистити будь-які його права. Спірне рішення в оскаржуваній частині не породило будь-яких правових наслідків, його скасування не призведе до виникнення у позивача права користування спірною земельною ділянкою. Існування у позивача права власності на підземні резервуари, також не має будь-якої правової залежності від чинності чи нечинності спірного рішення. З позовних вимог також не вбачається, яке саме право позивача може бути захищено чи відновлено в наслідок задоволення даного позову.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту щодо скасування рішення Київської міської ради від 18.05.2023 № 6399/6440 є не ефективним, оскільки, не є гарантією передачі відповідної земельної ділянки у власність чи користування позивача на якій розміщено нерухоме майно. Крім того саме спірне рішення, як таке не перешкоджає позивачу користуватись його нерухомим майном.

Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загалом, необхідно зазначити, що власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Тобто саме ефективність способу захисту є основоположним принципом, який має враховуватись судом при ухваленні рішення.

З поданого позову вбачається, що обраний позивачами спосіб захисту є не ефективним та не призведе до відновлення його права як власника нерухомого майна, яке він вважає порушеним. Обрання не ефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

Таким чином, вимоги позивача про скасування рішення Київської міської ради від 18.05.2023 № 6399/6440 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Металобаза 2014" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, ідентифікаційний код 39512473) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул.. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 18.05.2023 № 6399/6440 "Про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі-складу, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 " в частинах: - затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:62:275:0013; - передання громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду на 10 років земельної ділянки площею 0,8463 га, кадастровий номер 8000000000:62:275:0013 для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 09.09.2024

Суддя І.В.Усатенко