Рішення

від 09.09.2024 по справі 910/7684/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2024Справа № 910/7684/24За позовом Фермерського господарства "Згарі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Баг Сістем"

про стягнення 377629,44 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Згарі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Баг Сістем" про стягнення 377629,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 11/03/24-ЗС/015 від 11.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/7684/24 та вирішив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено сторонам у справі строк для подання заяв по суті спору.

06.09.2024 від позивача надійшла заява про технічну описку в резолютивній частині позовної заяви. Вказано про помилкове зазначення в резолютивній частині стягнення 3% річних замість вірного - інфляційних збитків 711,50 грн.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.06.2024 була направлена судом на адресу відповідача, а саме: 03150, вул. Єжи Гедройця, 6, офіс 316, м. Київ., 03150) та отримана за вказаною адресою 09.07.2024.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позову заяву не скористався, до суду відзив на позов у визначені строки не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2024 між Фермерським господарством "Згарі" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блок Баг Сістем" (покупець) укладено договір поставки № 11/03/24-ЗС/015, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити, українську сою врожаю 2023 року (товар) на зерносховище, що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Сніжки, вул. Лісова, 1-И на умовах СРТ згідно "Інкотермс" у редакції 2020.

Ціна товару за Договором становить 17200,00 грн з 1 тонну (п. 4.1. Договору).

Загальна вартість товару, що поставляється, становить 1324400,00 грн (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1., 5.2 Договору покупець здійснює оплату 86% вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з дня отримання документів, вказаних в п. 6.3. цього Договору. Покупець зобов`язаний оплатити 14% від вартості поставленого товару протягом 5 робочих днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вказаних в п. 6.4. цього Договору.

За умовами п. 6.1., 6.2. Договору постачальник передає товар покупцю у власність на зерновому складі на умовах цього Договору в повному обсязі до 18.03.2024. Передача товару по кількості та якості відбувається на зерновому складі. Право власності на товар у покупця виникає з моменту його передачі постачальником.

Відповідно до п. 6.3. Договору постачальник надсилає покупцю рахунок-фактуру та видаткову накладну на електронну пошту: doc@blockbug.com.ua.

Пунктом 10.2. Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених Договором.

11.03.2024 позивач на виконання умов Договору здійснив поставку товару за адресою: вул. Лісова, 1-И с. Сніжки Білоцерківського району Київської області у кількості 23,59 тон на суму 405748,02 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 001 від 13.03.2024 та видатковою накладною № 4 від 13.03.2024, які підписані сторонами.

З огляду на викладене, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято за даним Договором товар на загальну суму 405748,02 грн з ПДВ.

Податкову накладну від 13.03.2024 за вказаною господарською операцією було зареєстровано позивачем в ЄРПН 01.04.2024.

Відповідач частково оплатив вартість отриманої продукції, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 128 від 20.03.2024 на суму 50000,00 грн.

Водночас, з урахуванням п. 5.1. Договору, відповідач в термін до 20.03.2024 зобов`язаний був сплатити 86% вартості поставленого товару, що становить 348943,30 грн. (405748,02 грн. * 86%).

Решту вартості продукції 14 %, що становить 56804,72 грн (405748,02*14%) відповідач мав оплатити з урахуванням умов п. 5.2 договору у строк до 08.04.2024.

Відповідач направив позивачу лист, в якому визнав суму заборгованості у розмірі 355748,02 та гарантував її оплату у строк до 30.04.2024. Затримка оплати мотивована заборгованість контрагентів відповідача.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов зазначеного договору здійснив поставку товару на загальну суму 405748,02 грн з ПДВ, який було прийнято відповідачем.

З урахуванням п. 5.1., 5.2, 6.3, 6.4 Договору, відповідач в термін до 20.03.2024 зобов`язаний був сплатити 86% вартості поставленого товару, що становить 348943,30 грн. та в термін до 08.04.2024 сплати решту вартості товару 14 %, що становить 56804,72 грн.

Однак відповідач сплатив вартість товару лише частково у суму 50000,00 грн - 20.03.2024.

Отже відповідач є таким, що прострочив оплату товару у сумі 298943,30 грн (348943,30-50000,00 грн) з 21.03.2024 та у загальній сумі 355748,02 грн (298943,30+56804,72) з 09.04.2024.

Отже, відповідач в обумовлені договором строки суму боргу у розмірі 355748,02 грн не оплатив.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 355748,02 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення платежу у розмірі 21169,92 грн.

За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій у порядку, передбаченому законодавством та договором.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3 договору в разі, якщо оплата товару буде здійснена пізніше строків вказаних в п. 5.1, 5.2 Договору, відповідач оплачує позивачу неустойку у формі пені у розмірі облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Зі встановлених судом дат та сум прострочення вбачається, що позивач невірно визначив періоди нарахування пені та суми, на які пеня нараховується.

Отже у позивача виникло право на нарахування пені на суму 298943,30 грн в період з 21.03.2024 по 08.04.2024 та на суму 355748,02 грн в період з 09.04.2024 по 06.06.2024. Згідно перерахунку суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 20314,75 грн.

Отже вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за квітень 2024 року у сумі 711,50 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати основного боргу, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірною.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а втрати від інфляції у розмірі 711,50 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені, не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Баг Сістем" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 6, оф. 316, ідентифікаційний код 39530325) на користь Фермерського господарства "Згарі" (19855, Черкаська область, Драбівський район, село Вершина-Згарська, вул. Лесі Українки, буд. 13, ідентифікаційний код 32750605) суму основного боргу у розмірі 355748 (триста п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сорок вісім) грн 02 коп., пеню у розмірі 20314 (двадцять тисяч триста чотирнадцять) грн 75 коп., втрати від інфляції у розмірі 711 (сімсот одинадцять) грн 50 коп., судовий збір у розмірі 5651 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят одну) грн 60 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 855,17 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко