Ухвала

від 09.09.2024 по справі 910/10832/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.09.2024Справа № 910/10832/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 19, ідентифікаційний код: 44496019) про застосування заходів забезпечення позову, яке подане одночасно з пред`явленням позову

особи, які можуть отримати статус учасників справи Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС-УКР» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 32-В, ідентифікаційний код: 24720911) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 45, ідентифікаційний код: 43854923)

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» (далі - заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС-УКР» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіль Сервіс» про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

При цьому, одночасно з позовною заявою заявником подано клопотання про застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якого просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, 19, група нежитлових приміщень 350, площею 155.5 кв.м., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2784821080000, номер відомостей про речове право 51453339; заборони ТОВ «АБС-УКР» (ЄДРПОУ: 24720911) вчиняти будь-які правочини щодо передачі спірних приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, 19, група нежитлових приміщень 350, площею 155.5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2784821080000, номер відомостей про речове право 51453339 у користування будь-яким третім особам; заборони ТОВ «Грінвіль Сервіс» (ЄДРПОУ: 43854923) вчиняти будь-які правочини щодо передачі спірних приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, 19, група нежитлових приміщень 350, площею 155.5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2784821080000, номер відомостей про речове право 51453339 у подальше користування будь-яким третім особам.

В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС-УКР» з метою приховування майна може вчинити дії до його неодноразового відчуження, передачі у подальше користування третім особам, що ускладнить ефективний захист прав співвласників, які вважають, що спірне майно є їх спільною власністю.

Розглянувши клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» про застосування заходів забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з приписами частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог заявника і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або неможливість ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі №904/9691/21, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21, від 21.04.2022 у справі №922/3109/21, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 14.06.2018 у справі №916/10/18.

При цьому, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постановах Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.

Здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» про застосування заходів забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом визначених заявником заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу відчуження спірного об`єкта нерухомості на користь третіх осіб.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на те, що у нього наявне припущення про високу ймовірність відчуження відповідачами належного їм майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.

Позаяк, в даному випадку, заявник не надав жодних доказів наявності ані фактичних обставин з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, ані вчинення відповідачами реальних дій з метою унеможливлення виконання рішення суду.

Обставини наведені в обґрунтування клопотання про застосування заходів забезпечення позову свідчать про наявність спору між сторонами про наявність права на майно щодо якого здійснено оспорювану реєстраційну дію, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тоді як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду даного клопотання про застосування заходів забезпечення позову.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №910/7029/21.

Зазначені в клопотанні твердження є лише припущеннями не підтвердженими вірогідними засобами доказування. Наявність лише посилання на те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком неможливість для позивача ефективно захистити свої порушені права, за захистом яких він звернувся до суду, не може бути достатньою підставою для забезпечення позову з огляду на унормований приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування та неподання заявником жодних доказів на обґрунтування свого клопотання про забезпечення позову.

Разом з цим, оскільки, у даному випадку, позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення їх не вимагатиме примусового виконання, а відтак має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі дійсної необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів осіб чи учасників процесу, що відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Як вже зазначалося, в якості підстав необхідності забезпечення позову, заявник покладає твердження про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС-УКР» з метою приховування майна може вчинити дії до його неодноразового відчуження, передачі у подальше користування третім особам, що ускладнить ефективний захист прав співвласників, які вважають, що спірне майно є їх спільною власністю. Втім, як наголошено вище, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання на потенційну можливість вчинення відповідачем дій без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання.

З огляду на вищевикладене та зміст клопотання в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, в тому числі, що відповідачами вчиняються дії на розпорядження спірним майном, як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які б засвідчували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Будь-яких доказів того, що відповідачами вчиняються будь-які дії щодо реалізації спірного майна чи підготовки до реалізації, заявником до поданої заяви не додано.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що у поданому клопотанні міститься лише посилання на потенційне порушення прав, без доведення необхідності термінового забезпечення позову, визначеними заявником способами.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність, на даний час, визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 09.09.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

СуддяТ.В. Васильченко