Рішення

від 09.09.2024 по справі 910/4104/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2024Справа № 910/4104/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвін Прайс" (02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок, 17) доКомунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6)провизнання недійсним одностороннього правочину та зобов`язання утриматися від вчинення дійПредставники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвін Прайс" з вимогами до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про визнання недійсним одностороннього правочину та зобов`язання утриматися від вчинення дій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем всупереч вимогами статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України було вчинено односторонній правочин у вигляді листа від 14.11.2023 № 053/05-4246 про відмову від договору про надання послуг від 15.06.2022 № ДБМ202206/03, що є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4104/24, розгляд справи постановлено здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.05.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.06.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвін Прайс" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелвін Прайс" про вжиття заходів забезпечення позову.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.06.2022 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (оператор за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелвін Прайс" (замовник за договором, позивач у справі) укладено договір про надання послуг № ДБМ2022-06/03 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого у порядку та на умовах визначених договором, оператор надає послуги бронювання та передплаченого користування (надалі - Послуги) 94 місць для паркування транспортних засобів замовника на облаштованому оператором майданчику для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Електротехнічна (ринок "Фермер" - ринок "Троєщина") (для легкових автомобілів і мотоциклів) в межах паркувального майданчика № 2455 розташованого в ІІ територіальній зоні паркування, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити послуги в порядку та на умовах, передбачених договором.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору про надання послуг від 15.06.2022 № ДБМ202206/03, а саме: № 1 від 20.06.2022, № 2 від 04.07.2022, № 3 від 20.07.2022 та № 4 від 20.07.2022 відповідно до яких внесено зміни та доповнення до договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 20.07.2022, сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.07.2022 та діє до 31.12.2024. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік на умовах, зазначених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 5.3 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 20.07.2022, цей договір може бути припинений в наступних випадках: знищення майданчика для паркування, що знаходиться в користуванні у замовника (пункт 5.3.1), достроково за взаємного згодою або за рішенням суду (пункт 5.3.2).

Відповідно до листа від 14.11.2023 № 053/05-4246 відповідач повідомив позивача про припинення дії договору про надання послуг від 15.06.2022 № ДБМ202206/03 на підставі пункту 5.3 договору.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначаючи, що правочин про розірвання договору, оформлений листом 14.11.2023 № 053/05-4246, вчинений всупереч вимогам статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, а саме в порядку, який не передбачено ані положеннями чинного законодавства ані укладеного між сторонами договору, з огляду на що підлягає визнанню недійсним на підставі положень ст. 215 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарському кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом положень частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, положення як Господарському кодексу України, так і Цивільного кодексу України допускають односторонню відмову від договору у випадку якщо це передбачено договором, або законом.

При цьому, за змістом пункту 5.3 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 20.07.2022, сторонами визначено, що цей договір може бути припинений в наступних випадках: знищення майданчика для паркування, що знаходиться в користуванні у замовника (пункт 5.3.1), достроково за взаємного згодою або за рішенням суду (пункт 5.3.2).

Також, 20.07.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 зі змісту якої вбачається викласти пункт 2.2.4. в наступній редакції: "Замовник зобов`язується здійснювати прибирання та благоустрій території майданчика для паркування".

26.07.2022 до відповідача від позивача надійшов лист № 4 від 25.07.2022 з фотографією, з якого вбачається порушення останнім свого обов`язку встановленого пунктом 2.2.4., оскільки майданчик завалений сміттям.

Проте, всупереч прийнятих зобов`язань за договором, позивач зобов`язання за договором щодо здійснення прибирання та благоустрою території майданчика для паркування не виконує.

Вказане свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелвін Прайс" своєю бездіяльністю призводить до знищення майданчика для паркування, оскільки сміття, яке знаходиться на майданчику пошкоджує покриття, та призводить до неможливості його функціювання та використання за призначенням.

Відтак, відповідач правомірно відмовився від договору шляхом направлення позивачу листа від 14.11.2023 № 053/05-4246 про припинення дії договору, а тому підстав для недійсності такого одностороннього правочину судом не встановлено.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька