Рішення

від 04.09.2024 по справі 913/162/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м.Харків Справа № 913/162/22

Провадження №6/913/162/22

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекспрес-М» від 15.08.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/162/22

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Дніпро)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекспрес-М» (м.Лубни Полтавської області)

про стягнення 1718072 грн 40 коп,

секретар судового засідання Багацький А.О.,

у засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекспрес-М» штрафних санкцій за договором від 25.10.2021 №ПР/П-21559/НЮ в сумі 1718072 грн 40 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 1242716 грн 40 коп. - пеня за період з 30.12.2021 по 30.06.2022, 475356 грн 00 коп. штраф.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі №913/162/22 у задоволенні позову відмовлено.

Зазначене рішення постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №913/162/22 залишено без змін.

15.08.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекспрес-М» (надалі ТОВ «Техекспрес-М») про ухвалення додаткового рішення у справі №913/162/22.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.08.2024 заяву передано на розгляд судді Голенко І.П.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №69-р від 15.08.2024 у зв`язку із перебуванням судді Голенко І.П. у відпустці, згідно зі ст.32 ГПК України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та п.5.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Луганської області, призначено повторний автоматизований розподіл заяви ТОВ «Техекспрес-М» від 15.08.2024 з метою заміни судді.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2024 для розгляду заяви визначено суддю Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.08.2024 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ТОВ «Техекспрес-М» від 15.08.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/162/22 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Луганської області.

Оскільки матеріали справи повернулися до суду, ухвалою суду від 27.08.2024 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Техекспрес-М» від 15.08.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/162/22. Призначено судове засідання з розгляду заяви на 04 вересня 2024 року о 15 год. 30 хв. Явку представників сторін у судове засідання визнано необов`язковою. Запропоновано позивачу у строк до 02.09.2024 включно надати письмові пояснення щодо поданої заяви відповідача.

Приймаючи до розгляду заяву, окремо суд зауважив про те, що в п.1 прохальної частини заяви відповідач зазначив про те, що просить його заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити у справі №910/3140/23 замість правильного номеру справи №913/162/22.

Розглянувши зміст поданої заяви, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущено помилку у номері справи, адже вказана заява подана останнім саме у справі №913/162/22, про що свідчить її зміст та заявлені вимоги, що враховано судом.

Як вбачається, у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ «Техекспрес-М» посилається на те, що в задоволенні позову Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (надалі АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця») було відмовлено; на підставі п.2 ч.4 ст.129 ГПК України відповідач має право на відшкодування судових витрат, зокрема витрат на сплату судового збору в загальному розмірі 90 198 грн 81 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 03.04.2023 та касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2023, які були скасовані постановою Верховного Суду від 17.10.2023.

Відповідач зазначає, що 23 397 грн 00 коп. ним було сплачено за подання апеляційної скарги на рішення від 03.04.2023 року, також 15 259, 64 грн додатково, оскільки відповідач припустився арифметичної помилки при обрахунку судового збору; 51 542 грн 17 коп. - було сплачено за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2023.

За вказаних обставин відповідач просить стягнути з позивача понесені ним судові витрати у зазначеній сумі.

В судове засідання 04.09.2024 сторони повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом направлення ухвали суду від 27.08.2024 до електронних кабінетів сторін в системі «Електронний суд», яку було отримано 28.08.2024.

Від АТ «Українська залізниця» через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення від 02.09.2024, в яких позивач просить відмовити в задоволенні заяви, вважаючи її необґрунтованою, оскільки відповідач, обґрунтовуючи заявлену вимогу про ухвалення додаткового рішення, послався на п.2 ч.4. ст.129 ГПК України, який стосується не судового збору, а інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, є різними видами судових витрат. Тому розподіл судового збору на підставі норми, яка передбачає розподіл інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (п.2 ч.4 ст.129 ГПК України) є незаконним.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення від 04.09.2024, в яких останній просить суд застосувати принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), що наведений в постанові ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

Зокрема, відповідач зауважує про те, що в п.6.58 вказаної постанови Верховний Суд звернув увагу на те, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Крім того, відповідач в тому числі в межах заявлених вимог просить застосувати п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, оскільки судовий спір виник щодо виконання договору, оскільки саме позивач подав безпідставний позов, то саме на останнього має бути покладено судові витрати із сплати судового збору, який був оплачений відповідачем при оскарженні тих судових актів, з якими він не погодився.

Також від відповідача надійшло клопотання від 02.09.2024, в якому відповідач просить здійснювати розгляд справи без участі його представника; подану заяву підтримує.

Розглянувши клопотання відповідача, суд ухвалив клопотання відповідача задовольнити.

Розглянувши подану заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі, враховуючи надані учасниками заперечення та додаткові пояснення,, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Луганської області від 03.04.2023 у справі №913/162/22 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекспрес-М» пеню у сумі 752156 грн 78 коп. за період з 30.12.2021 по 30.06.2022, штраф у сумі 287710 грн 13 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 15598 грн 00 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 24.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Техекспрес-М" на рішення Господарського суду Луганської області від 03.04.2023 у справі №913/162/22 залишив без задоволення; апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Луганської області від 03.04.2023 у справі №913/162/22 задовольнив.

Рішення Господарського суду Луганської області від 03.04.2023 у справі №913/162/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасував. Позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Присудив до стягнення з ТОВ «Техекспрес-М» на користь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» пеню у сумі 1242716 грн 40 коп., штраф у сумі 475356 грн 00 коп., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 25771 грн 09 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 15259 грн 62 коп.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 17.10.2023 касаційну скаргу ТОВ «Техекспрес-М» задовольнив частково; скасував рішення Господарського суду Луганської області від 03.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 у справі №913/162/22; справу №913/162/22 передав на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі №913/162/22 у задоволенні позову відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі №913/162/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі № 913/162/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №913/162/22 касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишено без задоволення; постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 і рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі №913/162/22 залишено без змін.

Також додатковою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.08.2024 у справі №913/162/22 заяву ТОВ "Техекспрес-М" про ухвалення додаткового рішення задоволено; присуджено до стягнення з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Техекспрес-М" 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Відповідно до положень ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Із аналізу змісту статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, 18.01.2023 у справі № 908/174/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20).

Тобто процесуальний інститут додаткового рішення є засобом усунення невизначеності висновків суду щодо заявлених вимог та неповноти основного судового рішення, внаслідок яких суд не вирішив заявлені вимоги у справі чи не розв`язав окремі процесуальні питання, що стояли перед судом.

Питання щодо судових витрат за наслідками апеляційного і касаційного перегляду невід`ємно пов`язано із розглядом позовних вимог по суті.

Як вбачається із заяви відповідача та наявних матеріалів справи, господарським судом за результатами нового розгляду справи та прийняття рішення від 15.02.2024 у справі №913/162/22, яким у задоволенні позову відмовлено, не було вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання ТОВ «Техекспрес-М» апеляційної скарги на рішення суду від 03.04.2023 у сумі 38656 грн 64 коп. та 51542 грн 17 коп. - за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2023.

Суд зауважує про те, що розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи суд має право прийняти додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (пункт 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 30.03.2021 у справі №911/2390/18, від 19.01.2023 у справі №500/2632/19 зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постанові від 20.04.2023 у справі № 924/600/21, у постанові від 01.02.2023 у справі № 924/862/21, у постанові від 03.11.2023 у справі № 903/972/20, від 14.06.2023 у справі №922/4129/19, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №199/3152/20.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у цій справі №913/162/22 (п.10.1) вказано, що розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору. Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до положень ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, у разі відмови в позові на позивача.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріали справи свідчать про те, що за подання апеляційної скарги на рішення суду від 03.04.2023 відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 23397 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №66 від 19.04.2023.

Додатково, на виконання вимоги ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 15259 грн 64 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №74 від 26.04.2023.

За подання касаційної скарги на рішення суду від 03.04.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 24.08.2023 відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 51542 грн 17 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №162 від 21.09.2023.

Отже, враховуючи те, що рішенням Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 (яке було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2024) у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю та за результатами нового розгляду господарським судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг, зазначені витрати, понесені ТОВ «Техекспрес-М» зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

Зазначене, зокрема відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 14.06.2023 у справі №922/4129/19.

З приводу заперечень позивача щодо необґрунтованості, на його думку, заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі (необхідності вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати відповідачем судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг) через те, що відповідач в заяві послався на п.2 ч.4. ст.129 ГПК України, який стосується не судового збору, а інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи; а розподіл судового збору на підставі норми, яка передбачає розподіл інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи є незаконним, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, відповідач, заявляючи вимогу про ухвалення судом додаткового рішення у справі (у зв`язку з нездійсненням судом розподілу судових витрат, понесених відповідачем зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, за результатами нового розгляду справи та прийняття рішення про відмову в позові повністю) замість положень п.2 ч.1 ст.129, ст. 244 ГПК України, послався на п.2 ч.4. ст.129 ГПК України.

Разом з цим, суд враховує, що в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила про те, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Також у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 було зауважено, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, надаючи оцінку доводам та запереченням сторін, судом враховується, що зі змісту поданої відповідачем заяви від 15.08.2024 вбачається, що останнім заявлено вимогу саме про ухвалення додаткового рішення у справі з підстав не здійснення господарським судом розподілу судових витрат за результатами нового розгляду справи та прийняття рішення про відмову в позові (а саме щодо понесених відповідачем судових витрат зі сплати судового збору у зв`язку із поданням апеляційної та касаційної скарг).

При чому, відповідачем наведено належний виклад обставин в заяві щодо заявленої вимоги з посиланням на відповідні рішення судів, ухвалені у цій справі, що підтверджуються матеріалами справи, а викладені обставини щодо наявності підстав для прийняття судом в даному випадку додаткового рішення, враховуючи положення п.2 ч.1 ст.129, ст.244 ГПК України, доведені відповідачем належними і достовірними доказами (копіями платіжних інструкцій про сплату судового збору та змістом судових рішень, ухвалених в цій справі).

А тому за вказаних обставин, хоча відповідач в заяві, обґрунтовуючи свої вимоги. помилково послався на п.2 ч.4. ст.129 ГПК України, суд не може погодитится із доводами позивача, що це є підставою для відмови в задоволенні поданої заяви.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що доводи відповідача щодо наявності обґрунтованих підстав для ухвалення додаткового рішення у цій справі, висновки суду за результатами встановлених обставин за поданою заявою, наразі позивачем не спростовані по суті, тому заперечення відповідача суд відхиляє.

Керуючись ст.ст.129, 232 - 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекспрес-М» від 15.08.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №913/162/22 задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекспрес-М» (37500, Полтавська область, Лубенський район, місто Лубни, пр.Володимирський, будинок 1/5, кабінет 12, ідентифікаційний код 39107466) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в сумі 90 198 грн 81 коп.

Видати наказ після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено і підписано 09.09.2024.

Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ