Рішення

від 02.09.2024 по справі 914/1366/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 Справа № 914/1366/24

За позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Макотрейдінг», м.Одеса

про: стягнення 19312,31 грн неустойки за період з 01.08.2023 по 19.03.2024 за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №186 від 17.11.2015

Суддя У.І. Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2024, справу №914/1366/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 03.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Конверт з ухвалою, надісланий відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позові, повернутий поштовим відділенням із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Разом з тим, суд звертає увагу, що ГПК України не передбачено обов`язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 03.08.2024. У період з 26.07.2024 до 30.08.2024 суддя У.І. Ділай перебувала у щорічній відпустці. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

17.11.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макотрейдінг» (орендарем) укладено договір оренди нерухомого державного майна №186 (надалі - договір).

За цим договором орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове, платне користування державне майно - нежитлове приміщення №2 у модульному павільйоні м/п «Мостиська» п/п «Шегині» загальною площею 5,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, с. Шегині, вул. Дружби, 201, та перебуває на балансі Державної фіскальної служби України (в оперативному управлінні (користуванні) Львівської митниці ДФС (користувач)).

Заявою за вих. №11-03-01128 від 24.03.2022 повідомлено відповідача про припинення договору та необхідність повернення орендованого майна.

Згідно п. 10.8. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем користувачу.

Майно вважається поверненим користувачу з моменту підписання орендарем та користувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.9. договору).

Відповідно до п. 10.10. договору якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

18.09.2023 Господарський суд Львівської області виніс рішення у справі № 914/1398/23, відповідно до якого задоволено позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг" про стягнення 43 677,28 грн. неустойки за період з 18.11.2021 по 31.07.2023 та виселення відповідача з орендованих приміщень.

19.03.2024 головним державним виконавцем Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено акт про те, що нежитлове приміщення № 2 у модульному павільйоні м/п "Мостиська" п/п "Шегині" загальною площею 5 кв. м, звільнено від майна боржника.

Оскільки орендоване майно орендарем не повернено своєчасно, то позивач нарахував неустойку в порядку ст. 785 ЦК України за період з 01.08.2023 по 19.03.2024 у розмірі 19 312,31 грн.

Спір виник внаслідок того, що в порушення судового рішення відповідач не повернув орендоване майно своєчасно. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача неустойки у сумі 19 312,31грн, за період з 01.08.2023 по 19.03.2024.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір оренди нерухомого державного майна №186 від 17.11.2015, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

18.09.2023 Господарський суд Львівської області виніс рішення у справі № 914/1398/23, відповідно до якого задоволено позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до товариства з обмеженою відповідальністю "Макотрейдінг" про стягнення 43 677,28 грн. неустойки за період з 18.11.2021 по 31.07.2023 та виселення відповідача з орендованих приміщень.

Вказане судове рішення не оскаржено та набрало законної сили 19.10.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом спірне майно, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, с. Шегині, вул. Дружби, 201 , повернуто згідно з актом державного виконавця від 19.03.2024.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 312,31грн неустойки за період з 01.08.2023 по 19.03.2024 слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, договір найму (оренди) є підставою для виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному - сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Неустойка, за частиною другою статті 785 ЦК України, має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Суд звертає увагу, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, відповідач свого обов`язку по своєчасному поверненню орендованого майна не виконав. Повернення майна відбулося 19 березня 2024 року.

Пояснення позивача відповідач не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до зазначеної норми, однією із основних умов застосування положень ст. 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов`язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми неустойки, судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 19 312,31грн неустойки за період з 01.08.2023 по 19.03.2024 підлягає задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макотрейдінг» (м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 219, ідентифікаційний код 39161565) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (м. Львів, вул. Коперника, 4, ідентифікаційний код 42899921) 19312,31грн неустойки, 3028,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 06.09.2024.

Суддя Ділай У.І.