Рішення

від 03.09.2024 по справі 914/1384/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024 Справа № 914/1384/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Головного управління статистики у Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Львів,

про: стягнення 409 178,94 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Грановська І.С.;

від відповідача: Худий О.В.;

Хід розгляду справи.

Головне управління статистики у Львівській області звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення 409 178,94 грн.

Ухвалою від 03.06.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та призначив розгляд справи на 16.07.2024.

19.06.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (Вх. № 16272/24).

01.07.2024 представником позивача подано відповідь на відзив (Вх. № 17023/24).

Ухвалою від 16.07.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 03.09.2024.

16.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (Вх. № 18255/24).

28.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків та долучення до матеріалів справи доказів (Вх. № 21194/24).

Ухвалою від 03.09.2024 суд поновив строк для подання доказів та долучив такі до матеріалів справи.

В судове засідання 03.09.2024 з`явився представник позивача, надала пояснення по суті спору, просила позовні вимоги задоволити, зазначила про часткову сплату основної заборгованості, представник відповідача з`явився, зазначив що позовні вимоги визнає частково, щодо стягнення штрафних санкцій заперечив та просив відмовити у стягненні таких.

В судовому засіданні 03.09.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором про відшкодування витрат на утримання будівлі та надання комунальних послуг № 31 від 03.06.2021 року в частині оплати послуг за період листопад-грудень 2022 року, березень 2023 року, листопад 2023 року - березень 2024 року, у зв`язку з чим у ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» утворилась заборгованість у розмірі 395 696,98 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань щодо оплати послуг за договором, позивач нарахував відповідачу 5637,16 грн 3% та 7844,80 грн інфляційних втрат.

03.09.2024 позивачем в судовому засіданні зазначено, що відповідачем було частково погашено заборгованість за договором поставки № 31 від 03.06.2021 року на суму 158 000,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Правова позиція відповідача.

Відповідач основну заборгованість визнав. Щодо стягнення штрафних санкцій заперечив, з огляду на наступне.

Згідно договору від 01.05.2021 №31 Позивач надає Відповідачу послуги з електропостачання та газопостачання (послугу з централізованого опалення адмінбудівлі).

Керуючись розділом II Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Крім того, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонив: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Зазначене вказує на неправомірність та необґрунтованість нарахування визначеному позовній заяві розмірі штрафних санкцій.

На сьогоднішній день у зв`язку з обмеження виконання землевпорядних робіт та виготовлення документацій із землеустрою, відповідно до Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 №2145- IX, враховуючи несплату зобов`язань орендарів згідно договорів на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого державного майна та надання комунальних послуг орендарю, Відповідач невзмозі виконати свої зобов`язання щодо погашення заборгованості в сумі 331696,98 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Головне управління статистики у Львівській області та Державне підприємство Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою 03 червня 2021 року уклали Договір про відшкодування витрат на утримання будівлі та надання комунальних послуг № 31 (далі - Договір). 17 листопада 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, 01 березня 2024 року - додаткову угоду № 2 до Договору.

За умовами Договору управління забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м.Львів, пр.В.Чорновола,4, а підприємство бере участь у витратах управління на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі або відповідно до показів лічильників з обліку спожитих послуг чи калькуляції, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих управлінням за цим Договором.

Пунктом 2.2.2. договору встановлено зобов`язання підприємства не пізніше 22-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок управління для відшкодування витрат останнього в таких розмірах: газопостачання (природний газ, розподіл природного газу (потужність), обслуговування системи опалення та електроенергія для відшкодування витрат останнього в таких розмірах: газопостачання (природний газ, розподіл природного газу (потужність), обслуговування системи опалення та електроенергія для опалення приміщень - пропорційно корисній опалювальній площі - 1378,20 кв.м.; електроенергія у місцях спільного використання - відповідно до калькуляції, що додається.

Відповідно до матеріалів справи ДП Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у 2022- 2024 роках платежі здійснювало несвоєчасно, що призвело до виникнення заборгованості.

Так за період листопад-грудень 2022 року, березень 2023 року, листопад 2023 року - березень 2024 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 395 696,98 грн.

З метою забезпечення погашення заборгованості за Договором управління направило відповідачу претензію № 19-03/22/28-23 від 20.02.2023. У відповіді на претензію № 56 від 15.03.2023 відповідач повідомив про неспроможність виконання зобов`язання в частині здійснення оплати за фактично надані послуги у встановлені договором терміни та запропонував погодити графік розтермінування заборгованості.

Позивач 30.03.2023 надіслав відповідачу лист № 19-03/36/28-23 про погодження графіка. У відповіді на лист №115 від 07.06.2023 відповідач запропонував погодити новий графік розтермінування заборгованості в сумі 288922,88 грн.

13.06.2023 управління надіслало лист відповідачу № 19-03/72/28-23 про погодження графіка.

12.07.2023 управління надіслало лист відповідачу № 19-03/92/28-23 про неналежне виконання зобов`язань.

14.02.2024 управління надіслало відповідачу претензію № 19-03/37/28-24.

Наявність заборгованості підприємства підтверджується двосторонньо підписаними Актами надання послуг (відшкодування витрат) по договору № 31 від 03.06.2021 за листопад - грудень 2022 року, березень 2023 року, листопад 2023 року - березень 2024 року та Актами звірки розрахунків з дебіторами та кредиторами від 01.01.2023, 01.10.2023, 01.01.2024, 01.05.2024.

Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору Відповідачем щодо оплати комунальних послуг, Головне управління статистики у Львівській області звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 395 696,98 грн, а також 3 % річних в розмірі 5637,16 грн та інфляційних втрат в розмірі 7844,80 грн.

Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив на рахунок позивача 158 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1394 на суму 41 000,00 грн; № 1424 від 12.06.2024р. на суму 8 000,00 грн; № 1435 від 12.06.2024р. на суму 15 000,00 грн; № 1455 від 01.07.2024р. на суму 18 000, 00 грн; № 1517 від 30.07.2024р. на суму 36 000,00 грн; № 1574 від 27.08.2024р. на суму 5 000, 00 грн; № 1576 від 28.08.2024р. на суму 35 000,00 грн долученими до матеріалів справи.

Відтак, з урахуванням часткової сплати суми основної заборгованості, основна заборгованість ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» перед Головним управлінням статистики у Львівській області склала 237 696,98 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом та на заперечується сторонами, 03 червня 2021 року між Головним управлінням статистики у Львівській області та Державним підприємством Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою було укладено Договір про відшкодування витрат на утримання будівлі та надання комунальних послуг № 31 (далі - Договір). 17 листопада 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, 01 березня 2024 року - додаткову угоду № 2 до Договору. Вказаний Договір та додаткові угоди підписані уповноваженими представниками управління та підприємства та скріплений печатками сторін.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Підтвердженням повного виконання умов зазначеного договору з боку Позивача та відповідача є належно оформлені та підписані Акти надання послуг (відшкодування витрат) по договору № 31 від 03.06.2021 за листопад - грудень 2022 року, березень 2023 року, листопад 2023 року - березень 2024 року та Акти звірки розрахунків з дебіторами та кредиторами від 01.01.2023, 01.10.2023, 01.01.2024, 01.05.2024.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судових засіданнях та відзиві на позовну заяву підприємство не заперечувало щодо наявності основної заборгованості, крім того після відкриття провадження у справі погасило таку частково.

Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив на рахунок позивача 158 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1394 на суму 41 000,00 грн; № 1424 від 12.06.2024р. на суму 8 000,00 грн; № 1435 від 12.06.2024р. на суму 15 000,00 грн; № 1455 від 01.07.2024р. на суму 18 000, 00 грн; № 1517 від 30.07.2024р. на суму 36 000,00 грн; № 1574 від 27.08.2024р. на суму 5 000, 00 грн; № 1576 від 28.08.2024р. на суму 35 000,00 грн, долученими до матеріалів справи. Відтак стягнення в частині 158 000,00 грн підлягає закриттю, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової оплати після відкриття провадження у справі, становить 237 696,98 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За несвоєчасну оплату наданих послуг Позивачем нараховано Відповідачу 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5637,16 грн та інфляційні втрати в розмірі 7844,80 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач заперечив щодо нарахування штрафних санкцій покликаючись на розділ II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17.03.2020 щодо заборони зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги та на Постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 5 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в якій зокрема йдеться про заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Суд зазначає, що посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» безпідставне, оскільки нарахування пені позивачем не здійснювалося, головне управління не є постачальником комунальних послуг, а також дія Закону не поширюється на правовідносини щодо відшкодування витрат.

Разом з тим, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 5 березня 2022 р. є також безпідставним, оскільки зазначена Постанова регулює питання нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово- комунальні послуги населенням.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафних санкцій за вказаними періодами, судом встановлено, що інфляційні втрати нараховано арифметично вірно, відтак до стягнення підлягають повністю у розмірі 7 844,50 грн. Натомість нарахування 3% річних здійснено не вірно, до стягнення підлягають частково в розмірі 5 623,73 грн. В задоволенні решти вимог щодо стягнення 3 % річних відмовити за безпідставністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 251 165,51 грн, провадження в частині стягнення 158 000,00 закрити. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відтак до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3767,48 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (79019, м. Львів, пр. В.Чорновола,4, код ЄДРПОУ 00702009) на користь Головного управління статистики у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В.Чорновола,4, код ЄДРПОУ 02361400) 251 165,51 грн та 3767,48 грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 158 000,00 грн.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2024 року.

СуддяЗапотічняк О.Д.