Рішення

від 02.09.2024 по справі 914/1474/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 Справа № 914/1474/24

За позовною заявою: Державної установи «Інститут регіональних досліджень ім.М.І. Долішнього Національної академії наук України», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська мануфактура», м.Львів

про стягнення 62257,75 грн заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання прибудинкової території, оплаті наданих комунальних послуг за договором №5/2019 від 01.09.2019

Суддя У.І. Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024, справу №914/1474/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 11.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Конверт з ухвалою, надісланий відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позові, повернутий поштовим відділенням із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Разом з тим, суд звертає увагу, що ГПК України не передбачено обов`язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 11.08.2024. У період з 26.07.2024 до 30.08.2024 суддя У.І. Ділай перебувала у щорічній відпустці. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

01 вересня 2019 року між Державною установою «Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього» НАН України (надалі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська мануфактура» (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №5/2019 (надалі - договір оренди).

Відповідно до Акту прийому-передачу майна від 01.09.2019 орендодавець передав орендарю нерухоме майно площею 44,54 кв.м. що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Козельницька, 4 .

Згідно з п. 3.1 Договору оренди, крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю за розрахунками Орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

На виконання вищезазначених умов Договору оренди 01 вересня 2019 року між Орендодавцем (Позивач) та Орендарем (Відповідач) було укладено Договір №5/2019 про відшкодування витрат орендодавця - балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг оренди (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору про відшкодування витрат його предметом є зобов`язання Орендодавця здійснювати обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Козельницька, 4 , а також здійснювати утримання прибудинкової території. В свою чергу Орендар зобов`язується брати участь у витратах Орендодавця на виконання зазначених робіт.

Згідно з п.5.1 договору про відшкодування витрат строк дії цього договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від 01.09.2019 №5/2019.

Як заначено в позові спірний договір укладений на період з 01 вересня 2019 року до 31 грудня 2021 року. Проте фактично виконувався до 30 вересня 2023 року включно, жодна зі сторін не ініціювала їх розірвання чи припинення, позивач надавав рахунки на оплату, та сторонами підписувалися акти наданих послуг та акти звірки взаємних розрахунків.

Заявою від 30 серпня 2023 року відповідач повідомив позивача, що не бажає більше користуватися займаним приміщенням, та ініціює з 01.10.2023 розірвання Договору оренди №5/2019 від 01.09.2019.

За твердженням позивача 01 жовтня 2023 року відповідач покинув займане орендоване приміщення, сторонами було підписано Акт прийому-передачі нерухомого державного майна від 30 вересня 2023 р.

Пунктом 2.2.3. договору №5/2019 про відшкодування витрат орендодавця визначено обов`язок відповідача внести платежі за виставленими рахунками не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем на рахунок орендодавця, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, за спожиті енергоносії, комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю.

За повідомленням позивача зі сторони відповідача, періодично виникала заборгованість зі сплати орендних платежів та по відшкодуванню витрат балансоутримувача, у зв`язку з чим, відповідач надсилав гарантійні листи від 02.09.2022, від 16.03.2023, від 30.06.2023, від 02.01.2023, від 24.10.2023, від 02.04.2024, в яких зобов`язувався погасити заборгованість, що виникла.

Станом на 30.09.2023 загальна сума заборгованості по сплаті комунальних платежів за договором становила 73095,667 грн. У гарантійному листі від 24.10.2023 орендар гарантував оплату всієї суми заборгованості до 31.12.2023, однак здійснив лише часткову оплату у розмірі 11 600,00 грн.

Як зазначено в позові заборгованість по сплаті відшкодування витрат балансоутримувача за договором становить 62257,75 грн. На підтвердження вказаної суми до позову долучено підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків про відшкодування витрат на комунальні послуги та енергоносії за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не відшкодував витрат на комунальні послуги та енергоносії за період фактичного користування орендованим майном. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 62257,75грн, за період з 31 грудня 2021 року до 30 вересня 2023 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір оренди нерухомого державного майна №5/2019 від 01.09.2019 та договір №5/2019 про відшкодування витрат орендодавця - балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 01.09.2019, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсними спірних договорів чи визнання неукладеними в певній частині.

Згідно з п.5.1 договору про відшкодування витрат, строк дії цього договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від 01.09.2019 №5/2019.

Спірні договори укладені на період з 01 вересня 2019 року до 31 грудня 2021 року. Проте фактично виконувалися до 30 вересня 2023 року включно, жодна зі сторін не ініціювала їх розірвання чи припинення, позивач надавав рахунки на оплату, та сторонами підписувалися акти наданих послуг та акти звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до Акту прийому-передачу майна від 01.09.2019 орендодавець передав орендарю нерухоме майно площею 44,54 кв.м. що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Козельницька, 4 .

30 вересня 2023 року між сторонами було підписано Акт прийому-передачі нерухомого державного майна й відповідач звільнив займане орендоване майно.

В обґрунтуванні позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідач не виконав зобов`язання з відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання прибудинкової території, оплаті наданих комунальних послуг за обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі у період з 31 грудня 2021 року до 30 вересня 2023 року, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 62257,75грн.

З огляду на матеріали справи, суд вважає, що позивач довів факт порушення відповідачем зобов`язань щодо відшкодуванню витрат балансоутримувача за спірним договором,

Відповідач про дійсність оренди нежитлового приміщення та проти наявності заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувач не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України внормовано, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини другої ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судом встановлено, що строк дій договору оренди закінчився 31.12.2021, проте відповідачем орендоване приміщення повернуто не було (в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі після припинення дії договору). Тобто, відповідач після припинення дії договору продовжував використовувати приміщення, хоча договір оренди припинений. Доказів протилежного відповідачем не надано. Лише 30 вересня 2023 року між сторонами було підписано Акт прийому-передачі нерухомого державного майна й відповідач звільнив займане орендоване майно.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди. За таких обставин орендна плата може нараховуватися орендодавцем і після закінчення строку дії договору оренди за фактичне користування майном. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.11.2018 по справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 по справі № 926/2119/17.

Зважаючи на те, що згідно з обставинами справи відповідач продовжував користуватися орендованим майном, відтак вимога позивача про стягнення відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання прибудинкової території, оплаті наданих комунальних послуг за обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Козельницька, 4 , у зв`язку з фактичним користуванням орендованим приміщенням є правомірною та такою, що ґрунтується на нормах законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 62257,75грн заборгованості по відшкодуванню витрат на комунальні послуги та енергоносії за період з 31 грудня 2021 року до 30 вересня 2023 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська мануфактура» (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 4, ідентифікаційний код 40230144) на користь Державної установи «Інститут регіональних досліджень ім.М.І. Долішнього Національної академії наук України» (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 4, ідентифікаційний код 05539979) 62257,75грн заборгованості та 3028,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 06.09.2024.

Суддя Ділай У.І.