Рішення

від 09.09.2024 по справі 915/1241/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Справа № 915/1241/16

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" в особі ліквідатора Кардаша Сергія Леонідовича (свідоцтво № 752 від 10.04.2013, АДРЕСА_1 )

до відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

про: покладення субсидіарної відповідальності на керівника у зв`язку з доведенням до банкрутства,

в межах справи № 915/1241/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" (код ЄДРПОУ 38086372, 54038, м. Миколаїв, вул. Енгельса, 43-А, кв. 66)

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1241/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ".

28.01.2022 ліквідатор Кардаш С. Л. звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на керівника - ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням до банкрутства ТОВ "НІКА МЕБЛІ" та просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 5 635 977,49 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2022 прийнято заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника (керівника) до розгляду.

Ухвалою від 11.04.2024 суд постановив: зобов`язати Відділ з питань банкрутства по південному регіону Управління банкрутства Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (м. Миколаїв, проспект Миру 46/1, 54056, e-mail: bankrut@mk.minjust.gov.ua) підготувати висновок про наявність (відсутність) в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" (код ЄДРПОУ 38086372, 54038, м. Миколаїв, вул. Енгельса, 43-А, кв. 66) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства та надати вказаний висновок Господарському суду Миколаївської області.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №77 від 26.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ про банкрутство, які перебували у провадженні судді Ткаченка О.В.

28.06.2024 на адресу суду надійшов лист Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) за вих. №36160/09.1-13 від 21.06.2024 щодо виконання вимог ухвали суду, яким повідомлено, що 17.06.2024 Департамент з питань банкрутства Міністерства юстиції України листом №88044/102158-32-24/21.2 доручив Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України (м. Одеса) скласти висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" у строки, встановлені законодавством.

Листом від 24.07.2024 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомило суду, що 10.07.2024 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від арбітражного керуючого Кардаш С.Л. надійшов лист № 10/07-24-1 (вх. № 44003/09.1-14 від 10.07.2024), яким останній повідомив Управління про неможливість надати документи для складання висновку у зв`язку з відсутністю таких документів у арбітражного керуючого. На підставі вищезазначеного Управління не має можливості скласти висновок про наявність/відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" (код ЄДРПОУ 38086372, 54038, м. Миколаїв, вул. Енгельса, 43-А, кв. 66).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі №915/1241/16 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 02.07.2024 справу №915/1241/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2024 справу про покладення субсидіарної відповідальності передано судді Ржепецькому В.О.

Ухвалою від 08.07.2024 суд постановив: справу №915/1241/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" в особі ліквідатора Кардаша Сергія Леонідовича про покладення субсидіарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Меблі" Івануну Ігора Володимировича прийняти до свого провадження; розгляд справи почати спочатку; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Судом також встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

30.07.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач просить відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "НІКА МЕБЛІ" в особі ліквідатора Кардаша Сергія Леонідовича про покладення субсидіарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Меблі" Івануну Ігора Володимировича в повному обсязі, застосувати позовну давність.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ, положення якої щодо регламентування субсидіарної відповідальності є аналогічним з положенням передбаченим частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (див. mutatis mutandis постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16).

Визначене частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство, частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частиною другою статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019).

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Отже субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Перелік суб`єктів субсидіарної відповідальності урегульовано нормами частин п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частиною другою статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019).

Аналіз положень частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів їх інтерпретації свідчить, що у них закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

Тлумачення змісту абзацу 1 частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, абзацу 1 частини другої статті 61 КУзПБ свідчить, що приписами цих норм до суб`єктів субсидіарної відповідальності віднесено третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника за доведення його до банкрутства.

Схожі за змістом положення містить частина перша статті 619 ЦК України, якою передбачено, що договором або законом поряд із відповідальністю боржника може бути передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи та частина перша статті 215 ГК України згідно якої інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Участь третіх осіб у зобов`язанні закріплено у статті 511 ЦК України ("Третя особа у зобов`язанні"), диспозиція якої хоча і передбачає умову щодо можливості виконання зобов`язань третьою особою, однак не містить визначення кола таких осіб.

Аналогічно не містять умов щодо кола третіх осіб у зобов`язанні приписи статті 528 ЦК України, статті 194 ГК України, якими унормовано можливість виконання зобов`язання іншою особою (третьою особою).

Натомість абзац 2 частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, абзац 2 частини другої статті 61 КУзПБ чітко встановлює, що такими суб`єктами є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що потягнули наслідки у вигляді, як неплатоспроможності боржника, так відсутності у боржника активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Юридичним механізмом досягнення наведеної мети є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Тож визначаючи суб`єкта відповідальності суду слід враховувати, що кожна дія або бездіяльність, що стали причиною неплатоспроможності боржника, має визначатися окремо так само як і особи, які причетні до такої дії (бездіяльності).

На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".

Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Якщо рішення (правочини), що змінили економічну і (або) юридичну долю боржника, прийняті (укладені) під впливом особи, яка брала участь у їх прийнятті, визначала істотні умови цих правочинів, вчиняла інші юридичні дії така особа є особою, яка має вплив на дії боржника.

Під діями (бездіяльністю) третіх осіб, які мають безпосередній або інший вплив на дії боржника, що призвели до неможливості погашення ним вимог кредиторів, слід розуміти такі дії (бездіяльність), які стали реальною причиною банкрутства боржника, тобто ті за відсутності яких банкрутство не настало б.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, в тому рахунку (але не виключно), звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Як встановлено судом та не спростовується сторонами Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" як суб`єкта підприємницької діяльності - юридичну особу зареєстровано Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 26 березня 2012 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі 1 522 102 0000 022370.

Засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" є:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 , розмір частки засновника (учасника): 102000,00 грн;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 , розмір частки засновника (учасника): 99000,00 грн.;

ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 , код НОМЕР_3 , розмір частки засновника (учасника): 99000,00 грн.

Органи управління юридичної особи:

ОСОБА_1 - керівник,

ОСОБА_1 - представник.

Надаючи оцінку твердженням ліквідатора, викладеним у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" на відповідача, господарський суд виходить з того, що обґрунтовуючи свої доводи про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності, ліквідатором наводяться такі твердження: ТОВ "НІКА МЕБЛІ" було доведено до банкрутства саме з вини керівника ОСОБА_1 , відповідно до норм спеціального Закону про банкрутство та положень Статуту боржника керівник зобов`язаний приймати необхідні управлінські та організаційні рішення для запобігання банкрутству, за результатами вжиття заходів до виявлення майна банкрута з`ясовано, що у банкрута відсутнє будь-яке майно, в тому числі грошові кошти, за рахунок яких можна сформувати ліквідаційну масу та погасити кредиторські вимоги, розмір кредиторської заборгованості станом на час відкриття провадження у справі про банкрутство становив 5635977,49 грн та значно перевищував вартість активів, що можуть бути використані для її погашення, яка склала 34,5 тис. грн.

Суд звертає увагу на те, що доводи ліквідатора про наявність між діями (бездіяльністю) відповідач та банкрутством підприємства причинного зв`язку висловлені як загальні твердження, виходячи з самого стверджуваного ліквідатором факту наявності впливу цієї особи на діяльність підприємства.

При цьому ліквідатором об`єктивну сторону даних правовідносин також описано узагальнено та невизначено, які саме дії відповідача, якого змісту, вчинені в який період та за яких обставин, яким саме чином вплинули на платоспроможність підприємства - в заяві не зазначено.

До заяви не додано жодного доказу на підтвердження здійснення відповідачем тих чи інших значущих дій або ухилення від їх здійснення в обставинах, коли від цього залежав матеріальний стан підприємства, доказів укладення правочинів та доказів на підтвердження економічної недоцільності їх укладення, доказів вчинення дій з розпорядження майном та доказів на підтвердження того, що майно було відчужено на шкоду інтересам підприємства тощо.

Судом враховано також те, що на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2024 у справі №915/1241/16, листом від 24.07.2024 Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (м. Одеса) повідомлено суду про неможливість скласти висновок про наявність/відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" (код ЄДРПОУ 38086372, 54038, м. Миколаїв, вул. Енгельса, 43-А, кв. 66) у зв`язку з відсутністю таких документів у арбітражного керуючого.

У розрізі наведеного суд звертає увагу, що норми частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20)).

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція також викладена Верховним Судом в постанові №910/21232/16 від 16.06.2020).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

Ліквідатором не додано жодних документів на підтвердження тих чи інших управлінських рішень або впливу на рішення підприємства, а відтак встановити наявність чи відсутність у діях (бездіяльності) керівника боржника ознак доведення до банкрутства юридичної особи неможливо.

Суд дійшов висновку, що у цій справі, висновки ліквідатора про наявність підстав для покладення на керівника та засновника боржника субсидіарної відповідальності, ґрунтуються на узагальненнях та припущеннях, не відповідають засадам доведення необхідних фактичних обставин, про які наведено вище в цьому рішенні та не можуть бути покладені в основу судового рішення про притягнення зазначеної особи до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ (Постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

Суд вказує, що зазначаючи про субсидіарну відповідальність у цій справі відповідача, ліквідатором не встановлювалась неподільність шкоди, завданої підприємству боржнику, не встановлено ступінь вини відповідача.

Наведені вище обставини в сукупності зумовлюють відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" в особі ліквідатора Кардаша Сергія Леонідовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" в особі ліквідатора Кардаша Сергія Леонідовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 - відмовити.

2.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА МЕБЛІ" в особі ліквідатора Кардаша Сергія Леонідовича (свідоцтво № 752 від 10.04.2013, АДРЕСА_1 )

відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Судове рішення складено та підписано судом 09.09.2024.

Суддя В.О.Ржепецький