Рішення

від 09.09.2024 по справі 916/2840/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2840/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2840/24 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (73000, м.Херсон, проспект Ушакова,4, код ЄДРПОУ 38728533)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ФОРЕСТ" (73000, м. Херсон, вул. Комсомольська, буд.30, кв.12, код ЄДРПОУ 35568103)

про стягнення 15 890,88 грн.

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ФОРЕСТ" про стягнення 15 890,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.06.2024р. було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його електрону адресу та отримана останнім 28.05.2024р., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Господарського суду Одеської області.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст.252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.11.2019р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ ФОРЕСТ" (постачальник) укладено договір поставки №185-В-ХЕФ-19, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов?язується поставляти Покупцю товар: Змінно-запасні частини для суден (далі -Товар) за кодом ДК 021:2015: 34330000-9 «Змінно-запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів», а Покупець прийняти і оплатити такий Товар в порядку та умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору, найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток Nє 1 до цього Договору, далі - Специфікація), яка є його невід?ємною частиною.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця протягом 15 (п?ятнадцяти) банківських днів з дати підписання видаткової накладної на Товар та на підставі отриманого Покупцем оригіналу належним чином оформленого рахунку від Постачальника.

Згідно з п. 5.1. Договору, поставка Товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів від дати укладання цього Договору.

Місце поставки (передачі) Товару: склад Покупця за адресою: 73000, м.

Херсон, площа Тутушкіна, 7, на умовах DDP (Інкотемс-2010) (п.5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору, датою поставки Товару вважається дата передачі Постачальником Покупцю Товару згідно з підписаною Сторонами видатковою накладною.

Згідно з п. 5.5. Договору, разом з поставкою (передачею) Товару Постачальник надає Покупцю належним чином оформлені: рахунок, оригінал видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, а також документ (якщо такий видається на продукцію виробником), підтверджуючий гарантійні зобов?язання відповідно п. 2.1. цього Договору.

Пунктом 5.6. Договору встановлено, що право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 13.10 Договору, всі права та обов?язки Покупця (в тому числі ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, підписання акту прийому-передачі забруднюючих речовин, відповідної звітності тощо), які передбачені цим Договором, виконуються позивачем.

На виконання умов Договору Постачальником була здійснена поставка товару у відповідності до видаткових накладних №РН-0000001 від 04.12.2019 на суму 10 745,28

грн, у т.ч. ПДВ 1 790,88 грн, та №PH-0000002 від 24.12.2019 на суму 84 600,00 грн, у т.4

ПДВ 14 100,00 грн (копії видаткових накладних додаються до позовної заяви) та виставлено рахунки на оплату Товару №СФ-000008 від 04.12.2019 в сумі 10 745,28 грн, у т.ч. ПДВ 1 790,88 грн, та №СФ-000012 від 24.12.2019 в сумі 84 600,00 грн, у т.ч ПДВ 14 100,00 грн (копії рахунків-фактур додаються до позовної заяви).

Позивач зазначає, що за поставлений Товар розрахувався у повному обсязі, а саме:

- платіжним дорученням від 06.12.2019 № 4342 сплачено 10 745,28 грн, у т.ч. ПДВ

1 790,88 грн;

- платіжним дорученням від 09.01.2020 № 4651 сплачено 84 600,00 грн, у т.ч ПДВ

14 100,00 грн.

Згідно з п. 7.3.5. Договору, Постачальник зобов?язується надати Покупцю належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(i) в електронній формі та зареєстровану (i) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України.».

Пунктом 201.1. ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату

виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову

накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного пдпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзаців 10, 14, 17 п. 201.10. статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов?язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Відповідачем здійснено складання та реєстрацію податкових накладних, а саме: податкова накладна № 1 зареєстрована 04.12.2019, а податкова накладна №3 зареєстрована 24.12.2019, що підтверджується скріншотами з Електронного кабінету платника податків податковими накладними Постачальника (скріншоти з електронного кабінету платника податків станом на 19.06.2024 додаються до позовної заяви).

Відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

28.12.2019 ДФС зупинило реєстрацію складеної Постачальником податкової накладної №1 від 04.12.2019, а 14.01.2020 - податкової накладної № 3 від 24.12.2019.

Відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11 грудня 2019 року №165 (надалі - Порядок) - у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної розрахунку коригування зупиняється.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Позивачем було направлено на адресу відповідача: лист від 11.11.2020 року № 2520/26-05-03/Вих/26; претензія від 11.08.2021 № 26-01-01.01-20/46; вимога від 10.05.2024

№133/26-01-19/Вих.

Вищезазначені листи були проігноровані Відповідачем, відповіді на них на адресу Позивача не надійшли. Враховуючи, що Відповідач ігнорує вимоги Позивача, отримати в нього означені податкові накладні, квитанції про їх зупинення або будь-які інші документи Позивач не має можливості.

Станом на 19.06.2024, згідно даних Електронного кабінету платника податків щодо податкових накладних Постачальника №1 від 04.12.2019 та №3 від 24.12.2019 - реєстрація зупинена.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №185-В-ХЕФ-19 від 07.11.2019р. стало підставою для звернення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 07.11.2019р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ ФОРЕСТ" укладено договір поставки №185-В-ХЕФ-19.

На виконання умов Договору Постачальником була здійснена поставка товару у відповідності до видаткових накладних № РН-0000001 від 04.12.2019 на суму 10 745,28

грн, у т.ч. ПДВ 1 790,88 грн, та №PH-0000002 від 24.12.2019 на суму 84 600,00 грн, у т.4

ПДВ 14 100,00 грн (копії видаткових накладних додаються до позовної заяви) та виставлено рахунки на оплату Товару № СФ-000008 від 04.12.2019 в сумі 10 745,28 грн, у т.ч. ПДВ 1 790,88 грн, та №СФ-000012 від 24.12.2019 в сумі 84 600,00 грн, у т.ч ПДВ 14 100,00 грн (копії рахунків-фактур додаються до позовної заяви).

Позивач зазначає, що за поставлений Товар розрахувався у повному обсязі, а саме:

- платіжним дорученням від 06.12.2019 № 4342 сплачено 10 745,28 грн, у т.ч. ПДВ

1 790,88 грн;

- платіжним дорученням від 09.01.2020 № 4651 сплачено 84 600,00 грн, у т.ч ПДВ

14 100,00 грн.

Згідно з п. 7.3.5. Договору, Постачальник зобов?язується надати Покупцю належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(i) в електронній формі та зареєстровану (i) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України.».

Пунктом 201.1. ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов?язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10. ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиноду реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абзаців 10, 14, 17 . 201.10. статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов?язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Відповідачем здійснено складання та реєстрацію податкових накладних, а саме: податкова накладна №1 зареєстрована 04.12.2019, а податкова накладна №3 зареєстрована 24.12.2019, що підтверджується скріншотами з Електронного кабінету платника податків податковими накладними Постачальника (скріншоти з електронного кабінету платника податків станом на 19.06.2024 додаються до позовної заяви).

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

28.12.2019 ДФС зупинило реєстрацію складеної Постачальником податкової накладної №1 від 04.12.2019, а 14.01.2020 - податкової накладної № 3 від 24.12.2019.

Відповідач мав змогу оскаржити рішення ДПІ щодо зупинення реєстрації податкових накладних в адміністративному та судовому порядку у строки, визначені статтею 56 Податкового кодексу України. Задоволення скарги стало б підставою для реєстрації зазначених у скарзі податкових накладних/розрахунків коригування в id: 122960111

Реєстрі з урахуванням вимог пункту 200'.3 статті 200' Податкового кодексу України;

??Відповідач допустив неналежне виконання зобов?язань, у відповідності до вимог податкового законодавства, та подальше порушення умов Договору (п. 7.3.5.) в частині вжиття всіх можливих заходів щодо усунення зупинення реєстрації податкових накладних (протиправна поведінка Відповідача)

Відсутність належної реєстрації податкових накладних позбавляє Позивача можливості віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, що стало об?єктивним наслідком поведінки Відповідача (завдавача шкоди), оскільки - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послут. підтверджені

зареєстрованими в Єдиному ресстрі податкових накладних (пункт 198.6. ст. 198 збитками:

Податкового кодексу України) причинного зв?язку між протиправною повелінкою та

??Позивачем у звітний період було сплачено до Державного бюджету України таку суму ПДВ, яка виявилася на 15 890,88 грн більшою від тієї, що могла б бути сплачена за умови віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту в цих же звітних періодах (шкідливий результат такої поведінки Відповідача).

Суд зазначає, що реєстрація податкових накладних є обов?язком постачальника, неналежне виконання такого обов?язку (не вжиття заходів щодо усунення зупинення реєстрації податкових накладних, не надання відповіді на звернення Позивача та не виконання законних вимог Позивача щодо належного виконання умов Договору в частині реєстрації податкових накладних та сплати спричинених збитків) свідчить про встановлений факт порушення Постачальником умов укладеного Договору.

Вказані обставини, в частині бездіяльності Відповідача, що позбавляє Позивача можливості віднесення сум ПДВ до податкового кредиту підтверджуються Податковою декларацією з податку на додану вартість Позивача за звітний (податковий) період: грудень 2019 року від 20.01.2020 року (разом з Додатком 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1)» за звітний період: грудень 2019 року від 20.01.2020 року; Додаток 5 «Розшифровка податкових зобов??язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» за звітний період: грудень 2019 року від 20.01.2020 року; Додаток 6 «Довідка (Д6)» за звітний період: грудень 2019 року від 20.01.2020 року; Додаток 7 «Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7)» id: 122960 за звітний період: грудень 2019 року від 20.01.2020 року; Додаток 8 «Заява про допущення продавцем товарів/ послуг помилок при зазначенні обов?язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8)» за звітний період: грудень 2019 року від 20.01.2020 року;), в якій не включено до податкового кредиту операції зі сплати ПДВ з Відповідачем (копія вказаної податкової декларації з додатками, з відмітками про підписання електронними цифровими підписами Голови та головного бухгалтера позивача.

Станом на день звернення Позивача до суду Відповідачем не зареєстровано податкові накладні. Позивачем у звітний період було сплачено до Державного бюджету України таку суму ПДВ, яка виявилася на 15 890,88 грн більшою від тієї, що могла б бути сплачена за умови віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту в цих же звітних періодах.

Відповідно, не звернення Позивачем до суду на теперішній час призведе до втрати ним можливості стягнути з Відповідача суму втраченого податкового кредиту в межах позовної давності виконання умов Договору.

Відповідно до ч. 1. ст.193 ГК України - суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2. ст.193 ГК України - Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими

законами або, договором.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України - однією із підстав виникнення цивільних прав та обов?язків є договір.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України - зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв id: 122960

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України - порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України - у разі порушення зобов?язаних настають ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким. що

прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав Його у

строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України - Боржник, який прострочив виконання зобов?язання, відповідає перед кредитором неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. за завдані простроченням збитки і за

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України - договір є обов?язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України: особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

??збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин,

якби її право не було порушене (упущена вигода). збитків,

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб?єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов?язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об?єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов?язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 ЦК України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов?язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов?язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері id: 122960111 господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника, господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість поставленого товару в сумі 15 890, 88 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, проспект Ушакова,4, код ЄДРПОУ 38728533) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ФОРЕСТ" (73000, м. Херсон, вул. Комсомольська, буд.30, кв.12, код ЄДРПОУ 35568103) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ФОРЕСТ" (73000, м. Херсон, вул. Комсомольська, буд.30, кв.12, код ЄДРПОУ 35568103) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, проспект Ушакова,4, код ЄДРПОУ 38728533) збитки в сумі 15 890 (П`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 88 коп. та судовий збір в розмірі 3 028 (Три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 вересня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна