Рішення

від 09.09.2024 по справі 916/2872/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2872/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2872/24 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" (65038, м. Одеса, вул. Макаренко, буд. 2А, кв. 173, код ЄДРПОУ 41472423)

про стягнення 119 697, 79 грн.

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" про стягнення 119 697, 79 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2024р. було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його електрону адресу та отримана останнім 02.07.2024р., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Господарського суду Одеської області.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст.252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

31.03.2022р. Акціонерним товариством Укртрансгаз (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комунікаційні інженерні мережі (Замовник) укладено договір про закупівлю послуг №23.22-Д, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги «Відстеження, моніторинг та відновлення (контроль герметичності об`єктів газотранспортної системи) Золотоніського ЛВУМГ, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Згідно із пунктом 1.2. Договору, технічні вимоги до надання послуг та перелік об?єктів діагностування наведено в Додатку 1 до Договору. Балансоутримувачем об?єктів діагностування, які наведено в Додатку 1 до Договору, є ТОВ «Оператор ГТС України».

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна Договору становить 563 511,26 грн.

Пунктом 3.3 вказаного Договору передбачено, що здача наданих послуг Виконавцем

та прийняття їх результатів Замовником оформляється актами здачі-приймання послуг по результатам надання послуг за кожною отриманою від Замовника заявкою щодо надання послуг на об?єктах газотранспортної системи, які підписуються уповноваженими представниками Сторін.

Виконавець готує і підписує акт здачі-приймання наданих послуг в 2-х примірниках та передає їх для підписання Замовнику (п. 3.4. Договору).

Згідно з пунктом 3.5. Договору, замовник протягом 12-ти календарних днів з дня отримання від Виконавця акта здачі-приймання наданих послуг, за відсутності зауважень щодо якості наданих послуг та відповідності їх умовам Договору, підписує всі примірники акта здачі-приймання наданих послуг та один примірник цього акта повертає Виконавцю.

Відповідно до пункту 3.6. Договору, якщо надані послуги не відповідають умовам

цього Договору або вимогам законодавства, що вимагаються для даного виду послуг,

Замовник зобов?язаний протягом 7-ми календарних днів з дня отримання від Виконавця акта здачі-приймання наданих послуг, надати Виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг.

Відповідно до п. 9.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання і діє до « 27» січня 2023 року (з урахуванням Додаткової угоди

№1 від 31.03.2022 та Додаткової угоди №2 від 30.11.2022), в частині гарантійних зобов?язань до закінчення гарантійного строку, а в частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами зобов`язань.

Відповідно до п.п. 13.1.1. - 13.1.2. п. 13.1 Договору, додатками до цього Договору, що є невід?ємною частиною цього Договору є: Додаток №1 - Технічне завдання. Відстеження моніторингу та відновлення (контроль герметичності об?єктів газотранспортної системи) Золотоніського ЛВУМГ; Додаток №2 - Розрахунок вартості послуг Відстеження моніторингу та відновлення (контроль герметичності об?єктів газотранспортної системи) Золотоніського ЛВУМГ».

Згідно із п. 3.1. Договору строк надання послуг визначено розділом 3 Технічного завдання (Додаток 1 до Договору): 30 днів з дати отримання від Замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг.

Для надання послуг сторони оформляють відповідний письмовий дозвіл на надання послуг охоронній зоні об?єкта магістрального газопроводу, що є місцем надання послуг, відповідно до внутрішніх документів Балансоутримувача об?єктів (п. 3.2. Договору).

Підпунктом 4.1.1. Договору передбачено, що Замовник зобов?язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги. Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Згідно із п. 5.2. Договору Замовник протягом 35 (тридцяти п??яти) календарних днів з моменту прийняття послуг, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг, перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця суму вартості прийнятих послуг.

Отже, кінцевим строком оплати з урахуванням п. 5.2. Договору (згідно актів

наданих послуг від 16.02.2023 №02/ЛЧ на суму 237 136,99 грн. та від 16.02.2023 №02/ АДЗ на суму 2 592,90 грн.) є 22.03.2023.

23.03.2023 листом №1009ВИХ-23-193 позивач звернувся до відповідача щодо розрахунку за вищезазначеними актами.

11.04.2023 відповідачем було здійснено платіж в сумі 20 000,00 грн. згідно акту здачі-приймання послуг від 16.02.2023 №02/АЗД.

20.04.2023 відповідачем було здійснено платіж в сумі 2 000,00 грн. згідно акту здачі-приймання послуг від 16.02.2023 №02/ЛЧ.

Позивач зазначає, що у період з 11.04.2023 по 11.03.2024 відповідачем частково (з порушенням строків передбачених п. 5.2. Договору) погашалась заборгованість згідно Договору (копії платіжних інструкцій додаються).

Часткова сплата боржником ТОВ «KIM» основного боргу є тією дією, яка свідчить про

визнання ним боргу.

Враховуючи часткову оплату, загальна заборгованість за поставлений товар становить 104 094, 70 грн.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, було нараховано відповідачу пеню в сумі 3 637, 69 грн., інфляційні витрати 4 975,66 грн. та 3% річних в сумі 6 989,74 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №23.22-Д від 31.03.2022р. стало підставою для звернення Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2022р. Акціонерним товариством Укртрансгаз (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комунікаційні інженерні мережі (Замовник) укладено договір про закупівлю послуг №23.22-Д, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги «Відстеження, моніторинг та відновлення (контроль герметичності об`єктів газотранспортної системи) Золотоніського ЛВУМГ, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов?язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов?язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач своє зобов`язання щодо оплати за актами наданих послуг здійснив частково.

Враховуючи часткову оплату, загальна заборгованість за поставлений товар становить 104 094, 70 грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість поставленого товару в сумі 104 094,70 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором №23.22-Д від 31.03.2022р., що зумовило нарахування останнім пені в сумі 3 637,69 грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно із п. 6.4. Договору при несвоєчасній оплаті наданих послуг за Договором

Замовник сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок неустойки (штрафу), господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3 637,69 грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 6 989, 74 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 6 989,74 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 4 975,66 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 4 975,66 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" (65038, м. Одеса, вул. Макаренко, буд.2А, кв.173, код ЄДРПОУ 41472423) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційні інженерні мережі" (65038, м.Одеса, вул.Макаренко, буд.2А, кв.173, код ЄДРПОУ 41472423) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз,9/1, код ЄДРПОУ 30019801) основний борг в розмірі 104 094 (Сто чотири тисячі дев`яносто чотири) грн. 70 коп., пеню в розмірі 3 637 (Три тисячі шістсот тридцять сім) грн. 69 коп., інфляційні витрати в розмірі 4 975 (Чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 66 коп., 3% річних в розмірі 6 989 (Шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 74 коп. та судовий збір в розмірі 2 422 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 вересня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна