Ухвала

від 09.09.2024 по справі 916/3932/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"09" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3932/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову /вх. № 2-1430/24 від 06.09.2024/ у справі № 916/3932/24

за позовом: заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси /ЄДРПОУ 03528552, адреса 65091, м. Одеса, вул. Головківська, 1/ в інтересах держави в особі Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1/

до відповідача: приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА» /ЄДРПОУ 30006059, адреса м. Одеса, вул. Фабрична, 1, корп. 1, кв. 119/

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння правом приватної власності та знесення об`єкта самочинного будівництва

ВСТАНОВИВ:

06.09.2024 заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 4024/24/ до приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА», в якій просить:

1. Усунути перешкоди територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0450 га, з кадастровим номером 5110137300:37:012:0002 по вул. Фабричній, 1 у м. Одесі, шляхом припинення володіння Приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА» (код за ЄДРПОУ: 30006059) правом приватної власності на нежитлову будівлю бару-магазину з літнім майданчиком загальною площею 332,7 кв. м, який в цілому складається з бару-магазину під літ. «А», літнім майданчиком з навісом «І», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фабрична, 1, з одночасним закриттям реєстраційного розділу об?єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1780815451101).

2. Зобов?язати Приватне підприємство «ВАЛЕНТИНА» (код за ЄДРПОУ 30006059) усунути перешкоди територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0450 га, з кадастровим номером 5110137300:37:012:0002 по вул. Фабричній, 1 у м. Одесі, шляхом її звільнення та знесення самочинного будівництва - нежитлової будівлі бару-магазину з літнім майданчиком, загальною площею 332,7 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Фабрична, 1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення відповідачем самочинного будівництва об`єкта нерухомості по вул. Фабричній, 1 у м. Одесі на земельній ділянці комунальної власності, за відсутності відведення на його користь земельної ділянки для цієї мети, за відсутності містобудівних умов та обмежень щодо об`єкта будівництва та документів, що дають право на виконання будівельних робіт та введення об`єкта до експлуатації.

Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3932/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Разом із позовною заявою прокурором надано заяву про забезпечення позову /вх. № 2-1430/24 від 06.09.2024/, в якій прокурор просить:

1. Накласти арешт на нежитлову будівлю бару-магазину з літнім майданчиком загальною площею 332,7 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Фабрична, 1, з одночасним закриттям реєстраційного розділу об?єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1780815451101);

2. Заборонити суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна нежитлової будівлі бару-магазину з літнім майданчиком загальною площею 332,7 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Фабрична, 1, з одночасним закриттям реєстраційного розділу об?єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1780815451101).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор посилається на те, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Прокурор зауважує, що нова реєстрація права власності на нерухоме майно за вказаною адресою призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом про її скасування.

Розглянувши заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову /вх. № 2-1430/24 від 06.09.2024/ у справі № 916/3932/24, господарський суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0450 га, з кадастровим номером 5110137300:37:012:0002 по вул. Фабричній, 1 у м. Одесі, шляхом припинення володіння Приватного підприємства «ВАЛЕНТИНА» (код за ЄДРПОУ: 30006059) правом приватної власності на нежитлову будівлю бару-магазину з літнім майданчиком загальною площею 332,7 кв. м, який в цілому складається з бару-магазину під літ. «А», літнім майданчиком з навісом «І», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фабрична, 1; зобов?язання усунути перешкоди територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0450 га, з кадастровим номером 5110137300:37:012:0002 по вул. Фабричній, 1 у м. Одесі, шляхом її звільнення та знесення самочинного будівництва - нежитлової будівлі бару-магазину з літнім майданчиком, загальною площею 332,7 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Фабрична, 1.

Відповідно до свідоцтва про право власності серії САВ № 382664 від 11.12.2007 виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Фабрична, 1, в цілому, дійсно належить ПрП «Валентина», на праві приватної власності.

Державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Антоненко О.С. 06.03.2019 прийнято рішення № 45847179 про державну реєстрацію права власності за ПрП «ВАЛЕНТИНА» на нежитлову будівлі бару-магазину з літнім майданчиком загальною площею 332,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фабрична, 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1780815451101).

Таким чином, спірне нерухоме майно може бути безперешкодно відчужено на користь третіх осіб.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Створення для особи, яка звернулась за захистом порушеного права, становища, коли захист такого права не відбудеться у межах одного судового провадження, є неприпустимим.

Викладене свідчить про те, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При вирішенні питання щодо вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд зобов`язаний на підставі поданих заявником доказів та аргументів оцінити саме обґрунтованість припущення можливості ухилення від виконання судового рішення та забезпечення ефективного захисту порушених інтересів держави.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі № 344/14718/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18.

Господарський суд зауважує, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже їх незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективно захистити порушені інтереси держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом.

Суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Необхідність у зазначених заходах забезпечення позову викликана тим, що у разі відчуження нерухомого майна відповідачем та здійснення реєстраційних дій стосовно спірного нерухомого майна, у разі задоволення позову прокурора стане неможливим виконання рішення суду, адже відчуження на користь добросовісного набувача об`єкту державної власності під час судового розгляду унеможливить виконання судового рішення про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння правом приватної власності та знесення об`єкта самочинного будівництва

Крім того, таке відчуження призведе до необхідність звернення із новим позовом до добросовісного набувача.

Відтак, невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому, слід підкреслити необхідність вжиття саме обох цих заходів з огляду на наступне.

Спільною властивістю судового арешту і заборони вчинення реєстраційних дій є те, що вони зобов`язують державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об`єкта нерухомого майна.

Водночас, вони не є тотожними за своєю природою та мають низку відмінностей у наслідках.

Неврахування особливостей може призвести для заявника до негативних наслідків, для якого можуть виникнути у подальшому перешкоди виконання рішення суду, прийнятого на його користь.

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) наявність зареєстрованих обтяжень, зокрема, судового арешту, є підставою для відмови у державній реєстрації прав.

У такому випадку розгляд заяви про державну реєстрацію прав завершується шляхом прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону заборона вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення державної реєстрації прав. Слід зазначити, що у разі зупинення державної реєстрації прав заява про державну реєстрацію прав залишається нерозглянутою до скасування заборони вчинення реєстраційних дій. Після скасування заборони вчинення реєстраційних дій розгляд заяви про державну реєстрацію прав поновлюється.

Водночас, важливо враховувати, що ч. 4 ст. 24 Закону передбачені випадки, коли наявність зареєстрованих обтяжень, у тому числі судового арешту, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, а саме:

-державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

-державна реєстрація права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

-державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

-державна реєстрація інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);

-державна реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

-державна реєстрація права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, доцільно мати на увазі, що проведення державної реєстрації у вищевказаних випадках за наявності судового арешту, не буде порушенням закону з боку суб`єкта реєстраційних дій.

У той час, як наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків, які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію за її наявності.

Обраний прокуратурою спосіб забезпечення позову відповідає його предмету, його вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.

Враховуючи викладене, а також набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, беручи до уваги твердження прокурора про здійснення відповідачем самочинного будівництва об`єкта нерухомості на земельній ділянці комунальної власності, за відсутності відведення на його користь земельної ділянки для цієї мети, за відсутності містобудівних умов та обмежень щодо об`єкта будівництва та документів, що дають право на виконання будівельних робіт та введення об`єкта до експлуатації, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та поновлення прав позивача, адже це може призвести до відчуження спірного майна на користь добросовісного набувача.

Суд зазначає, що вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову не призведе до будь-яких негативних наслідків для відповідача.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті. Дані заходи забезпечать збалансованість інтересів сторін, оскільки нададуть можливість захисту порушеного права у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження цим майном відповідачем задля запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позову.

Разом із тим, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядженням нерухомим майном, існування якого дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позовних вимог.

Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому поновлення порушеного права у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача спірного нерухомого майна.

За таких обставин, позивачем доведено наявність обґрунтованого припущення, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушеного права (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача).

Застосування заходів забезпечення позову, обраних прокурором, відповідають статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви прокурора про забезпечення позову. У зв`язку із чим, заява заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову /вх. № 2-1430/24 від 06.09.2024/ у справі № 916/3932/24 підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.

Суд зауважує на тому, що зазначені заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження за відповідачем права власності на майно) з метою зупинення вчинення під час розгляду цієї справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову /вх. № 2-1430/24 від 06.09.2024/ у справі № 916/3932/24 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:

2.1. Накласти арешт на нежитлову будівлю бару-магазину з літнім майданчиком загальною площею 332,7 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Фабрична, 1, з одночасним закриттям реєстраційного розділу об?єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1780815451101);

2.2. Заборонити суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна нежитлової будівлі бару-магазину з літнім майданчиком загальною площею 332,7 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Фабрична, 1, з одночасним закриттям реєстраційного розділу об?єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1780815451101).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.

Стягувач: Малиновська окружна прокуратура міста Одеси /ЄДРПОУ 03528552, адреса 65091, м. Одеса, вул. Головківська, 1/

Боржник: приватне підприємство «ВАЛЕНТИНА» /ЄДРПОУ 30006059, адреса м. Одеса, вул. Фабрична, 1, корп. 1, кв. 119/

Ухвала дійсна до пред`явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала складена та підписана 09.09.2024.

Ухвала набрала законної сили 09.09.2024 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Петренко Наталія Дмитрівна