Рішення

від 29.08.2024 по справі 917/493/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018 Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2024 Справа № 917/493/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А. В., представник позивача - Ігнатенко С. Ю., представники відповідача - Погорєловська К. В., Шинкаренко С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022

до відповідача Комунального підприємства " Міськсвітло" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, проспект Свободи, 150, м Кременчук, Полтавська область, 39623

про стягнення 1 723 059,06 грн., -

встановив:

25.03.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" до відповідача Комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 1 723 059,06 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №21500199 від 01.01.2019 року, з яких: 264 445,05 грн - пеня за період з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року, 155 600,80 грн - 3% річних за період з 01.01.2022 року по 30.09.2022 року та 1 303 013,21 грн - інфляційні нарахування за період з 16.11.2021 року по 15.09.2022 року (вх. № 526/24).

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №21500199 від 01.01.2019 року в частині порушення строків виконання зобов`язання з оплати вартості спожитої (купленої) електричної енергії.

Ухвалою від 27.03.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/493/24 в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 30.04.2024 року на 11 год. 40 хв.

10.04.2023 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 4919), в якому він просив зменшити розмір пені на 90 % (а. с. 178 180).

11.04.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 4976, а. с. 203, 204), відповідно до якої просить задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання 30.04.2024 року позивач не направив свого повноважного представника, хоча був належним чином повідомлений про час день та місце судового засідання.

Відповідач також не направив свого повноважного представника у судове засідання 30.04.2024 року, надіславши до суду через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. №5848, а. с. 210) у зв`язку з перебуванням його представника у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року суд відклав підготовче засідання на 23.05.2024 року на 11 год. 00 хв.

22.05.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження (вх. №7179, а. с. 221) у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю його повноважного представника.

Ухвалою від 23.05.2024 року суд відклав підготовче засідання у справі № 917/493/24 на 25.06.2024 на 10:30 год. (у зв`язку з ввімкненням 23.05.2024 року автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області).

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 25.06.2024 року не відбулося.

Ухвалою від 24.07.2024 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №917/493/24 на 30 днів та призначив підготовче засідання на 06.08.2024 року на 09:40 год.

Протокольною ухвалою від 06.08.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.08.2024 року на 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 29.08.2024 року представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити та заперечував проти зменшення пені; представники відповідача просили зменшити розмір пені на 90 %.

В судовому засіданні 29.08.2024 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде складено повне рішення, роз`яснив порядок та строки оскарження рішення та набрання ним законної сили.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.06.2018 № 575 було прийнято рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (далі позивачу, ТОВ "Полтаваенергозбут") ліцензії на право провадження діяльності з постачання електричної енергії споживачам.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (далі - Постанова) були затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.

Пунктом 2 Постанови визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог ПРРЕЕ здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 7 Постанови № 312 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (пункт 13 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Згідно п.1.2.7 ПРРЕЕ - Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до п.1.2.8. ПРЕЕ - Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Згідно п.3.1.7 ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

21.12.2018р. Комунальне підприємство "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району, Полтавської області (далі відповідач, споживач, КП "Міськсвітло") подано до ТОВ "Полтаванергозбут" підписану заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (а.с.31).

З 01.01.2019р. КП "Міськсвітло" споживало електричну енергію по об`єктах зазначених в додатку 1 до заяви-приєднання, що засвідчує волевиявлення відповідача приєднатися до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та бажання укласти даний договір.

Таким чином, 01.01.201 р., відповідно до ст. ст. 633, 634 ЦК, п. 1.2.8. ПРРЕЕ, п. 7 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р., шляхом споживання електричної енергії, оплатами рахунків отриманих від постачальника універсальних послуг КП "Міськсвітло" приєдналося до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №21500199 (далі - договір, а.с. 27 - 30).

З 19.02.2019 року постачання електричної енергії до об`єктів відповідача на підставі поданої КП "Міськсвітло" заяви-приєднання здійснюється на умовах обраної останнім комерційної пропозиції №9-УП (а.с.33 зворот).

З моменту акцептування вказаного договору в установленому ПРРЕЕ порядку, КП "Міськсвітло" та ТОВ "Полтаваенергозбут" набули всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.

За умовами договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1).

Також, в договорі сторони погодили наступне:

- датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (в даному випадку з 01.01.2019 року) (пункт 3.4. договору);

- споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 5.1. договору);

- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. договору);

- розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.9. договору);

- оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10. договору);

- якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (п. 5.11. договору);

- споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно умовами цього договору (п. 6.2. договору);

- цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, фактичного споживання електричної енергії або оплати рахунків за спожиту електричну енергію. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. У частині виконання грошових зобов`язань, договір діє до повного їх виконання (п. 13.1. договору).

Відповідно до Комерційної пропозицій №9-УП для споживачів універсальної послуги діє виключно для споживачів бюджетної сфери при умові надання тендерної документації (кошторис або план використання) (додаток №3 до договору):

- розрахунковий період: календарний місяць з першого по останнє число включно;

- оплата електричної енергії здійснюється споживачем за фактично спожиту електроенергію на підставі отриманого у постачальника рахунку не пізніше 5-ти робочих днів з дня його отримання, на рахунок із спеціальним режимом виконання, який зазначений у договорі та/або розрахункових документах постачальника. Датою здійснення оплати є дата надходження коштів на рахунок постачальника;

- споживач отримує рахунок та акт в зручний для нього спосіб: в Центрах Обслуговування споживачів; через особистий електронний кабінет; факсимільним зв`язком; поштовим зв`язком; електронною поштою. У разі неотримання споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим споживачем 12 числа місяця, наступного за звітним;

- у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

Штрафні санкції сплачуються на поточний рахунок постачальника, який вказується в рахунках, протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунка. Строк позовної давності по нарахуванню штрафних санкцій встановлюється відповідно до ст.266 ЦК України;

- договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 року. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою однієї із сторін у порядку, визначеному чинним законодавством України, але в будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань.

Як стверджує позивач, відповідно до договірних умов, оплату рахунків за період квітень 2020 року грудень 2020 року, липень 2021 року грудень 2021 відповідач здійснював не своєчасно та в не повному обсязі, що підтверджується рішеннями Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 року по справі № 917/1460/20, від 14.07.2021 року по справі № 917/1928/20 та від 14.07.2022 року по справі № 917/73/22 (а. с. 53 66), а також рахунками, актами купівлі-продажу та платіжними дорученнями про часткову оплату платежів за спожиту електроенергію по договору (67 148, 165 167).

На підставі викладеного позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року в розмірі 264 445,05 грн., 3% річних за період з 01.01.2022 року по 30.09.2022 року та інфляційні втрати в розмірі 1 303 013,21грн за період з 16.11.2021 року по15.09.2022 року (розрахунок а. с. 18 26).

Як стверджує відповідач, у період з листопада 2021 по лютий 2022 року ним були отримані від позивача рахунки для сплати вартості спожитої активної електроенергії, КП "Міськсвітло" завчасно сформувало та зареєструвало бюджетні фінансові зобов`язання для реєстрації в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві на оплату зазначених послуг та надало для оплати розпоряднику коштів. Отже відповідач прийняло всі необхідні заходи для вчасної оплати рахунків, однак не мало змоги вплинути на здійснення своєчасного фінансування як розпорядником коштів, так і своєчасного проведення оплати ДКСУ м. Кременчука. При цьому, Держказначейська служба України у м. Києві невчасно перерахувала кошти на рахунок ТОВ «Полтаваенергозбут» (дані виплати не підлягають першочерговій оплаті).

Відповідач зазначає, що він подав до Держказначейської служба України м. Києва 12.09.2022 року платіжні інструкції №704, №705, №706, №707, однак Держказначейськаслужба України здійснила платежі на рахунок позивача лише 28.09.2022 року, внаслідок чого позивач нарахував 3% річних надмірно за 17 днів. Таким же чином було затримано перерахунки коштів ТОВ «Полтаваенергозбут» по платіжним дорученням №379, №386, № 411, №422, №491, № 509, № 565, №572, №634 та №703. Тому, на думку відповідача, позивачу потрібно провести перерахунок 3% річних.

Отже, враховуючи баланс інтересів сторін у справі, фінансовий стан позивача та відповідача, значний розмір суми боргу та пені, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за основним боргом (погашено всю основну заборгованість), відповідач просив зменшити розмір пені на 90%.

Позивач при цьому у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідач сам підтвердив факт несвоєчасності оплати коштів за отриману електроенергію при наявності коштів. Відсутність вини відповідача у несвоєчасному перерахування коштів не є підставою для звільнення від відповідальності. Також відсутні підстави для здійснення перерахунку 3% річних через несвоєчасне перерахування коштів з вини Держказначейської служби.

Отже, за твердженням позивача, зобов`язання з оплати вартості спожитої (купленої) електричної енергії по договору у визначений строк відповідач не виконував, внаслідок чого позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 264 445,05 грн за період з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року, 3% річних у розмірі 155 600,80 грн за період з 01.01.2022 року по 30.09.2022 року та інфляційних втрат у розмірі1 303 013,21 грн на період з 16.11.2021 року по15.09.2022 року.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 року у справі №917/1460/20:

- відповідно до наданого розрахунку дебіторської заборгованості за споживання активної електричної енергії за період з квітень-липень 2020 р. споживачем несвоєчасно здійснювалася оплата за поставлену активну електричну енергію внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 3 580 086,56 грн;

- заборгованість відповідача перед позивачем за період квітень-липень 2020 р. складає 2 187 195,65 грн. - за спожиту активну електричну енергію.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.07.2021 року у справі №917/1928/20 встановлено, що:

- відповідач оплату рахунків здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови оплати і терміни розрахунку за використану електричну енергію, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 4251766,17 грн. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з серпня по грудень 2020 року включно є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

- задоволенню підлягає заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 3838585,90 грн., оскільки згідно заяви позивача від 12.07.2021 р., поданої в засіданні суду 13.07.2021 р. вбачається, що після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, відповідачем частково сплачено заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 413180,27 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.07.2022 року у справі №917/73/22 встановлено, що:

- на виконання умов договору за період з липня по грудень 2021р. позивач поставив відповідачу електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Викладене підтверджується рахунками, актами купівлі-продажу електричної енергії, гарантійними листами КП «Міськсвітло»;

- поставлену у період з липень-грудень 2021р. електричну енергію відповідач не оплатив вчасно та в повному обсязі, за ним рахується заборгованість в сумі 8 438 208,87 грн;

- у зв`язку із погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 172 440,25 грн. після звернення позивача з позовом до суду, предмет спору в частині стягнення вказаної суми відсутній;

- позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 228 000,00 грн. вартості спожитої активної електричної енергії за період вересень - грудень 2021р., підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, обставини, встановлені рішеннями Господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 року у справі №917/1460/20, від 14.07.2021 року у справі №917/1928/20 та від 14.07.2022 року у справі №917/73/22 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

Як встановлено судом, сторонами по справі визнається факт існування заборгованості за вищезазначені періоди, а також те, що 28.09.2022 року відповідачем було погашено в повному обсязі основну заборгованість за спожиту електроенергію, що стягнуто рішеннями суду від 23.02.2021 року у справі №917/1460/20, від 14.07.2021 року у справі №917/1928/20 та від 14.07.2022 року у справі №917/73/22.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов Комерційної пропозиції, у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

Штрафні санкції сплачуються на поточний рахунок постачальника, який вказується в рахунках, протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунка. Строк позовної давності по нарахуванню штрафних санкцій встановлюється відповідно до ст.266 ЦК України

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 155 600,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 303 013,21 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив врахувати те, що позивач здійснив нарахування 3% річних з 01.01.2022 року по 30.09.2022 року, тоді як основну заборгованість було погашено 28.09.2022 року.

Суд звертає увагу, що дійсно в позові та у розрахунку 3% річних вказано період нарахування з 01.01.2022 року по 30.09.2022 року, однак, перевіривши вказаний розрахунок, судом встановлено, що самі нарахування позивачем було виконано по 27.09.2022 року, що відповідає нормам закону. Отже, суд прийшов до висновку, що позивач фактично просить стягнути 155 600,80 грн 3% річних за загальний період з 01.01.2022 року по 27.09.2022 року.

Перевіривши розрахунки позивача в частині вимог про стягнення 155 600,80 грн 3% річних та 1 303 013,21 грн інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є правильними, заявлений розмір сум відповідає вимогам законодавства та договору, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 264 445,05 грн за період 01.01.2022 року по 23.02.2022 року суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, у відповідності до положень ст. 230 Господарського кодексу України є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Пунктом 5.11. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Відповідно до умов Комерційної пропозиції, у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає розмірі 264 445,05 грн за період 01.01.2022 року по 23.02.2022 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Суд враховує, що з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який постановою від 25.04.2023 року №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив карантин на всій території України до 30.06.2023 року.

Відповідно до ч. 5 п. 1 ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, нарахування штрафних санкцій на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права. Під час карантину такі санкції не нараховуються у силу імперативної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".

Аналогічні правові висновки викладені в постановах судів апеляційної інстанції, зокрема, в постанові від 14.02.2024 року по справі №917/1480/23, від 10.11.2023 року по справі №904/1953/23, від 01.02.2022 року по справі №910/7168/21, у постанові від 05.05.2022 року по справі №904/8839/21 та ін.

Отже, нарахування пені позивачем у загальний період з 01.01.2022 по 23.02.2022 року є неправомірним.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Оскільки позивач надав докази, які свідчать про виникнення грошових зобов`язань відповідача та надав обґрунтування виникнення боргу, що відповідачем не спростовано, суд вважає доведеним факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Полтаваенергозбут про стягнення 3% річних у розмірі 155 600,80 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 303 013,21 грн задовольняє у повному обсязі.

В частині стягнення пені суд відмовляє через законодавчу заборону на період карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства " Міськсвітло" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (проспект Свободи, 150, м Кременчук, Полтавська область, 39623, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42223804) 155 600,80 грн 3 % річних, 1303 013,21 грн інфляційних втрат та 17 503,37 грн судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2024 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко