Рішення

від 27.08.2024 по справі 918/552/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/552/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Костопільської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення в розмірі 150 860, 12 грн.

Секретар судового засідання Шилан І.С.

В засіданні приймали участь:

Від органу прокуратури: Столярчук І.О.

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Крук В.Р.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Управління освіти Костопільської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 150 860, 12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради (на даний час - Управління освіти Костопільської міської ради) уклали договір №9241-ВЦ про постачання електричної енергії. Згодом сторони уклали ряд додаткових угоди, якими збільшили ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку. Відтак, за період дії договору ціна на електричну енергію збільшувалась з 1,66875 грн/кВт*год без ПДВ до 4,05278 грн/кВт*год без ПДВ тобто на 142,86 %.

На переконання прокурора, додаткові угоди №2 від 07.06.2021, №3 від 18.08.2021, №4 від 27.08.2021, №5 від 07.09.2021, №6 від 13.09.2021, №7 від 29.09.2021, №8 від 05.10.2021, №9 від 18.10.2021, №10 від 25.10.2021, №11 від 01.11.2021, №12 від 30.11.2021 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому їх необхідно визнати недійсними в судовому порядку.

Оскільки додаткові угоди підлягають визнанню недійсними то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватись за ціною, вказаною за умовами основного Договору, а саме 1,66875 грн/кВт*год без ПДВ. Таким чином, грошові кошти в сумі 150 860, 12 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", підстав їх набуття відпала, а тому у відповідності до ст.ст. 216, 1212 ЦК України, підлягають поверненню.

Ухвалою суду від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.07.2024.

27.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з спірних додаткових угод не перевищує 10% та не призводить до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2, ч.5, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, законодавчо встановленого обмеження щодо кількості змін ціни за одиницю товару в межах 10% не встановлено.

Представник також вказує, що оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання ТОВ "РОЕК" повернути на користь позивача 150 860,12 грн, що є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч.3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Також, ТОВ "РОЕК" вважає, що при зверненні до суду прокурор обрав неналежний спосіб захисту. Так, предметом позову, як вказує прокурор, є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням ч.4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 цього Закону. Таким чином, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, а визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч.2 ст. 215 ЦК України).

Ухвалою суду від 02.07.2024 підготовче засідання відкладено на 06.08.2024.

05.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від Здолбунівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив. Прокурор вважає доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необгрунтованими, а тому оскаржувані додаткові угоди укладені з порушенням закону та підлягають визнанню недійсними. Відповідно грошові кошти в сумі 150 860,12 грн є такими, що були безпідставно одержані, а тому підлягають поверненню.

Ухвалою суду від 06.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2024.

В судовому засіданні 27.08.2024 прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні 27.08.2024 представник відповідача позов заперечила, просила відмовити у задоволенні.

В судове засідання 27.08.2024 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

10.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради (на даний час - Управління освіти Костопільської міської ради) уклали договір №9241-ВЦ про постачання електричної енергії (надалі-договір).

Згідно із предметом цього договору, постачальник продає електричну енергію споживачу (за кодом ДК 021:2015:09310000-5 - електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що загальна кількість електричної енергії за цим договором становить: 475 200 кВт/год.

Згідно з пунктом 3.1. договору, постачання здійснюється у строк з 01 березня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Пунктом 5.1. договору визначено, що загальна ціна даного договору становить 951 588,00 грн, в тому числі ПДВ складає 158 598,00 грн.

Згідно з додатком № 2 до договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 1,37482 грн/кВт*год. без ПДВ.

Згідно з умовами пункту 13.9. договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) збільшення за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю.

Зміна за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги куплі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед",(РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюдненні на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https:www.oree.com.ua- згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, роздруківки з веб- сайту звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «Оператор ринку» https:www.oree.com.ua- або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін та товари, визначати зміни ціни на ринку (п. 13.9.Договору).

Після укладення договору сторони уклали ряд додаткових угод про внесення змін до договору якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додаткова угода №2 від 07.06.2021, збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 1,80609 грн/кВт*год без ПДВ (+8,23%), обумовлено застосування такої ціни з травня 2021 року;

- додаткова угода №3 від 18.08.2021, збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 1,95715 грн/кВт*год без ПДВ (+17,28% від ціни визначеної у договорі), обумовлено застосування такої ціни з 01.07.2021;

- додаткова угода №4 від 27.08.2021, збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 2,12331 грн/кВт*год без ПДВ (+27,23% від ціни визначеної у договорі), обумовлено застосування такої ціни з 01.08.2021;

- додаткова угода №5 від 07.09.2021, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 2,30607 грн/кВт*год без ПДВ (+38,19% від ціни визначеної у договорі), обумовлено застосування такої ціни з 01.08.2021;

- додаткова угода №6 від 13.09.2021, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 2,50708 грн/кВт*год без ПДВ (+50,23% від ціни визначеної у договорі), обумовлено застосування такої ціни з 01.08.2021;

- додаткова угода №7 від 29.09.2021, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 2,70604 грн/кВт*год без ПДВ (+62,15% від ціни визначеної у договорі), обумовлено застосування такої ціни з 01.09.2021;

- додаткова угода №8 від 05.10.2021, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 2,88815 грн/кВт*год без ПДВ (+73,07% від ціни визначеної у договорі), обумовлено застосування такої ціни з 14.09.2021;

- додаткова угода №9 від 18.10.2021, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 3,11878 грн/кВт*год без ПДВ (+86,89% від ціни визначеної у договорі), обумовлено застосування такої ціни з 15.09.2021;

- додаткова угода №10 від 25.10.2021, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 3,40098 грн/кВт*год без ПДВ (+103,80% від ціни визначеної у договорі) (обумовлено застосування такої ціни з 01.10.2021);

- додаткова угода №11 від 01.11.2021, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 3,71138 грн/кВт*год без ПДВ (+122,40% від ціни визначеної у договорі), обумовлено застосування такої ціни з 14.10.2021;

- додаткова угода №12 від 30.11.2021, якою збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,05278 грн/кВт*год без ПДВ (+142,86% від ціни визначеної у договорі), обумовлено застосування такої ціни з 05.11.2021.

Прокурор вказує, що за період дії договору на постачань електричної енергії з ініціативи постачальника 11 разів збільшено ціну за електричну енергію з 1,66875 грн/кВт*год без ПДВ до 4,05278 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 142,86%.

На виконання договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 500 000,00 грн, що стверджується наявними у справі актами приймання передачі, та які оплачені згідно платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи.

Прокурор вказує, що додаткові угоди №2 від 07.06.2021, №3 від 18.08.2021, №4 від 27.08.2021, №5 від 07.09.2021, №6 від 13.09.2021, №7 від 29.09.2021, №8 від 05.10.2021, №9 від 18.10.2021, №10 від 25.10.2021, №11 від 01.11.2021, №12 від 30.11.2021 до договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти в розмірі 150 860,12 грн потрібно стягнути з TOB "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Управління освіти Костопільської міської ради, оскільки за період дії договору ціна на електричну енергію збільшувалась 11 разів загалом з 1,66875 грн/КВт*год без ПДВ до 4,005278 грн/КВт*год без ПДВ, тобто на 142,86%.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових договорів, якими внесено зміни до вартості товару що закуповувався.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII видно, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року по справі № 922/2321/22).

Наведене підтверджується також тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як також видно з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним право чином.

Судом встановлено, що 10 березня 2021 року за результатами проведеної процедури закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради уклали договір про постачання електричної енергії споживачу загальним обсягом 475 200 кВт/год за ціною 1,66875 грн за 1 кВт/год без ПДВ загальною вартістю 951 588,00 грн з ПДВ.

За цим договором відповідач протягом періоду з березня 2021 року по грудень 2021 року постачав, а позивач приймав та споживав електричну енергію.

Додатковими угодами №2 від 07.06.2021, №3 від 18.08.2021, №4 від 27.08.2021, №5 від 07.09.2021, №6 від 13.09.2021, №7 від 29.09.2021, №8 від 05.10.2021, №9 від 18.10.2021, №10 від 25.10.2021, №11 від 01.11.2021, №12 від 30.11.2021 сторони збільшили ціну за одиницю товару (спожиту електричну енергію).

Суд встановив, що поставлений товар був не тільки прийнятий відповідачем у власність, а й спожитий.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" ініціювало підписання додаткових угод, внаслідок чого збільшено ціну за одиницю товару у порівнянні з первинним договором.

Так, 07.06.2021 сторони уклали додаткову угоду №2, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначили ціну за (одиницю товару) кВт/год спожитої електричної енергії в розмірі 1,80609 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з травня 2021 року.

На обґрунтування необхідності внесення змін до договору ТОВ "РОЕК" надано подекадний аналіз середньозважених цін на РДН та ВДР за травень 2021 року. Відповідно до вказаної інформації середньозважена ціна РДН в 2 декаді травня 2021 року в порівняні з першою збільшилась з 998,07 грн/кВт*год. до 1 307,85 грн/кВт*год, тобто на 31,04% в порівняні з 1 декадою травня. Окрім цього середньозважена ціна ВДР в 2 декаді травня 2021 року збільшилась з 864,05 грн/кВт*год. до 1 207,51 грн/кВт*год, тобто на 39,75% в порівняні з 1 декадою травня.

Надані ТОВ "РОЕК" роздруківки та експертний висновок не підтверджують коливання ціни на електроенергію та не містять доказів реального відсотку з дорожчання такого позаяк товару, довідки торгово-промислової палати лише констатують рівень цін на електроенергію. Отже, такі дані не підтверджують наявність коливання ціни в бік збільшення в період між укладанням Договору та укладанням додаткових угод.

Отже, вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору № 9241-ВЦ від 10.03.2021, щодо ціни електричної енергії, оскільки вони не відображають коливання цін на електричну енергію з моменту підписання договору та станом на момент укладення вказаної додаткової угоди збільшення ціни за травень 2021 в порівнянні з березнем 2021 року з моменту підписання договору не відбулось, про що було відомо постачальнику.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Проаналізувавши розміщену на сайті ДП "Оператор ринку" інформацію щодо середньозважених цін упродовж на електричну енергію встановлено, що на момент укладення основного договору 10.03.2021 ціна електричної енергії на ринку РДН становила 1214,03 грн/МВт.год (без ПДВ), а на ринку ВДР 1234,54 грн/МВт.год (без ПДВ).

В той же час, на момент початку дії додаткової угоди №2 (01.05.2021) на ринку РДН ціна електричної енергії становила 1237,78 грн/МВт.год (без ПДВ), а на ринку ВДР 1285,69 грн/МВт.год (без ПДВ), тобто збільшилась лише на 1,9% та 4,1% відповідно.

Водночас, сторонами за відсутності реального коливання ціни електричної енергії на ринку ціну збільшено на 8,23%.

Більше того, з моменту укладення договору ціна електричної енергії на ринку взагалі мала тенденцію до зниження.

Зокрема, на ринку РДН середньозважена ціна в березні 2021 року (місяць початку дії договору) становила 1316,42 грн/МВт.год (без ПДВ), в той час, як за травень становила лише 930,07 грн/МВт.год (без ПДВ), тобто ціна за електричну енергії на «ринку доба на перед» в травні 2021 року, в порівнянні з березнем 2021 року на момент укладення основного договору, зменшилась на 29,34%.

Аналогічно, на ринку ВДР середньозважена ціна в березні 2021 становила - 1359,04 грн/МВт.год (без ПДВ), в травні 2021 963,23 грн/МВт.год (без ПДВ), тобто травнева ціна була меншою на 29,12% ніж у березні 2021 року.

Отже, вищевказану угоду укладено за відсутності коливання ціни електричної енергії на ринку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 викладено правову позицію, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару у власність покупця не допускається.

Враховуючи вищевказане, додаткову угоду № 2 від 07.06.2021 укладено з порушенням ст. 41 Закону, та підлягає визнанню недійсною в судовому порядку.

Відтак, оскільки додаткова угода №2 укладена з порушенням ст. 41 Закону та підлягає визнанню судом недійсною, наступні додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Так, укладення додаткової угоди №3 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 17,28% ; додаткової угоди №4 на 27,23%; додаткової угоди № 5 - на 38,19%; додаткової угоди № 6 на 50,23%; додаткової угоди № 7 - на 62,15%; додаткової угоди № 8 - на 73,07,6%; додаткової угоди № 9 - на 86, 89%, додаткової угоди №10 - на 103, 80 %, додаткової угоди №11 - на 122, 40 %, додаткової угоди №12 - на 142, 86 %.

Таким чином, суд зробив висновок, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що додаткові угоди №2 від 07.06.2021, №3 від 18.08.2021, №4 від 27.08.2021, №5 від 07.09.2021, №6 від 13.09.2021, №7 від 29.09.2021, №8 від 05.10.2021, №9 від 18.10.2021, №10 від 25.10.2021, №11 від 01.11.2021, №12 від 30.11.2021 суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому суд визнає їх недійсними.

Оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі №9241-ВЦ на постачання електричної енергії від 10.03.2021, а саме 1,66875 грн./кВт*год без ПДВ. Так, згідно наданих Управлінням освіти Костопільської міської ради актів приймання-передачі електричної енергії, ТОВ "РОЕК" поставлено 174 352 кВт*год електричної енергії на загальну суму 500 000,00 грн., а саме: - згідно акту №А-6074370674 від 12.04.2021 за березень 2021 року 26 081 кВт*год на суму 52 227, 28 грн. з ПДВ (43 522 грн. 73 коп. без ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями №43 від 13.04.2021 на суму 1255, 57 грн.; №48 від 13.04.2021 на суму 9670, 11 грн.; №60 від 13.04.2021 на суму 6511, 89 грн.; №136 від 13.04.2021 на суму 31 725, 63 грн.; №79 від 13.04.2021 на суму 2 463,08 грн.; №35 від 13.04.2021 на суму 801,00 грн.;

- згідно акту №А-6121966664 від 21.05.2021 за квітень 2021 року 30 936 кВт*год на суму 61 949, 44 грн. з ПДВ (51 624 грн. 52 коп. без ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями №62 від 24.05.2021 на суму 1275, 59 грн.; №82 від 24.05.2021 на суму 374, 46 грн.; № 80 від 24.05.2021 на суму 7549, 43 грн.; № 247 від 24.05.2021 на суму 50 461, 09 грн.; №114 від 24.05.2021 на суму 2 288, 87 грн.;

- згідно акту №А-6076124376 від 14.06.2021 за травень 2021 року 28 324 кВт*год на суму 61 386, 95 грн. з ПДВ (51 155 грн. 81 коп. без ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями №88 від 14.06.2021 на суму 60,68 грн.; №72 від 14.06.2021 на суму 80,18 грн.; №305 від 15.06.2021 на суму 37 061,03 грн.; №95 від 14.06.2021 на суму 19 941, 46 грн.; №129 від 15.06.2021 на суму 3 682, 26 грн.; №97 від 14.06.2021 на суму 561, 34 грн.;

- згідно акту №А-6863356405 від 09.07.2021 за червень 2021 року 1745 кВт*год на суму 25 455, 05 грн. з ПДВ (21 212 грн. 56 коп. без ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями №364 від 14.07.2021 на суму 21 441, 20 грн.; №155 від 15.07.2021 на суму 1 319, 89 грн.; №126 від 14.07.2021 на суму 1 181, 18 грн.; №118 від 14.07.2021 на суму 325, 09 грн.; №93 від 15.07.2021 на суму 1 187, 69 грн.;

- згідно акту №А-6077688494 11.08.2021 за липень 2021 року 2 330 кВт*год на суму 5 049, 77 грн. з ПДВ (4 208 грн. 15 коп. без ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями №156 від 13.08.2021 на суму 611,18 грн.; №170 від 13.08.2021 на суму 264,40 грн.; №112 від 13.08.2021 на суму 227,57 грн.; №414 від 13.08.2021 на суму 3 836,09 грн.; №137 від 13.08.2021 на суму 110,53 грн.;

- згідно акту №А-6079192735 від 14.09.2021 за серпень 2021 року - 3 321 кВт*год на суму 10 413, 58 грн. з ПДВ (8 677 грн. 98 коп. без ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №154 від 15.09.2021 на суму 243,68 грн.; №193 від 15.09.2021 на суму 923,62 грн.; №178 від 15.09.2021 на суму 812,31 грн.; №136 від 15.09.2021 на суму 1 379,06 грн.; №497 від 15.09.2021 на суму 7 054,91 грн.;

- згідно акту №480031700/9/1 від 18.10.2021 за вересень 2021 року - 18 967 кВт*год на суму 66 739, 70 грн. з ПДВ (55 616 грн. 42 коп. без ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями №207 від 20.10.2021 на суму 3 712,32 грн.; №583 від 20.10.2021 на суму 57 425,38 грн.; №213 від 20.10.2021 на суму 2 821,96 грн.; №181 від 26.10.2021 на суму 658,09 грн.; №145 від 20.10.2021 на суму 121,95 грн.;

- згідно акту №480031700/10/1 від 15.11.2021 за жовтень 2021 року - 19 988 кВт*год на суму 85 900, 92 грн. з ПДВ (71 584 грн. 10 коп. без ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями №185 від 16.11.2021 на суму 7 594,37 грн.; №162 від 16.11.2021 на суму 210,52 грн.; №254 від 16.11.2021 на суму 3 425,02 грн.; №633 від 16.11.2021 на суму 74 202, 39 грн.; №229 від 16.11.2021 на суму 468,62 грн.;

- згідно акту №480031700/11/1 від 23.12.2021 за листопад 2021 року - 32 660 кВт*год на суму 130 877, 31 грн. з ПДВ (104 701 грн. 85 коп. без ПДВ), що підтверджується платіжними дорученнями №194 від 24.12.2021 на суму 1 596,60 грн.; №695 від 24.12.2021 на суму 112 839, 54 грн.; №245 від 24.12.2021 на суму 1 462,07 грн.; №196 від 24.12.2021 на суму 1547,96 грн.; №191 від 28.12.2021 на суму 3 962,74 грн.; №296 від 28.12.2021 на суму 9 468,40 грн.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним у первинному Договорі, Управління освіти Костопільської міської ради повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 174 352 кВт*год кошти у розмірі 349 139 грн 88 коп. (174 352*1,66875+ 20% ПДВ).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 150 860, 12 грн (500 000 грн - 349 139 грн 88 коп.).

Таким чином, грошові кошти в сумі 150 860, 12 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

У даному випадку, укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з нормами частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України).

Згідно з Положенням про Управління освіти Костопільської міської ради (далі - Управління), затвердженого рішенням сесії Костопільської міської ради від 05.12.2023 №1398 (далі Положення), Управління освіти Костопільської міської ради є виконавчим органом Костопільської міської ради, який утворюється Костопільською міською радою та є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядковується виконавчому комітету міської ради, міському голові, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органі ради (відповідно до розподілу повноважень), а з питань здійснення делегованих повноважень є підконтрольним департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації, а також іншим центральним органам виконавчої влади (пункт 1 Положення).

Згідно з пунктом 4 Положення Управління освіти фінансується за рахунок коштів міського бюджету, інші кошти, передані управлінню згідно чинного законодавства.

Пунктом 7 Положення встановлено, що управління освіти уповноваженим органом у сфері освіти в межах Костопільської міської територіальної громади.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відтак, Здолбунівською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" скеровано на адресу Управління освіти Костопільської міської ради лист від 01.05.2024 № 54/4-667вих-24 про надання інформації, у тому числі щодо вжиття заходів до стягнення безпідставно сплачених коштів за незаконними додатковими угодами, причин їх невжиття, а також намірів реалізувати вказані повноваження.

На адресу прокуратури 08.05.2024 за № 396/01-30 надійшла відповідь на вказаний лист від Управління освіти Костопільської міської ради, згідно якого встановлено, що заходи для усунення порушень Управлінням освіти не вживалися, та їх усунення не планується.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратура обґрунтувала правомірність звернення до суду із цим позовом.

За результатом розгляду спору суд встановив, що додаткові угоди до договору, які були предметом розгляду, укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди суд визнав недійсними.

Надмірно сплачені кошти в сумі 150 860, 12 грн необхідно стягнути з TOB "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Управління освіти Костопільської міської ради.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 36 336, 00 грн у зв`язку з задоволенням позову покладається на відповідача та підлягає до стягнення на користь органу прокуратури.

Суд звертає увагу сторін, що датою підписання повного тексту даного рішення є 09.09.2024, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Горплюком А.М. у період з 02.09.2024 по 06.09.2024.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 07.06.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 18.08.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 27.08.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 07.09.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 13.09.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 29.09.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 05.10.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 18.10.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

10. Визнати недійсною додаткову угоду №10 від 25.10.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

11. Визнати недійсною додаткову угоду №11 від 01.11.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

12. Визнати недійсною додаткову угоду №12 від 30.11.2021 до Договору №9241-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 10.03.2021, укладеного між Управління освіти Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б, ідентифікаційний код 42101003) на користь Управління освіти Костопільської міської ради (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Незалежності, 7, ідентифікаційний код 44084357) кошти в розмірі 150 860 (сто п`ятдесят тисяч вісімсот шістсот) грн 12 коп.

14. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б, ідентифікаційний код 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 36 336 (тридцять шість тисяч триста тридцять шість) грн 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 09 вересня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк