Рішення

від 06.09.2024 по справі 925/822/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/822/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., в приміщенні суду в м. Черкаси у порядку письмового провадження розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Авто» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Черкаси Авто» про стягнення 109359 грн. 45 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріма Авто» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Черкаси Авто» (далі - відповідач), про стягнення, на підставі договору перевезення вантажів № 0502 від 05.02.2024 року, 109359 грн. 45 коп. боргу та відшкодування судових витрат, які складаються із 3028 грн. сплаченого судового збору, 9500 грн. витрат на правову допомогу, з яких: 2100 грн. - за огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням; 100 грн. за проведення переговорів на предмет повернення боргу; 500 грн. аналіз судової практики; 300 грн. за проведення арифметичних розрахунків; 4600 грн. підготовка позовної заяви, пакету документів, необхідних для звернення до суду; 1900 грн. за вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи (в т.ч. підготовка пояснень, заяв на виконання ухвал, заяв по суті , клопотань) та її повного юридичного супроводу, а також 2000 грн. гонорару успіху.

Позов мотивований невиконанням відповідачем свого обов`язку з оплати наданих позивачем послуг по організації автоперевезення вантажу відповідача у міжнародному сполученні автомобільним транспортом згідно договору перевезення вантажів № 0502 від 05.02.2024 року з доданими до нього документами первинного обліку.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/822/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, ухвала Господарського суду Черкаської області від 13.07.2024 року адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, повернена до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

05.02.2024 року відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Черкаси Авто», як експедитор, та позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріма Авто», як перевізник, уклали договір перевезення вантажів № 0502 (далі - Договір, а.с. 9-12), згідно з умовами п. 1.1. якого перевізник зобов`язався доставити погоджений із експедитором вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а експедитор зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Сторони погодили усі істотні умови перевезення за Договором:

п.1.3. - вартість перевезення, порядок розрахунків/форма оплати та інші істотні умови договору погоджуються сторонами і вказуються у заявці на перевезення вантажу (додаток №1 до договору);

п.1.4. - факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт (наданих послуг);

п.2.1. - заявка є обов`язковою, невід`ємною та пріоритетною частиною договору , а сканована (фото) копія підписаної заявки, яка підписана за допомогою засобів електронного зв`язку має юридичне та/або доказове значення і силу оригінального (паперового) примірника заявки;

п.4.2. - ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджуються сторонами та зазначаються в вавках. Якщо ціну фрахту (ставка за перевезення) визначено в іноземній валюті, то остаточні розрахунки між сторонами здійснюються в гривні за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (якщо інше не вказано в заявці), а у випадку, коли сторони визначили розмір неустойки/компенсації в іноземній валюті, то її оплата здійснюється також у гривні за офіційним курсом НБУ на день порушення/ події (якщо інше не вказано в заявці);

п.4.5. - розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, протягом п`яти банківських днів після підписання сторонами акту (якщо інше не вказано в заявці);

п.7.4. - договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб, яких вони представляють.

На виконання Договору відповідач 05.02.2024 року надіслав на електронну адресу позивача вказану, як контактну у Договорі, заявку № 2530-3 від 05.02.2024 року (а.с. 8) з наступними умовами:

Перевізник: ТОВ «Пріма Авто»;

Маршрут руху: Німеччина-Україна;

Дата і час завантаження: 08.02.2024 року 10:00;

Вид вантажу: устаткування. Назва вантажу Хопінгувальний верстат Gebring KSS 2500-250 з аксесуарами;

Адреса завантаження: Blindeisenweg 9, Neuss 41468, Germany;

Відповідальна особа за завантаження, телефони: ОСОБА_1, НОМЕР_1, ОСОБА_2 НОМЕР_2;

Об`єм, вага вантажу: до 24 т. 86 куб;

Спосіб завантаження: 1- верхня, 2-бокова, 3-задня;

Адреса замитнення: по місцю;

Погранперехід: Ягодин/Дорогуськ;

Адреса розмитнення: Муроване;

Адреса розвантаження: м. Кам`янець-Подільський, вул. Індустріальна , 1а;

Відповідальна особа за розвантаження, телефони: НОМЕР_3;

Термін доставки вантажу: 12.02.2024 року;

Ставка за перевезення: 2700 євро по курсу НБУ на день здійснення/проходження митних формальностей/процедур (замитнення вантажу);

Умови оплати: 100% безготівковий розрахунок, відтермінування платежу протягом 10-14 робочих днів з дати отримання оригіналів документів (договір, заявка, рахунок, акт 2шт);

ПІБ водія,марка та номер автомобіля: водій: ОСОБА_4, автомобіль: DAF НОМЕР_4;

Додаткові умови: перевізник/водій зобов`язаний після завантаження та/або митного оформлення: не покидати територію завантаження або митного оформлення без підтвердження експедитора; надіслати скановані або фото копії усіх необхідних документів на вантаж та для його транспортування (інвойс, специфікацію, CMR, митні документи та інші) для їх перевірки на пошту або на вайбер за номером НОМЕР_3 та дочекатись їх перевірки; за порушення вищевказаних умов перевізник сплачує штраф експедитору у розмірі 100 євро.

Заявка погоджена позивачем, підписана представниками обох сторін та скріплена печатками юридичних осіб, яких вони представляють.

Із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR N026594 складеної 13.02.2024 року, декларації ВН №5735 (а.с. 13, 14), вбачається, що 08.02.2024 року відправником WEIZ Industrie and Robotertechnik, Німеччина завантажено вантаж - Хопінгувальний верстат Gebring KSS 2500-250 вагою 14700 кг перевізнику позивачу - ТОВ «Пріма Авто» автомобілем DAF НОМЕР_4, 13.02.2024 року Львівською митницею вантаж розмитнено, одержувачем вказано ТзОВ «Центр технологічних ініціатив», фактично отримано вантаж ТОВ «Югсталь», що підтверджено відповідним підписом у графі « 24 вантаж одержано».

За твердженням позивача, ним на виконання умов Договору направлено на поштову адресу відповідача (особа ОСОБА_3): Нова Пошта, відділення №3, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 150, пакет документів щодо виконання перевезення. В тому числі рахунок на оплату № 60 від 15.02.2024року на суму 109359 грн.45 коп., акт надання послуг № 60 від 15.02.2024 року на суму 109359 грн.45 коп., що підтверджено експрес-накладною №20450873769002 ТОВ «Нова Пошта», однак, без опису вкладення вказаного відправлення.

Із трекінгу відстеження поштового відправлення №20450873769002 (а.с. 19) вбачається, що відповідач 26.02.2024 року отримав пакет документів від позивача, але не погодив і не підписав акт надання послуг № 60 від 15.02.2024 року на суму 109359 грн.45 коп., вартість наданих послуг не оплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору перевезення вантажів № 0502 від 05.02.2024 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань послуг перевезення вантажів, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-64 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України визначені вимоги до форми правочину, способів волевиявлення. Згідно з частинами 1, 2 цієї статті ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (п. 3 ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638);

договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639);

договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч. 1, 2 ст. 640).

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань.

Главою 64 ЦК України врегульовано відносини перевезення:

за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909);

у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920);

позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (ст. 926).

До договорів міжнародного дорожнього перевезення вантажів за винагороду транспортними засобами, за умови коли місце завантаження та місце розвантаження, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вчинена в м.Женеві 19 травня 1956 року (надалі Конвенція КДПВ) до якої, згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Україна приєдналась 1 серпня 2006 року.

Так, статтею 32 Конвенції встановлено, що подача позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних відповідно до Конвенції, може відбуватись впродовж одного року. Разом з тим, у випадку наявності у однієї із сторін навмисних дій чи вини, строк встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір перевезення вантажів № 0502 від 05.02.2024 року, укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. За здійсненою 05.02.2024 року заявкою №2530-3 відповідача, позивачем надано послуги з організації перевезення вантажу дорожніми автотранспортними засобами за маршрутом Німеччина -Україна, що підтверджено даними товарно-транспортної накладної CMR N026594, електронної декларації ВН №5735.

Пунктами 2.1., 4.2. - договору перевезення вантажів № 0502 від 05.02.2024 року сторони погодили, що заявка є обов`язковою, невід`ємною та пріоритетною частиною договору, а сканована (фото) копія підписаної заявки, яка підписана за допомогою засобів електронного зв`язку має юридичне та/або доказове значення і силу оригінального (паперового) примірника заявки; ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджуються сторонами та зазначаються в вавках. Якщо ціну фрахту (ставка за перевезення) визначено в іноземній валюті, то остаточні розрахунки між сторонами здійснюються в гривні за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (якщо інше не вказано в заявці), а у випадку, коли сторони визначили розмір неустойки/компенсації в іноземній валюті, то її оплата здійснюється також у гривні за офіційним курсом НБУ на день порушення/ події (якщо інше не вказано в заявці).

На виконання Договору, за заявкою відповідача № 2530-3 від 05.02.2024 року сторонами погоджено умови перевезення позивачем 08.02.2024 року за маршрутом руху Німеччина-Україна вантажу - Хопінгувального верстату Gebring KSS 2500-250 з аксесуарами; автомобілем DAF НОМЕР_4; ставка за перевезення: 2700 євро по курсу НБУ на день здійснення/проходження митних формальностей/процедур (замитнення вантажу) на умовах оплати: 100% безготівковий розрахунок, відтермінування платежу протягом 10-14 робочих днів з дати отримання оригіналів документів (договір, заявка, рахунок, акт 2шт).

Також додатковими умовами заявки погоджено зобов`язання позивача після завантаження та/або митного оформлення: не покидати територію завантаження або митного оформлення без підтвердження експедитора; надіслати скановані або фото копії усіх необхідних документів на вантаж та для його транспортування (інвойс, специфікацію, CMR, митні документи та інші) для їх перевірки на пошту або на вайбер за номером НОМЕР_3 та дочекатись їх перевірки.

Позивачем замитнено вантаж 08.02.2024 року, який 14.02.2024 року передано вантажоотримувачу.

Відповідач, отримав документи позивача щодо перевезення вантажу за Договором, а також акт надання послуг №60 від 15.02.2024 року на суму 109359 грн. 45 коп. відповідний рахунок № 60 від 15.02.2024 року, однак, їх не погодив, не підписав, як і заперечень щодо неналежного надання послуг перевезення не заявив, свій обов`язок з оплати отриманих від позивача послуг не виконав.

Розмір фактично понесених позивачем витрат на організацію перевезення вантажу відповідача, за його заявкою №2530-3 від 05.02.2024 року, становить 109359 грн. 45 коп. (2700 євро*40,5035 грн. курс НБУ станом на 08.02.2024 року), які відповідачем не сплачені, не заперечені та підтверджені наданими у справу належними і допустимими доказами, тому вимога позивача у вказаній сумі підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим доказаним і задовольняє його повністю з наведених вище підстав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольнив повністю.

Платіжною інструкцією № 1659 від 19.06.2024 року позивачем сплачено 3028 грн. судового збору за подання позову.

В обґрунтування розрахунку судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, додано суду копії: договору про правову допомогу від 14.06.2024 року, укладеного позивачем з Адвокатським бюро «Лози»; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008 року; довіреності від 14.06.2024 року; квитанції до прибуткового касового ордеру №02-06 від 17.06.2024 року на суму 9500 грн.; акту приймання-передачі наданих послуг від 17.06.2024 року до договору про правову допомогу від 14.06.2024 року на суму 9500 грн.;

Із наданих документів вбачається, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріма Авто», як довірителем (клієнтом) та Адвокатським бюро «Лози» укладено договір про правову допомогу від 14.06.2024 року (а.с. 21-22), в якому сторони погодили зокрема наступне:

п.2.1. - за здійснення дій, що визначені в п. 1.1. договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 9500 грн.;

п. 2.2. - розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви;

п.2.3. - у випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 2000 грн.

Акт приймання-передачі наданих послуг від 17.06.2024 року (а.с. 24) містить перелік наданих Адвокатським бюро «Лози» послуг на загальну суму 9500 грн. з ПДВ, а саме:

огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням - 4 год.10хв;

проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 год. 20хв;

аналіз судової практики - 1 год. 20хв;.;

підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 11 год.20 хв;

вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу - 4 год., всього на суму 9500 грн. Вказаний акт погоджено та підписано сторонами.

Квитанцією до прибуткового касового ордера №02-06 від 17.06.2024 року (а.с. 23) позивачем сплачено Адвокатському бюро «Лози» 9500 грн. на підставі договору про правову допомогу від 14.06.2024 року

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність наданих послуг адвокатом Лозою В.М. до справи відповідач не надав. Дослідивши додані до позову і заяви про розподіл судових витрат доказів, суд недотримання позивачем (його представником) вимог частини третьої статті 126 ГПК України також не встановив.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази надання Адвокатським бюро «Лози» позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги адвоката на відповідача.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також частини п`ятої статті 129 цього Кодексу дає суду підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатами Адвокатського бюро «Лози» послуг, предмет позову, відсутність в матеріалах справи доказів проведення переговорів з відповідачем на предмет повернення боргу, неподання позивачем будь-яких інших пояснень чи клопотань у справі, розгляд справи в письмовому провадженні, суд доходить висновку про наявність підстав для не покладення на відповідача усіх витрат на професійну правничу допомогу позивача, на користь якого ухвалено судове рішення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Черкаси Авто» судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Авто» на професійну правничу допомогу у справі № 925/822/24 лише частково у розмірі 7500 грн., про що ухвалює додаткове рішення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 2000 грн. гонорару успіху суд зазначає наступне.

Пунктом. 2.3. договору про правову допомогу від 14.06.2024 року сторони погодили та визначили, що у випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 2000 грн.

Судом враховано позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 відповідно до якої не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність при наданні послуги адвоката.

Суд вважає, що зі сторони позивача не доведено доцільності, як дійсної необхідності сплати позивачем винагороди адвокату у вигляді "гонорару успіху" за надані ним послуги у межах даної справи тому у стягненні 2000 грн. судових витрат («гонорар успіху») слід відмовити.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн., а разом 10528 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Черкаси Авто», ідентифікаційний код юридичної особи 42568730, місцезнаходження: 18006, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Юрія Іллєнка, буд. 88, кв. 72 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Авто», ідентифікаційний код юридичної особи 44296874, місцезнаходження: 45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Будищанська, буд. 27б - 109359 грн. 45 коп. боргу, 10528 грн. судових витрат.

У стягненні 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2000 грн. судових витрат («гонорар успіху») відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено 06.09.2024 року.

Суддя В.М. Грачов