Рішення

від 09.09.2024 по справі 927/591/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2024 року м. Чернігів справа № 927/591/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "БРАВАЛЮР" (код 21396775) 14026, м. Чернігів, вул. Любецька, 191-а (ІНФОРМАЦІЯ_2) 14034, м. Чернігів, вул. Київська, 105 (адреса представника - Глушка Михайла Сергійовича; РНОКПП НОМЕР_1 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" (код 36131192) 15572, с. Красне Чернігівського району Чернігівської області, вул. Садова, 26-а (IVANIVKAAG@AGRICOM.COM.UA)про стягнення 107 664 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2024 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "БРАВАЛЮР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" про стягнення 100 000,00 грн заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно Договору поставки № 28/07/1 від 28.07.2021 та 7 664,00 трьох процентів річних від простроченої суми.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 постановлено:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "БРАВАЛЮР" про стягнення 107 664 грн 00 коп. залишити без руху;

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "БРАВАЛЮР" протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:

- докази сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

- докази відправлення відповідачу копії заяви про усунення недоліків;

роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "БРАВАЛЮР", що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала суду від 01.07.2024 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 01.07.2024 12:04.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.07.2024 є такою, що отримана позивачем 01.07.2024.

03.07.2024, з метою усунення виявлених недоліків, позивачем через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані докази.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвала суду від 08.07.2024 направлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 08.07.2024 10:45.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.07.2024 є такою, що отримана позивачем 08.07.2024.

22.07.20241, у встановлений судом процесуальний строк до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що у видатковій накладній №222 від 01.12.2021 наявний підпис іншої особи, а не виконавчого органу товариства (директора), а тому не можна вважати, що особа, що вчинила дії по отриманню товару є належним представником товариства. Також відповідач вказує, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату покладає на товариство додатковий надмірний тягар, який в умовах діючого на території України воєнного стану є недопустимим та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

30.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач не навів конкретних обставин, які перешкоджають виконанню зобов`язань по оплаті товару, а здійснивши оплати за поставлений товар відповідач визнав факт його отримання і його доводи є спробою уникнути оплати боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

28.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТП "Бровалюр" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" (Покупець) був укладений договір поставки № 28/07/1 (надалі - Договір).

За умовами Договору (п. 1.1) продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно комплектації (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору.

Вартість товару за договором становить 960000,00 грн (Розділ 2 Договору).

Відповідно до п.3.1 договору товар повинен бути відвантажений покупцю, за дотримання умов оплати вартості товару згідно розділу 4 даного договору, не пізніше 40 робочих днів з дати отримання першої передоплати в розмірі 330000 грн. В разі порушення строків оплати згідно п.4.1 договору дата передачі товару переноситься на термін не менше від терміну затримки оплати, виходячи з організаційно-технічних можливостей продавця.

Згідно п.4.1 оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином:

- передоплата в розмірі 330000,00 грн до 05.08.2021

- передоплата в розмірі 380000,00 грн не пізніше - 27.09.2021.

- оплата в розмірі 250000,00 грн - на протязі 2 робочих днів з моменту підписання акту приймально-передавальних документів (акту приймання-передачі робіт).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 960000,00 грн згідно накладної №222 від 01.12.2021, яка підписана представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок №146 від 28.07.2021 на оплату оставленого товару в розмірі 960000,00 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково здійснивши наступні оплати: 380000,00грн згідно платіжного доручення №1115 від 21.10.2021, 330000,00 грн згідно платіжного доручення №496 від 06.08.2021, 100000,00 грн згідно платіжного доручення №3620429032 від 01.02.2022, 20000,00грн згідно платіжної інструкції №7440868705 від 11.04.2023, 20000,00грн згідно платіжної інструкції №7440868912 від 27.04.2023, 10000,00грн згідно платіжної інструкції № 7440869184 від 23.05.2023.

За своєю правовою природою договірні відносини, які склалися між сторонами є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема положеннями ст. 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692, 693 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом поставки товарів. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково.

Заборгованість відповідача перед позивачем на час винесення рішення становить 100000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають задоволенню в сумі 100000,00 грн.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що товар отриманий неуповноваженою особою, судом не прийнято до уваги. оскільки Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 зазначив, що відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Позивач також просить стягнути відповідача 7664,00 грн 3% річних за період з 04.12.2021 по 24.06.2024.

У відповідності з ст. 610, 612, 613 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, обов`язок оплатити основний борг, а також обов`язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов`язаннями, хоча і є взаємопов`язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв`язку з простроченням основного грошового зобов`язання.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 7664,00 грн.

Заперечення відповідача проти позову в частині стягнення 3% річних з посиланням на норми статті 617 Цивільного кодексу України, судом не прийнято до уваги, оскільки стягнення 3% річних не є штрафною санкцією. Крім того, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати отриманого товару. Доказів повного погашення заборгованості перед позивачем відповідачем суду не надано.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 100000,00 грн заборгованості, 7664,00 грн 3% річних.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2442,40 грн. судового збору.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві позивач наводить попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат (витрат на правничу допомогу), які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в сумі 35000,00 грн та просить вирішити питання розподілу судових витрат зазначаючи, що докази щодо витрат буде підтверджено відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи зазначене, суд наразі не розглядає питання розподілу судових витрат понесених на правничу допомогу.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "БРАВАЛЮР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" про стягнення 107664,00 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" (код 36131192; 15572, с. Красне Чернігівського району Чернігівської області, вул. Садова, 26-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "БРАВАЛЮР" (код 21396775; 14026, м. Чернігів, вул. Любецька, 191-а) 100 000,00 грн боргу, 7 664,00 грн. 3% річних, 2 442,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2024.

Суддя А.С.Сидоренко