Постанова

від 27.08.2024 по справі 908/1273/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1273/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В, Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий -Мороз В.Ф., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.) від 18.04.2024 (в частині відхилення грошових вимог)

у справі за заявою Громадської організації "Спортивний клуб "Азовмаш-Спорт"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Азовмаш"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (Головного управління ДПС у Запорізькій області) - Скитиба Н.І., в порядку самопредставництва,

представник кредитора (АТ "Державний експортно-імпортний банк України") -Іванченко О.В., адвокат,

представник боржника - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 01.06.2021 Господарський суд Запорізької області ухвалив відкрити за заявою Громадської організації "Спортивний клуб "Азовмаш-Спорт" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Азовмаш" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майном Боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича тощо.

10.08.2021 Господарський суд Запорізької області постановив припинити процедуру розпорядження майном Боржника, визнати його банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича тощо.

1.2. 08.06.2023 Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - Кредитор, ДПС) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 5 933 779 грн 81 коп., з яких 5 319 388 грн 78 коп. - зобов`язання, 479 927 грн 70 коп. - штрафні санкції та 134 463 грн 33 коп. - пеня).

1.3. Заява обґрунтована встановленням Кредитором за результатами проведеної щодо Боржника перевірки податкового боргу у Боржника перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств (через заниження цього податку та через завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування), з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (через заниження цього податку та через завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, через відсутність реєстрації податкових накладних), з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами. Також Кредитор зазначив про зобов`язання Боржника сплатити штрафні санкції та пеню через допущені Боржником порушення податкового законодавства.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 13.07.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив про відхилення грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 5 933 779 грн 81 коп.

2.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для визнання заявлених Кредитором до Боржника грошових вимог, оскільки відповідні податкові зобов`язання були нараховані Боржнику після визнання його банкрутом, що не допускається згідно із законодавством про банкрутство - суперечить частини першій статті 59 КУзПБ.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 18.04.2024 Центральний апеляційний господарський суд постановив про часткове задоволення апеляційної скарги Кредитора, скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.07.2023 з постановленням нового рішення - про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 5 453 852 грн 11 коп. (з яких 5 319 388 грн 78 коп. - зобов`язання та 134 463 грн 33 коп. - пені) та про відхилення грошових вимог в сумі 479 927 грн 70 коп. (штрафних санкцій).

3.2. Судове рішення мотивоване наявністю підстав для визнання частини заявлених Кредитором до Боржника грошових вимог, оскільки зобов`язання в сумі 5 317 680 грн 78 коп., що не були ним обчислені самостійно, виникли у Боржника, а пеня з акцизного податку та з податку на додану вартість в сумі 134 463 грн 33 коп. нарахована за період до відкриття провадження у цій справі про банкрутство, а тому є конкурсними; податкові зобов`язання в сумі 1 798 грн 00 коп. податку на додану вартість виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, однак до визнання Боржника банкрутом. Відхилення заявлених штрафних санкцій в сумі 479 927 грн 70 коп. мотивовано нарахуванням Кредитором та застосуванням до Боржника цих санкцій за податковими рішеннями, ухваленими після визнання Боржника банкрутом, що не допускається, оскільки суперечить частини першій статті 59 КУзПБ.

4. Встановлені судами обставини

4.1. Податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств виник на підставі донарахування Боржнику податкового зобов`язання та штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми "Р") №3020/13-01-07-04 від 16.02.2023 на суму 4 947 554 грн 50 коп., з яких грошове зобов`язання становило 4 885 649 грн 00 коп. З урахуванням сплати/переплати в сумі 725 грн 22 коп. залишок боргу з грошового зобов`язання складає 4 884 923 грн 78 коп. та 61 905 грн. 50 коп. складають штрафні санкції. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 № 42/08-01-07-03/34697161.

4.2. Податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів виник на підставі донарахування штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми "ПН") №3023/13-01-07-04 від 16.02.2023 в сумі 309 405 грн 95 коп. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 № 42/08-01-07-03/34697161; донарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми "Р") №3021/13-01-07-04 від 16.02.2023 на суму 540 508 грн 75 коп., з яких грошове зобов`язання становить 432 407 грн 00 коп. та 108 101 грн 75 коп. складають штрафні санкції. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 № 42/08- 01-07-03/34697161.

4.3. Податковий борг з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами виник на підставі донарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій по податковому повідомленню - рішенню (форми "Р") № 3022/13-01-07-04 від 16.02.2023 на суму 2 572 грн 50 коп., з яких грошове зобов`язання становить 2 058 грн 00 коп. та 514 грн 50 коп. становлять штрафні санкції. ППР винесено на підставі акту перевірки від 20.01.2023 № 42/08-01-07- 03/34697161.

4.4. Зі змісту заяви Кредитора та доданих до неї доказів, в тому числі довідки про кредиторські вимоги Боржника, вбачається, що кінцевим терміном сплати Боржником податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств відповідно до вимог Податкового кодексу України, яке визначено податковим повідомленням рішенням (форми Р) № 3020/13-01-07-04 від 16.02.2023, на суму 246 896 грн 78 коп. за 2019 рік є 10.03.2020, на суму 4 638 027 грн 00 коп. за 2020 рік - 11.03.2021; з акцизного податку, яке визначено податковим повідомленням рішенням (форми Р) № 3022/13-01-07-04 від 16.02.2023 на суму 2 058 грн 00 коп. за період квітень-травень 2017, є 30.05.2017 та 30.06.2017 відповідно; з податку на додану вартість, яке визначено податковим повідомленням рішенням (форми Р) № 3021/13-01-07-04 від 16.02.2023 на суму 430 699 грн 00 коп. за січень 2017-квітень 2021 є період з 01.03.2017 до 30.05.2021, на суму 1 708 грн 00 коп. за червень 2021 30.07.2021.

4.5. Кредитором нараховано відповідно до підпункту 129.1.1. п. 129.11 статті 129 Податкового кодексу України в період 31.03.2017-30.05.2021 пеню з акцизного податку в сумі 1 064 грн 89 коп. та з податку на додану вартість - в сумі 133 398 грн 44 коп., а всього 134 463 грн 33 коп.

4.6. Заявлені Кредитором штрафні санкції за порушення податкового законодавства: з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 61 905 грн 50 коп., з акцизного податку - 514 грн 50 коп. та з податку на додану вартість - 107 674 грн 75 коп., 427 грн 00 коп. та 309 405 грн 95 коп., а всього на суму 479 500 грн 70 коп. застосовані до Боржника шляхом прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень: (форми Р) № 3020/13-01-07-04, № 3021/13-01-07-04, № 3022/13-01-07-04 від 16.02.2023 та (форми ПН) № 3023/13-01-07-04 від 16.02.2023.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 13.06.2024 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 в частині відхилення грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 479 927 грн 00 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги Кредитора до Боржника в 479 927 грн 00 коп. штрафних санкцій.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами Кредитора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки цей суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення підпунктів 14.1.139, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, підпункту 1.19 статті 20, пункту 31.1 статті 31, пункту 33.1 статті 33, пункту 37.2 статті 37, статті 58 та статті 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у поєднанні з положеннями КУзПБ, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених в постановах від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20, від 02.11.2021 у справі № 922/1775/19, від 02.11.2021 у справі № 917/399/15 від 01.06.2022 у справі № 927/104/21, від 24.01.2024 у справі № 903/51/20 (щодо розгляду грошових вимог податкового органу у справі про банкрутство з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань згідно з положеннями ПК України, якщо такі вимоги виникають до відкриття провадження у справі про банкрутство).

При цьому скаржник зазначив, що датою виникнення штрафних санкцій є дата граничного терміну сплати зобов`язань платника податків, висновки про що сформульовані в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 925/1165/16, від 09.08.2018 у справі № 921/184/16-г/10, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 17.04.2019 у справі № 43/75-15/7-б, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо грошових вимог податкового органу у справі про банкрутство

7.1. Предметом судового розгляду стали заявлені податковим органом до Боржника як платника податку у ліквідаційній процедурі останнього грошові вимоги, які складають заборгованість цієї особи зі сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, а також з визначених податковим органом штрафних санкцій (пені), які були нараховані за період до відкриття провадження у цій справі про банкрутство, однак визначені податковим органом за результатами перевірки, проведеної, та за рішеннями, прийнятими під час застосування до Боржника процедури ліквідації у справі про банкрутство (після визнання його банкрутом) .

7.2. Визначення характеру вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

При цьому норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

7.3. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

7.4. Звертаючись до нормативного регулювання порядку та умов застосування штрафних санкцій за порушення платником податків положень податкового законодавства Суд зазначає про таке.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України.

Цей Кодекс надає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пункт 14.1.39. ПК України).

Пункт 14.1.156 статті 14 ПК України визначає податкове зобов`язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

7.5. Щодо моменту виникнення у платника податків зобов`язання щодо сплати податку та збору, а відповідно і щодо виникнення у контролюючого (податкового) органу права вимоги щодо такого зобов`язання, то згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору є період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1. ст. 36 ПК України).

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 ПК України).

7.6. Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку (пункти 6.15, 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).

7.7. У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Велика Палата Верховного Суду за результатами аналізу приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України також сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

7.8. З посиланням, зокрема і на зазначену позицію Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 17.01.2024 у справі 903/51/20 дійшов висновку, що моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком (пункт 69).

7.9. Щодо ж до штрафних санкцій, пені, які застосовуються та нараховуються за порушення податкового законодавства, зокрема і за порушення порядку/строків виконання (сплати) зобов`язань зі сплати податків і зборів, то відповідно до пункту 20.1.19. ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Слід зазначити, що передумовою нарахування пені з підстав, передбачених підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (подібний висновок також наведено в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 922/5238/21).

7.10. Положення статті 129 ПК України встановлюють порядок як початку нарахування пені, так і порядок закінчення нарахування пені.

Згідно з пунктом 129.1 цієї статті ПК України нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (підпункт 129.1.1);

- при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2);

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (129.1.3);

- при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (129.1.4);

- у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів (129.1.5);

7.11. Відповідно до підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується, зокрема, у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Поряд з цим згідно з підпунктом 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

7.12. За змістом також пунктів 101.1, підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний", зокрема, розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

7.13. Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постанові від 17.04.2019 у справі № 43/75-15/7-б (пункти 22-23), Суд зазначає, що:

- при розгляді грошових вимог податкової інспекції до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який частиною 102.4 статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (висновок про застосування норм права, який викладений у пункті 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16);

- якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1. статті 102 ПК України);

- Верховний Суд у поставі від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 №К/9901/99/17 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

7.14. Отже, у статті 102 ПК України визначений граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, який є універсальним. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі №К/9901/9917 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19, від 16.08.2023 у справі № 922/5238/21).

7.15. У зв`язку з викладеним, Суд зазначає, що поряд із встановленими законодавством про банкрутство (стаття 41, частина перша статті 59 КУзПБ) обмеженнями на нарахування штрафних санкцій (на підставі податкового законодавства) після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема і після визнання боржника банкрутом, законодавець також за правилами податкового законодавства встановив обмеження як для нарахування, так і для стягнення податкового боргу (в тому числі і штрафних санкцій) за межами встановленого законом граничного спеціального строку давності, що застосовується імперативно (в силу закону).

7.16. Однак, апеляційний суд, надаючи оцінку заявленим Кредитором грошовим вимогам наведеного не врахував, оскільки надаючи оцінку нарахованим податковим органом податковим зобов`язанням (штрафним санкціям тощо) лише на предмет застосування положень КУзПБ щодо наслідків відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію у цій справі, а також щодо наслідків визнання боржника банкрутом з посиланням на положення частини першої статті 59 КУзПБ, між тим не надав оцінку зазначеним вимогам Кредитора до Боржника на предмет застосування у спірних правовідносинах обмежень як для нарахування, так і для стягнення (у межах захисту в судовому порядку за вимогами щодо податкового боргу, в тому числі і штрафних санкцій) за межами встановленого податковим законом граничного спеціального строку давності, який застосовується імперативно (в силу закону) (пункти 7.11-7.14).

7.17. Крім цього Суд зазначає, що ПК України встановив також інші обмеження для застосування штрафних санкцій протягом періоду, за якій вони були застосовані у спірних правовідносинах до Боржника (пункти 4.4-4.6).

Так, згідно з пунктом 52-1 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій (за переліком).

Цим пунктом також передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

7.18. Отже апеляційний суд застосував до спірних грошових вимог лише положення про дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та про наслідки визнання Боржника банкрутом за правилами КУзПБ, однак не дослідив ні підстави, ні період нарахування цих вимог, не надав оцінки поданому Кредитором розрахунку в цій частині, акту перевірки, податковим повідомленням-рішенням тощо, попри те, що суди обох інстанцій встановили періоди нарахування зобов`язань за відповідними податками та зборами (обов`язковими платежами), періоди, протягом яких відбулось порушення строків сплати цих податків та платежів, за які (періоди) були нараховані відповідні суми пені та застосовані штрафні санкції (4.4- 4.6).

7.19. Суд звертає увагу, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21).

7.20. Отже, апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову за результатами перегляду ухвали місцевого суду та ухвалюючи при цьому нове рішення щодо грошових вимог Кредитора, між тим не врахував наведених, встановлених ПК України правил нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання (штрафних санкцій), правил звернення податкового органу за захистом права щодо відповідної заборгованості платника податку, а тому не надав оцінку обставинам щодо моменту виникнення та припинення за податковим законодавством права на нарахування податкового зобов`язання платника податку (штрафних санкцій) та права на захист в судовому порядку, зокрема, за відповідними грошовими вимогами податкового органу як кредитора у справі про банкрутство.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аргументами скаржника (пункт 6.1) в тій частині, в якій він зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови в заперечуваній Кредитором частині. Однак, за наведеного вище висновку щодо встановлення податковим законодавством темпорального характеру права контролюючого органу нараховувати платнику податків податкове зобов`язання (штрафні санкції) та заявляти вимогу щодо нього в судовому порядку, Суд відхиляє аргументи скаржника в іншій частині.

7.21. Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з аргументами скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови (пункт 6.1) та, враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду щодо грошових вимог Кредитора до Боржника - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

7.22. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024 (щодо грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області) у справі № 908/1273/21 скасувати.

3. Справу № 908/1273/21 щодо грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк