Ухвала

від 09.09.2024 по справі 552/5937/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/5937/24

Провадження № 2/552/2927/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 рокусуддя Київськийрайонний судм.Полтави КузінаЖ.В.розглянувши цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Київської районної у м. Полтаві ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання.

Відповідно до ч. 1 ст.28ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплат додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Судом встановлено, що згідно відповіді № 774953 від 09.09.2024 року з Єдиного державного демографічного позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Октябрського районного суду м. Полтави.

Згідно матеріалів позовної заяви встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що також відноситься до територіальної юрисдикції Октябрського районного суду м. Полтави.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частини перша та шостастатті 29 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) вказано, що:

«принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правилатериторіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів. Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття378, пункт 6 частини першої статті411 ЦПК України).

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред`являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися. За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті27, частини першої статті28 ЦПК Україниімперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.Отже в нормахЦПК Українипередбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 звернувся досуду з позовом,що виник з сімейних правовідносин, посилаючись на право вибору підсудності згідно з частиною першоюстатті 28 ЦПК України, тому такий позов міг пред`явити за зареєстрованим його місцем проживання чи перебування.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.31ЦПКУкраїни суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Київської районної у м. Полтаві ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання підлягає передачі на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави.

Керуючись ст.ст. 28, 31 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Київської районної у м. Полтаві ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання передати на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Передача справи здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя Ж.В.Кузіна