Постанова

від 20.08.2024 по справі 552/2285/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 552/2285/22

провадження № 61-2812св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Фінанс»,

третя особа - державний реєстратор Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду міста Полтави від 24 березня 2023 року у складі судді Самсонової О. А.та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Капітал Фінанс»), третя особа - державний реєстратор Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І. (далі - державний реєстратор Микитенко Л. І.),про визнання незаконним рішення державного реєстратора та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що 23 червня 2008 року між нею і Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра») було укладено кредитний договір № 6/4/2008/840-К/466, згідно з умовами якого позивач отримала кредитні кошти у розмірі 93 144,61 дол. США зі ставкою у розмірі 15,39 % річних за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості, дата остаточного повернення кредиту - 10 червня 2026 року. На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором укладений договір іпотеки від 23 червня 2008 року

№ 6/4/2008/980-1/467. Предметом іпотеки визначено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Правонаступником ВАТ КБ «Надра» у правовідносинах за відповідними договорами про відступлення права вимоги, які не були отримані позивачем, стало ТОВ «ФК «Капітал Фінанс».

17 грудня 2021 року здійснено позасудове звернення стягнення на майно боржника згідно з статтею 37 Закону України «Про іпотеку» і зареєстровано право власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс».

Позивач вважала, що реєстрація власності на предмет іпотеки за відповідачем була здійснена з порушенням норм законодавства, а саме:

у договорі іпотеки, який став підставою для реєстрації права власності, іпотечне застереження відсутнє, а окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався;

вимога відповідача щодо усунення порушень позивачу не направлялась;

оцінка предмета іпотеки не була погоджена з позивачем;

відповідач не може бути кредитором за валютним зобов`язанням, адже у нього відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій.

ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Микитенко Л. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 22 грудня 2021 року, індексний номер 62500785, щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» права власності на житловий будинок житловою площею 93,8 кв. м, загальною площею 140,6 кв. м з надвірними спорудами: сарай літ. «Б», льохи літ. «В», «З», душ літ. «И», вбиральня літ. «Ж», огорожа № 1, 3, 4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 24 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що у позивача ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором від 23 червня 2008 року

№ 6/4/2008/840-К/466.

ОСОБА_1 посилалась на те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між іпотекодержателем та іпотекодавцем не укладався, а іпотечний договір не містить відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд зробив висновок, що договором іпотеки не передбачено такого способу задоволення вимог іпотекодержателя як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Фактично пунктом 5.3 договору іпотеки передбачено, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки може відбутися на підставі одного із рішень (документів): рішення суду, виконавчого напису нотаріуса чи домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» безальтернативно передбачає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі має передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір іпотеки від 23 червня 2008 року такого застереження не має, замість цього передбачає можливість такого способу задоволення вимог іпотекодержателя як домовленість сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Тому суд вважав, що у вказаному договорі іпотеки відсутнє застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Оскільки суд встановив, що відповідний договір чи відповідне застереження в договорі іпотеки від 23 червня 2008 року відсутні, підстав для реєстрації права власності на спірний будинок за відповідачем не було, а державний реєстратор повинен був відмовити в державній реєстрації права власності за відповідачем.

Крім того, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, передбачено подання державному реєстратору копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, а в разі неотримання адресатом - копії рекомендованих поштових відправлень, якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

Відповідно до документів реєстраційної справи ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» державному реєстратору подавалася копія письмової вимоги від 31 травня 2021 року № 31/1-05/21 про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, а також копії рекомендованих поштових відправлень від 16 червня 2021 року № 61105716255261 та від 20 липня 2021 року № 6100407261310, які повернулися відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення. Тому суд відхилив посилання позивача на те, що вимога відповідача щодо усунення порушень їй не направлялась.

Стосовно непогодження оцінки предмета іпотеки з позивачем суд першої інстанції вказав, що відповідно до звіту з незалежної оцінки майна - житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 140,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , виконаного ТОВ «Консалтинг - Експерт І», вартість нерухомого майна на дату оцінки - 16 листопада 2021 року становить 450 000,00 грн. Цей звіт виконаний суб`єктом оціночної діяльності. Оцінювачем застосовано порівняльний метод оцінки.

Також згідно з висновком про вартість об`єкту оцінки (житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 141,2 кв. м, житловою площею 86,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , складений ТОВ «Дельта Консалтинг», вартість вказаного нерухомого майна станом на 16 лютого 2022 року становить 1 594 000,00 грн. Цей звіт також виконаний суб`єктом оціночної діяльності. Оцінювачем застосовано порівняльний метод оцінки.

Між складенням першого та другого звітів про оцінку майна минуло лише три місяці, а визначена вартість об`єкта нерухомого майна за звітом ТОВ «Консалтинг - Експерт І» від 16 листопада 2021 року визначена втричі меншою, ніж за звітом ТОВ «Дельта Консалтинг» від 16 лютого 2022 року. Вказані обставини можуть свідчити про неправильну оцінку предмета іпотеки у звіті з незалежної оцінки майна, виконаному ТОВ «Консалтинг - Експерт І». Під час розгляду справи відповідачем ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» жодним чином не спростовані доводи позивача щодо неправильності визначення вартості предмета іпотеки. Тому суд зробив висновок, що набуття відповідачем предмета іпотеки у власність за вартістю, визначеною на підставі звіту ТОВ «Консалтинг - Експерт І» від 16 листопада 2021 року у розмірі 450 000,00 грн порушує право позивача.

Разом з цим суд не погодився з доводами позивача щодо відсутності у відповідача ліцензії на здійснення валютних операцій, оскільки договір

№ 27/05-21/1ДВ про відступлення прав вимог, укладений 27 травня 2021 року ТОВ «Спектрум Ессетс» і ТОВ «ФК «Капітал Фінанс», та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 6/4/2008/980-І/467, посвідченим 23 червня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О. С. за реєстровим № 2392 не є валютними операціями. Таким чином, суд вважав, що реєстрація права власності за відповідачем проведена з порушенням вимог закону і порушує право позивача.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення державного реєстратора, суд зазначив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18). Проте такий позов ОСОБА_1 не пред`являвся, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Отже, державною реєстрацією права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 порушено право позивача (право власності), але ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту свого права, адже пред`явлені нею вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Полтави від 24 березня 2023 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що у справі, яка переглядається, вимог про визнання іпотечного договору в цілому чи його пунктів недійсними не пред`явлено, тому вказаний аргумент апеляційної скарги не заслуговує на увагу.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що іпотечний договір не містить такого способу задоволення вимог іпотеко держателя як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, адже поняття «звернення стягнення на предмет іпотеки» та «передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки» не є тотожними.

Договір іпотеки, на який посилається ТОВ «ФК «Капітал Фінанс», зазначаючи про встановлення такого права іпотекодержателя як набуття права власності на предмет іпотеки містить лише перелік альтернативних варіантів звернення стягнення на предмет іпотеки, що визначено пунктами 5.3, 5.4 та не закріплює права іпотекодержателя набувати право власності на предмет іпотеки. Тому договір іпотеки не містить застереження згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку». За таких обставин правильними є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для реєстрації права власності на спірний будинок за відповідачем та наявність підстав у державного реєстратора для відмови в державній реєстрації права власності за відповідачем.

Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «ФК Капітал Фінанс» та зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині не має.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції вказав, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Предметом позову, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої ОСОБА_1 просила ухвалити судове рішення, є визнання незаконними рішення державного реєстратора та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права.

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. При вирішенні справи суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що вимоги про витребування майна ОСОБА_1 не заявляла, а відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 та статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко А. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Київського районного суду міста Полтави від 24 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд встановив, що реєстрація права власності на спірний житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 була проведена всупереч нормам Закону України «Про іпотеку» і Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Ці висновки суду позивач не оспорює та визнає, тобто рішення суду в цій частині не оскаржується;

висновок суд першої інстанції про те, що державною реєстрацією права власності на спірний будинок порушено право позивача (право власності), але вона обрала неправильний спосіб захисту свого права, оскільки пред`явлені ОСОБА_1 вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не впливають і не можуть вплинути на її права щодо права на предмет іпотеки, є необґрунтованим. Позивач обрала належний спосіб захисту порушеного права. Апеляційний суд помилково вказав, що вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на спірне майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення права позивача, адже задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав;

позивач обрала належний спосіб захисту порушеного права у спосіб пред`явлення вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» права власності на спірний житловий будинок. Цей спосіб захисту з урахуванням норм статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відновить право власності позивача на житловий будинок.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 552/2285/22 та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» на рішення Київського районного суду міста Полтави від 24 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 01 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року за заявою ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» про скасування заходів забезпечення позову у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» на рішення Київського районного суду міста Полтави від 24 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року повернуто.

У липні 2024 року матеріали цивільної справи № 552/2285/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 березня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, від 02 листопада 2022 року у справі № 759/5454/19, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/608/20, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17 та від 16 грудня 2020 року у справі № 755/7423/17).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 23 червня 2008 року ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 6/4/2008/840-К/466, за умовами якого банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 93 144,61 дол. США.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору цільовим використанням кредиту є: проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 23 червня 2008 року № 2389, відповідно до якого позичальник набуває у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також витрати позичальника, які пов`язані з оформленням кредиту, оплата комісії за розрахунки в рамках комплексу.

23 червня 2008 року ВАТ КБ «Надра» (іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (іпотекодавець) уклали договір іпотеки № 6/4/2008/980-І/467, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 2392. За цим договором іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору від 23 червня 2008 року № 6/4/2008/840-К/466, укладеного іпотекодержателем та іпотекодавцем, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки - нерухоме майно: житловий будинок житловою площею 93,8 кв. м, загальною площею 140,6 кв. м, з надвірними спорудами: сарай літ. «Б», льохи літ. «В», «З», душ літ. «И», вбиральня літ. «Ж», огорожа № 1, 3, 4, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, зобов`язання позивача за кредитним договором від 23 червня 2008 року № 6/4/2008/840-К/466 забезпечено також порукою ОСОБА_5 згідно з договором поруки від 23 червня 2008 року №6/4/2008/840-П/468, який укладено ОСОБА_5 і ВАТ КБ «Надра».

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 09 листопада 2010 року в справі № 2п-61/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості позов задоволено, стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь банку суму заборгованості у розмірі 926 665,61 грн. Вказаним рішенням також встановлено, що у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків за кредитним договором за відповідачем станом на 12 лютого 2010 року виникла заборгованість за кредитним договором від 23 червня 2008 року № 6/4/2008/840-К/466. Це судове рішення набрало законної сили.

17 серпня 2015 року зареєстровано шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . У зв`язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Відповідно до листа Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 16 листопада 2022 року № 57353 залишок заборгованості., що підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 42364104 становить 194 856,79 грн.

27 травня 2021 року між ТОВ «Спектрум Ессетс» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» (новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимог № 27/05-21/1ДВ. Згідно з умовами вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває прав вимоги первісного договору до позичальника, зазначеного в додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимог

№ 27/05-21/1ДВ ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» набуло право вимоги до

ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 червня 2008 року № 6/4/2008/840-К/466.

27 травня 2021 року між ТОВ «Спектрум Ессетс» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 6/4/2008/980-І/467, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О. С. 23 червня 2008 року за реєстровим № 2392. Згідно з умовами вказаного договору первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права за договором іпотеки № 6/4/2008/980-І/467, що укладений між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О. С. 23 червня 2008 року за реєстровим № 2392, що укладений в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором від 23 червня 2008 року № 6/4/2008/840-К/466 (з усіма наступними змінами та доповненнями до нього).

Права вимоги за договором іпотеки належали первісному іпотекодержателю на підставі договору № GL3N017513 про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «Спектрум Ессетс» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. 15 травня 2020 року за реєстровим № 128.

На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, посвідченого 23 червня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О. С., ОСОБА_1 придбала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

25 серпня 2008 року за позивачем було зареєстровано право власності на зазначений житловий будинок.

17 грудня 2021 року державний реєстратор Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І. прийняла рішення про реєстрацію за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 291997880, який сформовано 22 грудня 2021 року, реєстрація права власності за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» здійснена на підставі таких документів:

іпотечне повідомлення - вимога ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» від 16 липня 2021 року № 16-07/4-21;

договір про відступлення прав за договором іпотеки від 27 травня 2021 року № 1037, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шершун Н. К.;

вимога ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» від 31 травня 2021 року № 31/1-05/21;

вимога ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» від 31 травня 2021 року № 31/2-05/21;

договір іпотеки від 23 червня 2008 року № 6/4/2008/980-1/467, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Іванова О. С.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом (частина перша статті 575 ЦК України).

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, зокрема у Законі України «Про іпотеку».

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (стаття 12 Закону України «Про іпотеку»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведена правова норма спрямована на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника.

Згідно з статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки зумовлена дотриманням порядку, визначеного статтею 35 Закону України «Про іпотеку». У разі порушення встановленого вказаною нормою порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності не допускається. У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 522/9384/19 (провадження № 61-5684св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23) зазначено, що:

«7.17 Отже, чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

7.18 Частиною першою статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

7.19 Частиною першою статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

7.20 Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

7.21 Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

7.22 За змістом частин другої, четвертої статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

7.23 Згідно з пунктом 57 Порядку № 1127 (тут і далі - в редакції, чинній на момент реєстрації права власності майна за іпотекодержателем) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

7.24 Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

7.25 Отже, у пункті 61 Порядку № 1127 наведено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

7.26 З огляду на викладене, Порядок № 1127 не передбачав, що звіт про оцінку предмета іпотеки входить до переліку документів, необхідних для подання державному реєстратору. Вимога щодо подання державному реєстратору такого звіту була доповнена до Порядку № 1127 лише 26 лютого 2020 року.

7.27 Втім, виходячи із принципу lex superior, «у разі суперечності застосовуються норми, що закріплюються в нормативно-правових актах, які мають більш високу юридичну силу», хоч Порядком № 1127 до 26 лютого 2020 року не було передбачено обов`язкового надання оцінки предмета іпотеки, проте така вимога містилася у частині третій статті 37 Закону № 898-IV, що має вищу юридичну силу.

7.28 Зокрема, частиною третьою статті 37 Закону № 898-IV визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

7.29 Отже, іпотекодержатель, станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, не міг набути у власність предмет іпотеки без визначення вартості такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

7.30 Зазначене обґрунтовується, зокрема і тим, що згідно із другим реченням частини третьої статті 37 Закону № 898-IV у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

7.31 У постановах від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні.

7.32 У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду однозначно сформулювала правові висновки щодо обов`язковості подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

7.33 Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд зазначив, що нині не сформульований правовий висновок за таких обставин справи, коли позивач просить скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, обґрунтовуючи свій позов лише відсутністю оцінки майна.

7.34 Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й відсутність експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22) зазначено: «Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав на необхідність відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21), вказавши, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. Однак у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21), відмовляючи в задоволенні позову, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, а саме наявності невиконаного основного зобов`язання, існування чинного договору іпотеки, умови якого позивачем не оспорюються, виходила з того, що права позивача не порушено, оскільки іпотека виникла до ухвалення державним виконавцем постанови про накладення арешту та заборони на предмет іпотеки, заборона на предмет іпотеки також була вже накладена на предмет іпотеки для забезпечення прав іпотекодержателя, який і задовольнив свої вимоги за рахунок заставленого майна. Заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки. Тобто обставини цієї справи не є подібними до обставин справи, що перебуває на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду. А тому підстав для відступу від цих висновків не встановлено».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), на висновки у якій посилається позивач, вказано, що:

«102. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

104. Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

109. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

110. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

111. Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

112. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

114. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 30.12.2019 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

115. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

116. Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою».

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 просила визнати незаконним рішення державного реєстратора і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки). Позивач вважала, що реєстрація власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Капітал Фінанс» здійснена всупереч нормам законодавства, зокрема: у договорі іпотеки, який став підставою для реєстрації права власності, іпотечне застереження відсутнє, а окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався; вимога відповідача щодо усунення порушень позивачу не направлялась; оцінка предмета іпотеки не була погоджена з позивачем; відповідач не може бути кредитором за валютним зобов`язанням, адже у нього немає ліцензії на здійснення валютних операцій;

суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, а належним способом є вимога про витребування майна;

отже, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено третім особам. Тому вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судом як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України;

суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду скасувати; справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко