Рішення

від 28.08.2024 по справі 516/72/24

ТЕПЛОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №516/72/24

Провадження №2/516/95/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 рокум.Теплодар

Теплодарський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді Ширінської О.Х.

за участю секретаря Дарієнко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Теплодарського міського суду Одеської області цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Другий Суворовській відділ державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з нерухомого майна , -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вище вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 25квітня 1997року він, ОСОБА_5 ,та членийого родини:дружина ОСОБА_6 ,дочка ОСОБА_7 та син ОСОБА_2 отрималиу власністьтрьохкімнатну квартирув АДРЕСА_1 .

Дана квартира належала всім співвланскам у рівних частках, а саме по частці кожному у вищевказаній квартирі.

Вказана обставина підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 25.04.1997року, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, копія Свідоцтва прикладається до справи.

08.08.2001 року він ( ОСОБА_1 ) подарував частину квартири, яка належала йому на праві спільної власності, своїй дочці - ОСОБА_7 , що підтверджується Договором Дарування частини квартири серії НОМЕР_1 від 08.08.2001, посвідченого нотаріусом Теплодарської державної нотаріальної контори.

18 липня 2002 року на підставі довіреності від ОСОБА_2 він подарував належну йому частку вказаної квартири дочці (сестрі ОСОБА_2 ) ОСОБА_7 , що підтверджується договором дарування ВАА № 289608, посвідченим державним нотаріусом Теплодарської державної нотаріальної контори Одеської області.

28 листопада 2001 року на підставі вироку Апеляційного суду Одеської області , ОСОБА_2 1984 р.н.(відповідача по справі) було засуджено до дев`яти років позбавлення волі.

Цим же вироком задоволено цивільний позов потерпілих про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 1970 грн., та моральної шкоди у розмірі 300 000 грн., всього 301 970 грн. Потерпілими по справі були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На підставі даного вироку державним виконавцем Четіним О.Г. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 75000,00 грн..

Враховуючи,що боржникдобровільно невиконав рішеннясуду,постановою державноговиконавця від04.02.2008,накладено арештна майноборжника таоголошено заборонуна йоговідчуження,а саме:на частку квартири АДРЕСА_2 .

Крім того, факт того що частина квартири на даний час знаходиться під арештом, підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Теплодарської міської ради Одеської області від 12.07.2000 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дочка - ОСОБА_7 що підтверджується Свідоцтвом про її смерть серія НОМЕР_3 зареєстроване Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Одеса) ,від 23 січня 2024 року.

На даний час він залишився єдиним власником даної квартири та має намір в подальшому розпорядитись належним йому майном на свій розсуд, але накладений арешт на квартиру позбавляє його можливості розпорядитись свою власністю.

Те, що він є єдиним власником, який зареєстрований в даній квартирі, підтверджується Витягом № 06-11/40 про зареєстрованих у житловому приміщенні, виданим Теплодарською міською радою від 01.03.2024 року, а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

Відповідач по справі ОСОБА_2 з 18.07.2002 року перестав бути власником частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується вищевказаним договором дарування.

Для зняття арешту з частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , неодноразово звертався до . Другого Суворівського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де йому в усній формі кожен раз відмовляли у знятті арешту і рекомендували звертатись до суду.

Просив зняти арешт та заборону на відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме: з частки квартири АДРЕСА_2 .

Представник позивача ОСОБА_8 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та позивача через зайнятість представника в іншому судовому засіданні. Заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про день, час і місце судового розгляду у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання.

Представник третьої особи Головний державний виконавець Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) С. Савченко в судове засідання не з`явилася , але надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що згідно даних ЄДРВП на виконання у Другому Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, на теперішній час Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), перебували виконавчі провадження:

-ВП № 15125193 з примусового виконання виконавчого листа № 2-127, виданого Апеляційним судом Одеської області від 27.03.2002 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 75000 грн.

04.08.2010 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»;

-ВП № 15125837 з примусового виконання виконавчого листа № 2-127, виданого Апеляційним судом Одеської області від 27.03.2002 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошової суми у розмірі 75000 грн. 04.08.2010 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відомості щодо оплати заборгованості, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, чи інша інформація по в казаному виконавчому провадженню - відсутня. Вказані виконавчі провадження знищено (згідно Наказу № 1829/5 від 07.06.2017 про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, термін зберігання архівних виконавчих проваджень становив 3 роки). У зв`язку із чим не мають можливості надати їх завірені копії. Через велику завантаженість державних виконавців, просила розглянути справу без участі представника відділу.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, застосувавши заочний порядок розгляду справи, відносно чого не заперечував позивач.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом ст. ст. 316,317,319 ЦК України,правом власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно дост. 41 Конституції України,кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Зазначене кореспондується зі ст. 321 ЦК України.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностейборжника, щознаходяться нарахунках івкладах чина зберіганнів банкахабо іншихфінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»,особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

З матеріалів справи слідує, що вироком Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2001 року ОСОБА_2 , 1984 р.н.(відповідача по справі) було засуджено за ч. 1 ст. 101, ст. 93 п. «ж», ст. 70 КК України до дев`яти років позбавлення волі. Задоволено цивільний позов потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 1970 грн., та моральної шкоди в розмірі 300 000 грн., всього 301 970 грн.

Напідставі даноговироку державнимвиконавцем винесено постановупро стягненняз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошовоїсуми урозмірі 75000,00грн.,накористь ОСОБА_4 75000 грн.

Постановою державного виконавця від 04.02.2008 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, а саме: на частку квартири АДРЕСА_2 .

04.08.2010 державним виконавцем винесені постанови про повернення виконавчого документу стягувачам на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно Наказу № 1829/5 від 07.06.2017 про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, термін зберігання архівних виконавчих проваджень становив 3 роки, тому виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 вказаних сум відповідно до вироку суду, було знищено.

До ухвалення вироку Апеляційного суду Одеської області, позивачу ОСОБА_1 належала частка в цій квартирі, яку 08.08.2001 він подарував своїй дочці ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померладружина позивача, після смерті якої він успадкував належну їй частку у квартирі.

Також, частка у вказаній квартирі, яка належала боржнику ОСОБА_2 , за довіреністю була подарована18.07.2002його сестрі(дочціпозивача)- ОСОБА_7 .

Після смерті дочки ОСОБА_7 , позивач успадкував належні їй частки у вказаній квартирі.

Таким чином, на момент звернення з даним позовом, позивач ОСОБА_1 є єдиним власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується вище вказаними, нотаріально посвідченими договорами.

З огляду на вище наведене, враховуючи, що знаходження майна позивача під арештом позбавляє власника можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 267,280 284,288-289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Другий Суворовській відділ державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Зняти арешт та заборону на відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме: з частки квартири АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 06.09.2024 року.

Суддя: О.Х. Ширінська