Рішення

від 09.09.2024 по справі 760/29225/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/29225/23

Провадження №2/760/3727/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання - Тодосюк Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГС10А-СТАРТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

08 грудня 2023 року представник ОСББ «ГС10А-СТАРТ» - адвокат Ярошенко С.М. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з відповідач на користь позивача заборгованість у розмірі 477.015,35 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 31 жовтня 2015 року створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку під назвою ОСББ «ГС10А- СТАРТ».

01 листопада 2021 року між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №05011121, а також договір про відшкодування комунальних послуг №0601121.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди, позивач зобов`язався надати відповідачу в платне користування нежитлове приміщення №68а площею 29,50 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався оплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди та виконувати інші обов`язки згідно Договору оренди.

Того ж дня позивачем передано, а відповідачем прийнято об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 8.1. Договору оренди, розмір орендної плати становить 430 грн. за кожен кв.м. об`єкту оренди з урахуванням коефіцієнту зміни офіційного курсу валют.

Відповідно до п. 10.9 Договору оренди, за несвоєчасне проведення оплати за цим договором відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Відповідно до п. 10.10 Договору оренди, у випадку порушення відповідачем строків оплати орендної плати більше ніж на 15 календарних днів, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 50% від простроченого платежу.

Відповідно до умов Договору про відшкодування комунальних послуг, відповідач зобов`язався щомісяця вносити плату на відшкодування витрат з надання комунальних послуг.

Позивач виконав умови укладених договорів, передавши об`єкт оренди в користування відповідачу, надав рахунки для відшкодування комунальних послуг.

Відповідач на початку взаємовідносин виконував умови договорів належним чином, однак починаючи з лютого 2022 року перестав вносити орендну плату, а відшкодування комунальних витрат стало несистематичним.

У зв`язку з довготривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами, 15 лютого 2023 року позивачем прийнято рішення про припинення договірних взаємовідносин, про що відповідача повідомлено листом та зобов`язано погасити заборгованість і передати об`єкт оренди позивачу.

Згідно розрахунку заборгованості, загальний борг відповідача перед позивачем становить 477 015,35 грн., з яких:

228 995,37 грн. - орендна плата;

132 865,04 грн. - пеня за несвоєчасну оплату орендної плати;

114 747,75 грн. - штраф за порушення строків оплати орендної плати;

407,19 грн. - борг за відшкодування комунальних послуг (див. додатки - розрахунок заборгованості).

На час звернення до суду з усієї заборгованості погашено лише 500 грн.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 грудня 2023 року справу розподілено головуючому судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою суду від 13 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

15 січня 2024 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Макаренко Ю.О. подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач вважає твердження позивача про припинення договору з 01 березня 2023 року та нарахування заборгованості по лютий 2023 року включно, помилковими, оскільки вони не відповідають умовам п. 11.3. та 8.4. договору, а також ч. 2 ст. 212 ЦК України.

Відповідач визнає та просила суд врахувати ту обставину, що за договором за лютий 2022 року утворилася заборгованість, яка не була нею сплачена більше 30 днів, а саме: орендна плата у розмірі 17 653, 49 грн, а також плата з відшкодування комунальних витрат на суму 1 906,23 грн.

За п. 11.3. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок прострочення оплати орендних платежів Орендарем більше 30 днів, згідно даного договору, а також прострочення (більше 30 днів) оплати відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг, згідно договору про відшкодування комунальних послуг.

Вважає, що у п.11.3. договору сторони передбачили скасувальну обставину (прострочення ОСОБА_1 оплати більше 30 днів), яка визначає припинення договору, а тому договір припинився 31 березня 2022 року (через 30 днів після порушення строку оплати відповідачем), а не 01 березня 2023 року як вважає позивач.

Зважаючи на це та п. 5.1. договору про відшкодування комунальних послуг №0601121 від 01 листопада 2021 року, одночасно закінчилася дія останнього.

В зв`язку з цим, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за час після припинення договору, а також неустойки у вигляді пені та штрафу є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Додатково просив зменшити суму заборгованості по орендній платі до моменту припинення договору на суму першого платежу (завдатку) - 12 685 грн., внесену за п.п. 8.3., 8.4. договору, 500 грн. внесених у листопаді 2023 року, а також безпідставно отриманих позивачем сум на відшкодування комунальних витрат за період після припинення договору, в загальному розмірі 4 162,16 грн.

Крім того, просив врахувати, що порушення договору з боку ОСОБА_1 сталося, внаслідок військової агресії російської федерації проти України. Зокрема, призвело до зміни фінансового стану та виїзду за кордон, що завадило повернути позивачу приміщення по акту в м. Києві, зокрема одразу після припинення договору. Вважає, що за обставин, які склалися, наявні передбачені ч. 6 ст. 762 ЦК України підстави для звільнення відповідачки від заявленої до стягнення орендної плати, починаючи з березня 2022 року, а також нарахованої на неї неустойки (штрафу, пені).

Також, при вирішенні спору просила застосувати ст. 617 ЦК України та п.9.1. договору та звільнити ОСОБА_1 повністю від відповідальності за порушення договору, оскільки воно є наслідком обставин непереборної сили (військової агресії рф проти України), що виникли після укладення договору; а також на підставі ч.ч.. 3, 4 ст. 267 ЦК України застосувати позовну давність (в один рік) до вимог про стягненян неустойки та відмовити у задоволенні вимог, заявлених з пропущенням її строку; відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України максимально зменшити розмір неустойки (якщо суд не звільнить ОСОБА_1 від відповідальності повністю), з врахуванням обставин справи.

26 січня 2024 року представник позивача - адвокат Ярошенко С.М. подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Звернув увагу, що з лютого 2022 року відповідачем було здійснено ще 11 оплат за договорами. Таким чином, аж до останньої оплати у листопаді 2023 року відповідач не вважала договори припиненими та вносила частково кошти на погашення заборгованості, визнаючи таким чином і дію договору і наявність заборгованості за ним.

Відповідно до п. 11.2 Договору оренди, завдаток, сплачений орендарем відповідно до п.8.4. даного Договору, орендарю не повертається, а тому відсутні підстави для зменшення розміру заборгованості на суму першого платежу (завдатку).

Зауважує, що протягом більш ніж року після початку повномасштабного вторгнення орендоване приміщення не було повернено, у ньому знаходилося майно відповідача. Тобто приміщення і фактично і юридично було зайнято відповідачем, а позивач таким чином не міг використати приміщення ані для власних потреб, ані здати його в оренду іншій особі. Посилання представника відповідача про те, що позивачу було відомо про відсутність відповідача та про відсутність дій з боку позивача по поверненню майна вважає необґрунтованими, оскільки фізична відсутність відповідача не означає припинення договірних відносин, а дії по поверненню майна мала вчиняти відповідач згідно пп. 4.10 та 10.3 Договору оренди.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 01 листопада 2021 року між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №05011121, а також договір про відшкодування комунальних послуг №0601121.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди, орендодавець зобов`язується, надати за цим договором орендарю приміщення та майно, загальною корисною площею 29,50 кв. метрів, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 68а, для надання послуг косметологічного центру, а також забезпечити орендарю вільний доступ в зазначене приміщення. Характеристика приміщення та майна (надалі - об`єкта оренди), що надається орендодавцем, наведена в акті прийому передачі об`єкта оренди до цього договору.

За умовами п.11.2 Договору оренди, термін оренди приміщення та майна за цим договором встановлюється до 30 вересня 2024 року.

01 листопада 2021 року сторони підписали акт прийому-передачі об`єкту оренди до Договору оренди нежитлового приміщення №05011121 від 01 листопада 2021 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина перша статті 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Стаття 762 ЦК України встановлює, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до розділу 4 Договору оренди, орендар зобов`язується: протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання Договору внести завдаток, передбачений цим Договором. Завдаток стягується орендодавцем, в порядку визначеному у пунктах 8.3.,8.4. цього Договору. Після закінчення основного строку Договору оренди приміщення та майна здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати орендодавцю документально підтверджені збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення Договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені Договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (див. п. 8.5 цього Договору) (п.4.3); у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване приміщення та майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві документально підтверджені збитки в разі погіршенім стану або втрати (повної або часткової) орендованого приміщення та майна з вини орендаря (п.4.10); здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого приміщення та майна. В день підписання цього договору укласти з орендодавцем договір ікро відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг орендарю (п.4.11).

Розділ 8 Договору оренди визначає, що ціна орендної плати за користування майном та приміщенням становить 430,00 грн. без ПДВ за 1 (один) кв.м. зазначеної площі об`єкта оренди. Розмір загальної вартості орендної плати за один календарний місяць оренди приміщення та майна визначається як сума, в національній валюті України (гривня), і розраховується станом на дачу платежу, кожного місяця, в якому повинен здійснюватися платіж згідно договору за формулою. Орендна плата за користування приміщенням та майном вноситься орендарем за договором, без виставлення рахунків орендодавцем в наступному порядку: перший платіж у вигляді завдатку у розмірі місячної орендної плати вноситься протягом з (Трьох) днів від дати підписання договору; наступні платежі вносяться кожний поточний місяць не пізніше 28 числа поточного місяця; надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до орендодавця, підлягає -в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів орендаря; орендар мав право внести орендну плату за будь-який термін в межах терміну дії цього договору достроково; сплата орендної плати в грошовій формі здійснюється шляхом перерахування орендарем що піддягає сплаті суми на розрахунковий рахунок орендодавця; зміна розмірів орендної плати та порядку її внесення допускається лише за згодою сторін шляхом укладання відповідної додаткової угоди; у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення приміщення та майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції згідно даного договору.

Відповідно до п. 10.9 Договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати або інших платежів, передбачених цим Договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу (суми заборгованості) за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.10 Договору оренди, у випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати або інших, платежів, більш ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Орендар крім пені, передбаченої п.10.9. цього Договору, сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 50% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.1.1 Договору про відшкодування комунальних послуг, відповідно до Договору оренди №05011121 від 01 листопаду 2021 року, орендар відшкодовує орендодавцю вартість спожитих орендарем послуг на: централізоване опалення; постачання холодної та гарячої води і водовідведення; спожиту електроенергію; на утримання будинкової та прибудинкової території - (надалі - комунальні послуги), згідно показників лічильника та діючих тарифів та норм.

За умовами пп. 2.2. Договору про відшкодування комунальних витрат, орендар зобов`язався: дотримуватися Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76 та умов договору (п.2.2.1); не пізніше 01 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату в розмірі, визначеному Додатком до даного договору на відшкодування витрат з надання комунальних послуг Орендодавцем на рахунок Орендодавця (п.2.2.6).

Відповідно до розділу 3 Договору про відшкодування комунальних витрат, орендар відшкодовує орендодавцю (балансоутримувачу) вартість спожитих орендарем витрат за: централізоване опалення; постачання холодної та гарячої води і водовідведення; спожиту електроенергію; на утримання будинкової та прибудинкової території - відповідно до діючих тарифів та згідно показників лічильника або норм споживання згідно Додатку №1 до Договору. Відшкодування спожитої електроенергії здійснюється орендарем протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку орендодавцем. Надання та оплата вищевказаних послуг щомісяця оформлюється відповідними двосторонніми актами. Орендодавець має право змінити розмір Плати за Договором п.1.1, 2.2.6 та Додатком №1 до Договору з моменту встановлення нових тарифів та норм у безспірному і односторонньому порядку, повідомивши про це орендаря в письмовій формі.

Згідно з пунктом 3 Додатку №1 до Договору про відшкодування комунальних витрат, розмір тарифів та норм на комунальні послуги по об`єкту оренди становить 162,25 грн/ міс (без електроенергії, води, опалення).

Пунктом 5.1. Договору про відшкодування комунальних витрат передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Договір діє до закінчення дії Договору оренди №05011121 від 01 листопаду 2021 року, якщо Сторони не домовляться про інше.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлюється, що відповідач починаючи з лютого 2022 року зобов`язання зі сплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг виконувала неналежним чином, у зв`язку з чим за нею обліковується заборгованість у розмірі 477 015,35 грн., з яких:

228 995,37 грн. - орендна плата;

132 865,04 грн. - пеня за несвоєчасну оплату орендної плати;

114 747,75 грн. - штраф за порушення строків оплати орендної плати;

407,19 грн. - борг за відшкодування комунальних послуг (див. додатки - розрахунок заборгованості).

Згідно із частиною першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга зазначеної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов`язання.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Відповідно до п. 11.3 укладеного між сторонами Договору оренди, чинність цього договору припиняється внаслідок, у тому числі, прострочення оплати орендних платежів орендарем більше 30 днів, згідно даного договору, а також прострочення (більше 30 днів) оплати відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг, згідно договору про відшкодування комунальних послуг.

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач дійсно з лютого по травень 2022 року не сплачувала ані орендну плату, ані відшкодування комунальних послуг, однак у червні, вересні та жовтні 2022 року, а також у лютому 2023 року здійснювала оплату комунальних платежів у розмірі більшому ніж щомісячне нарахування чим фактично покривала утворену за попередні місяці заборгованість, а також у листопаді 2023 року здійснила погашення заборгованості з орендної плати на суму 500,00 грн, чим визнала попередньо утворену заборгованість, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №916/2403/18.

Наведене спростовує доводи відповідача щодо припинення зобов`язань між сторонами 31 березня 2022 року (через 30 днів після порушення строку оплати відповідачем).

В той же час, повідомленням від 15 лютого 2023 року за вих. №29150223 позивач повідомив ОСОБА_1 про припинення дії Договору з 01 березня 2023 року.

Враховуючи, що сторони не заперечують проти припинення між ними договірних відносин, договори оренди та відшкодування комунальних витрат є припиненими саме з 01 березня 2023 року у зв`зку з його розірванням за взаємною згодою сторін.

Щодо наведених відповідачем підстав застосування положення частини шостої статті 762 ЦК України суд враховує наступне.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08 травня 2018 року у справі №910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2023 року у справі №910/14244/20 зазначив, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Таким чином, при оцінці судом таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а обов`язком орендаря є доведення належними та допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилається, як на такі, що підтверджують факт неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин.

Правова позиція стосовно застосування приписів частини шостої статті 762 ЦК України є сталою і послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/8040/20, №616/41/20, №910/14244/20, №911/1064/21.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо підстав застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України суд вважає, що введення воєнного стану не є достатньою підставою для звільнення відповідачки від виконання зобов`язань перед відповідачем. Крім того, відповідач не заперечує, що за час її відсутності в об`єкті оренди зберігалися її речі, що свідчить про фактичне використання нею приміщення, хоч і не для здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 762 ЦК України є неспроможними.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування статті 617 ЦК України у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

В той же час, відповідачем не доведено наявність причинно-наслідкових зв`язку між введенням в Україні воєнного стану та неможливістю нею виконувати зобов`язання за договорами, враховуючи, що відсутність у боржника необхідних коштів не є тією обставиною, яка звільняє його від відповідальності.

За таких обставин, враховуючи прострочення сплати коштів за користування комунальними послугами та орендованим майном з боку відповідача, невжиття заходів останньою протягом тривалого часу щодо дострокового припинення зобов`язань, часткове визнання заборгованості шляхом її сплати свідчить про правомірність вимог позивача.

При цьому, частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №703/1181/16-ц.

За обставинами цієї справи розмір нарахованої позивач пені (132 865,75 грн) є майже вдвічі менше ніж розмір основної заборгованості за орендними платежами (228 995,37 грн), що унеможливлює застосування судом положень ч. 3 ст. 551 ЦК України до спірних правовідносин.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в період дії воєнного стану та на час звернення позивача до суду з позовом воєнний стан не скасовано, строки позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу та пені) позивачем не пропущені.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем у позовній заяві визначено розмір судових витрат - 15 555,23 грн, з яких сума сплаченого судового збору становить 7 155,23 та витрати на надання правової допомоги - 8 400,00 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

А тому, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7 155,23 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат (судовий збір за подання позовної заяви).

Відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано:

- копію договору про надання правової допомоги №280423 від 28 квітня 2023 року, укладеного між адвокатом Ярошенком С.М. та ОСББ «ГС10А-СТАРТ» в особі голови правління Терьохіна К.Є.;

- копію ордера на надання правової (правничої) допомоги серії АМ №1054178 від 16 травня 2023 року;

- копію свідоцтва Ярошенка С.М. про право на заняття адвокатською діяльністю №695 від 04 жовтня 2012 року;

- копію розрахунку розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги на суму 8 400,00 грн. як додаткова угода №2/2023 до Договору про надання правової допомоги №280423 від 28 квітня 2023 року;

- копію рахунку на оплату №2-11/23 від 22 листопада 2023 року;

- копію платіжної інструкції №1957 від 27 листопада 2023 року на суму 8 400,00 грн за рахунком №2-11/23 від 22 листопада 2023 року.

У додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов`язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.

Відповідач заперечень проти стягнення витрат на правничу допомогу не подала, тому на підставі ч.4 ст137, ст.141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 8 400,00 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 259-261, 268, 352, 354, 355, 447-453 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГС10А-СТАРТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГС10А-СТАРТ» заборгованість у розмірі 477 015 (чотириста сімдесят сім тисяч п`ятнадцять) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГС10А-СТАРТ» 15 555 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 23 копійки в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГС10А-СТАРТ», код ЄДРПОУ 40124741, місцезнаходження: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, буд. 10-А, копр. 6;

відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова