Рішення

від 08.04.2024 по справі 761/37465/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/37465/23

Провадження № 2-а/761/304/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: головний інспектор з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вітранюк Юрій Вікторович, Головне управління Національної поліції у місті Києві, Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху», про визнання неправомірною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту транспортної інфраструктури ВО КМР (КМДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: головний інспектор з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури ВО КМР (КМДА) Вітранюк Ю.В., Головне управління Національної поліції у м.Києві, КП «Центр організації дорожнього руху», про визнання неправомірною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відшкодування матеріальної шкоди, у якому просить:

- визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000400186 від 26.09.2023 р.;

- стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди 1929,40 грн., яких: 374,00 грн. - витрати по сплаті штрафу з комісією; 1397,00 грн. - витрати по сплаті послуг з евакуації транспортного засобу з комісією; 158,40 грн. - витрати по сплаті послуг зі збереження транспортного засобу з комісією;

- стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що її було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку, постанова прийнята з порушенням її прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 26.09.2023 р. о 09 год. 56 хв. на пл.Солом`янській біля будинку № 2 в м.Києві у режимі фотозйомки посадовою особою відповідача зафіксовано порушення правил зупинки транспортного засобу марки «Skoda», модель «Fabia», номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, а саме цей транспортний засіб зупинено на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушено вимоги п.17.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність згідно з ч.3 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, оскільки позивач не визнала порушення, що ставилось їй за вину, зазначила, що не порушувала ПДР України та посадовою особою відповідача не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, що мали значення для вирішення її в точній відповідності із законом, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою від 02.11.2023 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача, у якому останній виклав заперечення проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

На адресу суду надійшла відповідь на відзив позивача, у якому остання виклала свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених представником відповідача у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

На адресу суду надійшли пояснення представників третіх осіб, у яких останні виклали свої аргументи і міркування щодо позову.

Дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 26.09.2023 р. головний інспектор з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури ВО КМР (КМДА) Вітранюк Ю.В. виніс постанову серії 1КІ № 0000400186, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 26.09.2023 р. о 09 год. 56 хв. на пл.Солом`янській біля будинку № 2 в м.Києві вказаною посадовою особою у режимі фотозйомки зафіксовано порушення правил зупинки транспортного засобу марки «Skoda», модель «Fabia», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач, а саме цей транспортний засіб зупинено на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушено вимоги п.17.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.3 ст. 122 КУпАП.

Сторонами не заперечується, що зазначений вище транспортний засіб на праві власності належить позивачу.

Після винесення зазначеної постанови транспортний засіб марки «Skoda», модель «Fabia», номерний знак НОМЕР_1 , був тимчасового затриманий шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик.

Вимоги пункту п.17.1 ПДР України встановлюють, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Згідно з ч.3 ст. 122 КУпАП … порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. При ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, дії позивача кваліфіковано за порушення п.17.1 ПДР України.

В той же час, матеріали справи не містять доказів порушення позивачем п.17.1 ПДР України, які б утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, оскільки її дії не перебувають у причинному зв`язку з винесенням оскаржуваної постанови, з фотофіксацієї правопорушення, доданої до відзиву на позовну заяву, вбачається, що місце зупинки транспортного засобу позивача знаходиться не на смузі для маршрутних транспортних засобів, а саме на велосипедній смузі, а отже відсутні підстави вважати, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого вищезазначеною нормою закону.

За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

У той же час, відповідачами під час розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, за вкладених у оскаржуваній постанові обставин.

У відповідності до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що адміністративний позов у частині вимог про визнання неправомірною та скасування постанови є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000400186 від 26.09.2023 р., винесену посадовою особою відповідача, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення.

Щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

Так, заявляючи вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 374,00 грн. - витрати по сплаті штрафу з комісією, 1397,00 грн. - витрати по сплаті послуг з евакуації транспортного засобу з комісією та 158,40 грн. - витрати по сплаті послуг зі збереження транспортного засобу з комісією.

Відповідно до квитанції № 289132460 від 26.09.2023 р. позивачем було сплачено штраф у розмірі 340,00 грн. на користь ГУК у м.Києві згідно з постановою серії 1КІ № 0000400186 від 26.09.2023 р.

Вирішуючи питання про те, чи є сплата штрафу позивачем матеріальною шкодою (збитками) у розумінні положень ЦК України, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.08.2023 р. у справі № 910/5880/21, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (правовий висновок, викладений у постановах від 21.08.2019 р. у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 р. у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 р. у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважала, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди. На ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України, які застосували суди першої й апеляційної інстанцій, задовольняючи позов. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.06.2018 р. у справі № 910/23967/16, а також від 05.02.2020 р. у справі № 910/15295/18, на яку звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі про передання справи № 910/5880/21 на розгляд Великої Палати Верхового Суду.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого штрафу в розмірі 340,00 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди, а тому адміністративний позов у даній частині вимог задоволенню не підлягає.

При цьому суд роз`яснює, що позивач має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, тобто у порядку ст. 1212 ЦК України.

26.09.2023 р. позивачем крім штрафу також було сплачено на рахунок ТОВ «Експедиція 777» за послуги евакуації транспортного засобу 1270,00 грн., а також на рахунок Головного управління Національної поліції у м.Києві за послуги зі збереження транспортного засобу 144,00 грн.

Як вбачається зі змісту квитанції № 289132460 від 26.09.2023 р., за кожен з трьох платежів (штраф, послуги евакуації, послуги збереження) було утримано комісію у розмірі 34,00 грн., 127,00 грн. та 14,40 грн.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв`язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.

При цьому, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Законом визначено, що обов`язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Таким чином, з урахуванням положень статтей 1173, 1174 ЦК України, обов`язок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади виникає саме у держави, а не в органу державної влади, посадовою чи службовою особою якого є особа, чиїми незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдано шкоди.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 р. у справі № 826/12003/16, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що якщо вимоги про відшкодування шкоди пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то такі вимоги підлягають розгляду за нормами КАС України.

Аналогічних висновків дійшов і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах в справах № 761/10730/18 та № 725/5833/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що до матеріальної шкоди, яку просить відшкодувати позивач відносяться витрати за послуги евакуації у розмірі 1270,00 грн., які були перераховані позивачем на рахунок ТОВ «Експедиція 777», та витрати за послуги зі збереження транспортного засобу у розмірі 144,00 грн., які були перераховані позивачем на рахунок Головного управління Національної поліції у м.Києві.

Отже судом під час судового розгляду встановлено факт завдання позивачу матеріальної шкоди у розмірі 1414,00 грн., оскільки для тимчасового затримання належного їй транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик були відсутні правові підстави.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2019 р. у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що внаслідоквинесення посадовою особою відповідача постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000400186 від 26.09.2023 р., яка була визнана неправомірною та скасована, позивачу завдано матеріальну шкоду в сумі 1414,00 грн. у вигляді сплати послуг з евакуації транспортного засобу та зі збереження транспортного засобу, а тому приходить до висновку, що адміністративний позов у даній частині вимог є обґрунтованим та підлягає задоволенню, у зв`язку з чим за рахунок бюджетних асигнуваньвідповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування матеріальної шкоди 1414,00 грн.

При цьому, суд не знаходить правових підстав для відшкодування заявленої позивачем матеріальної шкоди у вигляді комісії за проведені платежі, оскільки ця комісія була утримана за користування позивачем сервісом iPay.ua, а не внаслідок неправомірних дій посадової особи, яка винесла оскаржувану постанову.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.3 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, на підтвердження факту надання і отримання професійної правничої допомоги позивачем подано до суду договір про надання правничої допомоги, прайс вартості правничої допомоги, протокол погодження вартості правничої допомоги, акт про передачу-прийняття наданої правничої допомоги та рахунок-фактуру, відповідно до яких загальний розмір отриманої професійної правничої допомоги складає 10000,00 грн.

Частинами 4, 5 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг, суд приходить до висновку, що розмір реальних витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, з врахуванням їх пропорційності розміру задоволених позовних вимог, становить 4332,25 грн.

При цьому відсутні правові підстави для стягнення інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у вигляді витрат на друк документів у сумі 300,00 грн. та пересилання документів засобами поштового зв`язку у сумі 300,00 грн., оскільки позивачем на надано доказів на підтвердження понесення вказаних судових витрат.

Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 930,22 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: головний інспектор з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вітранюк Юрій Вікторович, Головне управління Національної поліції у місті Києві, Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху», про визнання неправомірною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000400186 від 26.09.2023 р., винесену головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вітранюком Юрієм Вікторовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 6676 (шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 47 коп., з яких: 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн. 00 коп. - матеріальна шкода; 930 (дев`ятсот тридцять) грн. 22 коп. - витрати по сплаті судового збору; 4332 (чотири тисячі триста тридцять дві) грн. 25 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

В решті вимог адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: