Рішення

від 09.09.2024 по справі 587/1006/24

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/1006/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Мірошниченко Андрій В`ячеславович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індичка» про стягнення середнього заробітку та скасування наказу

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати незаконним та скасувати наказ №15-К від 22.01.2024 року, виданий ТОВ «Індичка» по відношенню до ОСОБА_1 , що стосується припинення застосування гарантій, передбачених ч. 1 ст. 119 КЗпП України у частині збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, стягнути з ТОВ «Індичка» на користь позивача середній заробіток з моменту припинення таких виплат, а саме 22.01.2024 року з утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів та стягнути з відповідача судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем на умовах безстрокового трудового договору. 14.04.2022 року між позивачем та Добровольчим формуванням №3 Миколаївської сільської територіальної громади було укладено контракт добровольця тероборони, який переукладався 27 січня 2023 року та 01 травня 2023 року та є чинним на даний час. До 22.01.2024 року на підставі наказу по підприємству №137-к від 23.05.2022 року («Про увільнення ОСОБА_3 від роботи у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони») відповідач сплачував позивачу середній заробіток, після 22.01.2024 року виплати середнього заробітку були припинені. У відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив позивача про наявність наказу №15-к від 22 січня 2024 року про припинення застосування гарантій та визнання наказів такими, що втратили чинність. У тексті наказу зазначено, що відносно ОСОБА_1 припинено застосування гарантій, передбачених ч. 1 ст. 119 КЗпП України у частині збереження місця роботи (посади) і середньогозаробітку. Звертає увагу, що по відношенню до позивача трудовий договір з ним відповідач у спосіб, передбачений законодавством про працю, не припинив, а тому трудові відносини є чинними та спір стосується виплати середнього заробітку.

У судове засідання позивач не з`явився, від представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Індичка» на умовах безстрокового трудового договору.

14.04.2022 року ОСОБА_1 на добровільній основі, на час виконання державних та/або громадських обов`язків, перебуваючи під захистом Держави, маючи усі права, свободи, гарантії, закріплені Конституцією України, Кодексом законів про працю України, відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» від 27.01.2022 р. № 2024-ІХ та Положення про добровольчі формування територіальних громад, уклав контракт добровольця територіальної оборони з добровольчим формуванням № НОМЕР_1 Миколаївської територіальної громади, контракт набирає чинності з 01.03.2022 (а.с. 6).

27 січня 2023 року та 01 травня 2023 року зазначений контракт добровольця територіальної оборони переукладався та є чинним на даний час (а.с. 7,8).

Як вбачається з довідки №14 від 31.01.2024 р. та копії табелю обліку використання робочого часу за січень 2024 року добровольчого формування №3 Миколаївської сільської територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2024 по 31.01.2024 залучався до виконання обов`язків з територіальної оборони у складі добровольчого формування № НОМЕР_1 Миколаївської сільської територіальної громади (а.с. 9,10).

Згідно із копією наказу ТОВ «Індичка» №15-к від 22.01.2024 «Про припинення застосування гарантій та визнання наказів такими, що втратили чинність» - у зв`язку з ненаданням документів, що засвідчують факт виконання деякими працівниками державних або громадських обов`язків, що за чинним законодавством можуть здійснюватися у робочий час, зважаючи на відсутність правової та фактичної підстав для застосування гарантій, припинено застосування гарантій, передбачених ч. 1 ст. 119 КЗпП України у частині збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку до працівників, зокрема ОСОБА_1 , визнано такими, що втратили чинність накази, зокрема «Про увільнення ОСОБА_3 від роботи у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони» від 23.05.2022 №137-к (а.с. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Законом України «Про основи національного спротиву» від 16 липня 2021 року №1702 та Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449.

Доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України (п. 1 ч. 1ст. 1 Закону № 1702).

Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони (п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву»).

За приписами статті 8 цього Закону діяльність ДФТГ здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.

Сили територіальної оборони Збройних Сил України - це окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони (пункт 15 частини 1статті 1 Закону № 1702).

Відповідно до ст. 4 цього Закону територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування ДФТГ визначаються Положенням про ДФТГ, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положення про ДФТГ затверджено постановою Кабінету Міністрів України 29 грудня 2021 року за № 1449.

Форму контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.03.2022 за № 307/37643).

Пунктом 3 Форми контракту добровольця територіальної оборони передбачено, що на добровольця територіальної оборони, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 КЗпП України.

Діяльність ДФТГ з виконання завдань, визначених пунктом 2 Положення про ДФТГ, не є військовою службою в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Суд погоджується з твердженням позивача ОСОБА_1 про те, що він є добровольцем Добровольчого формування і виконує за умовами контракту державні та громадські обов`язки, оскільки вказані обставини є підтвердженими дослідженими у судовому засіданні доказами та не спростовані відповідачем.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що добровольче формування територіальної громади, членом якого є ОСОБА_1 , є військово-цивільною складовою територіальною оборони і свою діяльністю здійснює під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Діяльність добровольчих формувань територіальних громад з виконання завдань, визначених пунктом 2 Положення про добровольчі формування територіальних громад, не є військовою службою в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Добровольчих формувань територіальних громад немає у переліку видів військової служби згідно із Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», через це такі військовослужбовці підпадають під дію ч. 1 ст. 119 КЗпП і за ними зберігається виплата середнього заробітку, оскільки участь у територіальній обороні вважається не військовою службою, а виконанням державних/громадських обов`язків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 поширюється дія ч. 1 ст. 119 КЗпП України, а тому оспорюваний наказ не ґрунтується на вимогах закону і порушує гарантовані Конституцією та законами України трудові права та гарантії позивача.

Оскільки суд визнає за позивачем ОСОБА_1 право на застосування гарантій, передбачених ч. 1 ст. 119 КЗпПП, позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «Індичка» №15-К від 22.01.2024 р. в частині припинення застосування гарантій, передбачених ч. 1 ст. 119 КЗпП України щодо збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку стосовно ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, виходячи з наведеного, суд вбачає підстави для застосування до роботодавця заходів, передбаченихстаттею 119 КЗпП, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток, який повинен зберігатися за працівником на час виконання ним державних або громадських обов`язків.

При цьому для обчислення розміру середньої заробітної плати суд вважає необхідним взяти до уваги розмір середньої заробітної плати, зазначений в довідці про нарахування та виплату середнього заробітку від 18.06.2024 року, долученої відповідачем, відповідно до якої середньоденна (по робочих днях) заробітна плата працівника ОСОБА_1 становить 484,26 грн.

З матеріалів справи вбачається, що виплати припинені станом на 22 січня 2024 року, а тому час розрахунку середнього заробітку у даній справі розпочався з 22 січня 2024 року.

Таким чином, оскільки середньоденний заробіток позивача складає 484,26 грн, період невиплати коштів (з 22.01.2024 року по 09.09.2024 року) 167 робочих днів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 80871,42 грн (484,26 x 167) без урахування податків і зборів.

За змістом ч. 1, 3ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Згідно із ч. 1-3ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні з позовною заявою до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн за немайновувимогу проскасування наказу, додані ордер на надання правничої (правової) допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та орієнтовний розрахунок гонорару на відшкодування витрат на правничу допомогу згідно договору про надання адвокатських послуг б/н від 15.03.2024, відповідно до якого сума витрат складає 4000 грн (а.с. 11,12,13).

Вказаний розмір послуг адвоката суд вважає обґрунтованим і таким, що відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

На підставі вищевикладеного суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені ним витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Крім того, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку та скасування наказу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №15-к від 22.01.2024 року, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Індичка» по відношенню до ОСОБА_1 , що стосується припинення застосування гарантій, передбачених ч.1 ст. 119 КЗпП України у частині збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індичка» (код ЄДРПОУ 34362966) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток з моменту припинення виплат, а саме з 22 січня 2024 року по 09 вересня 2024 року в сумі 80871 грн (вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят одну) грн 42 коп без урахування податків і зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індичка» (код ЄДРПОУ 34362966) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індичка» (код ЄДРПОУ 34362966) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М. Гончаренко